Народні пісні

Календарно-обрядові пісні

Читацький путівник

Ще в XIX столітті німецький письменник і науковець Фрідріх Боденштедт стверджував: «У жодній іншій країні дерево народної поезії не дало таких величезних плодів, як в українців». Сподіваємося, художні твори, які ти прочитаєш у цьому розділі, переконають тебе, що це насправді так. Ти ознайомишся з календарно-обрядовими народними піснями, їх різновидами. Довідаєшся, якими святами та обрядами звеселяли своє життя наші предки. А ще ти дізнаєшся, яка з українських народних пісень стала найвідомішою у світі.

Ти вже знаєш, що таке фольклор і чим він відрізняється від літературних творів. Тобі також відомі різні жанри фольклору — колискові пісні, прислів’я, приказки, загадки, легенди, казки тощо. Коротко поділися з однокласниками / однокласницями своїми знаннями.

Літературознавчий клуб

Один із найпопулярніших жанрів фольклору — пісня. Це невеликий віршовано-музичний твір, призначений для співу.

Багатьом пісням сотні років. Дійшло до сьогодення, збереглось у записах понад пів мільйона українських народних пісень. Тому й називають Україну співучим краєм, а нашу мову — солов’їною.

Схема. Основні ознаки фольклору

Як виникли пісні? Кожну з них створила якась талановита людина на основі усталеної вже традиції. Якщо пісня подобалася, її співали інші, передавали усно — із уст в уста. А ім’я автора чи авторки з роками забувалося. Водночас кожен виконавець або виконавиця могли щось доповнити, змінити в тексті чи мелодії за своїм уподобанням. Так у різні епохи та в різних місцевостях з’являлися нові варіанти однієї і тієї самої пісні. Дослідники нараховують до 40 варіантів деяких особливо популярних пісень. Саме тому зазвичай автором фольклорних творів фактично є не одна особа, а колектив людей — народ.

Пісні за родовими ознаками переважно належать до лірики. Значна частина народних ліричних пісень є обрядовими. Їх виконували під час певних обрядів. А що ж таке обряд? Це традиційні символічні дії, що в образній формі відтворюють якісь священні чи надважливі події.

Поміркуй!

• Тобі відомо, що в літературі існує три роди — епос, лірика та драма. Пригадай, у чому полягає відмінність між ними.

Найдавнішими з тих пісень, що збереглися, є календарно-обрядові. Це ті пісні, що пов’язані з календарними обрядами, річним колом свят. Вони походять ще з міфичних, дохристиянських часів. Тоді люди одухотворювали, обожнювали природу і поклонялися багатьом богам. Така релігія, як відомо тобі з уроків історії, називається язичництвом (від церковнослов’янського слова «язик», тобто народ, плем’я).

Наші пращури намагалися задобрювати сили природи для того, щоб мати мир, злагоду, здоров’я, зібрати щедрий урожай і жити в достатку. А також щиро дякували духам, божествам за прихильність, допомогу. Для цього й виконували різні обряди з певними священнодійствами, піснями, іграми.

У давні часи люди були сонцепоклонниками. Розуміли, що саме Сонце дає світло, тепло, дарує життя. Положення Землі щодо Сонця зумовлює зміну дня і ночі, пори року. На підставі цього вибудовувався й календар, річний цикл (тобто коло). Люди вирізняли чотири переломні моменти в положенні Землі щодо своєї зірки: зимове сонцестояння (21 грудня), коли день найкоротший; літнє сонцестояння (21 червня), коли день найдовший; весняне рівнодення (21 березня); осіннє рівнодення (23 вересня) — у ці дати однакова тривалість дня і ночі.

Річне коло зумовлювало й основні обряди та календарно-обрядові пісні. Їх поділяють на три цикли.

Схема. Річне коло. Обряди і пісні

Поміркуй!

• Що таке пісня?

• Чому Україну називають співучим краєм?

• Як виникали й поширювалися народні пісні?

• Які пісні називають календарно-обрядовими?

• Чому вони пов’язані з положенням Землі щодо Сонця?

Мовна скарбничка

Слово різдво походить від давнього рожьство — народження. Зверни увагу й на інші слова, значення яких може бути тобі незрозумілим.

Звізда — архаїзм, давній синонім до слова «зірка».

Воплотитися — архаїзм, тобто втілитися.

Пелена — тут: тканина, якою пеленають дитину, одяг.

Літературознавчий клуб

Особливо багата, різноманітна й весела в українського народу зимова обрядовість. Адже після зимового сонцестояння починає збільшуватися день, наближається весна. Тому цими обрядами колись вшановували народження нового сонця, нового року і самого Всесвіту. Свято зимового сонцевороту називали споконвіку Коляда. Очевидно, назва походить від «коло», «колесо». Ці фігури символізували Сонце, початок нового світу.

З утвердженням християнства головним зимовим святом стало Різдво. Адже Ісус Христос народився, як уважають, саме 25 грудня.

Різдвяні свята завжди були особливо урочисті й очікувані. Розпочиналися вони ще напередодні Святвечором. У хату вносили дідуха, котрий символізував покійних родичів, предків, духів дому, урожаю, достатку й добра. На стіл виставляли 12 пісних обрядових страв на згадку про 12 апостолів — учнів Ісуса Христа. Вечерю розпочинали, коли на небі сходила перша зоря — у пам’ять про Вифлеємську зорю. За Євангельським переказом, Христос народився в ізраїльському містечку Вифлеємі, у вертепі (тобто печері) пастухів. Там прихистили саме на ніч його матір Марію. У момент народження Ісуса над вертепом засяяла зоря, сповістивши про прихід Бога у світ.

О. Шупляк. Різдвяний дідух

Ще на Святвечір було прийнято носити вечерю — рідним, друзям, сусідам. А вже на Різдво колядували. Гурти веселих, святково вбраних людей, насамперед дітей і молоді, ходили від хати до хати і вітали господарів зі святом. А ті винагороджували гостей усілякими смаколиками. Колядники обов’язково несли попереду символ Різдва — Вифлеємську зірку. Тоді й співали колядок. У них прославляли народження Ісуса Христа, величали господарів / господинь, бажали їм найкращих гараздів. Ось одна з найпопулярніших колядок.

Зміст