Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Клас Павукоподібні

Клас Павукоподібні об’єднує понад 35 000 видів, поширених на всіх материках, крім Антарктиди.

Павукоподібні переважно наземні тварини. Деякі з них перейшли до водного способу життя. Павуки й кліщі проникають у повітряне середовище: молодь павуків за допомогою павутини переносить вітер; дрібні кліщі, використовуючи повітряні потоки, піднімаються на значну висоту.

Є серед павукоподібних паразити рослин, тварин і людини. Тіло (розміри — 0,1-20 см) складається з головогрудей і черевця, крім більшості кліщів, у яких воно суцільне. Кутикула порівняно тонка. Центральна нервова система різних груп павукоподібних відзначається ступенем концентрації і злиття нервових вузлів; найбільш концентрована вона у кліщів.

Зовнішня будова павука-хрестовика

Павукоподібні мають від 1 до 6 пар простих очей. Відсутність вусиків і слабкий зір компенсуються численними чутливими волосками різного призначення, які розташовані по всьому тілу. Вони виконують роль органів дотику, нюху, смаку, сприймають незначні коливання повітря й ґрунту. У деяких груп є органи, що визначають вологість (гігрорецептори). У павукоподібних, що живляться рідкою їжею, (кров’ю, соками тварин, рослин), є мускулиста глотка та стравохід, що слугують для смоктання їжі. У середню кишку павукоподібних відкриваються протоки печінки, яка виділяє травні соки.

Органи виділення двох типів: видозмінені метанефридії (консольні залози), що відкриваються біля основи ніг, та мальпігієві судини.

Органи дихання представлені легенями чи трахеями або тими й іншими. Трахеї являють собою хітинні трубочки, які доносять кисень безпосередньо до органів і тканин. Органи дихання з’єднані з навколишнім середовищем дихальцями. Незамкнена кровоносна система складається з пульсуючого мускулистого серця та судин, що від нього відходять. До серця кров повертається по системі лакун. У деяких павукоподібних серце має вигляд трубки з багатьма отворами, в інших воно мішкоподібне з 1-2 отворами, через які кров заходить у серце.

Запліднення внутрішнє або ж зовнішньо-внутрішнє (самці відкладають спермію в мішечок — сперматофор, який самки вміщують у свої статеві органи). Розвиток прямий або з перетворенням.

До ряду Скорпіони належить понад 600 видів. Тіло (довжина — 5-20 см) складається з нерозчленованих головогрудей і сильно розчленованого переднього та заднього черевця. Заднє черевце гнучке, витягнуте й закінчується гострим жалом, на кінці якого відкриваються протоки отруйних залоз. Мають 6 пар простих очей. Скорпіонам властиві великі педипальпи з клешнями, якими вони схоплюють жертву і, вигинаючи черевце вгору, вражають її жалом. Живляться павуками, комахами, багатоніжками; відомі випадки поїдання дрібних ящірок та мишенят. Ведуть нічний спосіб життя, ховаючись удень.

Отрута скорпіонів, що трапляються на території України, небезпеки для життя людини не становить. Укус великих тропічних скорпіонів може бути смертельним для людини, особливо для дітей. На Південному березі Криму поширений кримський скорпіон.

Ряд Павуки об’єднує понад 20 тис. видів. Павуки — типові наземні тварини, які трапляються повсюдно від Крайньої Півночі до пустель. Лише павук сріблянка веде водний спосіб життя.

Внутрішня будова павукоподібних (самка павука-хрестовика)

Тіло павуків (від 0,8 мм до 20 см) складається з нерозчленованих головогрудей і черевця, які з’єднані вузьким коротким стебельцем. Мають 4 пари простих очей. Біля основи хеліцер є пара отруйних залоз, що відкриваються на вершині кігтика хеліцер. Хеліцерами павук схоплює і вбиває здобич, розминає і розриває її, захищається від ворогів тощо. Педипальпи мають вигляд членистих щупалець і є органами дотику. Ходильні ноги мають кігтики й шипики, що відіграють важливу роль у пересуванні та прядінні павутини. На кінці черевця є павутинні бородавки з отворами протоків павутинних залоз, розташованих всередині черевця. Наявність павутинних залоз — найхарактерніша ознака павуків. Павутина застигає на повітрі, утворюючи павутинні нитки, з яких павуки будують тенета, яйцеві кокони, вистилають свої лігва, гнізда тощо.

За способом живлення павуки — хижаки. Паралізувавши жертву, вони опутують її павутиною і залишають на певний час. Потім за допомогою ссального шлунка висмоктують уже частково перетравлений рідкий вміст здобичі (процес травлення відбувається під впливом травного соку, введеного павуком у тіло жертви). Живляться здебільшого комахами.

