Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА
Гальмування умовних рефлексів
І. П. Павлов виділив два види гальмування умовних рефлексів — зовнішнє і внутрішнє.
Зовнішнє гальмування. Сильний сторонній подразник, не зв'язаний з певним умовним рефлексом, обумовлює його гальмування. Це гальмування називають зовнішнім тому, що воно розвивається внаслідок процесів, які відбуваються в ділянках кори, що не беруть участі у виконанні цього умовного рефлексу. Так, якщо під час харчового умовного рефлексу на запалювання лампочки увімкнути дзвоник, то під впливом цього стороннього подразника виникне збудження в слуховому центрі кори, а зоровий центр загальмується і відповідно загальмується умовний рефлекс, що здійснюється через цей центр. Ось чому під час вироблення та дослідження умовних рефлексів тварину треба ізолювати від будь-яких сторонніх подразників, що викликають орієнтовний рефлекс і гальмують умовнорефлекторну діяльність.
Внутрішнє гальмування є результатом складних процесів, які відбуваються в тих же центрах кори головного мозку, що й певний умовний рефлекс. Коли тварині з уже виробленим і закріпленим слиновидільним умовним рефлексом на запалювання лампочки давати лише умовний подразник і не підкріплювати його їжею, щоразу кількість слини у відповідь на запалювання лампочки буде зменшуватись, поки реакція не зникне зовсім. Однак умовний рефлекс не зникає безслідно — він загальмовується. Про те що це гальмування умовного рефлексу, а не його руйнування, свідчить відновлення рефлексу наступного дня, коли гальмування минуло. А якщо умовний рефлекс згашувати (не підкріплювати його їжею) кілька днів поспіль, він може зникнути зовсім.
Існує кілька різновидів внутрішнього гальмування. Розглянута вище форма гальмування називається згашувальним гальмуванням. Це гальмування лежить в основі зникнення непотрібних умовних рефлексів. Інший різновид — диференціювальне (розрізняльне) гальмування. Якщо в собаки виробити харчовий слиновидільний умовний рефлекс на удари метронома частотою 60 разів на хвилину, тварина спочатку буде реагувати виділенням слини на удари метронома будь-якої частоти. Якщо дати тварині два подразники — ударами метронома частотою 60 і 100 разів на хвилину і перший з них підкріплювати їжею, а другий ні, поступово виділення слини на частоту 100 ударів зникне і залишиться лише на 60. Це і є диференціювання, або розрізняння, подразників, в основі якого лежить процес внутрішнього гальмування.
За допомогою описаного прийому вдалося визначити розрізняльну здатність різних органів чуття у тварин. Так, встановлено, що собака не розрізняє кольорів, але дуже добре розрізняє звуки. Вона має абсолютний слух і здатна відрізнити 1/8 музичного тону.
Явище гальмування. Відомо, що сторонні подразники зумовлюють гальмування умовних рефлексів. Якщо ж сторонній подразник виникне під час дії гальмівного подразника, наприклад від удару метронома частотою 100 разів на хвилину, як в попередньому випадку, це спричинить протилежну реакцію — потече слина. Це явище І. П. Павлов назвав розгальмовуванням і пояснив його тим, що сторонній подразник, викликаючи орієнтовний рефлекс, гальмує будь-який інший процес, що відбувається в цей момент у центрах умовного рефлексу. Якщо сповільнюється процес гальмування, це спричиняє збудження та здійснення умовного рефлексу. Явище розгальмовування також вказує на гальмівну природу процесів розрізняння і згашування умовних рефлексів.
