Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Родина Капустяні (Хрестоцвіті)

Родина Капустяні, або Хрестоцвіті (Brassicaceae), об’єднує 350 родів і понад 3 тис. видів, поширених майже на всій земній кулі. Це трави, рідше напівкущі із простими черговими листками без прилистків. Квітки (зібрані в китиці або щитки) правильні, двостатеві, чашечка 4-листа, віночок складається із чотирьох вільних пелюсток, розміщених навхрест, тичинок 6, розташовані у два кола, з них 2 тичинки зовнішнього кола коротші; маточка складається із двох зрослих плодолистків, зав’язь верхня, плід — стручок або стручечок; насіння містить жирну олію, нерідко з глікозидами. У цій родині багато цінних гіродовольчігх і кормових рослин, є також і бур’яни. Гірчичні глікозиди, що містяться в рослинах (гірчиці, жовтушники, жерухи тощо), при поїданні тваринами вражають органи дихання і шлунковий тракт.

Економічно найважливішим є рід Капуста (Brassica). До нього належать такі види: капуста городня (Brassica oleracea) — цінна овочева рослина; ріпак (Brassica napus) — кормова й олійна рослина з багатьма сортами, вирощують у північній і помірній зонах.

Гірчицю білу (Brassica alba), а також сарептську (Brassica juncea) культивують як олійні культури, з відходів, що залишаються після одержання олії, готують гірчицю — приправу до їжі, а також гірчичники.

Завдяки тривалому періоду цвітіння бджоли збирають з неї багато меду. Гірчичну олію широко застосовують у кулінарії, парфумерії, фармацевтиці. Гірчична олія солодка і духмяна, хоча насіння гірчиці пекуче і гірке.

Грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris) — однорічна трав’яниста рослина (15-25 см заввишки). Стебло пряме, просте або розгалужене. Прикореневі листки зібрані в розетці, черешкові. Стеблові листки дрібніші, сидячі, при основі стрілоподібні. Квітки дрібні, білі, зібрані у верхівкову китицю.

Плід — стиснутий з боків грикутно-оберненосерцеподібний стручечок (5-8 мм завширшки). Лікарська, вітамінозна, харчова, медоносна, кормова рослина. Трапляється по всій Україні як городній бур’ян.

Редька (Raphanus) представлена як дикорослими, так і культурними видами. Редьку посівну (R. sativus) вирощують для одержання соковитих коренеплодів, які містять вітаміни, а редька дика або польова (R. raphanistrum) доволі поширений в Україні бур’ян. Як пряну рослину культивують хрін звичайний (Armoriaca rusticana), як жироолійну — рижій посівний (Camelina sativa), як медоносну — катран татарський (Crambe tatarica), у насінні якого міститься до 40 % жирної олії. У тінистих лісах, серед чагарників, лісових балок росте кінський часник звичайний (Alliaria petiolata), на луках і болотах — жеруха лучна (Cardamine pratensis), уздовж берегів лісових струмків — жеруха гірка (С. amara). Найбільш поширеними бур’янами є: суріпиця звичайна (Barbarea vulgaris), грицики звичайні (Capsella bursa-pastoris), талабан польовий (Thlaspi arvensis), гикавка сива (Berteroa incana) та багато інших.

Порівняно з кормовими злаковими та бобовими культурами, кормові капустяні вирізняються рядом позитивних властивостей і ознак. їх насіння коштує недорого. Виняток становить лише насіння спеціальних сортів для біологічної боротьби з нематодами в сівозмінах із цукровим буряком. Капустяні рослини відзначаються більшою пристосованістю до пізньої сівби і швидким початковим ростом. При пізній сівбі, після короткого вегетаційного періоду (60-80 днів) і в прохолодну осінь вони дають урожай понад 20 ц/га, до того ж гарної якості. Наші суворі зими вони переносять доволі непогано, через те що мають тривалий період осіннього наростання. Це має велике значення не тільки для задоволення потреби в зеленому кормі. Тривале покриття ними ґрунту є ефективним заходом боротьби проти ерозії.

Від вирощування рослин родини Капустяних у ґрунті накопичується багато поживних речовин, особливо Нітрогену. Рослини добре використовують Нітроген ґрунту після збирання попередників і тим самим оберігають ґрунтові води й поверхневі водойми від забруднення нітратами. Посіви цих культур можна використовувати на корм або ж як сидеральні добрива.

Разом з тим капустяні мають і деякі негативні ознаки, які обмежують їх вирощування. Для одержання високих врожаїв і кормів вони вимагають значних доз азотних добрив. З фітосанітарних причин вони гірше за інші культури включаються у сівозміни, особливо якщо це сівозміни з капустяними (хрестоцвітними) олійними культурами (ярий і озимий ріпак, озима суріпиця і гірчиця біла) й овочами, а також із цукровим буряком і зернобобовими. Ураження капустяних багатьма спільними хворобами значною мірою залежить від частки таких культур у сівозміні. Капустяні, за винятком стійких сортів гірчиці білої і редьки олійної, сприяють розмноженню бурякової нематоди.

Ріпак (Brassica napus) — однорічна олійна рослина. Насіння ріпака містить 48-52 % олії, що її використовують у лакофарбовій, миловарній, харчовій (маргариновій) та інших галузях промисловості. Макуху після пропарювання згодовують худобі. Ріпак озимий вирощують також на зелений корм. Посіви ріпака в Україні у XXI ст. значно зросли. Вони поширені переважно у правобережному Лісостепу. Завдяки тому, що ріпак може ефективно використовуватись для виготовлення біопалива на початку XXI ст. в Україні ця культура почала завойовувати нові площі.