Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Різноманітність круглих червів та середовища їхнього існування

Клас Круглі черви, або Нематоди (Nematodes). Нематоди — найчисленніший клас первиннопорожнинних тварин. Відомо близько 10 тис. видів нематод, хоч припускають, що їх є понад 500 тис. видів. Нематоди заселили всі біотопи нашої планети, пристосувались до найрізноманітніших умов життя. Величезна кількість нематод заселяє дно морів та океанів, трапляється в лиманах, річках, ґрунті, гниючих рештках рослин і тварин. Багато серед них паразитів людини, тварин і рослин. Тіло мають найчастіше видовжене, ниткоподібне або веретеноподібне, на обох кінцях загострене. Така форма тіла полегшує пересування цих тварин у найрізноманітніших середовищах. Важливе захисне значення має добре розвинена кутикула, що характеризується міцністю, гнучкістю й еластичністю. Під час росту круглі черви періодично скидають кутикулу, відновлюючи її згодом.

М’язова система має вигляд чотирьох смуг поздовжніх м’язових волокон.

Передній кінець тіла несе головну капсулу, на якій розташований ротовий отвір, оточений губами. На ній містяться також органи дотику — тангорецептори у вигляді щетинок, сосочків та нюхові ямки, або амфіди. У деяких вільноживучих нематод розвинені примітивні очі.

За незначним винятком, нематоди — роздільностатеві організми; як правило, їхні самки більші від самців. Статеві органи мають вигляд довгих трубок. Характерною ознакою нематод є величезна плодючість (особливо паразитичних форм). Розміри цих тварин коливаються від 80 мкм до 8 м і більше.

Людська аскарида — дуже поширений на Землі паразит; немає його лише у зоні вічної мерзлоти, у пустелях та напівпустелях, а також у степових районах з недостатньою кількістю опадів. Зараженість аскаридами залежить і від побутових умов та культурного рівня населення, частіше трапляється в дітей і підлітків, ніж у дорослих.

Місцем локалізації дорослих аскарид є тонкі кишки хазяїна. Раніше вважали, що аскариди — анафоби, тобто енергетичні процеси у їхньому організмі відбуваються за відсутності кисню. Останнім часом доведено, що аскариди пристосувались до життя в середовищі з незначним вмістом кисню (у шлунку й кишечнику людини міститься близько 1 % кисню). За повної відсутності кисню, як і в разі надлишку його, аскариди гинуть.

Самка аскариди має розміри 25-40 см, самець — 15-20 см. У самця хвостовий кінець тіла дещо розширений і зігнутий гачком на черевний бік. У цього гельмінта є низка пристосувань до паразитичного способу життя. Тіло пружне, витягнуте, циліндричне, загострене з обох кінців, що дає можливість легко рухатись у кишках. При цьому аскарида активно орієнтується переднім кінцем назустріч руху харчових мас, здійснюючи антиперистальтичні рухи. Кутикула аскариди виділяє кератин, який нейтралізує дію пепсину і трипсину — основних травних ферментів хазяїна. У вільноживучих нематод кератину в кутикулі немає або міститься в незначній кількості. У той же час крізь кутикулу аскариди легко проникають глюкоза та інші речовини.

В аскариди сильно розвинені органи розмноження. Статеві трубки самки в 11 разів довші за її тіло. Кожна статевозріла самка протягом доби виділяє до 240 тис. яєць. За приблизними підрахунками, маса яєць, що виділяє самка протягом життя (близько одного року), у 1700 раз перевищує її власну масу. Яйця виходять назовні недозрілими; для розвитку в них личинки потрібні кисень, певна вологість і тепло. За сприятливих умов дозрівання яєць триває два тижні; у сирій землі або воді вони можуть існувати 5-6, а то й 10 років, зберігаючи інвазійність. Запліднене яйце вкрите чотирма оболонками, які надійно захищають його від несприятливих умов середовища. Яйця аскарид можуть витримувати тривале перебування в 40 %-ому розчині алкоголю, 3 %-ому розчині формаліну. Проте 5-10 %-ий розчин лізолу швидко їх вбиває, що дає змогу використовувати цей препарат для знезараження приміщень від яєць аскарид. Згубно діє на них також висока температура (вже при +60 °С яйця аскарид гинуть).

Людина заражується аскаридами різними шляхами: через немиті овочі та фрукти, брудні руки; яйця аскарид переносять мухи й таргани; потрапляють вони на харчові продукти з пилом. Діти заражаються також, граючись із піском, землею.

Потрапивши в кишечник, личинка звільняється від оболонок і проникає крізь стінку кишки в кров’яне русло. Течією крові личинки заносяться в легені, де й локалізуються тимчасово в альвеолах, у середовищі, багатому на кисень. Тут вони розвиваються протягом 7-10 днів, ростуть, тричі линяють. Потім виходять з легень і піднімаються по бронхах у трахею, далі — у глотку, звідти потрапляють у порожнину рота. Разом зі слиною вони проковтуються і повторно потрапляють у кишечник, де й перетворюються на дорослих паразитів. У дослідах з’ясувалося, що потрібно принаймні 89 днів, щоб в організмі людини з личинки сформувалась статевозріла особина.

Інвазія аскаридами спричинює в людини різноманітні хворобливі явища: біль під грудьми, недокрів’я, головний біль, завороти і непрохідність кишок та інші. Незважаючи на досягнуті успіхи у боротьбі з аскаридозом, ця інвазія все ще поширена в ряді районів. Цьому значною мірою сприяє застосування незнешкоджених фекалій для удобрювання ґрунту, недостатній санітарний стан населених пунктів, скидання у водойми незнешкоджених стічних вод, низька санітарна культура окремих людей. Сезонами масового зараження аскаридозом в умовах помірного клімату є весна й початок літа, коли починаються польові роботи, ігри дітей на природі. Тоді й відбувається зараження людей яйцями аскарид, що дозріли восени або в попередні роки й перезимували.

