Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Вища нервова діяльність людини

Поведінка людини набагато складніша за поведінку будь-якої тварини. Тільки для людини характерна високорозвинена психічна діяльність, свідомість, мислення, здатність до абстрагування. Особливості вищої нервової діяльності людини розвинулись історично в ході її трудової діяльності та необхідності спілкування.

І. П. Павлов, вивчаючи особливості вищої нервової діяльності людини і тварин, розвинув вчення про дві сигнальні системи. Будь-які зовнішні подразники, у тому числі й умовні, що є сигналами безумовних подразників, створюють першу сигнальну систему, характерну для високоорганізованих тварин і людини. У немовляти з перших днів життя виробляються різноманітні умовні рефлекси на положення тіла, вигляд матері, час тощо. Поступово їх стає все більше. Дитина чує слова матері, і вони в неї поєднуються з певними процедурами — годуванням, купанням тощо. На ці слова теж виробляються умовні рефлекси. Ці умовні рефлекси нічим не відрізняються від умовних рефлексів тварин і є компонентами першої сигнальної системи.

Поступово в дитини збільшується запас слів, з них вона будує речення. Слова починають втрачати своє вузьке конкретне значення, у них вкладається ширший узагальнюючий зміст, виникають поняття. Спочатку слово «каша» для дитини означало лише певну, наприклад манну, кашу. З набуттям досвіду і в міру узагальнення, це слово почало означати поняття різних каш і для уточнення поняття необхідно було вживати додаткові пояснювальні слова (гречана, манна). Узагальненню підлягали не тільки слова, що означають предмети, явища природи, а й наші відчуття, переживання, дії. Так виникали абстрактні поняття, а з ними — абстрактне мислення. На цьому етапі в людини виникає друга сигнальна система, у якій слово відіграє роль не просто умовного подразника, а його сигналу, тобто воно є сигналом сигналу. У людини захисний умовний рефлекс, що проявляється у відсмикуванні пальця руки від електродів з електричним струмом під час звучання дзвоника, виникає не тільки на дію самого дзвоника, а й тоді, коли експериментатор вимовляє слово «дзвоник».

У тварин, так само як і в малої дитини, можна виробити умовні рефлекси на слова (наприклад, собака виконує накази хазяїна). Проте ці рефлекси є реакціями на звуковий подразник, на сполучення звуків, а не на зміст слова, якого тварина не розуміє.

Коли людина починає розуміти зміст слова, коли слова починають означати певні поняття, узагальнення, тоді вони створюють другу сигнальну систему, характерну лише для людини. Людина мислить словами, тому мислення нерозривно пов’язане із другою сигнальною системою, яка є виявом розумової діяльності людини. У зв’язку з розвитком другої сигнальної системи в людини виникли центри мови. Вони непарні і містяться в більшості людей у корі лівої півкулі головного мозку. Їх функція полягає в аналізі й розумінні усної та письмової мови, керуванні осмисленим вимовлянням слів.

Залежно від переважання першої чи другої сигнальної системи, людей поділяють на типи: художній (домінує перша сигнальна система, образне мислення), розумовий (переважання другої сигнальної системи, словесне мислення, виражена здатність до абстрагування) і середній тип, для якого характерна взаємна зрівноваженість обох сигнальних систем і до якої належить більшість людей.

Ці відмінності людських типів вищої нервової діяльності пов’язані з явищем функціональної асиметрії головного мозку, яке проявляється в тому, що права та ліва півкулі мозку виконують різні функції. Ліва півкуля відповідає переважно за логічне, абстрактне мислення, словесне сприйняття, а права — за образне сприйняття й мислення, емоційність психічних процесів.

Уся вища нервова діяльність тварин і людини, у тому числі й мислення людини, здійснюється за участі кори великих півкуль головного мозку і є результатом дуже складної взаємодії її нейронів.