Українська література. 6 клас. Заболотний

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Микола Вороний

(1871-1938)

Дитинство Миколи Вороного - патріота й поета - минуло на Харківщині. Предок його батька, за переказами, брав участь у повстанні Максима Залізняка.

Із дитинства Микола захоплювався поезією Тараса Шевченка, творами Жуля Верна. Згодом і сам почав писати вірші, його перші спроби навіть друкували в газетах. Вищу освіту здобував в університетах Відня (Австрія) і Львова. У той час молодий поет познайомився з Іваном Франком, який став для нього ідеалом. Микола Вороний працював актором і режисером, перекладачем і журналістом, редактором і педагогом.

Письменник не міг сприйняти наруги тодішньої влади над прагненням українців до свободи, а тому в 1920 році виїхав до Польщі. Ось тільки туга за рідним краєм, нестерпна ностальгія, змусила поета повернутися спочатку до Львова, а потім - до Харкова й Києва. Що чекало там тонкого лірика, патріота? Звісно, нічого хорошого, адже в Україні розпочалися сталінські репресії: арешти, ув’язнення, виселення в Сибір українських митців. Влада безпідставно оголосила Миколу Вороного «ворогом народу» та засудила до розстрілу.

Патріотичні почуття пронизують поему М. Вороного «Євшан-зілля». Перенесімося на 800 років у минуле та відчуймо аромат чарівного зілля, яке будить спогади про рідний край.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Чар-зілля (євшан) - степова запашна рослина, полин. У народі - символ пам’яті про рідну землю та оберіг від злих сил.

У Галицько-Волинському літописі під датою 1201 р. зазначено, що в Києві в князя Володимира Мономаха був багато років на вихованні син половецького хана Сірчана. Коли Володимир Мономах помер, старий хан Сірчан послав до Києва свого музиканта Орева, щоб спонукати сина повернутися додому. Звичайно, Сірчан чудово розумів, що зробити це буде нелегко, тому пропонував Ореву співати синові пісень про рідний половецький край, а якщо це не допоможе, то дати хлопцеві понюхати чарівне зілля половецького степу - євшан.

У поемі М. Вороного «Євшан-зілля» збережено історичну достовірність цієї розповіді.

Віртуальна екскурсія. Скориставшись електронним додатком до підручника, ви можете здійснити віртуальну подорож українським степом, широчіні якого немає ні кінця, ні краю.

ЄВШАН-ЗІЛЛЯ

ПОЕМА

Краще у своїй землі кістьми лягти,

ніж у чужій у славі жити.

Літопис, за Іпатським списком

В давніх літописах наших

Єсть одне оповідання,

Що зворушує у серці

Найсвятіші почування.

Не блищить воно красою

Слів гучних і мальовничих,

Не вихвалює героїв

Та їх вчинків войовничих.

Ні, про інше щось говорить

Те старе оповідання.

Між рядками слів таїться

В нім якесь пророкування.

І воно живить надію,

Певну віру в ідеали

Тим, котрі вже край свій рідний

Зацурали, занедбали...

Ілюстрація Олександра Коваля до поеми Миколи Вороного «Євшан-зілля» (2023)

* * *

Жив у Києві в неволі

Ханський син, малий хлопчина,

Половецького б то хана

Найулюблена дитина.

Мономах, князь Володимир,

Взяв його під час походу

З ясирем1 в полон і потім

При собі лишив за вроду.

Оточив його почотом2

І розкошами догідно —

І жилось тому хлоп’яті

І безпечно, і вигідно3.

1 З ясирем - тут: разом з іншими полоненими.

2 Почот - тут: прислуга.

3 Вигідно - зручно, приємно.

Час минав, і став помалу

Рідний степ він забувати,

Край чужий, чужі звичаї

Як за рідні уважати.

Та не так жилося хану

Без коханої дитини.

Тяжко віку доживати

Під вагою самотини.

Зажурився, засмутився...

Вдень не їсть, а серед ночі

Плаче, бідний, та зітхає,

Сну не знають його очі.

Ні від кого він не має

Ні утіхи, ні поради.

Світ увесь йому здається

Без краси і без принади1.

Кличе він гудця2 до себе

І таку держить промову,

Що мов кров’ю з його серця

Слово точиться по слову:

«Слухай, старче, ти шугаєш

Ясним соколом у хмарах,

Сірим вовком в полі скачеш,

Розумієшся на чарах.

Божий дар ти маєш з неба

Людям долю віщувати,

Словом, піснею своєю

Всіх до себе привертати.

