Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Гомозигота і гетерозигота. Генотип і фенотип

Гомозигота — зигота (організм), у якій гомологічні хромосоми несуть ідентичні алелі того чи іншого гена (АА і аа; ВВ і вв). Гомозиготи не розщеплюються.

Гетерозигота — зигота (організм), у якій гомологічні хромосоми несуть різні алелі того чи іншого гена (Аа; Вв). Гетерозиготи розщеплюються.

Генотип — це сукупність генів (геном) та їх цитоплазматичних носіїв, які визначають розвиток усіх спадкових ознак і властивостей організму. При формуванні генетичних уявлень про зв’язок між геном і ознакою передбачається, що кожній ознаці відповідає особливий спадковий чинник, який зумовлює розвиток своєї ознаки. Проте прямі та однозначні зв’язки гена з ознакою насправді є швидше винятком, ніж правилом. Встановлено, що існує величезна кількість властивостей і ознак живих організмів, які визначаються двома, трьома або навіть багатьма парами генів, і навпаки, один ген часто впливає на багато ознак. Крім того, дія гена може бути змінена сусідніми генами або умовами зовнішнього середовища. Таким чином, в онтогенезі діють швидше не окремі гени, а весь генотип як цілісна система зі складними зв’язками і взаємодіями між генами. Більше того, ця система постійно змінюється в часі. У результаті генних, хромосомних і геномних мутацій весь час виявляються нові гени, формуються якісно нові хромосоми і навіть нові геноми. Гени, що виникають, можуть одразу взаємодіяти з генами, що вже існували, або модифікувати характер роботи останніх, навіть будучи рецесивними. У кожного виду рослин і тварин генотип проявляється як цілісна система, що історично склалася до даного моменту.

Фенотип — сукупність характеристик, властивих індивіду на певній стадії розвитку; будь-яка спостережувана характеристика чи риса організму, як-от його морфологія, розвиток, біохімічні та фізіологічні властивості чи поведінка.

Фенотип формується під дією генотипу, опосередкованого низкою факторів довкілля та можливими взаємодіями між ними двома.

Взаємодія між генотипом і фенотипом відбувається за схемою:

генотип + довкілля + випадкові варіації —> фенотип.

Більшість фенотипів визначають гени і зовнішні фактори. Тому ідентичність одного чи кількох відомих алелей не завжди відповідає прогнозу, заснованому на фенотипі. Завдяки тому що фенотипи набагато легше спостерігати, ніж генотипи, не потрібно застосовувати хімічних аналізів або встановлення послідовності ДНК, щоб визначити колір очей людини.

У класичній генетиці фенотипи використовують для визначення функції генів. Експерименти зі схрещування можуть потім підтвердити ці висновки. Таким чином, перші генетики могли працювати без базових знань у галузі молекулярної біології.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.