Українська література. 5 клас. Заболотний
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
Євген Гуцало
(1937-1995)
Із поетичною творчістю Євгена Гуцала ви вже познайомилися. Тонке відчування довкілля, людей, а особливо дітей, і накопичені спостереження спонукали письменника від поезії перейти до прози. Значною частиною творчого доробку митця є його прозові твори для молодшого покоління. Письменник зізнавався: «Мені здається, що дитинство - найцікавіша пора, саме та пора, коли майбутнє життя - ще попереду, коли воно ще не пізнане і його кортить пізнати, коли воно - ще нерозгадана загадка, лиш обіцянка неодмінного дива».
У творах Євгена Гуцала людина нерозривно пов’язана з природою, яка вчить нас високою мудрістю, спонукає до світлих почуттів. Тема взаємин двох світів - людини і природи - розкрита і на сторінках оповідання «Лось». Сподіваємося, що цей твір справить на вас незабутнє враження.
АНАЛІЗУЄМО
- 1. Що ви вже знаєте про Гуцала-поета?
- 2. Які поетичні твори Євгена Гуцала ви читали?
- 3. Чи Євген Гуцало виявляв себе природолюбом у віршах?
ЛОСЬ
ОПОВІДАННЯ
(Скорочено)
Він прокинувся й нащулив вуха... Звук летів знизу, від річки. Лось звівся, його постать чітко вималювалася в удосвітніх сутінках. Це був великий звір із широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, із якого обнесло листя. Лось знав, що то тріщить стара гілляка на дубі, всохла, кощава; їй давно вже б треба впасти, а вона не падала, з дивною впертістю тримаючись за стовбур. Струмінь вітру доносив запах річкової криги.
Лось уже звик до заповідника, у який потрапив із тайги, звик до людей і до того, що його підгодовують. Але тріщання пробудило в ньому неясний страх, який нагадав про життя в тайзі, про небезпеки, які там на нього чигали, і лось зрушив із лежбища, а потім і побіг. Поминув ялинник, потім байрак1 і коли опинився серед світла, яке випромінювали стовбури беріз, то зупинився і, задерши голову, намагався вловити той шум. Вгамувавшись, лизнув язиком припорошену снігом землю, а потім неквапно попрямував до галяви, на якій любив найчастіше бувати. Ранньої весни вона перша вбиралася квітами, і хутко тут виганялась така висока трава, що в ній, прилігши, лось міг сховатися до половини. Тепер поляна пустельна, як і все навколо; лось застиг нерухомо, втупившись круглими очима в стіну лісу попереду себе, - якраз туди, звідки завжди сходить сонце. Ще трохи постоявши, побачив біло-рожевий диск, який спливав на пустелі зимового чистого неба, - і гойднув розлогими рогами - так, наче вітав його.
1 Байрак - порослий чагарником ліс у яру.
Проте коли йшов до річки, раптом знову вчулося жалібне поскрипування гілляки, і лось, який уже встиг забути про нього, знову захвилювався, знову насторожився, а в ногах прокинулося бажання бігти й тікати. Стежечка ледь протоптана, і лось принюхувався, чи не пройшов по ній вовк, або лис, або людина. Спустився на берег. На тому боці, ген під обрієм, примостилося село. Там на далекий горб пнуться санки з одним впряженим конем.
Коли лось ступив на лід, то під ним приглушено торохнуло, а далі, коли йшов до ополонки, щоб напитись води, тільки сполохано поохкувало. Вгадувалась причаєна глибина річки, її течія, що не вгамовується й під кригою. Лось опустив голову, далі, з витягнутою шиєю, ступив ще трохи - і цієї миті річка під ним затріщала. Він усіма чотирма ногами спробував одштовхнутись, але ратиці були вже у воді, і лось вжахано відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу. На мить принишк, готуючись до нового ривка, і коли передні ноги злетіли на кригу, то здавалося, він уже вискочить і врятується, але крига знову тріснула під вагою великого тіла, і лось ще раз опинився по шию у воді. Ревнув. Ще раз спробував вирватись, але вдалося однією ногою, - друга вдарилась об лід і стала майже неслухняна. Вода в ополонці закров’янилась, і червоне стікало за течією, зникаючи під кригою.
