Географія. 6 клас. Запотоцький
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
Словник географічних термінів і понять
Абсолютна висота — висота будь-якої точки земної поверхні від рівня моря, який узято за початок відліку висот.
Абсолютна вологість повітря — кількість водяної пари в грамах в 1 м3 при певній температурі.
Анемометр — прилад, який використовують для визначення швидкості та напрямку повітряного потоку.
Антропосфера — сфера географічної оболонки, що є середовищем життя та діяльності людини.
Астеносфера — шар Землі, розташований нижче від літосфери, на глибині 50-200 км.
Атлас — систематизований збірник географічних карт, які пов’язані між собою єдиною тематикою, масштабом, картографічною проекцією, доповнені фото-, ілюстративним та довідковим матеріалом.
Атмосфера — газова оболонка Землі, що утримується біля неї завдяки гравітації й обертається разом з нею як єдине ціле.
Атмосферний тиск — сила, з якою тисне повітря на поверхню Землі.
Атмосферні опади — вода в рідкому чи твердому стані, що випадає з хмар чи безпосередньо з повітря на земну поверхню та предмети.
Бентос — сукупність організмів, які проживають у придонних водних масах.
Біогеографія — наука, що вивчає закономірності поширення й розподілу живих організмів на Землі.
Біосфера — сукупність частин земних сфер (літосфери, атмосфери, гідросфери), яка заселена живими організмами.
Болото — надмірно зволожена ділянка суходолу, вкрита вологолюбною рослинністю і має шар торфу, завтовшки 30 см і більше.
Вивітрювання — руйнування та зміна гірських порід під дією коливання температури повітря, вологи і живих організмів.
Височини — рівнини з абсолютними висотами від 200 м до 500 м.
Витік — місце, звідки починається річка.
Відносна висота — перевищення однієї точки земної поверхні над іншою.
Відносна вологість повітря — відношення абсолютної вологості до тої, яка може міститися в повітрі при певній температурі.
Вітрові хвилі — коливальні рухи води, що здійснюються вертикально до напрямку свого поширення.
Вододіл — межа (гори, височина, підвищена місцевість), яка ділить басейни річок.
Вулкан — утворення, що виникає в результаті тріщини в земній корі, по якій на поверхню вивергаються магма, гази, попіл, вулканічні бомби та водяна пара.
Гейзер — гаряче, періодично фонтануюче джерело.
Географічна інформаційна система — інформаційно-обчислювальна система, призначена для фіксації, збереження, аналізу і відображення всіх форм географічної інформації.
Геоїд — форма фігури, характерна лише нашій планеті.
Геоморфологія — наука про форми рельєфу поверхні Землі.
Гирло — місце, де річка закінчує свою течію, впадаючи в океан, озеро, море, іншу річку.
Гідрологія — наука, що вивчає природні води, закономірності їх формування, руху та розподілу на земній поверхні.
Гідросфера — всі води планети (океани, моря, ріки, озера тощо).
Гіпоцентр землетрусу — вогнище землетрусу, місце, в якому народжуються поштовхи, утворюються розриви і зміщення в надрах земної кори.
Гірська порода — сполучення або скупчення кількох мінералів у великій кількості.
Глобальне потепління — поступове підвищення температури повітря на поверхні Землі та температури Світового океану.
Глобус — зменшена модель планет або їх супутників, зокрема Землі.
Гори — ділянки земної поверхні, які піднесені на значну висоту, відповідно до прилеглих рівнин.
Горизонталь — лінія на карті чи плані, яка сполучає точки місцевості з однаковою абсолютною висотою.
Градусна сітка — система умовних ліній меридіанів та паралелей, що перетинаються між собою.
Екосистема — природний комплекс живих істот, що взаємодіють з неживою природою.
Екосфера або географічна оболонка — цілісна і безперервна оболонка нашої планети, що утворилася внаслідок взаємопроникнення та складної взаємодії окремих геосфер: літосфери, атмосфери, гідросфери, біосфери та антропосфери.
Екотоп — ділянка поверхні землі з більш-менш однотипними умовами існування.
Ерозія річкова — руйнівна робота річки, яка залежить від сили потоку води, його швидкості та складу гірських порід.
Заплава — частина річкової долини, що заливається водою в період розливу річки.
Землетрус — підземні поштовхи та коливання земної поверхні.
Земна кора — твердий зовнішній шар літосфери, що ніби плаває по поверхні мантії.
Зсуви — сповзання гірських порід вниз схилом під дією сили тяжіння.
Іній — тонкий шар кристалів льоду, що утворюється осіданням водяної пари з повітря на охолоджені предмети.
Картографічний сервіс — спеціалізована інформаційна система, що надає просторові дані у вигляді інтерактивної карти.
Картографія — галузь науки, техніки і виробництва, що займається розробленням, створенням, вивченням і використанням картографічних творів.
Клімат — багаторічний режим погоди, що повторюється з року в рік на тій самій території і в певний час.
Корисні копалини — мінерали і гірські породи, які людина видобуває з надр Землі та її поверхні для своїх потреб.
