Географія. 6 клас. Запотоцький

§ 12. Легенда карти. Географічна карта в житті людини

Ви відкриєте для себе:

• з яких частин формується географічна карта;
• чи легенда та умовні знаки на карті — це одне й те саме;
• як класифікують умовні знаки.

1. Складові географічних карт

Карти різноманітного призначення мають різний вигляд. Проте, в цілому, всі вони мають однаковий набір складових.

Картографічне зображення — головний елемент карти, який відображає її зміст (загальногеографічний чи тематичний) та просторове охоплення зображуваної території (весь світ чи частини).

Математична основа карти вміщає в себе картографічну проєкцію і пов’язану з нею градусну сітку, систему умовних ліній паралелей і меридіанів, що перетинаються між собою, а також масштаб карти.

Допоміжне оснащення карти — умовні позначення і пояснення до них.

Довідкові дані карти — географічні назви малюнків, тексти, світлини.

2. Легенда та умовні знаки на географічних картах

У куточку будь-якого картографічного твору є легенда карти, яка входить у допоміжне оснащення карти. Термін «легенда» багатозначний. І якщо в українській літературі та історії цей термін пов’язують з фантастичними короткими оповіданнями про походження об’єктів живої та неживої природи, то в картографії цей термін цілком відповідає латинському походженню — «те, що потрібно читати і знати». Давайте в цьому переконайтеся.

Уважно розгляньте карту півкуль в атласі. Навколо карти ви побачите багато ілюстрацій, умовних знаків, масштаб. Це і є легенда карти. Якщо ви її проаналізуєте, то карту легко прочитаєте.

Легенда карти — це систематизований перелік усіх позначень, які використовуються на карті чи в атласі. В цей перелік входять: умовні знаки даної карти та їх коротка характеристика, шкала глибин і висот у кольорі, масштаб (наприклад, на навчальних топографічних картах зображені всі види масштабу: числовий, іменований та лінійний), схема магнітного схилення, схема крутизни рельєфу, пояснення до скорочень на карті, статистичний та інформаційний матеріал, а також рік видання та назва видавництва карти (мал. 41).

Мал. 41. Умовні знаки на географічній карті

Отже, без легенди неможливо розібратися на карті, тобто прочитати її. Саме тому легенді на карті відводиться досить багато місця, а в атласі — одна або й кілька сторінок. Проте до легенди карти є також багато вимог: це логічність, відповідність темі та читабельність. Як би ми не хотіли на карті побачити підписаними всі населені пункти (і свій у тому числі), вершини, річки, джерела, цікаві пам’ятки природи та історії — картографи змушені вибирати найголовніші об’єкти, щоб не перетворити карту на суцільний ребус.

Проаналізуйте легенди різних за тематикою карт, оскільки вони дуже відрізняються між собою за змістом і за призначенням. Гляньте на глобус (карту півкуль в атласі). Більшість із вас легко орієнтується на фізичному глобусі, бо він знайомий вам з раннього дитинства: гори позначені коричневим кольором, вода — синім, а рівнини та низовини — зеленим. Відшукайте легенду на глобусі і ви побачите лише: шкалу глибин і висот, масштаб і видавництво.

3. Використання умовних знаків

Найголовніше в легенді карти — це її умовні знаки — спеціальні графічні символи, які відображають на картографічному зображенні географічні об’єкти, явища чи процеси. Умовні знаки зібрані в тематичні групи.

Контурні (масштабні) знаки використовують для зображення об’єктів, обмежених контурами, площу яких можна виміряти в масштабі (озера, гори, рівнини тощо).

Значкові (позамасштабні) знаки — символи, графічні фігури, розміри яких неможливо визначити в масштабі.

Лінійні (масштабні й одночасно позамасштабні) знаки використовують для зображення об’єктів, що мають лінійну протяжність (дороги, кордони країн, ріки тощо).

Практикуймо

Як ви думаєте — довжину чи ширину лінійного знака ми можемо визначити в масштабі?

Пояснювальні (позамасштабні) знаки використовують для детального опису об’єкта (наприклад, К. — колодязь, → — тепла течія тощо).

Пізнаймо більше

Зображення рельєфу на топографічній карті здійснюють за допомогою горизонталей (умовних ліній, які з’єднують точки з однаковою висотою):

• суцільні горизонталі (або ізогіпси) проводять через 5, 10, 50, 100, 200 метрів (на нашій схемі вони проведені через 50 метрів);
• найвищу точку пагорба на карті позначають крапкою і цифрою (висота над рівнем моря); на нашій схемі — це 150 м над р. м.;
• чим ближче горизонталі знаходяться одна до одної, тим крутіший рельєф, і навпаки; на цій схемі добре видно, що західний схил крутіший, а східний — пологіший;
• короткі риски — бергштрихи — вказують напрям схилу.

Знаймо, вміймо і використовуймо в житті

Всі географічні карти мають однаковий набір складових.

Легенда карти — це сукупність умовних знаків та пояснень до якої-небудь карти, які допомагають розкрити її зміст.

Явища та об’єкти на карті зображують стрілками, лініями, значками, кольором.

Чим більший масштаб карти, тим вона більш детальна у виборі зображуваних об’єктів.

Практикуймо

1. Чому на карті Азовське море зображене ледь голубим кольором, а Чорне — темно-синім?

2. На шляху мандрівки з’явилася перешкода — великий кар’єр, який потрібно обійти. Але скільки часу ви це здійснюватимете? Для цього на карті виміряйте довжину кар’єра (або ширину) і помножте на масштаб. Таким чином дізнаєтесь про розміри кар’єра. Та чи правильні ваші дії?

3. На карті позначений дуже хороший орієнтир — одиноке листяне дерево. Чи можна за картою визначити його висоту?

4. У робочому зошиті спробуйте зобразити гірський рельєф двома способами:

а) у верхньому малюнку на одній лінії зобразіть три вершини різної висоти, підпишіть їхні назви (наприклад: г. Берда, г. Роман-Кош, г. Говерла). Розмалюйте вершини кольоровими олівцями, на свій розсуд, як пейзаж;

б) у нижньому малюнку накресліть зображення цих же гір горизонталями (малюнок зверху). Горизонталі проведіть простим олівцем (наприклад, через 200 м);

• замалюйте зеленим кольором проміжок між першою і другою горизонталями (низовини на картах замальовують зеленим кольором);
• замалюйте жовтим кольором проміжок між другою і третьою горизонталями (височина);
• замалюйте світло-коричневим кольором проміжок між третьою і четвертою горизонталями і т. д.;
• підпишіть назви вершин;
• з’ясуйте: яку вершину значно довше і складніше зображувати? Чому? Для зображення якої вершини використано більше кольорів та відтінків? Чи можна за кольорами (їх кількістю) оцінити висоту вершини?

Ознайомтеся з топографічною картою за покликанням https://cutt.ly/wMrVe8D або скориставшись QR-кодом. Здійсніть опис місцевості, яка зображена на ній. Які умовні знаки тут використані?