Лось відчував, що так йому не вирватись. Схоже відчуття уже приходило до нього - саме тоді, коли восени, в чорному бору, що стогнав од вітру, його почала переслідувати вовча зграя. Вовки ось-ось мали вчепитися за нього, він уловлював подих смерті і втікав тільки тому, що не міг зупинитись. Тоді його врятували мисливці, вони якраз наїхали з міста і, нічого не вполювавши, сіли вечеряти. Почули погоню, посхоплювались і, пропустивши мимо себе загнаного лося, зняли безладну стрілянину по вовчій зграї... Річкова течія була на вид не така страшна, як вовки, мчала не так швидко, не обпалювала його своїм смертельним диханням, але й течія була така ж сама невблаганна, і чим більшу розбивав ополонку, тим швидше вона могла затягти під лід. Лось збирався до свого вирішального кидка і, коли знову не пощастило, на хвилю заспокоївся, бо знав, що це не остання його спроба, що пробуватиме безперервно, поки дихатиме.
Два хлопчаки вийшли з лісу на берег і зупинились. Приїхали по хмиз, і їхня смирна конячина залишилась на узліссі, а вони вирішили подивитись на річку, чи тріщить на ній лід, чи скоро рушить. Обидва плечисті, обидва із широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда. Вони охопили зором ріку. Не зразу й зауважили ополонку, яка була би майже непомітна, якби лось знову не спробував вискочити на лід.
- Собака купається, - сказав менший брат. Старший подумав: який це собака міг залізти в ополонку, щоб купатись?
- Де? А-а... - Його зіркі очі помітили гіллясті роги. - То лось...
Діти ще деякий час стояли на місці і обмірковували, як лось міг потрапити в воду. Та коли він заборсався, а потім надовго притих, підберезники втямили, що з ним сталося. Старший майнув до саней по сокиру, а молодший повільно пішов уперед, боячись сам підійти до лося перше, ніж наспіє брат. Лось уже зовсім знесилився. Усе нижче осідав у воду, і роги похитувались над крижаним місивом, як незвичайний кущик. Спершу хлопчики не знали, як до лося підступити, щоб і самим не провалитись. Але старший брат був розсудливий та відважний. Він узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим допомогти, тільки зітхав. Лось стежив за їхньою роботою, і по його тілу подеколи пробігали дрижаки, але сили покинули його. Коли канал більше наблизився до берега, очі лося засвітилися, і тепер він уже не кидався, а тільки чекав. Заскучавши сама, з лісу вийшла їхня гніда конячина, тягнучи сани, й поволеньки потюпала до річки. Менший підберезник помахав кулаком і крикнув:
- Ти теж хочеш провалитись?!
Євгеній Карлович. Зима (2010-ті рр.)
Обидва брати й не думали про те, що весняна крига - зрадлива, не зважить і на те, що вони рятівники. Старший ще рубав, коли лось відчув під собою мілке і, вперто гойднувши головою, вискочив передніми ногами на лід, а потім уже й задніми. Аж захитався, ось-ось, здавалось, впаде. Обидва підберезники дивилися на нього - ого, який великий, і тепер, коли він виліз, жодному з них не вірилося, що такий міг втопитись. Лось обтрушував із себе воду й скалки льоду. Зітхнув на повні груди, пирхнув - і подивився на дітей. Його очі все ще були червоні од недавнього розпачу. Карячкувато ставлячи ноги, ніби все ще побоюючись льоду, накульгуючи, лось вийшов на берег, ще раз озирнувся на річку й дітей, які все ще зачаровано дивилися на нього, не вірячи, що допомогли врятуватися цьому великому звірові, й легенько почвалав до лісу.
Коли пролунав постріл, то лось деякий час ще біг уперед, а потім спіткнувся, ніби натрапив на корч. Діти спочатку й уваги не звернули, але коли лось упав на сніг, вони зрозуміли, по кому стріляли. Обидва думали, що не встигнуть вони добігти, як лось підведеться, знову неспішно почвалає до лісу, що не було ніякого пострілу, - проте лось не вставав. Лежав на боці і тепер здавався ще більшим. Просто не вірилося, що такого звіра можна звалити пострілом, як перед цим не вірилося, що може потонути. Голова лежала так, наче він прислухається до землі, чи далеко ще весна, чи скоро прийде, а роги росли при самім снігу, ніби чудернацький кущик.
Хлопчики й не помітили, як підійшов до них рідний дядько Шпичак. Кругленький, як підпалок1, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, у яких тонув мало не по пояс, дядько зупинився поряд із дітьми.
