Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Різноманітність птахів

Пінгвіни (до 20 видів) поширені у південній півкулі від берегів Антарктиди до 30° південної широти. Окремі види трапляються і біля екватора. їхнє поширення пов’язане з холодними океанічними течіями. Пінгвіни втратили здатність до польоту й набули пристосувань до плавання (зі швидкістю 36 км/год), а також пірнання (на глибину до 20 м). Тіло обтічне, вкрите лускоподібним оперенням. Крила перетворились на ласти; задні кінцівки відсунені назад. Усі пальці спрямовані вперед і з’єднані плавальною перетинкою. Кістки не пневматичні. Кіль грудини не високий. На землі тіло тримають вертикально. Живляться у морі дрібною рибою, молюсками, ракоподібними. Найбільший — імператорський пінгвін — має масу до 40 кг.

Надряд Безкілеві птахи об’єднує ряди: Страуси африканські; Страуси американські, або Нанду, Страуси австралійські, або Ему й Казуари, і Ківі, або Безкрили. Ці птахи втратили здатність до польоту й пересуваються за допомогою задніх кінцівок. Крила короткі, недорозвинені, у ківі зникли майже зовсім. Грудина невелика, без кіля. Грудні м’язи розвинені погано. Оперення нещільне, оскільки на борідках немає гачків. Задні кінцівки масивні, сильні, кількість пальців у зв’язку зі швидким бігом зменшилась до трьох, а в африканського страуса — до двох. Птахи виводкові. Живляться рослинною їжею та дрібними наземними тваринами. Найбільших розмірів (висоти до 3 м і маси до 100 кг) досягає африканський страус, поширений у саванах і напівпустелях Африки. Здатний до швидкого бігу (до 70 км/год при довжині кроку 4-5 м). З одним самцем тримається 2-5 самок, які відкладають яйця (маса близько 1,5 кг) в одне спільне гніздо. Самець насиджує кладку вночі, самки — по черзі вдень. У міжгніздовий період живуть стадом по 20-30 особин.

Нанду (висота — до 50 см і маса — 40-50 кг) населяють степові та передгірські простори Південної Америки. Полігамні. У період розмноження утворюється «гарем» з одного самця і 5-7 самок. Самки відкладають у спільне гніздо 20-40 яєць. Висиджує кладку і водить пташенят лише самець.

Австралійський страус ему (висота — до 170 см і маса — 45-55 кг) відзначається сильною редукцією крил. Моногамні. Самка відкладає 7-8 яєць. Насиджує яйця і турбується про пташенят самець.

У Новій Зеландії водиться ківі, або безкрил, — найменший з безкілевих птахів (маса — 2-3 кг). Самка відкладає здебільшого одне яйце, маса якого сягає 450 г (до 20 % маси самки). Насиджує самець.

М’ясо та яйця страусів їстівні, білі пера хвоста і крил використовують для прикрас.

Більшість безкілевих збереглася тепер лише в заповідниках. У заповіднику «Асканія-Нова» акліматизовано африканських страусів, нанду, ему і казуарів. Улітку їх випускають у просторі вольєри, де вони пасуться разом з копитними. Акліматизація страусів дає змогу планувати створення страусових ферм.

Надряд Кілегруді — птахи, здебільшого здатні до польоту. Грудина несе добре розвинений кіль, до якого прикріплюються м’язи, що приводять у рух крила. Належить більшість рядів.

Ряд Лелекоподібні об’єднує великих і середніх птахів з довгими ногами та шиєю, з гострим міцним дзьобом (у більшості видів). Нижня частина гомілки гола. Крила довгі й широкі, хвіст короткий, прямий або заокруглений. Живуть біля води, живляться різноманітною тваринною їжею. Птахи перелітні. Моногамні. Гніздяться часто колоніями; рідше — поодиноко. Нагніздні птахи. У насиджуванні і вихованні пташенят беруть участь обидва батьки. У сучасній фауні 118 видів, у фауні України — 13. Належать лелеки, чаплі, бугаї, бугайчики та ін.

