Географія. 6 клас. Запотоцький

Словник географічних термінів і понять

Абсолютна висота — висота будь-якої точки земної поверхні від рівня моря, який узято за початок відліку висот.

Абсолютна вологість повітря — кількість водяної пари в грамах в 1 м³ при певній температурі.

Анемометр — прилад, який використовують для визначення швидкості та напрямку повітряного потоку.

Антропосфера — сфера географічної оболонки, що є середовищем життя та діяльності людини.

Астеносфера — шар Землі, розташований нижче від літосфери, на глибині 50-200 км.

Атлас — систематизований збірник географічних карт, які пов’язані між собою єдиною тематикою, масштабом, картографічною проекцією, доповнені фото-, ілюстративним та довідковим матеріалом.

Атмосфера — газова оболонка Землі, що утримується біля неї завдяки гравітації й обертається разом з нею як єдине ціле.

Атмосферний тиск — сила, з якою тисне повітря на поверхню Землі.

Атмосферні опади — вода в рідкому чи твердому стані, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну поверхню та предмети.

Бентос — сукупність організмів, які проживають у придонних водних масах.

Біогеографія — наука, що вивчає закономірності поширення й розподілу живих організмів на Землі.

Біосфера — сукупність частин земних сфер (літосфери, атмосфери, гідросфери), яка заселена живими організмами.

Болото — надмірно зволожена ділянка суходолу, вкрита вологолюбною рослинністю і має шар торфу, завтовшки 30 см і більше.

Вивітрювання — руйнування та зміна гірських порід під дією коливання температури повітря, вологи і живих організмів.

Височини — рівнини з абсолютними висотами від 200 м до 500 м.

Витік — місце, звідки починається річка.

Відносна висота — перевищення однієї точки земної поверхні над іншою.

Відносна вологість повітря — відношення абсолютної вологості до тої, яка може міститися в повітрі при певній температурі.

Вітрові хвилі — коливальні рухи води, що здійснюються вертикально до напрямку свого поширення.

Вододіл — межа (гори, височина, підвищена місцевість), яка ділить басейни річок.

Вулкан — утворення, що виникає в результаті тріщини в земній корі, по якій на поверхню вивергаються магма, гази, попіл, вулканічні бомби та водяна пара.

Гейзер — гаряче, періодично фонтануюче джерело.

Географічна інформаційна система — інформаційно-обчислювальна система, призначена для фіксації, збереження, аналізу і відображення всіх форм географічної інформації.

Геоїд — форма фігури, характерна лише нашій планеті.

Геоморфологія — наука про форми рельєфу поверхні Землі.

Гирло — місце, де річка закінчує свою течію, впадаючи в океан, озеро, море, іншу річку.

Гідрологія — наука, що вивчає природні води, закономірності їх формування, руху та розподілу на земній поверхні.

Гідросфера — всі води планети (океани, моря, ріки, озера тощо).

Гіпоцентр землетрусу — вогнище землетрусу, місце, в якому народжуються поштовхи, утворюються розриви і зміщення в надрах земної кори.

Гірська порода — сполучення або скупчення кількох мінералів у великій кількості.

Глобальне потепління — поступове підвищення температури повітря на поверхні Землі та температури Світового океану.

Глобус — зменшена модель планет або їх супутників, зокрема Землі.

Гори — ділянки земної поверхні, які піднесені на значну висоту, відповідно до прилеглих рівнин.

Горизонталь — лінія на карті чи плані, яка сполучає точки місцевості з однаковою абсолютною висотою.

Градусна сітка — система умовних ліній меридіанів та паралелей, що перетинаються між собою.

Екосистема — природний комплекс живих істот, що взаємодіють з неживою природою.

Екосфера або географічна оболонка — цілісна і безперервна оболонка нашої планети, що утворилася внаслідок взаємопроникнення та складної взаємодії окремих геосфер: літосфери, атмосфери, гідросфери, біосфери та антропосфери.

Екотоп — ділянка поверхні землі з більш-менш однотипними умовами існування.

Ерозія річкова — руйнівна робота річки, яка залежить від сили потоку води, його швидкості та складу гірських порід.

Заплава — частина річкової долини, що заливається водою в період розливу річки.

Землетрус — підземні поштовхи та коливання земної поверхні.

Земна кора — твердий зовнішній шар літосфери, що ніби плаває по поверхні мантії.

Зсуви — сповзання гірських порід вниз схилом під дією сили тяжіння.

Іній — тонкий шар кристалів льоду, що утворюється осіданням водяної пари з повітря на охолоджені предмети.

Картографічний сервіс — спеціалізована інформаційна система, що надає просторові дані у вигляді інтерактивної карти.

Картографія — галузь науки, техніки і виробництва, що займається розробленням, створенням, вивченням і використанням картографічних творів.

Клімат — багаторічний режим погоди, що повторюється з року в рік на тій самій території і в певний час.

Корисні копалини — мінерали і гірські породи, які людина видобуває з надр Землі та її поверхні для своїх потреб.