Ти піди у землю Руську -

Ворогів наших країну, -

Відшукай там мого сина,

Мою любую дитину.

Розкажи, як побиваюсь

Я за ним і дні, і ночі,

Як давно вже виглядають

Його звідтіль мої очі.

Заспівай ти йому пісню

Нашу, рідну, половецьку,

Про життя привільне наше,

Нашу вдачу молодецьку.

А як все те не поможе,

Дай йому євшану-зілля,

Щоб, понюхавши, згадав він

Степу вільного привілля».

І пішов гудець в дорогу.

Йде він три дні і три ночі,

На четвертий день приходить

В місто Київ опівночі.

Крадькома пройшов, мов злодій,

Він до сина свого пана

І почав казати стиха

Мову зрадженого хана.

Улещає, намовляє...

Та слова його хлопчину

Не вражають, бо забув вже

Він і батька, і родину.

І гудець по струнах вдарив!

Наче вітер у негоду,

Загула невпинна пісня -

Пісня вільного народу.

Про славетнії події -

Ті події половецькі,

Про лицарськії походи -

Ті походи молодецькі!

Мов скажена хуртовина,

Мов страшні Перуна громи,

Так ревли-стогнали струни

І той спів гудця-сіроми3!

1 Принада - задоволення, втіха.

2 Гудець - співець-пророк.

3 Сірома - тут: бідолаха, неборака.

Але ось вже затихає

Бренькіт дужий акордовий —

І замісто1 його чути

Спів народний, колисковий.

То гудець співає тихо

Пісню тую, що співала

Мати синові своєму,

Як маленьким колисала.

Наче лагідна молитва,

Журно пісня та лунає.

Ось її акорд останній

В пітьмі ночі потопає...

Але спів цей ніжний, любий,

Ані перший, сильний, дужий,

Не вразив юнацьке серце;

Він сидить німий, байдужий.

І схилилася стареча

Голова гудця на груди —

Там, де пустка замість серця,

Порятунку вже не буде!..

Але ні! Ще є надія

Тут, на грудях в сповиточку!..

І тремтячими руками

Роздирає він сорочку

І з грудей своїх знімає

Той євшан, чарівне зілля,

І понюхать юнакові

Подає оте бадилля.

Що це враз з юнаком сталось?

Твар2 поблідла у небоги,

Затремтів, очима блиснув

І зірвавсь на рівні ноги.

Рідний степ - широкий, вільний,

Пишнобарвний і квітчастий -

Раптом став перед очима,

З ним і батенько нещасний!..

Воля, воленька кохана!

Рідні шатра, рідні люди...

Все це разом промайнуло,

Стисло серце, сперло груди.

«Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати!» -

Так він скрикнув, і в дорогу

В нічку темну та пригожу

Подались вони обоє,

Обминаючи сторожу.

Байраками та ярами

Неутомно проходжали -

В рідний степ, у край веселий

Простували, поспішали.

1 Замісто - замість.

2 Твар (застаріле) - обличчя.

Український ковиловий степ. Дніпровський район. Фото Дмитра Новоклимова (2018). Ліцензія CC BY-SA 4.0

* * *

Україно! Мамо люба!

Чи не те ж з тобою сталось?

Чи синів твоїх багато

На степах твоїх зосталось?

Чи вони ж не відцурались,

Не забули тебе, неньку,

Чи сховали жаль до тебе

І кохання у серденьку?

Марна річ! Були і в тебе

Кобзарі - гудці народні,

Що співали-віщували

Заповіти благородні, -

А проте тієї сили,

Духу, що зрива на ноги,

В нас нема, і манівцями1

Ми блукаєм без дороги!..

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить, -

Шлях у край свій повороту?!

1 Манівці - обхідний шлях. Фразеологізм блукати манівцями означає робити щось без чітких орієнтирів (навмання, неправильно).

ПЕРЕВІРЯЄМО

1. Відгадайте зашифровані власні назви. Як ці назви пов’язані з поемою «Євшан-зілля»?

2. Кого половецький хан відправив, щоб повернути сина, та що порадив зробити?

3. Ханський син згадав рідний край завдяки

  • А героїчній пісні
  • Б колисковій пісні
  • В євшан-зіллю
  • Г розповіді про матір

АНАЛІЗУЄМО

4. Поясніть, як ви розумієте епіграф до поеми: «Краще у своїй землі кістьми лягти, ніж у чужій у славі жити».

5. Зачитайте виразно вступну частину твору. Про яке оповідання тут згадує ліричний герой? Кого засуджує?