Краєзнавство — мала географія, яка збирає відомості про певну територію з різних точок зору: географії, геології, метеорології, рослинного і тваринного світу, населення, господарства, історії, культури тощо.
Країнознавство — наука, яка займається комплексним вивченням країн.
Легенда карти — систематизований перелік усіх позначень, які використовуються на карті чи в атласі.
Літосфера — тверда оболонка Землі, складається із земної кори і верхньої частини мантії до шару астеносфери.
Ложе океану — глибоководна частина дна, яка складається з підводних хребтів та улоговин-рівнин.
Магматична гірська порода — гірська порода, що утворилася в результаті охолодження та затвердіння магми в земній корі або на поверхні Землі.
Масштаб — відношення відстані на карті до відстані на місцевості.
Материки — найбільші масиви суходолу Землі, більша частина поверхні яких виступає над рівнем моря і мають додатні показники абсолютних висот.
Материковий схил — край материка, який круто обривається до дна океану від рівня моря 200 м приблизно до 2000 м углиб.
Меандри — плавні вигини русла річки.
Меридіан — уявна лінія перерізу поверхні земної кулі площиною, проведеною через будь-яку точку земної поверхні і вісь обертання Землі.
Метаморфічна гірська порода — гірська порода, що утворилася внаслідок перетворення осадових і магматичних порід під впливом температури, тиску.
Метеорологія — наука про атмосферу Землі, яка вивчає її фізичні явища та процеси.
Мінерал — однорідне тіло неживої природи, яке складається з хімічних елементів.
Мусони — сезонні вітри нижнього шару тропосфери, що протилежно змінюють свій напрямок двічі на рік.
Нектон — група морських тварин, які доволі активно пересуваються на значні відстані в усій товщі води.
Низовина — форма рельєфу земної поверхні, яка не перевищує 200 м над рівнем моря.
Озеро — природна заглибина (улоговина) на поверхні суходолу, заповнена водою, що не має сполучення з морем.
Океанічні течії — безперервний горизонтальний рух водних мас в океанах і морях у певному напрямку на великі відстані.
Осадова гірська порода — гірська порода, що утворюється біля чи на поверхні Землі в результаті цементації частинок відкладів, які сформувалися при осадженні у водоймах або на суходолі.
Паралель — лінія перетину поверхні земної кулі площиною, паралельною до площини екватора.
Пасати — постійні вітри, які дмуть від північних та південних тропіків під кутом приблизно 45° до екватора.
Планктон — велика група мікроскопічних рослинних і тваринних організмів, які не здатні самостійно рухатися.
Платформи — відносно стійкі та щільні ділянки земної кори, які утворилися мільярди років тому.
Плоскогір’я — рівнини з абсолютними висотами понад 500 м.
Повітряні маси — великі маси повітря тропосфери і нижньої стратосфери, які формуються над певною територією суші або океану і мають відносно однорідні властивості — температуру, вологість, прозорість.
Погода — стан нижнього шару атмосфери в певному місці і в певний час.
Припливи і відпливи — періодичні коливання рівня води у Світовому океані.
Режим річки — зміна рівня води в річці впродовж року.
Рельєф — сукупність нерівностей поверхні суходолу, дна океанів і морів.
Рівнини — форми рельєфу, поверхня яких є рівною або слабохвилястою.
Річка — природний водний потік, що протікає у зниженнях рельєфу, розроблених її рухом.
Річкова долина — поздовжнє заглиблення на земній поверхні, де річковий потік прокладає собі шлях.
Роса — атмосферна волога, яка через охолодження осідає водяними краплями на поверхні.
Сейсмічні пояси Землі — граничні зони між літосферними плитами, для яких властива висока рухливість і часті землетруси, а також є областями діючих вулканів.
Сейсмограф — прилад для автоматичного запису коливань земної поверхні, зумовлених сейсмічними хвилями.
Синоптична карта — географічна карта певної території, на яку умовними позначеннями нанесені результати спостережень за погодою в певний період.
Суспільна географія — частина географічної науки, яка комплексно вивчає антропосферу Землі.
Тектоніка літосферних плит — сучасна геологічна теорія, згідно з якою літосфера розділена на великі плити, які рухаються по астеносфері в горизонтальному напрямку.
Туман — сукупність завислих у повітрі дрібних крапель води або кристаликів льоду, що утворюються в результаті охолодження вологого повітря з подальшою конденсацією водяної пари.
Фенологічні спостереження — спостереження за періодичними сезонними явищами в живій і неживій природі, що пов’язані зі змінами пір року.
Флюгер — прилад, за допомогою якого визначають напрямок і силу вітру в даний момент.
Цунамі — глибинна хвиля, яка охоплює всю товщу водних мас і рухається в усі боки від епіцентра землетрусу.
Шельф — підводні окраїни материків, занурені у воду від рівня моря до 200 м.
Шкала Ріхтера — 10-ступенева шкала оцінки енергії землетрусів.
ФІЗИЧНА КАРТА ПІВКУЛЬ
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України