Дихають за допомогою легень і трахей. У павуків спостерігається складна інстинктивна поведінка, пов’язана з побудовою ловильних сіток, розмноженням і турботою про потомство. Запліднені яйця самки відкладають у кокони, які охороняють. У багатьох бродячих павуків самки носять кокон із собою. Розвиток без метаморфозу. Молоді павучки розселяються за допомогою павутини на значні відстані. Це явище спостерігається здебільшого восени в погожі дні «бабиного літа».

У більшості видів життєвий цикл закінчується протягом року, проте тропічні павуки-птахоїди живуть 7- 8 років. Активність павуків залежить від температури й вологості повітря. Більшість з них тепло- й вологолюби, однак є види, активні за порівняно низької температури. Деякі дрібні павучки у великій кількості з’являються на снігу під час зимових відлиг. Тенетні павуки посилено будують ловильні сітки в хорошу погоду, а перед негодою ховаються у схованки і не реагують навіть на здобич, що потрапила в тенета.

Хатні павуки селяться в жилих приміщеннях, де живляться мухами, тарганами, міллю та іншими комахами — супутниками людини. Павуки-хрестовики оселюються на деревах та кущах, де між гілками у вертикальній площині розміщують свої тенета. Спочатку з товстих нелипких ниток павук виготовляє багатокутну раму із променями, що сходяться в центрі. Потім на цю основу накладає у вигляді спіралі довгу й дуже липку павутинну нитку. Ловильну сітку він з’єднує зі своїм потайним гніздом за допомогою сигнальної нитки, яка починає коливатись, коли в сітку потрапить жертва.

Тарантули (довжина тіла — до 3,5 см) поширені в зонах пустель, напівпустель, степу й лісостепу. Належать до бродячих павуків, які не будують ловильних сіток, а наздоганяють здобич. Ведуть нічний спосіб життя. Укус тарантула болючий, проте небезпеки для життя людини не становить.

Каракурти — павуки середніх розмірів; забарвлення тіла чорне із червоними цятками на черевці. Характерні представники фауни пустель та напівпустель, заселяють і степову зону. В Україні трапляються в Криму та інших південних областях. Укус їх небезпечний і для людини.

До ряду Кліщі належить близько 10 тис. видів. Це здебільшого дрібні, іноді мікроскопічних розмірів тварини без вираженої сегментації тіла. Серед них багато паразитів рослин, тварин і людини.

У багатьох паразитичних видів хеліцери й педипальпи перетворились на колючо-сисний ротовий апарат. Дихають трахеями або крізь шкіру. Розвиток з метаморфозом. З яєць розвиваються шестиногі личинки, з них — восьминогі німфи з недорозвиненими статевими органами. Німфи після линяння перетворюються на статевозрілих кліщів.

Значну шкоду культурним рослинам завдають павутинні кліщі, які трапляються і на кімнатних рослинах. Вони виділяють павутинні нитки, якими вкривають нижню поверхню листків. Кліщі ссуть сік з листків рослин, спричинюючи появу на них білих плям, опадання квіток, плодів тощо.

Коморні кліщі, живлячись зерном та борошном, завдають відчутних збитків.

Свербуни паразитують на людині, свійських та диких ссавцях. Коростяний свербун зумовлює в людини коросту. Самка має розміри до 0,4 мм, самець удвічі менший. Самка живиться шкірою, прогризаючи в ній звивисті ходи до 15 мм завдовжки, що мають вигляд сіруватих ліній. У ходах відкладає яйця, над якими робить вентиляційні отвори. Личинки й німфи живуть у прокладених самкою ходах, де й живляться рештками погризеної нею шкіри та тканинною рідиною. Самі ходів не роблять. Зараження відбувається при контакті із хворим або через його речі.

Іксодові кліщі — ектопаразити свійських та диких тварин, а також людини. Вони міцно присмоктуються до шкіри, заглиблюючись у неї своїм хоботком, озброєним шипами. Коли самка насмокчеться крові, розміри її збільшуються у 2,5 разу. Ці кліщі є переносниками небезпечних захворювань людини (тайгового енцефаліту, кліщового тифу, туляремії та інших).

Павукоподібні як консумента переважно другого порядку відіграють помітну роль у біоценозах, проте цю їх роль вивчено ще недостатньо.

Корисними для людини є більшість павуків, які знищують комах-шкідників, а також ґрунтові кліщі, що відіграють помітну роль у процесах ґрунтоутворення. У той же час кліщі пошкоджують культурні рослини, псують запаси зерна й борошна, є збудниками та переносниками низки небезпечних захворювань.