Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Екологічна валентність виду. Біоіндикатори

Екологи за аналогією валентності в хімії ввели поняття екологічної валентності виду, що означає здатність виду заселяти різні середовища, які характеризуються більшими чи меншими змінами екологічних факторів. Вид, який вирізняється низькою екологічною валентністю (витримує лише обмежені варіації екологічних факторів), називають стенотопним. Вид, здатний заселяти широкий спектр місцезростань, називають евритопним.

Враховуючи те, що екологічна валентність безпосередньо регулює здатність організмів до розселення, часто відзначають, що евритопні види вирізняються підвищеною валентністю; їх називають евриеками. Стенотопні види, що мають вузьку локалізацію і живуть у дуже вузьких межах мінливості і факторів середовища, називають стеноеками.

Фактори середовища доволі строго визначають, які організми можуть жити в певному місці, а які не можуть. Враховуючи це, можна використати обернену закономірність і судити про фізичне середовище організму, який в ньому проживає. Так з’явився метод біоіндикації середовища, який особливо широко використовують у лісовій типології, фітоценології, а також для визначення рівня забрудненості атмосферного повітря за допомогою лишайників (ліхеноіндикація), мохів (бріоіндикація) чи грибів (мікоіндикація).

Ю. Одум наводить ряд суттєвих зауважень, які слід брати до уваги під час використання цього методу:

• 1. Стенотопні види, як правило, є кращими індикаторами, ніж евритопні види. Наприклад, копитняк — виражений мезофіт; він трапляється в дібровах, де репрезентує багаті умови зростання.
• 2. Крупні види є кращими індикаторами, ніж дрібні, оскільки на даному потоці енергії може підтримуватись більша біомаса або «врожай на корені»; ця біомаса розподіляється між крупними організмами. Наприклад, анемона дібровна — вид дібровних умов зростання, який рясно представлений у буковому лісі лише в час цвітіння (весняний аспект). Однак уже в червні годі знайти його сліди. У той час як бук — індикатор родючих бучин — завжди буде представлений і відіграватиме роль індикатора в будь-який час.
• 3. Числове співвідношення різних видів, популяцій і цілих угруповань часто служить кращим індикатором, ніж чисельність одного виду, оскільки ціле краще, ніж частина, відбиває загальну суму умов. Наприклад, чисті угруповання сосни високих бонітетів є індикаторами свіжих борових та суборових пісків. Коли говоримо про діброви, то беремо до уваги багаті ґрунти і благодатний клімат. Зарості кропиви дводомної вказують багаті на сполуки Нітрогену землі.

Отже, біоіндикатори — це група особин одного виду або угруповання, наявність, кількість або інтенсивність розвитку яких у тому чи іншому середовищі є показником певних природних процесів або умов зовнішнього середовища. Біологічну індикацію широко використовують сьогодні для оцінки забруднення навколишнього середовища, яке «усуває» з природних екологічних ніш нестійкі до факторів забруднення види нижчих і вищих рослин, а також представників фауни.