Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА
Типи темпераменту
Основні види темпераменту отримали свої назви за тими рідинами, які, згідно з вченням древньогрецьких філософів, переважають в організмі людини: сангвінічний пов’язаний з переважанням крові (sanquis), холеричний — жовчі (chole), меланхолічний — чорної жовчі (melaina chole), флегматичний — слизу (phlegma).
Для сангвініка характерні достатньо висока психічна, емоційна активність, багата жестикуляція. Він рухливий, вразливий, швидко відгукується на довколишні події, порівняно легко переживає невдачі та неприємності.
Поведінка холерика відзначається високим рівнем активності, енергійністю дій, різкістю і стрімкістю рухів, сильними, імпульсивними та яскраво вираженими емоційними переживаннями. Він нестриманий, запальний, неконтрольований в емоційних ситуаціях.
Темперамент меланхоліка характеризується низьким рівнем нервово-психічної активності, високою емоційною реактивністю; звідси емоційна вразливість, знижений рівень рухової та мовної активності. Меланхолік замкнутий, схильний до важких внутрішніх переживань при відсутності серйозних причин.
Флегматику властивий низький рівень поведінкової активності. Він повільний, спокійний, врівноважений. Йому важко переключатись з одного виду діяльності на інший. Його відчуття та настрої є сталими.
Темперамент — це природжені динамічні особливості психічних процесів індивіда (інтенсивність, швидкість, темп, ритм).
Темперамент відносно стійкий і мало змінюється під впливом середовища протягом життя. Значною заслугою І. П. Павлова було те, що він пов’язав чотири типи темпераменту, виділених античною класифікацією, з властивостями нервової системи, виокремивши серед них силу, зрівноваженість і рухливість збудливого та гальмівного процесів. Чотири основні комбінації цих властивостей І. П. Павлов описав як чотири типи вищої нервової діяльності, співвідносні з типами темпераменту Гіппократа. Він виділив чотири типові поєднання основних властивостей нервової системи — сили, рухливості і врівноваженості збудливого і гальмівного процесів, які є основою індивідуальних відмінностей нервової діяльності:
- сильний, врівноважений, рухливий тип («живий») — сангвінік — відзначається високою психічною активністю, енергійністю, високою працездатністю, швидкістю та жвавістю рухів, різноманітною багатою мімікою. Намагається часто змінювати враження, багато спілкується, емоції здебільшого позитивні, легко і швидко переживає невдачі;
- сильний, врівноважений, інертний тип («спокійний») — флегматик — наділений низьким рівнем психічної активності, повільністю в рухах, невиразною мімікою, утрудненням переключення з одного виду діяльності на інший і адаптації до нової обстановки, переважанням рівного, спокійного настрою;
- сильний, неврівноважений тип («нестримний») — холерик — характеризується високим рівнем психічної активності, енергійністю дій, різкістю рухів, нетерпимістю, різкими змінами настрою;
- слабкий тип («слабкий») — меланхолік — має низький рівень психічної активності, загальмовані рухи, стриману моторику й мовлення, швидко втомлюється. Спостерігається висока емоційна сенситивність, переважають негативні емоції.
Як вроджені типи були виділені художній, мислительний та проміжний залежно від домінування першої чи другої сигнальної систем.
Художній тип (правопівкульний, превалює розвиток першої сигнальної системи): відзначається образним сприйняттям світу, синтетичним мисленням, емоційністю. Для мислительного типу (лівопівкульний, превалює розвиток другої сигнальної системи) характерним є аналітичний тип мислення, поміркованість почуттів. Набагато частіше (у 80 % випадків) трапляється середній (проміжний) тип особистості з урівноваженою діяльністю сигнальних систем.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України