Біологія. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

Запилення та його способи

Запилення — це процес перенесення пилку з пиляків на приймочку маточки. Відбувається під час цвітіння рослин. Початок цвітіння та його тривалість залежать від віку рослин і умов існування. Розрізняють два способи запилення: самозапилення й перехресне запилення.

Самозапилення — це процес перенесення пилку двостатевої квітки на приймочку цієї самої квітки. У рослинному світі спостерігається рідко. Самозапилюються такі рослини, як горох, квасоля, помідори, бавовник, льон, пшениця, ячмінь, овес тощо. Самозапильні та самозаплідні рослини називають автогамными. Є автогамні рослини, які мають квітки, що зовсім не розкриваються, такі квітки називають клєйстогамними (арахіс, копитняк, розрив-трава, фіалка, деякі види проса). Самозапилення обмежує пристосованість рослинних організмів до умов зовнішнього середовища і тому не сприяє розвитку виду. Слід зауважити, що самозапильні рослини часто можуть запилюватися і перехресно.

Перехресне запилення — дуже поширений спосіб запилення. При такому запиленні зародок збагачується різною спадковою інформацією від обох батьківських форм. За способом перенесення пилку перехреснозапильні рослини поділяють на вітрозапильні, або анемофільні, комахозапильні, або ентомофільні, запилювані птахами, або орнітофільні, і запилювані за допомогою води, або гідрофільні. Кожна з цих груп рослин має характерні особливості в будові квітки, що забезпечує запилення.

Анемофілія властива багатьом трав’янистим і деревним рослинам. До вітрозапильних (анемофільних) рослин належить більшість лісових порід: дуб, бук, береза, вільха, граб, ліщина, тополя, осика, хвойні, а з трав’янистих: представники родин Лободових, Подорожникових, Коноплевих, Осокових, Ситникових, більшість злаків тощо. Серед культурних рослин вітром запилюються волоський горіх, шовковиця, жито, кукурудза, хміль, коноплі, частково цукровий буряк.

Анемофільні рослини виробляють багато дрібного легкого пилку, який переноситься на далекі відстані. Багато представників анемофільних рослин цвіте до розпускання листків, що сприяє кращому перенесенню пилку вітром (ліщина, вільха).

Ентомофільними називають рослини, які запилюються перехресно за допомогою комах (бджіл, ос, джмелів, мух, метеликів, жуків, мурашок та ін.). Приблизно 90 % усіх видів квіткових рослин запилюються комахами. В ентомофільних рослин спостерігаються різноманітні пристосування, що сприяють запиленню за допомогою комах. Це нектарники, яскраве забарвлення оцвітини, суцвіття, запах, спеціальні пристосування у вигляді видозмінених тичинкових ниток. Перенесенню пилку комахами сприяють його клейкість і горбкувата поверхня.

Гідрофілія — запилення за допомогою води. До гідрофільних рослин належать кушир, валіснерія, стрілолист. Характерна ознака їх — утворення негігроскопічного пилку, який не тоне у воді. У більшості цих рослин пилок ниткоподібний, що забезпечує кращий контакт із приймочкою.

Орнітофілія властива тропічним рослинам. Рослини запилюють дрібні птахи (колібрі, медососами та ін.). Квітки цих рослин мають багато нектару та яскраве забарвлення (орхідеї). Птахи, не сідаючи на квітку, висмоктують нектар, тримаючись на крилах у повітрі, при цьому клейкий пилок пристає до їхньої голови. Перелітаючи з квітки на квітку, птахи переносять пилок.

Запилення, у яке втручається людина, називають штучним. Його застосовують при виведенні нових сортів або для підвищення врожайності на виробничих посівах перехреснозапильних рослин.