Українська література. 6 клас. Яценко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Міфи прадавньої України

Читацький путівник

У цьому розділі ти відкриєш для себе таємничі, сповнені несподіванок і чудес міфи (міти) наших пращурів — про створення світу, появу людини, споконвічну боротьбу добра і зла. А також ознайомишся із творами сучасної української письменниці Дари Кориій, у яких оживають образи прадавніх міфів.

Ти вже знаєш чимало пізнавального про усну народну творчість, легенди й міфи. Тобі вже відомі міфи і легенди народів світу. Пригадай, чому давньоукраїнська історія про Берегиню за жанром є саме міфологічною легендою.

Літературознавчий клуб

Споконвіку світ страшив, але водночас захоплював і дивував людину, вражав своєю величчю, таємничістю, красою. Чи спадало тобі на думку, що таке небо, сонце? Як виникли Земля, рослини, тварини, сама людина?

Нашим далеким предкам, щоб виживати й розвиватися, треба було шукати відповіді на такі складні питання. У цих пошуках вони поєднували практичний досвід та свою уяву, фантазію. Тож вважали, що якісь неземні сили створили цей світ. І саме від них залежать грози і посухи, успіх на полюванні, урожай, затишок у домі, зрештою все життя. Так зароджувались уявлення про богів та інших добрих і злих надприродних істот. Людині здавалося, що все довкола, зокрема тварини і навіть рослини, одухотворене, має душу. Ось так і виникали міфи.

В. Крижанівський. Вівтар

Мовна скарбничка

Слово міф (за іншою транскрипцією — міт) у перекладі зі старогрецької мови означає буквально «оповідь», «давнє сказання».

Літературознавчий словничок

Міф — образно-фантастичні уявлення давніх предків про походження й будову світу, появу богів, явищ природи, людини, про перших героїв / героїнь тощо.

Міфи творилися й були загальновідомі тисячі років тому. Вони стали основою для інших жанрів фольклору — легенд, казок, переказів, прислів’їв і приказок. Однак міфи найбільш споріднені з легендами. Та є між ними й відмінність. Міф — дуже узагальнена, універсальна оповідь. У ній ідеться про богів, творення світу, людини, встановлення законів життя. А легенда найчастіше розповідає про якесь конкретне явище, реальну подію чи особу, тільки гіперболізовану, оповиту фантастикою.

Вирізняють кілька груп міфів:

космогонічні (від грец. «Всесвіт» і «народження») — оповіді про творення та впорядкування Всесвіту;
теогонічні (від грец. «походження богів») — оповіді про походження, появу богів та їхні взаємовідносини;
антропогонічні (від грец. «походження людини») — оповіді про створення людини і першопредків різних племен;
героїчні — оповіді про героїв / героїнь, створення ними життєвих благ для людей (вогню, знарядь праці тощо).

Наші давні предки — слов’яни, праукраїнці-русичі — створили мудру, красиву й захопливу міфологію. У давнину вірили в багатьох богів. Творцем усього живого наші пращури вважали бога Рода, а його сина Сварога — богом вогню і ковальства. Саме він став володарем світу і прабатьком усіх інших богів.

Серед найбільш шанованих божеств також були Дажбог — бог Сонця, світла, добра, хліборобства; Жива — богиня Землі, життя, покровителька врожаю та достатку; Перун — бог грому і блискавки; Стрибог — володар вітрів; Леля — богиня кохання, весни; Дана — богиня води; Велес — покровитель тварин і пастухів, бог мистецтва.

Ти вже знаєш із твору про Берегиню, що добро втілював Білобог — бог білого дня, щастя, добра, багатства, здоров’я, а зло — Чорнобог — бог ночі та підземного мороку.

Мовна скарбничка

Образи прадавньої міфології (мітології) зберігаються й у сучасній українській мові. Пригадай слова з коренем -род-, -рід-. Вони походять від імені героя прадавнього міфу — бога Рода.

В. Крижанівський. Дажбог

У прадавні часи на українських землях творцями й розповідачами міфів були волхви — шановані особи, які виконували релігійні обряди, давали мудрі поради, лікували людей.

Цікавими були уявлення праукраїнців про походження й розвиток Усесвіту (космогонію). За однією версією, джерелом світла і життя вони вважали небесне яйце. Тож традиція розмальовувати і дарувати писанки (маленькі всесвіти) на Великдень існує в українців і нині. За іншою — світ породило Дерево життя, яке росте посеред вирію (ирію) — раю, що є чудесним місцем, де живуть боги. Тому на рушниках найчастіше вишивали саме це дерево та райських птахів.