У разі захворювання учнів молодшого шкільного віку на аскаридоз проводиться їх 100 %-ва дегільментизація. Поки що основним лікувальним засобом при цій інвазії є піперазин. Препарат цей малотоксичний і високоефективний. З метою попередження захворювання великого значення набуває дотримання особистої гігієни, свідоме подолання поганої звички гризти нігті, вживання старанно помитих овочів і фруктів, захист продуктів харчування від мух тощо.

Гострик дитячий живе в тонких і товстих кишках людини, найчастіше у дітей, спричинюючи захворювання ентеробіоз. Інколи зараження сягає 100 %. Поширений в усіх країнах світу, у різних географічних широтах.

Тіло гострика веретеноподібне, головний кінець має кутикулярне здуття — везикулу. Самка 10-13 мм, самець 8-11 мм завдовжки. Задній кінець тіла самки видовжений і загострений, у самця він спірально закручений. Після запліднення самці гинуть, а самки виповзають через задній прохід і тут на складках шкіри відкладають яйця (близько 12 000), після чого також гинуть. Яйця швидко (за 4-6 год) дозрівають, бо для цього є сприятливі умови: необхідна температура, доступ кисню, волога. У момент відкладання яєць самка виділяє на шкіру секрет, який спричинює сверблячку.

При чуханні під нігтями і на шкірі пальців збирається багато яєць. Це сприяє самозараженню гостриками, коли діти беруть пальці в рот або гризуть нігті, не миють руки перед їдою. Крім того, зараження може відбуватись під час вдихання повітря з пилом, з постільної і натільної білизни, іграшок. Тривалість життя гострика — 4-6 тижнів. Діти, у яких є ці гельмінти, стають неспокійними, погано сплять, у них знижується апетит, виникають болі в животі. Крім того, гострики можуть бути причиною апендициту.

Волосоголовець живе в кишках людини, головним чином у сліпій і товстій кишках, спричиняючи хворобу трихоцефальоз. Переднім звуженим кінцем тіла гельмінт заглиблюється в слизову оболонку кишки і живиться кров’ю. Волосоголовці у кишках людини живуть близько п’яти років. Самка виділяє велику кількість яєць у просвіт кишок: дозрівають вони у навколишньому середовищі протягом місяця. Людина заражається через забруднену яйцями їжу або питну воду.

Ще одним небезпечним паразитом людини, поширеним переважно в місцевостях з розвиненим свинарством, є трихінела. Людина заражається, споживши недостатньо проварену чи просмажену свинину, заражену личинками трихінели. У кишечнику під дією травного соку личинки вивільняються із захисних капсул і протягом кількох діб стають статевозрілими (довжина тіла самок становить до 4 мм, а самців — до 2 мм). Після запліднення самки народжують нових личинок, які крізь стінку кишечника проникають до судин кровоносної системи і з кров’ю потрапляють до м’язової тканини, насамперед скелетної мускулатури, м’язів язика, очних яблук тощо. Там вони живляться й розвиваються. Поступово навколо них протягом двох-трьох місяців формується капсула. У такому стані личинки можуть зберігати життєздатність упродовж багатьох років. Статевозрілі черви ушкоджують слизову кишечника та отруюють організм хазяїна продуктами свого обміну речовин. Але найбільшу шкоду завдають личинки, що живляться м'язовими волоконцями. У цей час у хворої людини значно підвищується температура тіла (до 39 °С і вище), вона відчуває сильний біль в уражених м’язах, набрякає обличчя тощо. Якщо ж хворий пережив цей небезпечний період, через 2-3 тижні його стан покращується.

Вільноживучі нематоди. Нематоди — одні з найчисленніших мешканців ґрунту. Наприклад, на 1 м² ґрунтів лук може припадати до 20 млн особин цих тварин. Круглі черви різноманітні за розмірами та способами життя, поширені в солоних і прісних водоймах, ґрунті. Вони є найчисельнішими й найрізноманітнішими з усіх багатоклітинних тварин, які трапляються у ґрунті.

Нематоди-сапротрофи, пропускаючи органічні речовини через свій кишечник, сприяють утворенню гумусу. Хижі та паразитичні нематоди зменшують чисельність видів безхребетних тварин, серед яких є шкідники. Деяких з них людина використовує в біологічному методі боротьби.

Нематоди — паразити рослин. Небезпечними паразитами рослин є галова, бурякова, стеблова, пшенична нематоди. Одні з них проколюють покриви підземних частин рослин гострими утворами, розташованими у ротовій порожнині, і висмоктують уміст клітин. Інші проникають усередину рослин і живляться їхніми тканинами. Нематоди можуть завдавати відчутної шкоди рослинництву.

Розмножуючись у тканинах рослин, вони дають низку поколінь, що веде до збільшення кількості заражених рослин. Личинки нематод проникають із ґрунту в молоді рослини. Тут вони ростуть і розмножуються, утворюючи нарости, які називають гали. У висохлих галах личинки нематод зимують.

Пшенична нематода може призвести до втрати 40 % врожаю.

Стеблова нематода картоплі може спричинити псування до 80 % бульб картоплі під час її зберігання в овочесховищах.

Нематода сунична — майже прозора тварина. Розмножується в травні — червні. Живиться вмістом клітин, у результаті чого рослини відмирають.