1 Підпалок - перепічка; поколотий ножем корж, який роблять із кислого хлібного тіста і печуть на сковороді.
- Га? Ну як?.. У-ух, - видихнув Шпичак, обійшов навколо вбитого звіра й носаком чобота ткнув його між роги.
Але діти все ще не вірили, що лось мертвий.
- Це із заповідника, - нарешті обізвався молодший підберезник.
- А вам яке діло?
- Ми його з води вирятували, - сказав старший брат і ненависним поглядом уп’явся в підпалкувате обличчя.
- О-о, він однаково був би втопився!.. І вже втопився був, так? Скажете, що втопився, а пощастило витягти неживого.
- Ми його врятували, - знову повторив старший брат.
- Ану замовчіть мені, - ще дужче розгнівався дядько, - бо дістанеться вам од мене й од батька вашого! Будете розумні, то матимете й собі м’яса, не скривджу.
Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней.
- І роги вам віддам. Роги віддам! - дядько вже кричав, захлинаючись, ніби вони не чули.
Шпичак давно вистежував того лося, - він помітив його одночасно з дітьми і тільки посміювався, коли ті взялися визволяти лося з ополонки. Не вірив, що то їм вдасться. Але лось виявився дужий і життєлюбний, а діти - вперті й невідступні... Тепер треба думати про те, щоб якось його заховати, замівши сліди, бо діти таки подалися в заповідник, щоб заявити охороні, - у цьому не сумнівався. Але куди ти його подінеш? Не затягнеш назад до річки й не втопиш знову в ополонці - далеко, важкий, не зрушиш. Але якби міг затягти й утопити - ні хвилі не вагався б. Тепер дивився на звіра й хотів вірити, що лось оживе.
Проте лось і не ворухнувся. Припав до землі, усім великим тілом прислухаючись, чи далеко ще весна, а роги стриміли над снігом диким розложистим кущиком, який також, мабуть, чекав на весну, щоб зазеленіти, хоча це йому вже не судилося ні тепер, ні в майбутньому. Налетів вітерець, запорошив білим пилом, гойднув сухим бадиллям, але роги й не сколихнулися.
ЦІКАВО ЗНАТИ
В Україні величезне розмаїття заповідників. Наприклад, унікальний куточок природи - заповідник «Асканія-Нова». Він став переможцем всеукраїнського конкурсу «Сім природних чудес України». Третина його площі - абсолютно заповідна степова зона, якої ніколи не торкався плуг.
Карпатський заповідник займає 57 тисяч гектарів на мальовничих схилах у південно-західній частині Карпат. Серед його багатств - величні гори й мальовничі долини, високогірні луки й озера, найчистіші ріки та мінеральні джерела з цілющою водою.
Дунайський заповідник розташований там, де Дунай впадає в Чорне море. На території заповідника налічується величезна кількість озер, заток, проток, каналів, боліт.
ПЕРЕВІРЯЄМО
1. Твір починається з опису
- А хлопчиків
- Б річки
- В заповідника
- Г лося
2. Лосеві вдалося вилізти з ополонки завдяки
- А охоронцям заповідника
- Б двом хлопчикам
- В дядьку Шпичаку
- Г іншим лосям
3. Розташуйте наведені нижче події в часовій послідовності.
- A Хлопчики рубають лід
- Б Лось провалився під кригу
- В Лосеві вчулося поскрипування гілляки
- Г Діти почули постріл, але не звернули на те уваги
4. Відповідно до тексту визначте час і місце дії у творі.
АНАЛІЗУЄМО
5. Висловіть власні аргументи на користь висновку, що лось - не другорядний персонаж, а головний герой твору.
6. Знайдіть у творі опис лося. Доведіть, що не тільки хлопчики-рятівники милуються красою і силою цього звіра, а й сам письменник.
7. Автор кілька разів порівнює роги лося з кущиком, але щоразу по-іншому? Як ви думаєте, чому?
8. Які порівняння дібрав автор для опису хлопчиків? Кого діти нагадують? Чи допомагає така характеристика збагнути їхні людські якості?
9. Із якою метою хлопчики пішли до лісу? Як відреагував на їхній задум дядько Шпичак?
10. Доведіть, що діти ризикували власним життям, рятуючи лося. Як ви думаєте, чому їхній рідний дядько навіть не звернув на це уваги?
11. Поясніть лексичне значення слова «браконьєр». Хто саме у творі виявився браконьєром? Чому браконьєрство - кримінальний злочин?
