Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Вегетативна нервова система та її вплив на діяльність організму

Вегетативна, або автономна нервова система, є частиною нервової системи. Контролюється вона корою великого мозку. Її функція, як і в інших відділів нервової системи, здійснюється по типу рефлексів. Вегетативна нервова система має центральні відділи, що складаються з комплексу нервових клітин і волокон, закладених в головному і спинному мозку, і периферичні відділи, представлені великою кількістю вегетативних вузлів, нервів і нервових сплетінь.

Вегетативна нервова система регулює діяльність внутрішніх органів, залоз внутрішньої і зовнішньої секреції, кровоносних і лімфатичних судин, стан внутрішнього середовища організму. Також вона управляє обміном речовин і пов’язаними з ними функціями дихання, кровообігу, травлення, виділення та розмноження.

Вегетативна нервова система ділиться на симпатичний і парасимпатичний відділи.

Центри симпатичного відділу містяться в грудному і поперековому сегментах спинного мозку. Центри парасимпатичного відділу містяться у середньому, довгастому мозку та крижовому відділі спинного мозку. Усі рівні вегетативної нервової системи підпорядковані вищим підкірковим вегетативним центрам, розташованим в проміжному мозку — в гіпоталамусі.

Симпатичні нерви іннервують практично всі органи і тканини. Парасимпатичні нерви не іннервують скелетну мускулатуру, ЦНС, більшу частину кровоносних судин і матку. До багатьох органів парасимпатичні волокна проходять у складі блукаючих нервів. Вони іннервують бронхи, серце, стравохід, шлунок, печінку, тонкий кишечник, підшлункову залозу, наднирники, нирки, селезінку, частину товстого відділу кишечнику.

Вегетативні центри ЦНС отримують інформацію про стан внутрішніх органів у вигляді імпульсів, які обумовлюють рефлекторні відповіді не тільки вегетативної, але й соматичної нервової системи.

Гіпоталамус бере участь в регуляції практично всіх вегетативних функцій. Він регулює серцево-судинну систему, органи травлення, водно-сольовий, вуглеводний, жировий і білковий обмін, сечовиділення, функції залоз внутрішньої секреції, підтримує температуру тіла. У гіпоталамусі відбуваються складні реакції, які доповнюються гормональним компонентом.

Функції гіпоталамуса контролюються вищими відділами ЦНС: підкірковими ядрами, мозочком і корою великих півкуль, з якими гіпоталамус зв’язаний прямими нервовими шляхами і через ретикулярну формацію мозкового стовбура.

У більшості органів, які іннервуються вегетативною нервовою системою, подразнення симпатичних і парасимпатичних нервів спричиняє протилежний ефект. Можна говорити про «антагонізм» симпатичного і парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи. Але при регуляції деяких органів між симпатичним і парасимпатичних відділами вегетативної нервової системи існує не антагонізм, а синергізм. Підвищення тонусу одного з відділів обов’язково зумовлює процеси, що стимулюють тонус іншого. Наприклад, секреція слини зумовлюється як симпатичними, так і парасимпатичними нервами (склад слини при цьому різний).

Парасимпатичний відділ вегетативної нервової є системою регуляції фізіологічних процесів, що забезпечують гомеостаз. Симпатичний відділ є системою мобілізації резервів «захисту», які необхідні для активної дії організму. Така мобілізація вимагає включення в реакцію багатьох структур та органів. Дуже важливо, що такий вплив симпатичної нервової системи майже на всі структури організму підтримується викиданням у кров адреналіну з тканин наднирників.

Симпатична нервова система в організмі виконує адаптаційно-трофічну функцію, яка регулює обмін речовин, трофіку і збудливість усіх органів і тканин організму до поточної діяльності. При мобілізації організму симпатичною нервовою системою змінюється багато параметрів гомеостазу. Порушення роботи симпатичної нервової системи призводить до підвищення артеріального тиску, перерозподілу крові, викиду в кров великої кількості глюкози і жирних кислот, активації енергетичних процесів, пригноблення функцій шлунково-кишкового тракту, сечоутворення. Парасимпатичний відділ виконує завдання відновлення та збереження сталості внутрішнього середовища, при будь-яких його порушеннях.