Українські писанки

Ти вже знаєш із уроків української літератури п’ятого класу про письменника Сергія Плачинду. Пригадай, які його твори тобі відомі. Чим вони тебе зацікавили? Цей письменник створив художні тексти про давні вірування, поєднуючи відомі факти зі своєю уявою. Наразі ти ознайомишся із міфом, що переповів С. Плачинда.

Сокіл-Род

(Скорочено)

На початку була пітьма — вічна й безмежна. Ні Землі, ні неба, ні Сонця. Тільки — морок. Густа, холодна й безконечна ніч. А її пронизувало Око. Звідки летіло воно? І куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялося воно? Наймудріші волхви Оріяни казали так: «Око було завжди, воно було вічно. І з Вічності воно летіло і у Вічність».

Пролетівши чорне безмежжя впродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю пітьмі, одного разу Око спинилося. І пустило Сльозу. Чисту-пречисту Росинку. З неї вродилося диво: Першоптах і Першобог — птиця Сокіл.

Його золотаве пір’я осяяло непроникну ніч.

Сокіл розправив крила і кружляв над Оком.

В. Крижанівський. Обкладинка книжки С. Плачинди «Міфи і легенди Давньої України»

І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку.

І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води.

І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера.

Тоді Сокіл сів між квіти й став глибоку думу думати.

Довго думу свою думав Сокіл. Багато часу минуло. І зніс Сокіл золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево. Дуб-Стародуб. І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили Молодильні Яблука — плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело.

Поміркуй!

• Зверни увагу на слова, які автор пише з великої літери. Поясни чому.

• Прослідкуй, якої урочистої інтонації надають тексту повтори сполучника «і».

Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева і сказав: «Я створив Ирій. Тут моє місце на віки вічні. Звідси я творитиму Світ».

(За С. Плачиндою)

Поміркуй!

• Створи ланцюжок етапів міфологічного творення світу.

• Які риси людського характеру уособлює птах Сокіл? Яким постає в міфі Сокіл-Род? Схарактеризуй цей образ.

• Що у творі вказує на те, що Ирій, створений Соколом-Родом, прекрасний і вічний? Процитуй відповідні уривки тексту.

• Назви ознаки космогонічного й теогонічного міфів у творі.

Ти вже знаєш із уроків природничої галузі наукові пояснення щодо виникнення життя на Землі. Однак наші пращури вірили, що людей, тварин і рослини створили добрі боги, навчили людей полювати, вирощувати хліб, займатися ремеслами. Ось один із таких міфів.

Дажбог і Жива

І зніс Сокіл-Род Золотий Жолудь і Золоте Зернятко. І повелів Білобогові посадити їх на Землі й полити Живою Водою. І зробив так Білобог.

І сталося диво: із Жолудя виріс крислатий Дуб, вершиною якого був небаченої вроди юнак, що спав міцним сном. А Золоте Зернятко спородило пишний Житній Колос, вершиною якого була чарівної вроди дівчина, що спала міцним сном.

І враз поповзли дві змії по Житньому Колосу й по Дубові. То Чорнобогові слуги кинулись кусати юнака і юнку, аби вони ніколи не прокинулися зі сну. Та вдарив блискавкою Перун — і тої ж миті обидві зміюки перетворилися на в’юнкі стебла рослини, яку згодом назвуть плющем. І прикрасила рослина-плющ стовбур Дуба та стебло Житнього Колоса.

А Сокіл-Род злетів з Прадуба й вдихнув життя у вуста юнака. Так само передав він свій дух і дівчині. І враз обоє — юнак та юнка — почали дихати, ожили, розплющили очі і в один голос мовили: «Як довго ми спали!».

В. Крижанівський. Бог Род

І сказав Сокіл: «Ви спали вічність. Тепер я даю вам вічне Життя».

І повелів їм прийти до Вирію.

І довго йшли вони пустельною Землею серед напівтемряви й пронизливого холоду. І таки прийшли у світлий Вирій, де співали пташки і було тепло. І стали вони перед Прадубом, на вершечку якого сидів Сокіл-Род.

І сказав творець юнакові: «Ти є Дажбог. Найщедріший бог, бо щедро засаджуватимеш землю лісами, гаями, травами, квітами, заселятимеш звіром і птаством та чим зможеш і зумієш».

І сказав Сокіл-Род дівчині: «Ти є Жива. Богиня Життя. Бо засіватимеш землю житом, пшеницею та всім, чим зможеш».

І сказав Сокіл обом: «Ви є чоловік і жінка. Ви народжуватимете богів і людей, аби і Вирій, і Земля не були пустельними, як того хоче Чорнобог. Будете ви щедрими на віддавання, творитимете Добро і Красу на Землі і у Вирії — на зло всьому темному царству. А тепер вкусіть молодильні яблука і скупайтеся у Священному Озері».

