Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Клас Плазуни. Особливості будови та процесів життєдіяльності

У світовій фауні налічують близько 6000 видів плазунів, у тому числі в Україні — 20.

Плазуни — клас справжніх наземних хребетних. Вони широко заселили різноманітні біотопи суші, незначна частина видів живе у воді. Це одна з найдавніших груп наземних хребетних.

Залишки давніх плазунів відомі з верхнього карбону. Вони заселяли сушу, водойми; освоїли повітряне середовище. Багато видів динозаврів сягало гігантських розмірів (диплодок мав довжину до 27 м, брахіозавр — до 23 м при висоті до 12 м тощо). Динозаври були поширені в Європі, Азії, Африці і Північній Америці. В Україні рештки динозаврів знайдено в Криму.

До кінця крейдового періоду динозаври вимерли, причому дуже швидко. Очевидно, загибель динозаврів була зумовлена цілим комплексом причин і насамперед — горотворними процесами в кінці крейдового періоду, які супроводжувались перебудовою ландшафтів, перерозподілом моря і суші, змінами клімату, що став більш посушливим і континентальним. Крім того, у їхньому вимиранні значну роль відіграла конкуренція із дрібнішими, але активнішими теплокровними тваринами — птахами і звірами, які у той період уже населяли Землю.

Будова і життєві функції. Сучасні плазуни — тварини переважно невеликих розмірів. Лише окремі представники досягають 6-11 м (нільський крокодил — 6 м, сітчастий пітон — 10 м, анаконда — 11 м).

Шкіра в них суха, позбавлена шкірних залоз. Верхній шар епідермісу зроговів; у шкірі розвинулись рогові лусочки, щитки, пластинки. Це сприяє захисту організму від висихання, а також від механічних та хімічних впливів. Проте шкіра втратила здатність до газообміну і виділення продуктів метаболізму. Плазуни періодично линяють — скидають старий роговий покрив. Забарвлення тіла різноманітне, часто захисне.

Скелет ящірки

Значні прогресивні зміни відбулися в скелеті рептилій. В осьовому скелеті значного розвитку набуває шийний відділ, утворений різною кількістю (але не менше 8) рухомо з’єднаних між собою хребців. Перший шийний хребець — атлант (атлас) — має вигляд кільця і може обертатись навколо зубоподібного відростка другого шийного хребця — епістрофея, що дає змогу повертати голову в різні боки.

Череп має один потиличний виріст, за допомогою якого з’єднується з атлантом, що забезпечує рухливість голови у вертикальній площині. Збільшення рухливості голови має важливе значення для орієнтування, відшукування здобичі, живлення тощо.

До грудного відділу осьового скелета прикріплені ребра, які, з’єднуючись із грудиною, утворюють грудну клітку. Вона захищає внутрішні органи, бере активну участь в актах вдиху і видиху, забезпечує зв’язок плечового пояса з осьовим скелетом і тим самим — його міцну фіксацію, що підсилює опорну функцію кінцівок. Кінцівки в рептилій, порівняно з амфібіями, збільшились у розмірах і перемістились під тулуб, що дало змогу підняти тіло над ґрунтом і прискорити швидкість руху. У змій кінцівки редуковані, і пересуваються вони, повзаючи по субстрату. У морських черепах кінцівки мають форму ластів.

М’язи в рептилій більш диференційовані, ніж у земноводних. Добре розвинені жувальні м’язи, які приводять у рух щелепи, а також м’язи шиї, кінцівок. Розвинулись міжреберні м’язи, які забезпечують рухи грудної клітки.

Нервова система плазунів характеризується збільшенням відносних розмірів головного мозку і прогресивним розвитком півкуль переднього мозку, у поверхневому шарі яких з’являється сіра речовина — кора. Проте кора розвинена слабко. У проміжному мозку добре розвинені епіфіз і тім’яний орган. Мозочок більший, ніж у земноводних, краще розвинена його кора.

З органів чуття у більшості плазунів добре розвинені очі. Вони прикриті верхньою та нижньою повікою; у більшості є мигальна перетинка. Слизові залози захищають око від висихання, зволожують поверхню очного яблука. Плазуни, що ведуть денний спосіб життя, мають кольоровий зір. Зір відіграє вирішальну роль у просторовій орієнтації та життєдіяльності плазунів.

Орган слуху рептилій подібний до такого в амфібій. Плазуни сприймають звуки в діапазоні від 20 до 6000 Гц.