Лелека білий, або чорногуз, гніздиться по всій території України, крім південного сходу та Криму. Тримається в антропогенних ландшафтах. Гніздиться окремими парами. Зимує у Південній Африці та Південній Азії. На території України з’являється в березні, відлітає у вирій у серпні — вересні.

Лелека чорний поширений від Прибалтики до Далекого Сходу, але всюди нечисленний. В Україні гніздиться поодинокими парами в лісах Карпат і деяких районах Полісся. Як рідкісний зникаючий птах потребує охорони. Занесений до Червоної книги України.

Ряд Гусеподібні. Належать водоплавні птахи, маса яких від 200 г до 13,5 кг. Оперення щільне, добре розвинений пух. Оперення щедро змащується виділеннями з куприкової залози. Дзьоб плескатий, має по краях зубчи

ки, які допомагають проціджувати воду під час добування їжі. Ноги короткі, плавального типу. Три передні пальці з’єднані плавальною перетинкою. Живляться рослинною і тваринною їжею. Серед гусеподібних є полігамні та моногамні види. У деяких видів (лебеді, гуси) пари зберігаються до загибелі одного із птахів. Насиджує яйця самка, а самець охороняє гніздо. Водять пташенят самець і самка. А от у багатьох качок пари утворюються лише на період розмноження. Насиджує і охороняє виводок лише самка.

Гніздяться гусеподібні здебільшого на землі, рідше — у дуплах, норах, але завжди поблизу води. Виводкові. У позагніздовий період тримаються зграями.

Лебідь-шипун — звичайний гніздовий птах гирла Дністра та Дунаю, рідкісний — у гирлі Дніпра та на Західному Поліссі. Зимує на Чорноморському узбережжі. Лебідь малий, або тундровий, поширений на території тундри Європи та Азії. В Україні — рідкісний залітний птах. Як нечисленний вид занесений до Червоної книги. Лебеді — цінні декоративні паркові птахи. В Україні взяті під охорону.

Гуска сіра (маса дорослих самців — до 6 кг) — гніздовий птах у степовій та лісостеповій зонах. У межах нашої країни зимує на Чорноморському узбережжі.

Серед качиних найбільш поширеним і численним видом є крижень (маса — до 2 кг). Частина крижнів зимує на незамерзаючих водоймах, проте більшість відлітає у Західну Європу, на Середземне море, в Африку. Поширені також чирок-свистунок, чирок-тріскунок, качка сіра, шилохвіст та інші види качок.

Соколоподібні. Птахи середніх і великих розмірів (маса — від 60 г до 12 кг). Мають пристосування до хижацького способу життя: сильний, гачкуватий дзьоб; на коротких чотирипалих лапах — гострі, загнуті кігті; добре розвинені м’язи грудей і кінцівок, гострий зір; швидкий політ. Оперення жорстке і щільно прилягає до тіла. Живляться переважно живими тваринами, рідше — падлом. У природі здійснюють санітарні та селекційні функції, знищуючи хворих, слабих і старих тварин, які переобтяжують природні популяції. Знищуючи шкідників сільського і лісового господарства (комах, гризунів), приносять значну користь.

Денні хижаки та сови: 1 — яструб великий; 2 — гриф сніжний; 3 — канюк звичайний; 4 — шуліка чорний; 5 — беркут; 6 — боривітер; 7 — лунь польовий; 8 — сова сіра довгохвоста

Денні хижаки моногамні. У багатьох видів пари зберігаються до загибелі одного із птахів. Гніздяться поодиноко, у кладці — від 1-3 до 4-7 яєць. Насиджують кладку і годують пташенят обидва батьки. Нагніздні птахи. Належать соколи, яструби, шуліки, луні, орлани, орли, канюки та інші. Усюди нечисленні. У нашій країні більшість видів охороняється. До Червоної книги занесені: орел степовий, скопа, орлан-білохвіст, беркут, орел-могильник, сокіл-сапсан та інші.

