Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Свійські комахи

Шовковичний шовкопряд — одомашнена тварина, у дикій природі не трапляється. Метелики тутового шовкопряда втратили здатність до польоту, а гусениці можуть живитись лише подрібненою їжею (листям шовковиці). Розводять шовкопряда з метою одержання натурального шовку. У гусениці розвинені залози, що виробляють білкову речовину фіброїн. На повітрі ця речовина твердіє і перетворюється на шовкову нитку, з якої гусениці останнього віку виготовляють кокон, де й заляльковуються. Для одержання шовку кокони обробляють гарячою парою, що вбиває лялечок, шовкову нитку розмотують і прядуть з неї пряжу. З одного кокона одержують нитку завдовжки 700-1000 м. У результаті селекції створено багато порід шовкопряда, які дають кокони різного кольору (білого, рожевого, зеленуватого, голубуватого).

Розводять також дубового шовкопряда, з коконів якого готують пряжу для виготовлення тканини чесучі.

Бджола медоносна трапляється у дикому стані, а також розводиться людиною. Дикі бджоли живуть у дуплах дерев, тріщинах скель та інших укриттях. До складу бджолиної сім’ї входять: матка, кілька сотень трутнів та десятки тисяч (до 100 тис.) робочих бджіл (самок з недорозвиненими яєчниками). У сім’ї бджіл матка може жити до 5 років. Запліднюється раз у житті; сперматозоони зберігаються у сім’яприйомнику. За весняно-літній сезон відкладає до 150 тис. яєць. Трутні запліднюють матку під час шлюбного польоту. У них велика голова з добре розвиненими складними очима. Восени бджоли виганяють трутнів із гнізд і вони гинуть. Робочі бджоли виконують різноманітні функції: чистять, стережуть і вентилюють вулик, будують з воску комірки, вигодовують личинок, доглядають матку, збирають пилок та нектар, консервують їх. Вони підтримують у гнізді необхідну температуру та вологість, приносять у вулик воду та клей із бруньок (прополіс), яким замазують щілини. У робочих бджіл добре розвинені щелепи, хоботок, воскові залози, «кошики» на задніх кінцівках для перенесення пилку, залози, що виділяють «молочко» для годування личинок, жало для захисту та інші органи.

Навесні робочі бджоли будують із воску стільники із шестигранними комірками. Частину комірок заповнюють харчовими продуктами — медом і пергою (законсервованим пилком), в інші матка відкладає яйця. З незапліднених яєць (матка відкладає їх у більші комірки) розвиваються трутні, із запліднених — робочі бджоли. Матки розвиваються із запліднених яєць в особливих великих комірках-маточниках. Коли з’являється молода матка, стара разом із частиною робочих бджіл залишає вулик, утворюючи рій.

Бджоли виробляють цінний продукт харчування — мед. Він містить глюкозу, фруктозу, ферменти, органічні кислоти, мікроелементи, вітаміни та ін. Зібраний із квітів нектар зазнає складної переробки у медовому шлуночку бджоли. Тут з нектару всмоктується вода, він збагачується ферментами, органічними кислотами, антимікробними речовинами. Дозрівання меду відбувається у стільниках. У багатьох галузях промисловості застосовують віск. У медицині використовують прополіс, бджолину отруту, «молочко», з якого виготовляють лікарський препарат — апілак. Бджоли приносять також величезну користь запиленням квіткових рослин. Щоб зібрати 1 кг меду, бджоли повинні відвідати близько 10 млн квіток.