§ 52. Екосистеми як наслідок взаємозв’язків між компонентами природи, їх види

Ви відкриєте для себе:

як взаємоєзв’язки між компонентами природи творять різні екосистеми;
як проявляються взаємоєзв’язки між компонентами природи в гірських місцевостях;
як учені називають невеликі екосистеми.

1. Широтна зональність

Планетарною географічною особливістю є широтна зональність — зміна природних компонентів і екосистем у напрямку від екватора до полюсів. Зональність обумовлена неоднаковою величиною сонячної радіації, що надходить на земну поверхню на різних широтах, що пов’язано з кулястою формою Землі. Зональність найчіткіше виражена у процесах кліматоутворення, характері водних мас океану, розподілі вод суходолу, поширенні рослинності, тваринного світу та ґрунтів.

Найбільші зональні складові екосфери називають географічними поясами. Вони відрізняються один від одного температурними умовами, загальними особливостями циркуляції атмосфери, ґрунтово-рослинного покриву і тваринного світу. Простягаються географічні пояси переважно в широтному напрямку і збігаються з кліматичними поясами. Отже, на суші виділяють наступні географічні пояси: екваторіальний, а також у кожній півкулі субекваторіальний, тропічний, субтропічний, помірний, у Північній півкулі субарктичний і арктичний, а в Південній — субантарктичний і антарктичний. Аналогічні за назвою пояси виділяють й у Світовому океані (мал. 170).

Мал. 170. Карта географічних поясів світу

Усередині поясів виражені великі території з подібними екосистемами, які сформувалися під впливом певного співвідношення тепла і вологи — природні зони (зональні екосистеми). Назви зон визначені за переважаючим у них типом рослинності. В арктичному (антарктичному) сформувалася зона полярних пустель і напівпустель; субарктичному — зони тундри і лісотундри; у помірному — зони лісів (тайги, мішаних і широколистяних), лісостепу, степу, напівпустель і пустель; у субтропічному та тропічному поясах — зони твердолистих вічнозелених лісів та чагарників, мусонних лісів, рідколісь і саван, напівпустель і пустель; у субекваторіальному — зони рідколісь і саван; в екваторіальному — вологих екваторіальних лісів.

Зональність Світового океану видно в зміні від екватора до полюсів властивостей поверхневих вод (температури, солоності, густини і прозорості, інтенсивності хвилювання), а також розподілі біомаси та видового різноманіття рослинного і тваринного світу.

Однак, горизонтальна зональність найкраще виражена на суходолі на великих за площею рівнинах.

Через відмінність кліматичних умов, які залежать не тільки від географічної широти, а й інших географічних чинників, природні зони не завжди мають широтне простягання. До того ж деякі зони (напівпустель і пустель) є у внутрішніх частинах материків, а інші — на узбережжях океанів. Тому вживають назву азональні (незональні) екосистеми. До незональних екосистем належать гірські місцевості.

2. Висотна поясність

Для гірських місцевостей зональний тип ґрунтово-рослинного покриву характерний переважно тільки для підніж, а з висотою він змінюється. У горах ця особливість отримала назву висотної поясності. Тобто, висотна поясність — це зміна природних компонентів і екосистем з підняттям від їхнього підніжжя до вершин (мал. 171). Вона обумовлена, перш за все, зниженням температури з висотою, а також збільшенням кількості опадів, а отже, зволоженням території.

Мал. 171. Висотна поясність в Альпах

Зміна висотних поясів у горах відбувається в тій самій послідовності, що зміна зональних екосистем на рівнині при русі від екватора до полюсів. Висотна поясність починається в горах з аналогу тієї зональної екосистеми, у межах якої розташовані гори. Так, у горах, що знаходяться у лісовій зоні, нижній пояс гірсько-лісовий. Крім того, в горах є особливий пояс субальпійських та альпійських лук, якого немає на рівнинах. Кількість висотних поясів залежить від висоти гір і їхнього географічного положення.

3. Інші види екосистем

Усі великі зональні чи незональні екосистеми поділяють на дрібніші екосистеми. Це гірські чи річкові долини, гаї, діброви чи болота і луки, яри, балки чи пагорби. Учені називають невеликі екосистеми або природні комплекси по-різному: урочищами, ландшафтами чи екотопами. Їх об’єднують у класи, типи та види.

Більшість із цих невеликих екосистем є унікальними, тобто такими, що трапляються лише на певних територіях і сильно відрізняються від інших своїми формами, розмірами чи іншими ознаками.

Пізнаймо більше

У світі багато водоспадів. Кожен із них неповторний, але трішки подібний на інші. Та трапляються водоспади, які виділяються серед інших якоюсь особливістю. Це робить їх унікальними.

Водоспад на річці Кам’янка в Сколівських Карпатах унікальний тим, що вода спадає двома потоками з одного берега річки, а пологим руслом річки продовжує текти вода.

Практикуймо

Складіть опис або мінірозповідь на тему: «Пам’ятки природи унікального природного комплексу (екосистеми) (гора, печера, водойма, заплава, ділянка лісу)».

Знаймо, вміймо і використовуймо в житті

Взаємозв’язки між компонентами природи на рівнинах та в горах мають свої особливості.

Під впливом певного співвідношення тепла і вологи на рівнинах та у Світовому океані утворилися природні зони (зональні екосистеми), а в горах — висотні пояси. На рівнинах і в океанах вони змінюються від екватора до полюсів, а в горах — від підніжжя до вершин.

Зміст