Ряд Куроподібні. Птахи великого та середнього розмірів, рідше дрібні (маса — від 45 г до 6-8 кг). Особливості зовнішньої морфології пов’язані з наземним способом житія. Тіло компактне, крила короткі й широкі; дзьоб короткий, опуклий; ноги сильні, з довгими, злегка зігнутими кігтями, пристосованими до розгрібання ґрунту. Рослиноїдні, проте в літній період споживають безхребетних. Для кращого перетирання їжі проковтують пісок, камінці. Більшість куроподібних полігамні. Самці більших розмірів і яскравіше забарвлені. Про пташенят турбуються здебільшого самки. Гніздяться на землі. У кладці — від 6 до 24 яєць. Виводкові птахи. Ведуть осілий або кочовий спосіб життя; лише перепілки — перелітні птахи. Належать тетереви, глухарі, куріпки, перепели, фазани та інші.

Тетерев звичайний (маса — від 700 до 1600 г) поширений у лісовій та лісостеповій зонах Євразії. В Україні — нечисленний птах Полісся. Добре виражений статевий диморфізм. Самка відкладає від 4 до 14 яєць, які насиджує до 25 днів. Спостерігається високий процент загибелі яєць та молодняка через несприятливі кліматичні умови, хижаків, випасання худоби. У літній період живляться і рослинною, і тваринною (дрібними безхребетними) їжею, взимку — бруньками, сережками берези, вільхи, верби. Восени утворюють зграї, які зберігаються протягом усієї зими. Узимку ночують у снігу, іноді прориваючи в ньому ходи до 10 м. У сильні заметілі можуть залишатися під снігом по кілька днів. Бувають випадки, коли сніг вкривається твердою кіркою, з-під якої птахи не можуть вибратися і масово гинуть.

Глухар звичайний (маса — до 6 кг) населяє зону тайги Євразії, але в багатьох місцях він зник у зв’язку з вирубуванням лісів. В Україні рідкісний (зрідка трапляється на Поліссі та в Карпатах). Полігамний вид з яскраво вираженим статевим диморфізмом. Самка відкладає 7-9 яєць і насиджує 24 дні. Живлення глухаря змінюється за сезонами: взимку споживає здебільшого хвою; у весняно-літній період — ягоди, насіння, комах; восени — ягоди, хвою. Як нечисленний птах потребує охорони. Токовища та місця гніздування глухаря охороняються у Поліському та Карпатському державних заповідниках.

Куріпка сіра (маса — до 500 г) поширена повсюдно, за винятком Крайньої Півночі і зони тайги. В Україні найчисленніша в степовій та лісостеповій зонах, де заселяє поля, луки, яри. Гніздиться парами. Самка відкладає від 12 до 22 яєць, насиджує 20-22 дні. Пташенят водять і самець, і самка. Поїдаючи шкідливих черепашок, колорадських жуків, слизнів, а також насіння бур’янів, куріпка сіра приносить користь. Проте в останній період чисельність її різко зменшилась унаслідок використання пестицидів. Небезпечними ворогами куріпки є бродячі коти й собаки, які знищують кладки яєць, пташенят і дорослих.

Ряд Журавлеподібні. Належать птахи різних розмірів (маса — від 30 г до 15 кг). Мають сильні довгі ноги. Дзьоб конічний, середньої довжини або короткий, сплющений з боків. Забарвлення самців і самок однакове. Моногамні. Гнізда на кущах, в очереті, на купинах, на землі. Птахи виводкові. Живляться тваринною і рослинною їжею. Перелітні птахи. У фауні України — 3 види.

Журавлі сірий і степовий, або красавка, у невеликій кількості гніздяться на території України (перший — на болотах Полісся, другий — у степовій зоні), а журавель білий, або стерх, зрідка трапляється в окремих областях як залітний птах.

До Червоної книги занесені журавлі сірий і степовий. Основна причина скорочення їхньої чисельності — руйнування людиною навколишнього середовища: розорювання степів, осушення боліт тощо. Багато птахів гине, розбиваючись об лінії електропередач. Журавлі дуже лякливі і при насиджуванні яєць залишають кладку, якщо людина з’явиться у полі їхнього зору за кілька сотень метрів від гнізда.

До ряду Журавлеподібних належать дрохви — птахи великого і середнього розміру (маса — 1-16 кг). За зовнішнім виглядом подібні до куриних. Мають масивний тулуб, велику голову; лапи відносно короткі, трипалі; дзьоб короткий і стиснутий зверху. Живляться рослинною і тваринною їжею. Моногамні або полігамні. Гніздо будують на землі. У кладці — 1-5 яєць. Про потомство турбується лише самка. Птахи виводкові. Пташенята мають захисне забарвлення і здатність до затаювання.

