Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Червоні водорості (Rhodophyta)

Це багато-, одноклітинні та колоніальні організми яскраво-малинового, темно-червоного, темно-фіолетового, жовтуватого або маслино-зеленого забарвлення слані. Колір слані зумовлений наявністю пігментів хлоропластів: хлорофілів а і d, білі протеїнів (червоного фікоеритрину, блакитного фікоціаніну), а також каротиноїдів (α- і β-каротину, лютеїну, зеаксантину і тараксантину). Кількість фікоеритрину зростає із глибиною, на якій ростуть червоні водорості.

У багатоклітинних видів слань має форму простих або розгалужених ниток, кущиків, пластинок, а також буває циліндричною, коркоподібною, пухирчастою і коралоподібною. Часто слань розчленована на осьовий стовбур і бічні нитки. У високоорганізованих представників слань має складну тканинну будову. Периферійні шари слані складаються з дрібних корових клітин, багатих на хлоропласти. Внутрішні клітини більші за розміром, не мають хлоропластів і виконують запасливу, провідну і механічну функції.

Багатоклітинні таломи галузяться моноподіально, симподіально, дихотомічно. Розміщення бічних гілок чергове, супротивне, кільчасте. Нерідко гілки перетворюються на вусики, за допомогою яких утримуються на інших рослинах. До субстрату водорості прикріплюються ризоїдами, що формуються на нижньому боці талому, а також виростами-присосками або дископодібною підошвою клітинної чи ризоїдної будови.

Клітинна оболонка червоних водоростей двошарова. Внутрішній шар складається із целюлози, зовнішній — з пектинових речовин, що є кальцієвими і магнієвими солями пектинових кислот. В окремих водоростей оболонка вкрита кутикулою, але складається не з кутину, а з манозн. Серед пектинових речовин є колоїдні речовини — фікоколоїди: агар, карагіцин, агароїди; речовини, здатні утворювати желе.

У високоорганізованих форм клітини багатоядерні; в інших форм і репродуктивних клітин (спермації, карпоспор, тетраспор) одноядерні. Ядро маленьке, з ядерною оболонкою і ядерцем.

Цитоплазма прилягає до оболонки і в’язкіша до периферії, ніж у центрі клітини.

У цитоплазмі є один-два хлоропласти в найпримітивніших форм з піреноїдом. Хлоропласти стрічкоподібні, зірчасті, дископодібні, як і в інших водоростей.

Запасним полісахаридом, що утворюється під час фотосинтезу, є багрянковий крохмаль, який за своєю природою займає проміжне місце між крохмалем і глікогеном. Зерна багрянкового крохмалю є в цитоплазмі. Крім того, ці водорості відкладають у запас цукри, спирт, жири.

Червоні водорості розмножуються всіма способами. Крім того, їм властивий особливий цикл розвитку, якого немає в інших водоростей. Так, для них характерна повна відсутність рухливих форм у циклі розвитку. Їх вегетативні клітини, спори і гамети не мають джгутиків.

Вегетативне розмноження одноклітинних і колоніальних форм відбувається поділом клітини. У багатоклітинних водоростей утворюються додаткові пагони, що перетворюються на нові рослини.

Нестатеве розмноження у низькоорганізованих водоростей здійснюється моноспорами, тобто спорами, які утворюються по одній в клітині. Вони кулясті, мають густий інтенсивно забарвлений вміст, але позбавлені джгутиків і оболонки. Потрапляючи у водне середовище, вкриваються оболонкою і проростають у нову особину. Для більш високоорганізованих характерне нестатеве розмноження тетраспорами, які утворюються по чотири в клітині, що називають тетраспорангієм. Теграспори теж без оболонки, без джгутиків. Після виходу з гетраспорангія вони вкриваються оболонкою і проростають.

Червоні водорості — типові морські рослини, хоча близько 2 % видів трапляється в прісній воді. Таломи їх прикріплюються до підводних субстратів — каменів, скель, водних рослин. Є епіфіти і паразити.

Багрянкам властива хроматична адаптація, тому діапазон глибин, на яких вони ростуть, дуже широкий. Глибоководні види інтенсивніше забарвлені в червоний колір. Червоний пігмент фікоеритрин здатний поглинати зелені, блакитні і сині промені світла, які проникають глибоко у воду. Це дає можливість багрянкам фотосинтезувати при незначній кількості світла на глибині до 100-200 м.

Більшість багрянок не тільки їстівні, а й корисні. З них готують салати, приправи, гарніри, варять супи. Споживають сушеними і зацукрованими. Полісахарид фікоколоїд агар-агар широко використовують у мікробіології та харчовій промисловості.

Філофора має просте або розгалужене стебло, циліндрічне або стиснуте, з дископодібної підошвою. Види одно- або багаторічні. Росте на піску або камінні на літоралі та субліторалі холодних морів обох півкуль. Деякі види вживають у їжу та використовують для отримання йоду та агару.

Порфіра трапляється в морях з помірним кліматом, у прибережній смузі. Багато видів порфіри є їстівними, наприклад, порфіра лопастна. Слань її може сягати до 1 м. Зовні ці водорості виглядають як тонкі, широкі, хвилясті пластинки, іноді зі складками.

Кораліна має талом у вигляді пірчасто- та вилчасторозгалужених кущиків. Кожна гілка талому складається з вапнякових сегментів-члеників, що утворені багаторядними опірними нитками та бічними нитками-асиміляторами. Ділянки між сусідніми сегментами позбавлені асиміляторів, а клітини опірних ниток досить видовжені. Органи розмноження та карпоспорофіти розвиваються у концептакулах. Кораліну використовують для виготовлення препаратів, що усувають печію.