Вкусили Дажбог і Жива молодильні яблука й стали безсмертними. Скупалися вони у живій воді й стали вічно молодими. І були вони готові прикрашати й збагачувати Світ.

(За С. Плачиндою)

Поміркуй!

• Які боги допомагали Роду створювати життя?

• Якими здібностями Род наділив Дажбога і Живу?

• Походження яких рослин пояснено в цьому міфі?

• Які слова споріднені зі словом «жито»? Чи випадково в міфі народження богині Живи пов’язане соме із цією рослиною?

• Знайди ознаки теогонічного й антропогонічного міфів у творі «Дажбог і Жива».

• Доведи, що «Дажбог і Жива» є саме міфом, а не легендою чи казкою.

У колі мистецтв

Міфологія збагачує мистецтво образами та ідеями. І нині з’являються картини, мальописи (комікси), книжки для дітей і дорослих, фільми, аніме, комп’ютерні ігри за мотивами міфів.

Поміркуй!

• Яке враження справили на тебе ілюстрації українського художника В. Крижанівського? Якими постають на них праукраїнські боги?

• Який з епізодів тобі хотілося б проілюструвати? Підготуй словесну ілюстрацію або ж малюнок до прочитаних міфів.

Читай і досліджуй!

• Зіскануй QR-код і переглянь відео про художника Віктора Крижанівського та його роботи. Що нового про міфологічні уявлення наших предків ти довідався / довідалася?

• Підготуй презентацію про символічне значення орнаментів на писанках, рушниках і сорочках.

Дара Корній

Ти вже знаєш, що наші давні предки вшановували Сонце, дерева і трави, гори та ріки, ліси й поля. Вітри, дощі, снігопади, пори року й інші природні явища набували в їхній уяві рис живих істот, зокрема й людей. Про таку істоту, польового духа, ідеться в оповіді сучасної української письменниці Дари Корній.

Польовик

(Скорочено)

Син землі, володар-охоронець полів. З’являється-народжується на нивах разом із першими сходами жита чи пшениці, росте з ними, дозріває та й засинає. Улюблена пора доби для польовика — полудень. Польові мавки: полудниця, житниця, гречуха, жалиця, вівсяниця, пшениця — та сини: спориш, межівник і луговик — його помічники, які допомагають дбати про врожай.

А. Канкава. Польовик

За описами, польовик — це маленький чепурненький дідок, у якого шкіра чорна, наче земля. Очі різнокольорові: смолянисте та блакитне. Волосся й борода з колосків і трави. За поясом носить серп, який має магічні властивості. Ним польовик вирізає бур’ян на нивці та допомагає добрим господарям під час жнив.

Поміркуй!

• Як називали помічниць і помічників польовика? З якими рослинами та природними явищами пов’язані такі найменування?

• Які деталі портрета польовика свідчать про те, що це дух землі, хліборобства?

Подекуди з’являється він перед людські очі у вигляді козлика чи здоровенного бика. Польовик може набувати подоби зайця чи пташки, горлиці, жайворонка, перепілки. Та здебільшого польовик — це легкий вітерець у полі, прозорий, наче промінь сонця.

Наші предки вважали: якщо житнього пана не задобрювати, то він розсердиться та зачне пустувати — мишей та кротів до нивки принаджувати, колосся сплутає, насіє посеред жита пшениці. А задобрений та задоволений, буде він ще дбайливіше доглядати ниву.

Тож безмісячної ночі, у пору цвітіння жита, виходили господарі-хлібороби в поле і приносили жертву житньому панові, щоб задобрити, прихилити його до себе. Такою жертвою був найчастіше весільний коровай.

Жнива для польовика — особлива пора. Жнива починалися перед 12 липня (день святих Петра й Павла). Рано-вранці, до сходу сонця, усі: і старі, й малі, вбрані у святковий одяг, урочисто виходили в поле. Підводили лики до сонця, і пан господар промовляв:

Сонце праведне, божелике, усі святі душечки,

Виростили ви хлібець Божий на ниві, внесіть його в наші руки.

Докотись, хлібцю святий, житечко наше, у наші клуні-стодоли.

Хмари дощові, бурани, громи-блискавиці і ти, градеб’ючий,

Обходьте нашу ниву стороною і до нас не наближайтесь...

Господар низько вклонявся ниві та жав першу жменю, за ним відразу ж господиня. Дякували духам ниви за те, що подбали про врожай, запрошували їх до урочистої трапези. Вважали, що це спільний обід родини й польових духів.

Останній обжинковий сніп був в особливій пошані. Люди вірили, що це зимівник для польовика-охоронця. Тому він мав бути найколосистішим, із розкішними «вусами» та густою «бородою». Ще його називали Сніп-Рай, або Дідух.