12. Знайдіть і прочитайте вголос уривок, у якому йдеться про переживання браконьєра. Чим вони зумовлені?
13. Чи можемо ми за зовнішнім виглядом персонажів судити про їхні характери? Порівняйте опис зовнішності дядька Шпичака з описом вигляду хлопчиків. Що між ними спільного, а що - разюче відмінне?
14. Спільними зусиллями визначте сюжет (послідовність основних подій) оповідання. Оберіть серед цих подій зав’язку, кульмінацію, розв’язку (за схемою).
15. Знайдіть у творі описи природи. Чи є вони особливістю композиції (будови) цього твору?
16. Визначте, які з наведених нижче елементів наявні в композиції (будові) оповідання «Лось».
- А Спогади про бабусю
- Б Опис природи
- В Опис тварини
- Г Роздуми про правду
- Д Згадка про те, як гналися вовки
- Е Опис села
17. Визначте тему та основну думку твору.
18. Робота в парах. Сформулюйте по одному запитанню за змістом твору і поставте їх одне одному. Дайте відповідь на запитання однокласника/однокласниці та оцініть його/її відповідь.
19. Розгляньте ілюстрації до оповідання і доберіть до кожної з них цитату.
20. Мистецька хвилинка. Складіть і запишіть у зошит простий план оповідання «Лось». Для цього усно поділіть текст на частини й доберіть до них заголовки.
МІРКУЄМО
21. Як ви розцінюєте вчинок дітей, які поїхали до заповідника?
22. Чому хлопчики ніяк не відреагували на обіцянки Шпичака? Як би ви повелися в такій ситуації?
23. Чим повчальне оповідання «Лось»? Чи актуальна сьогодні порушена в ньому проблема браконьєрства?
ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ
24. Оповідання Євгена Гуцала «Лось» завершується трагічно. Придумайте фанфік (щасливу розв’язку) до нього. Як взірець ми подаємо саме такого змісту учнівську роботу. Проте ви можете скласти фанфік і з кількох речень.
* * *
Коли Шпичак побачив, що між деревами промайнула машина, він зрозумів, що на місце його злочину їдуть лісники заповідника. Треба було втікати! Покинувши рушницю-двостволку, Шпичак чкурнув у гущавину
Тим часом «Бобік» зупинився біля голови лося. Із машини вийшли двоє лісників та водій, який підняв рушницю і сказав: «Знаряддя злочину на місці!» Сивий лісник-ветеринар уважно оглянув нерухомого звіра й несподівано вигукнув: «Куля застрягла в основі його рогів! Лось живий, але поки що непритомний».
Водій простягнув лісникові пляшечку з нашатирним спиртом. «Усі - в машину! Негайно! - крикнув лісник і витягнув корок. - Коли звір отямиться, він може стати дуже небезпечним!»
Тільки-но нашатирний спирт потрапив лосеві в ніздрі, звір ворухнув лівим вухом і розплющив очі. Лісники кинулися до машини, і вона рвонула з місця в напрямку дороги. Лось повільно підвівся, упав, знову встав, потряс головою, здивовано озирнувся навкруги й повільно пошкутильгав у той бік, де за кущами аж тремтів із переляку дядько Шпичак.
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ
Одним із прозових жанрів є оповідання.
Оповідання - це невеликий прозовий твір про якусь подію із життя одного чи кількох героїв, що сталася протягом короткого проміжку часу.
АНАЛІЗУЄМО
- 1. Доведіть, що твір Є. Гуцала «Лось» за жанром - оповідання.
МІРКУЄМО
- 2. Чим казка відрізняється від оповідання? Порівняйте ознаки казки «Ох» з оповіданням «Лось».
Часом підлітки намагаються продемонструвати лідерство грубою силою або привернути до себе увагу зухвалими вчинками. Але ж кривдити слабших, прогулювати уроки чи створювати селфі в екстремальних умовах - це не геройство. Крім того, бешкетуючи, людина часто наражає на небезпеку себе й інших.
• Що ви порадили б таким підліткам?
• Чи можна привернути до себе увагу і стати популярним завдяки гідним вчинкам?
Юний герой твору Володимира Винниченка «Федько-халамидник» часто опинявся в центрі бійки, заважав іншим дітям гратися, на нього скаржилися батькам сусіди, однак був чесною і порядною людиною.
Познайомимося з автором і його персонажем?
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України