6. Чи добре, на вашу думку, жилося ханському синові в палатах князя Володимира Мономаха? Поясніть свою відповідь, посилаючись на текст.

7. Зіставте, як звучала перша та друга пісні гудця. Чи вразили вони юнака?

8. Знайдіть і зачитайте виразно уривок про те, як зреагував юнак на запах євшан-зілля. Чому хлопець заквапився в рідний степ, до батька?

9. Зачитайте виразно кінцівку твору. До кого звертається ліричний герой? Поясніть, як ви розумієте такі слова: «...манівцями ми блукаєм без дороги!..».

10. Користуючись схемою, визначте елементи сюжету поеми «Євшан-зілля».

СЮЖЕТ

вступна частина

зав’язка

розвиток дії

кульмінація

розв’язка

11. Пригадайте особливості ліро-епічних творів. Доведіть, що твір «Євшан-зілля» - ліро-епічний.

12. Обґрунтуйте на основі таблиці, що твір «Євшан-зілля» - поема.

Основні ознаки поеми

Особливості твору «Євшан-зілля»

Віршована форма

Має віршовану форму

Значні події

Для ханського сина розкриття таємниці про його походження - це значна подія. Так само значною подією є повернення сина додому через багато років

Яскраві характери персонажів

Гудець-віщун наділений надзвичайними якостями. Яскраві характери мають й інші персонажі

Емоційність

Зображено емоції, почуття хана, його сина, гудця в різних ситуаціях

Авторські роздуми

Ліричний герой розмірковує про долю України

13. Установіть відповідність. Поясніть роль використаних художніх засобів у творі.

Приклад

1 Крадькома пройшов, мов злодій,

Він до сина свого пана...

2 Оточив його почотом

І розкошами догідно -

І жилось тому хлоп’яті

І безпечно, і вигідно.

3 Але спів цей ніжний, любий,

Ані перший, сильний, дужий,

Не вразив юнацьке серце...

Художній засіб

  • А анафора
  • Б метафора
  • В порівняння
  • Г гіпербола

14. Поділіть умовно поему «Євшан-зілля» на частини. Доберіть і запишіть у зошит заголовок до кожної частини.

15. Об’єднайтеся в групи (по 3-5 осіб). Виберіть для своєї групи одну з професій - історики або психологи. Обговоріть у групі подані питання, а потім озвучте для всього класу відповіді.

Сфера історії

Сфера психології

Чим поема «Євшан-зілля» може зацікавити саме істориків?

Які в ній є терміни, пов’язані з історією?

Чим поема «Євшан-зілля» може зацікавити саме психологів?

Які в ній є терміни, пов’язані із психологією?

МІРКУЄМО

16. Що символізує євшан-зілля у творі?

17. Що, на вашу думку, потрібно обов’язково пам’ятати (знати, шанувати), щоб у житті йти правильним шляхом, а не блудити манівцями? Оберіть із запропонованого переліку або запропонуйте свій варіант.

18. У чому актуальність поеми «Євшан-зілля» сьогодні?

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ

19. Створіть «хмару» з 5-10 слів, які, на вашу думку, найбільше асоціюються з Україною (наприклад, назви рослин-символів, відомих українців / українок, пам’яток архітектури тощо). Ви можете намалювати «хмару» в зошиті або скористатися технічними засобами.

АВТОР ТВОРУ ТА ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ

Як вам відомо, для ліричних і ліро-епічних творів властивий ліричний герой. Автор детально не змальовує його, не називає, а зображує лише його враження, настрої, думки.

Ліричний герой може бути наближеним до автора своїми почуттями й роздумами, виявляти авторську точку зору. Проте ототожнювати їх не можна. Адже в автора є реальна біографія, ми знаємо факти його життя, а в ліричного героя особлива «біографія» - лірична, тобто така, що розкриває у творах передовсім його внутрішній світ.

Наприклад, у поемі «Євшан-зілля» ліричний герой наближений до автора (Миколи Вороного) тим, що так само хвилюється за долю України, роздумує про вчинки її синів і дочок, закликає їх бути гідними минулої козацької слави.

АНАЛІЗУЄМО

1. Чи можна сказати, що ліричний герой і поет - це та сама людина?

2. Знайдіть у поемі «Євшан-зілля» такі приклади: 1) слова, які належать персонажеві; б) слова, які належать ліричному героєві.

3. Яким ви уявляєте ліричного героя поеми «Євшан-зілля»? Чим він нагадує автора поеми?

МІРКУЄМО

4. Яку людину, на вашу думку, можна назвати патріотом? Поясніть, чи є патріотом України ліричний герой поеми «Євшан-зілля».