Органам нюху плазунів притаманна диференціація середньої частини нюхового ходу на нижній (дихальний) і верхній (власне нюховий) відділи. Нюховий відділ має складчасті стінки, які збільшують його поверхню. Наявний якобсонів орган — важливий хімічний аналізатор. Нюх у плазунів розвинений краще, ніж у земноводних.

У деяких змій є терморецептори, здатні сприймати зміни температури в тисячні частки градуса.

Органи смаку у більшості видів розвинені слабко.

Внутрішня будова ящірки: 1 — стравохід; 1¹ — шлунок; 2 — тонка кишка; 3 — клоака; 4 — печінка; 5 — жовчний міхур; 6 — підшлункова залоза; 7 — жовчний канал; 8 — його впадіння в дванадцятипалу кишку; 9 — трахея; 10 — ліва легеня; 11 — селезінка; 12 — лівий сім’яник; 13 — придаток сім’яника; 14 — сім’япровід; 15 — ліва нирка; 16 — рудимент мюллерового каналу; 17 — впадіння сім’япроводів у клоаку; 18 — надниркова залоза; 19 — сечовий міхур; 20 — його впадіння в клоаку

Органи травлення плазунів мають складнішу будову, ніж земноводних. У ротовій порожнині розташовані зуби. Вони здебільшого однотипні, дрібні, приростають до кісток і служать для схоплювання здобичі. На дні ротової порожнини міститься рухливий мускулистий язик, здатний висуватись далеко з рота. У ящірок та змій він роздвоєний на кінці і є важливим органом дотику. Стравохід і шлунок розвинені добре. Кишки довгі, особливо у рослиноїдних видів. На межі між тонкою і товстою кишкою є зачаткова сліпа кишка. Протоки печінки і підшлункової залози відкриваються у початковий відділ тонкої кишки — дванадцятипалу кишку. Закінчуються кишки клоакою, у яку впадають сечоводи та статеві протоки.

Органи виділення представлені тазовими нирками, які, на відміну від тулубних нирок анамній, повністю втратили зв’язок з порожниною тіла; продукти обміну речовин надходять до видільних канальців лише з кровоносних судин. Завдяки цьому при виділенні продуктів дисиміляції організм втрачає менше вологи (не виводиться порожнинна рідина).

Органами дихання є легені, внутрішня поверхня яких збільшується за рахунок складної сітки перегородок, унаслідок чого легені набувають губчастої структури. Добре розвинені дихальні шляхи — трахея та бронхи. Вентиляція легенів забезпечується роботою грудної клітки за допомогою міжреберної та черевної мускулатури.

Істотні прогресивні зміни відбулися і в кровоносній системі. Хоч серце плазунів і трикамерне, але в шлуночку з’являється неповна перегородка, яка під час систоли повністю розділяє його. Артеріальний конус редукований, і від шлуночка відходять 3 судини: від правої частини — легенева артерія, що ділиться на дві і несе венозну кров до легень; від лівої — права дуга аорти, від якої відокремлюються сонні та підключичні артерії, що несуть артеріальну кров до голови та передніх кінцівок; від середини шлуночка, де кров змішана, — ліва дуга аорти. Обігнувши серце, ліва і права дуги зливаються, утворюючи спинну аорту. Отже, до органів іде змішана кров, тому плазуни, як і земноводні, холоднокровні тварини.

Статеві органи (сім’яники в самців та яєчники в самок) лежать у порожнині тіла по боках хребта. Запліднення внутрішнє. Для плазунів як амніот характерна поява яйцевих та зародкових оболонок. Яйце значно більших розмірів, ніж у земноводних, з добре розвиненим жовтком, а в черепах і крокодилів — і білком (запас води). На поверхні яйця виділяється оболонка, що захищає його від висихання та різних негативних впливів. У ящірок і змій вона волокниста, пергаментоподібна, у черепах і крокодилів — тверда, вапнякова. Розвиток прямий; личинкової стадії немає.

Поведінка плазунів. Нервова діяльність плазунів складніша, ніж земноводних. І все ж основу її становлять складні інстинкти, пов’язані із живленням, розмноженням, міграціями, захистом від ворогів.

Популяційна організація складніша, ніж у земноводних. Більшість рептилій в активний період веде поодинокий спосіб життя і має індивідуальні ділянки, які охороняються самцями. Так, індивідуальна ділянка сірого варана займає площу приблизно 1 км у діаметрі, гадюки звичайної — 1,5-4 га. Територіальні ділянки рептилій неоднорідні і складаються із центру, який вони енергійно охороняють, і периферії, де можливі зустрічі із сусідами. На кожній ділянці існує система стежок і схованок.