Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Система органів травлення

Забезпечує організм людини поживними речовинами, що необхідні для життєдіяльності, росту та розвитку. Їжа у травній системі піддається механічній та хімічній обробці — травленню. Їжа буває рослинного та тваринного походження і складається з білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, води, органічних кислот, мінеральних солей тощо. Вітаміни, вода, органічні кислоти та мінеральні солі всмоктуються у кров у незмінному вигляді, а молекули вуглеводів, жирів та білків розщеплюються в процесі травлення. Вуглеводи розщеплюються до глюкози, жири — до гліцерину та вищих карбонових кислот, а білки — до амінокислот. Глюкоза та амінокислоти всмоктуються у кров, а гліцерин та вищі карбонові кислоти — у лімфу.

Важливе значення має правильне зберігання харчових продуктів. Неякісні, зіпсовані чи несвіжі харчові продукти можуть стати джерелом інфекції, спричинити харчове отруєння та розлад роботи шлунка та кишечника. Тому варто дотримувати основних правил зберігання харчових продуктів:

оскільки харчові продукти є поживним середовищем для мікроорганізмів, їх необхідно зберігати в холодильнику, пивниці, льоху, а для тривалого зберігання м’яса, риби, овочів використовувати морозильну камеру холодильника;
дотримувати санітарно-гігієнічних норм під час зберігання продуктів та приготування їжі;
запобігати контакту мух з харчовими продуктами, бо вони можуть відкладати яйця в м’ясо та рибу, переносити збудників інфекційних захворювань;
щоб запобігти швидкому скисанню молока, його слід помістити в холодильник або льох, а для тривалого зберігання — прокип’ятити, перетопити або заморозити;
хліб зберігають у закритій хлібниці;
борошно та крупи зберігати в полотняних мішках (мішечках), час від часу їх пересіваючи;
під час приготування домашніх консервів (особливо м’ясних), солінь, копченостей слід суворо дотримувати технології їх приготування, щоб запобігти харчовим отруєнням (особливо небезпечним є ботулізм);
на упаковках продуктів, які були виготовлені на харчових підприємствах, вказаний термін, до якого їх необхідно вжити;
у разі підозри щодо якості чи свіжості продукту (зміна вигляду, неприємний запах, нехарактерний смак) його краще не вживати.

Травна система

Орган	Особливості будови		Функції	Речовини, що виробляє
Ротова порожнина	Губи, щоки, піднебіння, дно рота, язик, 32 зуби (на кожній щелепі по 4 різці, 2 ікла, 4 малі кутні зуби та 6 великих.		Перетирання, змочування їжі, сприйняття смаку, часткове розщеплення вуглеводів.	Муцин, лізоцим, птіалін, мальтаза, амілаза. Середовище слаболужне.
Глотка і стравохід	М’язова трубка		Ковтання і переміщення їжі в шлунок	Слиз
Шлунок	Стінка шлунка складається із: серозної та м’язової оболонок, підслизового шару, слизової оболонки.		Накопичення, перетравлення, перемішування їжі.	Шлунковий сік (1,5-2 л/добу) пепсин, трипсин, ліпаза, хемозин, желатиназа; соляна кислота; слиз. Середовище кисле.
Тонка кишка	Має 3 відділи: 1. Дванадцятипала кишка. 2. Порожня кишка. 3. Клубова кишка.		Розщеплення білків, жирів, вуглеводів.	Кишковий сік
Тонка кишка			Розщеплення білків, жирів, вуглеводів, всмоктування поживних речовин у кров, жирів — у лімфу.	Кишковий сік, що містить трипсин, хемотрипсин, амілазу, лактазу.
Товста кишка	Має 3 відділи: 1. Сліпа кишка із червоподібним відростком. 2. Ободова кишка. 3. Пряма кишка.		Всмоктування води, бродіння целюлози, формування калових мас, виведення калових мас, утворення вітамінів мутуалістичними мікроорганізмами.	Слиз, вітаміни (К, Е, групи В), ферменти.
Анальний отвір	Утворений кільцевими м’язами	Вихід калових мас
Печінка	Печінка, жовчний міхур, протоки в дванадцятипалу кишку.	Знешкодження токсинів, синтез глікогену, білків, виділення продуктів обміну, виділення жовчі.	Клітини печінки — гепатоцита	Жовчні кислоти і пігменти (білірубін, білівердин), холестерин, жири, солі, ферменти.
Підшлункова залоза	Має 3 частини: головка, тіло, хвіст. Протока об’єднується з протокою печінки та впадає у дванадцятипалу кишку	Секреторна: виділення підшлункового соку, що містить фермент; ендокринна: утворення гормонів (інсулін та глюкагон).	Клітини залози виробляють підшлунковий сік, а острівці Лангерганса — гормони.	Підшлунковий сік, травні ферменти (трипсин, ліпаза, амілаза, нуклеаза). Середовище лужне.

