Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Особливості будови класу Однодольні

Однодольні (Monodicots), або Ліліопсиди (Liliopsida), — клас квіткових рослин, який домінує на багатьох частинах планети. За продукованою біомасою однодольні становлять більшість рослин у сільському господарстві. Клас має 50 000-60,000 видів.

Найбільша родина в цьому класі (та й серед усіх Покритонасінних) — Зозулинцеві, або Орхідні (Orchidaceae), з близько 20 000 видів. Вони мають дуже складні і красиві квітки, пристосовані для запилення певними видами комах.

Назва однодольних рослин походить від традиційної ботанічної назви групи Monocotyledones, котра вказує на те, що більшість членів цієї групи має одну сім’ядолю (ембріональний лист) в насінині. Ця ознака відрізняє їх від решти покритонасінних рослин, традиційно відомих як дводольні (Dicotyledones), які звичайно мають дві сім’ядолі в насінині. З діагностичної точки зору число сім'ядоль не є ні зручною ознакою (оскільки вони наявні тільки протягом дуже короткого періоду в житті рослини), ні повністю надійною.

Проте однодольні — чітко визначена група. Однією з головних рис однодольних є квітка із трьома частинами або з числом цих частин, кратним трьом. Наприклад, квітка однодольної рослини звичайно має три, шість або дев’ять пелюсток. Багато однодольних також мають пагони з паралельними судинами.

Квітки: в однодольних квітки — гримерні (число частин квітки кратне трьом).

Пилок: В однодольних пилкове зерно має одну борозну або пору, тоді як у дводольних воно має три борозни.

Насіння: в однодольних зародок має одну сім’ядолю, тоді як зародок дводольних має дві сім’ядолі. Стебло: в однодольних судинні пучки в стеблі розкидані, а у дводольних зібрані в кільця.

Коріння: в однодольних коренева система мичкувата, а у дводольних вона розвивається від одного головного кореня.

Листя: в однодольних жилкування паралельне або дугове, тоді як у дводольних — сітчасте.

Проте ці відмінності не безумовні: деякі однодольні мають ознаки, характерні для дводольних, і навпаки.