Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Тип Кишковопорожнинні. Загальна характеристика типу

У світовій фауні відомо близько 10 тис. видів кишковопорожнинних. Кишковопорожнинні виключно воді тварини. Переважна більшість їх живе в морях і дуже мало трапляється в прісних водоймах.

За деякими особливостями будови кишковопорожнинні подібні до губок, тому до середини минулого століття їх об’єднували в один тип. Лише в середині XIX ст. німецький зоолог Рудольф Лейкарт виділив кишковопорожнинні в самостійний тип тваринного світу.

За будовою кишковопорожнинні складніші від губок. У них тканинний рівень організації, тобто клітини в їх тілі об’єднані в тканини. Проте в них немає складних органів, властивих тваринам, що за системою тваринного світу йдуть за кишковопорожнинними. Важливою прогресивною ознакою цих тварин є наявність у них м’язових і нервових клітин. Це дає можливість кишковопорожнинним рухатись і сприймати подразнення. Живляться вони не пасивно, як губки, а активно. Загальне підвищення організації кишковопорожнинних порівняно з губками пов’язане з хижацьким способом життя. Усіх кишковопорожнинних поділяють на три класи: 1) гідроїдні, або гідрозої; 2) сцифоїдні, або сцифомедузи; 3) коралові поліпи.

Які ж загальні ознаки всіх трьох класів типу кишковопорожнинних? Величина і забарвлення їх тіла дуже різноманітні. Найдрібніші представники цього типу (окремі поліпи в колоніях гідроїдних) ледве сягають 1 мм. Чималого розміру колоніальні сифонофори й одиночні сцифомедузи. Так, поширена в північних морях Білому, Баренцовому тощо медуза ціанея арктична має основну частину тіла — дзвін — до 2,25 м у діаметрі, а її щупальці простягаються на 20-30 м. Кишковопорожнинним властиве яскраве забарвлення. Це робить їх надзвичайно красивими.

Серед представників цього типу трапляються як одиночні, так і колоніальні форми. Іноді їх колонії тягнуться на десятки й сотні кілометрів, наприклад з коралових поліпів утворився великий береговий риф уздовж східного узбережжя Австралії.

Як і в губок, тіло в кишковопорожнинних складається із двох шарів клітин: зовнішнього — ектодерми — та внутрішнього — ентодерми. Між ними міститься шар, майже позбавлений клітин — мезоглея. Тому губок і кишковопорожнинних об’єднують у групу двошарових тварин, протиставляючи їх всім іншим типам, починаючи із плоских червів, яких називають тришаровими.

Однією з найхарактерніших ознак цього типу є наявність у їх тілі лише однієї порожнини — гастральної, або кишкової, що й дало назву типу. Ще однією важливою особливістю організації кишковопорожнинних є радіальна, або променева, симетрія. Для багатьох кишковопорожнинних характерна наявність двох форм, двох стадій, що змінюють одна одну: поліпа й медузи.