Краєзнавство — мала географія, яка збирає відомості про певну територію з різних точок зору: географії, геології, метеорології, рослинного і тваринного світу, населення, господарства, історії, культури тощо.

Країнознавство — наука, яка займається комплексним вивченням країн.

Легенда карти — систематизований перелік усіх позначень, які використовуються на карті чи в атласі.

Літосфера — тверда оболонка Землі, складається із земної кори і верхньої частини мантії до шару астеносфери.

Ложе океану — глибоководна частина дна, яка складається з підводних хребтів та улоговин-рівнин.

Магматична гірська порода — гірська порода, що утворилася в результаті охолодження та затвердіння магми в земній корі або на поверхні Землі.

Масштаб — відношення відстані на карті до відстані на місцевості.

Материки — найбільші масиви суходолу Землі, більша частина поверхні яких виступає над рівнем моря і мають додатні показники абсолютних висот.

Материковий схил — край материка, який круто обривається до дна океану від рівня моря 200 м приблизно до 2000 м углиб.

Меандри — плавні вигини русла річки.

Меридіан — уявна лінія перерізу поверхні земної кулі площиною, проведеною через будь-яку точку земної поверхні і вісь обертання Землі.

Метаморфічна гірська порода — гірська порода, що утворилася внаслідок перетворення осадових і магматичних порід під впливом температури, тиску.

Метеорологія — наука про атмосферу Землі, яка вивчає її фізичні явища та процеси.

Мінерал — однорідне тіло неживої природи, яке складається з хімічних елементів.

Мусони — сезонні вітри нижнього шару тропосфери, що протилежно змінюють свій напрямок двічі на рік.

Нектон — група морських тварин, які доволі активно пересуваються на значні відстані в усій товщі води.

Низовина — форма рельєфу земної поверхні, яка не перевищує 200 м над рівнем моря.

Озеро — природна заглибина (улоговина) на поверхні суходолу, заповнена водою, що не має сполучення з морем.

Океанічні течії — безперервний горизонтальний рух водних мас в океанах і морях у певному напрямку на великі відстані.

Осадова гірська порода — гірська порода, що утворюється біля чи на поверхні Землі в результаті цементації частинок відкладів, які сформувалися при осадженні у водоймах або на суходолі.

Паралель — лінія перетину поверхні земної кулі площиною, паралельною до площини екватора.

Пасати — постійні вітри, які дмуть від північних та південних тропіків під кутом приблизно 45° до екватора.

Планктон — велика група мікроскопічних рослинних і тваринних організмів, які не здатні самостійно рухатися.

Платформи — відносно стійкі та щільні ділянки земної кори, які утворилися мільярди років тому.

Плоскогір’я — рівнини з абсолютними висотами понад 500 м.

Повітряні маси — великі маси повітря тропосфери і нижньої стратосфери, які формуються над певною територією суші або океану і мають відносно однорідні властивості — температуру, вологість, прозорість.

Погода — стан нижнього шару атмосфери в певному місці і в певний час.

Припливи і відпливи — періодичні коливання рівня води у Світовому океані.

Режим річки — зміна рівня води в річці впродовж року.

Рельєф — сукупність нерівностей поверхні суходолу, дна океанів і морів.

Рівнини — форми рельєфу, поверхня яких є рівною або слабохвилястою.

Річка — природний водний потік, що протікає у зниженнях рельєфу, розроблених її рухом.

Річкова долина — поздовжнє заглиблення на земній поверхні, де річковий потік прокладає собі шлях.

Роса — атмосферна волога, яка через охолодження осідає водяними краплями на поверхні.

Сейсмічні пояси Землі — граничні зони між літосферними плитами, для яких властива висока рухливість і часті землетруси, а також є областями діючих вулканів.

Сейсмограф — прилад для автоматичного запису коливань земної поверхні, зумовлених сейсмічними хвилями.

Синоптична карта — географічна карта певної території, на яку умовними позначеннями нанесені результати спостережень за погодою в певний період.

Суспільна географія — частина географічної науки, яка комплексно вивчає антропосферу Землі.

Тектоніка літосферних плит — сучасна геологічна теорія, згідно з якою літосфера розділена на великі плити, які рухаються по астеносфері в горизонтальному напрямку.

Туман — сукупність завислих у повітрі дрібних крапель води або кристаликів льоду, що утворюються в результаті охолодження вологого повітря з подальшою конденсацією водяної пари.

Фенологічні спостереження — спостереження за періодичними сезонними явищами в живій і неживій природі, що пов’язані зі змінами пір року.

Флюгер — прилад, за допомогою якого визначають напрямок і силу вітру в даний момент.

Цунамі — глибинна хвиля, яка охоплює всю товщу водних мас і рухається в усі боки від епіцентра землетрусу.

Шельф — підводні окраїни материків, занурені у воду від рівня моря до 200 м.

Шкала Ріхтера — 10-ступенева шкала оцінки енергії землетрусів.

ФІЗИЧНА КАРТА ПІВКУЛЬ