Ряд Совоподібні. Належать нічні хижі птахи різних розмірів; оперення м’яке, але не щільне; політ безшумний. Дрібне пір’я, що променями розходиться від очей, утворює характерний «лицьовий диск». Дзьоб невеликий, гачкуватий; очі розташовані фронтально (бінокулярний зір), добре бачать у темряві. Вушні отвори великі, слух гострий. Ноги сильні, пальці закінчуються міцними, зігнутими кігтями. Живляться переважно мишоподібними гризунами й комахами. Горобиний сичик робить запаси кормів.

Власне гнізд сови, за незначним винятком, не будують. Яйця (від 1 до 11) відкладають у дуплах, між корінням дерев, у норах або використовують гнізда воронових птахів. Насиджує самка, самець носить їй корм. Нагніздні птахи. Ведуть осілий або кочовий спосіб життя. Поширені по всій земній кулі, за винятком Антарктиди. Належать сова біла, або полярна, сипуха, пугач звичайний, сова вухата, сова болотяна, сич хатній, сичик-горобець та інші.

Сова біла, або полярна, поширена лише в Арктиці та Субарктиці. Частково осілий або переважно кочовий птах. Чисельність коливається залежно від умов живлення і насамперед — від чисельності лемінгів. Найбільший із сов — пугач (розмах крил — 180 см, маса — 3,3 кг). Живиться птахами та дрібними ссавцями. Сови дуже корисні птахи: вони знищують шкідливих гризунів, чим приносять значну користь сільському господарству; поїдаючи хворих і старих тварин, здійснюють санітарні і селекційні функції. Вони потребують охорони. До Червоної книги занесені пугач, сич волохатий, сичик-горобець.

Ряд Горобцеподібні. Найчисленніший ряд, який об’єднує 60 % сучасних видів птахів, маса яких від 4 г до 1,5 кг. На ногах 3 пальці спрямовані вперед, один — назад. Більшість видів пов’язані з деревною та кущовою рослинністю, деякі ведуть наземний спосіб життя. За способом живлення — комахоїдні, зерноїдні та всеїдні. Переважно моногамні, небагато видів — полігамні. Більшість майстерно будує складні гнізда. Нагніздні птахи. Поширені на всіх континентах, крім Антарктиди. На території України трапляється близько 130 видів.

Найбільші птахи ряду об’єднані в родину Воронові. Оперення здебільшого темне, з металічним блиском. Гніздяться окремими парами або колоніями. Всеїдні. Населяють різні біотопи, часто урбанізовані. Ці птахи першими серед пернатих зуміли подолати «фактор неспокою», перестали боятись постійної присутності людей, у тому числі й поблизу гнізда. Живлячись відходами, вони у містах достатньо забезпечені кормом. Тому урбанізація спричинила в усьому світі небачене за своїми масштабами розмноження воронових птахів. Сформувались міські популяції ворон, галок, граків, які ведуть осілий спосіб життя. Взимку вони часто утворюють величезні змішані зграї. Нагніздні птахи. Про потомство турбуються обидва птахи. Належать: крук, ворона сіра, грак, сорока, галка, сойка. Воронові, незважаючи на те, що місцями можуть принести тимчасову шкоду (сіра ворона, сорока і навіть сойка), належать до корисних птахів, які заслуговують на охорону.

Шпак звичайний здебільшого перелітний птах, що зимує в Африці, Малій Азії або Південній Європі. Навесні повертається в середині березня. Проте все частіше з’являються популяції цього виду, які залишаються зимувати в населених пунктах (переважно містах), де живляться на звалищах, смітниках. Пташенят вигодовують самець і самка, приносячи корм (здебільшого комах) до 200 разів на день. Виводки об’єднуються у великі зграї, які, мандруючи у пошуках їжі, можуть завдавати відчутної шкоди садам і виноградникам. І все ж шпаки — корисні комахоїдні і декоративні птахи, яких людина здавна охороняє і приваблює у сади, парки, встановлюючи шпаківні.

