Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Алкалоїди

Алкалоїди — велика група вторинних речовин рослин, грибів, молюсків, жаб, які містять один або більше атомів Нітрогену, частіше в складі гетероциклічного кільця, мають лужні властивості, більшість з них чинить виражену фармакологічну дію на організм людини і тварин. Майже всі алкалоїди мають високу біологічну активність, що обумовлено їх захисною функцією в рослинах. Назва алкалоїдів може бути: за родовою назвою рослини (атропін — Atropa); за видовою назвою рослини (кокаїн — Erytroxylon coca); за фізіологічною активністю (морфін — від назви бога сну Морфея); за назвою рослинної сировини (ерготамін — від назви ріжок ergot); або називають ім’ям першовідкривача Пелетьє (пелетьєрин).

Найбільш прийнятна класифікація алкалоїдів, що базується на будові Карбоно-Нітрогенового скелета молекули, наприклад: ізохінолінові, тропанові, індольні, хінолінові тощо.

Зазвичай рослини містять суміш декількох, іноді до 20 алкалоїдів, які близькі за своєю будовою (мак снодійний, хінне дерево). Однак деякі рослини містять тільки один алкалоїд, наприклад, рицинін у рицині. Багато алкалоїдів, особливо складної будови, специфічні для певних родів і навіть родин, що широко використовують у систематиці (хемотаксономія). Часто алкалоїди містяться в рослині у вигляді солей органічних та неорганічних кислот. Локалізацію їх виявляють переважно в певних частинах (органах) рослин, наприклад у хінному дереві — кора, в аконіті — бульби, у кокаїновому кущі — листя, у болиголова — плоди, у фізостигмі — насіння. Вміст алкалоїдів у тканинах зазвичай становить десяті або соті частки відсотка й рідко доходить до 10-15% (кора хінного дерева, лист тютюну). Значний вплив на накопичення алкалоїдів у рослинах має географічне положення та різні фактори: температура повітря і ґрунту, кількість опадів, тривалість та інтенсивність сонячного дня, затемнення, висота над рівнем моря тощо, а також вплив людини в разі культивування та акліматизації.

Алкалоїди, які виявляють у тварин, не завжди синтезуються самим організмом, іноді їх походження пов’язане з характером їжі. Так, бобри, вживаючи в їжу кореневища латаття жовтого, накопичують алкалоїд касторамін.

Це нелеткі, гіркі на смак, фізіологічно й фармакологічно дуже активні, часом отруйні або діють як наркотики. До них відносять схожі за будовою сполуки, що не мають лужних властивостей, наприклад кофеїн (кава, чай), теобромін (чай), ефедрин. Під час реакції з кислотами утворюють солі. Більшість алкалоїдів у чистому вигляді — кристали, а деякі — рідини. Нині відомо понад 5000 різноманітних алкалоїдів.

Ліки, виготовлені з алкалоїдних рослин, спричиняють складну і багатогранну дію на живий організм. Вони активізують поділ клітин, підвищують артеріальний тиск, посилюють загальний обмін речовин, поліпшують секрецію травних залоз.

У медицині знайшли застосування такі алкалоїдні рослини, як чай, барбарис звичайний, чистотіл звичайний, головатень тощо.

Наприклад, алкалоїд хелідонін, який міститься в чистотілі звичайному, розслаблює гладенькі м’язи кровоносних судин, знижуючи артеріальний тиск. Інші алкалоїди чистотілу — гемохелідонін і метоксихелідонін — впливають на обмін речовин та поділ клітин, завдяки чому перешкоджають росту й розвитку пухлин, тобто є антимітозними засобами.

Алкалоїд тирамін, виділений з омели білої і грициків, навпаки, викликає звуження судин і підвищення артеріального тиску.

Атропін, екстрагований з дурману звичайного, блекоти чи беладонни, вибірково блокує М-холінорецептори. Після вживання атропіновміспих рослин зменшується секреція залоз травного тракту, розширюються зіниці очей, пульс прискорюється, знижується тонус гладеньких м’язів.