Методи дослідження органів травлення

Удаване годування: їжа випадає через фістулу, вставлену в стравохід піддослідної тварини. Метод дає змогу через фістулу, вставлену в стінку шлунка, отримувати чистий шлунковий сік.
Зондування: введення в шлунок гумової трубки для взяття проб шлункового соку.
Ендоскопія: введення у травний канал спеціальних приладів, що дають змогу оглянути органи травлення зсередини.
Електрогастрографія: реєстрація електричних шумів шлунка.
Ультразвукова діагностика: отримання зображення внутрішніх органів.
Радіоелектронний метод: отримання інформації про хімічні і температурні параметри у шлунково-кишковому тракті за допомогою радіопілюль.

Ферменти — біологічно активні речовини, що прискорюють біохімічні реакції. Кожний фермент каталізує певний хімічний процес.

Система органів травлення (пунктиром показані органи, розміщені позаду в черевній порожнині)

Вітаміни — біологічно активні речовини різної хімічної природи, необхідні для обміну речовин. Вітаміни поділяють на жиророзчинні (A, D, Е, F, К тощо) та водорозчинні (В₁, В₂, В₃, В₆, В₁₂, В₁₅, В_c, С, Р, РР, Н тощо).

Нервову регуляцію травлення здійснює кора головного мозку, харчовий центр гіпоталамуса. Ґрунтується на умовних та безумовних рефлексах. Що далі від ротової порожнини розміщена ділянка травного тракту, то менше вона піддається нервовій регуляції, а більше — гуморальній.

Гуморальна регуляція травлення відбувається за допомогою місцевих травних гормонів, які виробляють слизові оболонки шлунка, дванадцятипалої кишки та підшлункової залози. Ці гормони регулюють якість та кількість травних ферментів, скорочення шлунка та кишечника, процеси всмоктування поживних речовин, виділення слизу, вироблення травних соків підшлунковою залозою. Дія цих гормонів не обмежується травною системою. Гормони шлунка та дванадцятипалої кишки активують загальний енергетичний обмін, знижують або підвищують апетит, змінюють діяльність залоз внутрішньої секреції.

Вітаміни та їх функції

Назва	Харчові продукти, що містять вітамін	Вплив на організм	Прояви під час авітамінозу
А (ретинол)	Масло, молоко, яйця, печінка, риб’ячий жир. Рослинна їжа містить провітаміни, з яких в організмі синтезується ретинол: морква, помідори. Добова норма — 1-2 мг.	Зміни в шкірі і слизових оболонках: сухість, запалення слизової оболонки і рогівки ока, ураження епітелію сечостатевих органів та травного каналу.	Сутінкова сліпота (куряча сліпота)
С (аскорбінова кислота)	Горобина, смородина, суниця, цитрусові, капуста, шипшина, перець, хрін. Добова норма — 65-105 мг.	Руйнування кровоносних судин, ламкість кісток, нервово-психічні розлади, зниження імунітету.	Цинга
D (кальциферол)	Печінка, яйця, риб’ячий жир. Утворюється в шкірі під впливом ультрафіолетових променів. Добова норма — 2,5-125 мг.	Порушується утворення кісткової тканини внаслідок зменшення в ній солей кальцію та фосфору, запізнюється утворення зубів.	Рахіт
В₁ (тіамін)	Нешліфований рис, горох, дріжджі, печінка. Добова норма — 2-3 мг.	Розлад нервової системи, роботи серця, травної системи.	Параліч (бері-бері)
В₁₂ (ціанкобаламін)	Печінка, стінки кишечника тварин; синтезують бактерії кишечника людини. Добова норма — 2-3 мг	Порушення складу крові	Анемія (недокрів’я)

Зміст