До родини Ластівкові належать птахи (ластівки сільська, міська і берегова), які швидко літають, спритно добуваючи на льоту комах. Крила довгі, гострі; дзьоб короткий, розріз рота широкий. Гнізда роблять із землі та глини, склеюючи їх слиною, або риють нірки завдовжки до метра і більше у берегових кручах, в урвищах ярів, балок, берегах лиманів (берегова ластівка). Перелітні птахи. Зимують в Африці, Індостані, Індокитаї. Прилітають на початку травня. Вигодовуючи пташенят, корм приносять 300-600 разів на день. На рік буває дві кладки з 4-6 яєць. Насиджує самка (у ластівки сільської) або обидва птахи (у міської та берегової) 12-16 днів. Відлітають на зимівлю у вересні — жовтні.

Родина Синицеві об’єднує дрібних комахоїдних птахів з коротким міцним конічним дзьобом. Типові лісові птахи. Гніздяться переважно в дуплах дерев. Здебільшого осілі і трапляються не тільки влітку, але й узимку, коли утворюють зграйки (іноді змішані — з повзиками і дятлами). У фауні України 7 видів (синиці велика, блакитна, чорна, або московка, чубата та біла; гаїчки болотяна та чорноголова). Дуже корисні птахи, відіграють велику роль у лісових екосистемах; їх треба охороняти, приваблювати у ліси, парки, сади, а в суворі зими — підгодовувати.

До родини Жайворонкові належать малі птахи, що населяють відкриті біотопи: поля, луки, степи, напівпустині, пустині. Ноги короткі, добре пристосовані до переміщення по землі; на задньому пальці — дуже довгий шпороподібний кіготь. Забарвлення оперення та яєць захисне. Гніздяться на землі. Співають у польоті, пісня дзвінка, мелодійна. Живляться комахами та насінням. Пташенят вигодовують комахами. Більшість видів перелітні, і лише чубатий жайворонок в Україні — птах осілий. Належать жайворонки польовий, степовий, лісовий, чубатий, або посмітюха, рогатий та інші.

Жайворонок польовий з північних районів відлітає на зиму в Західну Європу, Південну Азію. Повертається у березні, як тільки з’являться перші проталини. У південних районах веде осілий спосіб життя. Жайворонки — птахи дуже корисні, до того ж є прикрасою польових і лісових ландшафтів. Потребують охорони.

Родина Ткачикові об’єднує птахів, поширених здебільшого у тропіках і субтропіках. Живляться рослинним кормом, рідше — комахами. Пташенят вигодовують лише комахами. Деякі гніздяться колоніями, споруджуючи складні гнізда. У фауні України із ткачикових трапляються горобець хатній, горобець польовий. Птахи осілі. Виводять пташенят 2-3 рази протягом теплого сезону. Наприкінці літа об’єднуються у великі зграї, які живляться зерновими культурами та ягодами, завдаючи збитків сільському господарству. Зважаючи на те що горобці приносять і користь, знищуючи комах-шкідників, їх потрібно оберігати.

Види дятлових: 1 — дятел малий; 2 — дятел зелений; 3 — крутиголовка

Ряд Дятлоподібні включає птахів дрібних і середніх розмірів, спосіб життя яких пов’язаний з деревною рослинністю. На їхніх ногах розташовані чотири пальці, з яких два спрямовані вперед, а два — назад, допомагаючи птахам утримуватись на стовбурах дерев під час лазіння. Крім того, дятли спираються на жорсткі стрижні рульових пер. Кігті на пальцях ніг гострі, гачкоподібні, загнуті, що допомагає птахам утримуватись на стовбурах.

Дятли живуть у лісах, гнізда влаштовують у дуплах. Живляться переважно комахами, але можуть споживати, особливо взимку, насіння та плоди рослин. Ці птахи мають прямий долотоподібний дзьоб, за допомогою якого вони знаходять ходи комах у корі та деревині, витягуючи їх звідти довгим загостреним язиком. В Україні поширені 10 видів дятлоподібних: великий строкатий, сивий, чорний (жовна), середній, малий дятли тощо.