Український дідух

Цей сніп урочисто несли з поля в село, до комори, і співали:

Котився снопочок по полю,

Просився в женчиків додому:

Занесіть мене у стодолу,

Бо вже ж бо я в чистім полі набувся,

А буйного вітроньку начувся,

А дрібного дощику намокся,

А ясного сонечка напікся.

На Різдво саме цей обжинковий Сніп-Рай, величний Дідух, ставили в хаті на почесному місці — на покуті.

Після Різдва сніп виносили в комору на зберігання. Дух польовика-охоронця мирно дрімав у цьому обжинковому снопі до весни. Навесні Сніп-Рай-Дідух виносили в поле, розкидали його по нивці. Вважали, що в такий спосіб благословляється земля й вивільняється дух польовика. Це він оберігатиме нивку, дбатиме про щедрий урожай.

У цьому дійстві доволі виявляється найдавніший із культів — це вшанування померлих. Усі ці вірування і втілював у собі Сніп-Рай-Дідух.

Мовна скарбничка

Мавка — міфологічна істота, яку уявляли в образі красивої дівчини з розпущеним волоссям.

Коровай — хліб із прикрасами, що символізує Сонце, достаток; випікають його з нагоди урочистих подій, зокрема на весілля.

Лик — так колись називали величаво обличчя.

Клуня, або стодола — спеціальна будівля для молотьби, віяння та зберігання зерна, сіна тощо.

Трапеза — давня урочиста назва прийняття їжі, обід.

Покуть — найшанованіше місце в українській селянській хаті.

Комора — приміщення для зберігання продуктів та інших речей.

Читай і досліджуй!

Скористайся фондом бібліотеки або знайди матеріали в інтернеті й довідайся більше про історію та символіку дідухів, техніку їх виготовлення. Підготуй цікаву презентацію і поділися нею у класі.

Поміркуй!

• Які сили природи уособлював пальовик, на думку на наших предків?

• Які деталі портрета польовика свідчать про те, що це дух землі, хліборобства?

• У яких подобах уявляли пальовика? Чому, на твою думку, вони такі різні? Що їх споріднює?

• Якої шкоди, на думку наших предків, міг завдати незадобрений польовик?

• Як ти гадаєш, чому житнього пана задобрювали саме короваєм?

• Чи відомі тобі були деякі з описаних у творі обрядів, традицій? Чому, на твою думку, вони збереглися й донині?

• Виразно прочитай згадані в міфі жниварські пісні. Які художні засоби в них використані? З якою метою?

• Які давні вірування українців утілював у собі Сніп-Дідух?

Літературознавчий клуб

Дара Корній

Дара Корній (1970) — літературний псевдонім. Справжнє ім’я письменниці — Мирослава Замойська. Її дитинство пройшло на Волині. Навчалась у Львові. Є фахівцем у галузі вітчизняної культури. Викладає у Львівській національній академії мистецтв. Захоплюється українською міфологією, народними віруваннями, звичаями, обрядами, казками, музикою.

До літературної творчості пані Мирославу спонукала її донька. У підлітковому віці вона дуже любила читати зарубіжне фентезі — історії про чаклунів, відьом, вампірів, гномів тощо. Часто переказувала мамі сюжети цих книжок.

Ти вже знаєш, що таке фентезі. Нагадай однокласникам та однокласницям, у чому своєрідність цього жанру. Які фентезі ти читав / читала торік на уроках української і зарубіжної літератур?

Пані Мирославу засмучувало те, що українські підлітки так захоплюються зарубіжними міфами, а про наші, аж ніяк не гірші, часом навіть не здогадуються. Щоб змінити цю ситуацію, вона і взялася за перо. За кілька років побачили світ понад 20 книжок Дари Корній для підлітків і дорослих. До речі, саме такий псевдонім обрано не випадково. Дариною звати доньку письменниці, а Корній — дівоче прізвище її мами. «Відтак псевдонім утворився від двох найдорожчих мені жінок», — каже письменниця.

Обкладинка книжки «Чарівні істоти українського міфу. Духи природи»

Її книжки написано переважно в стилі українського фентезі. У них химерно переплітається міфологічний, казковий світ предків і наше сьогодення.

Дара Корній написала серію науково-популярних книжок під загальною назвою «Чарівні істоти українського міфу», де докладно знайомить із персонажами міфології предків.

Читай і досліджуй!

Зіскануй QR-код і ознайомся із буктрейлерами (короткими відеороликами) та відеопрезентаціями книжок Дари Корній «Чарівні істоти українського міфу. Духи природи».

Яке із цих представлень тобі найбільше сподобалося? Чим саме? Підготуй власну відеопрезентацію однієї з книжок цієї серії.