Українська література. 5 клас. Яценко

Борис Грінченко

Ти вже знаєш про небезпечну та кумедну пригоду хлопчика-бешкетника Василька із оповідання «Вітрогон» І. Нечуя-Левицького. Не залишить тебе байдужим і необачний учинок школярки Олександри з оповідання Бориса Грінченка «Украла». Цей твір допоможе тобі розуміти ближніх своїх, відчувати чужий біль, навчить співчувати і допомагати тим, хто опинився у скрутному становищі.

Украла

(Скорочено)

Тільки вчитель увійшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. Школярки та школярі юрмою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли. Гомін був неласкавий, сердитий. Зрозуміти поки нічого не можна було. Чуть тільки було, що на когось діти сердились, комусь докоряли.

Зараз же дехто побачив учителя, і почулось проміж дітьми:

— Василь Митрович прийшов... Учитель прийшов.

Діти стихли і всі повернулись до вчителя. Учитель підійшов і спитавсь:

— Що тут у вас діється?

Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра.

В. Євдокименко. Обкладинка книжки «Украла»

Олександра була школярка першого року, дочка сільського писарчука-п’янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її біляве, усе у веснянках, обличчя було біле як крейда. Вона вхопилася руками за стіл, мов боялася, що її тягтимуть кудись силоміць.

Поміркуй!

• Яке враження справили на тебе перші рядки оповідання «Украла»?

• Чого боялася Олександра?

• Які слова свідчать про те, що автор співчуває головній героїні?

Учитель ще раз спитавсь:

— Що тут у вас сталося?

Озвалась Пріська — подруга й товаришка Олександрина. Батько її був у економії за прикажчика. Пріська була дівчина сита, добре годована — вона завсігди приносила з дому гарну їжу: пиріжки, перепічки, коржі тощо. Вона погано вчилася, але була дуже весела і не могла говорити не сміючися. Вона й тепер, осміхаючись, загомоніла:

— Та Олександра... — Пріська почала й засміялась, не доказавши.

Учитель спитавсь:

— Що Олександра?

— Украла в мене хліб! — доказала Пріська і зовсім зареготалася, і її нерозумні сіро-сині очі зі сміху аж сховалися за ситими щоками.

Ця звістка дуже вразила й здивувала вчителя. Такого в школі ще не було. На Олександру він теж ніколи нічого не думав. Вона була просто дівчина боязка — мабуть, налякав її батько-п’яниця.

Учитель глянув на Олександру й спитавсь:

— Олександро, правда цьому?

Вона мовчала й сиділа нерухомо, як кам’яна. Учитель зрозумів, що Пріська казала правду. А Пріська вже не мовчала й торохтіла:

— Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала. Бачу, вхопила хліб та й побігла з школи у двір, та зайшла за дерево, та й їсть. Я прибігла до неї, а вона злякалась. «Не кажи, — каже, — вчителеві, я тобі малюнок дам...»

В. Євдокименко. Ілюстрація до оповідання «Украла»

Учитель ще раз спитався:

— Олександре, правда цьому?

Але й тепер Олександра мовчала і сиділа нерухомо. Один великий школяр, не зовсім розумний і не дуже жалісливий, загомонів:

— Та що там її питаться? Хіба й так не видко, що правда. Бач, що вигадала, — красти! Її треба прогнати з школи!

Школярі загули:

— Треба! Треба!

Учитель сказав:

— Чому ж то так?

— А тому, що вона краде, а ви або ми на кого іншого думатимемо по-дурному.

Інші казали:

— Це нічого не можна буде й положити в школі, якщо крастимуть.

— А хіба воно гарно, як казатимуть на школярів, що вони крадуть, — додавали треті.

Учитель сказав:

— Ось що, дівчата й хлопці. Ви он уже налагодились вигонити Олександру з школи, а ще не знаєте до пуття діла. А може, воно й не так було? Треба послухати спершу, що Олександра скаже.

В. Євдокименко. Ілюстрація до оповідання «Украла»

Той-таки великий школяр почав був знову:

— Та що там слухати, хіба й так не видко?.. Але його зараз же спинено:

— Цить! Василь Митрович правду кажуть. Вже ж треба знати, що вона скаже.

Усі обличчя повернулися до Олександри, усі очі втупилися в неї. Всі дожидали від неї слова. Але вона й тепер сиділа, мов скам’янівши. Вона сховала голову межи плечі й прищулилась, неначе сподівалась, що її ось-ось ударять, хоча знала, що в школі не б’ються.

Учитель спитався:

— Ну, Олександро? Кажи, — ми ждемо.

Бліде обличчя в Олександри зробилося відразу як жар червоне. Але ж вона мовчала. А вчитель казав далі:

— Еге, я думаю, що це не так. Мені здається, що Пріська якось помилилася і що ти не винна.

Олександрине обличчя нахилилося аж до столу.

Поміркуй!

• Про які риси характеру свідчить поведінка Олександри?

• Які почуття в тебе виникли під час читання епізоду розмови вчителя з дівчинкою?

• Які обставини, на твою думку, спонукали її взяти чужу їжу?

— Певне, то ти свій хліб їла, бо я ніколи не повірю, що ти можеш украсти.

Голосне гірке ридання розітнулося у школі. Це плакала Олександра, припавши головою до столу. Школярі відразу притихли. Очі їм якось широко порозплющувалися, і вони мовчки, затаївши духа, дивилися на Олександру. А вчитель казав:

— Не плач! Коли цьому неправда...

— Правда!.. Правда!.. скрикнула Олександра. — Я вкрала!

Поміркуй!

• Як ти оцінюєш учинок Олександри?

• Знайди в тексті оповідання портрети Олександри і Пріськи. Які художні деталі опису їхньої зовнішності вказують на характер і спосіб життя дівчаток? Чому автор протиставляє образи подружок?

• Чи є Пріська справжньою подругою Олександрі? Свою думку обґрунтуй.

• Чому школярі підтримали позицію Пріськи? А чому вони засудили вчинок Олександри?

• Як автор ставиться до своїх героїнь? Знайди в портретних характеристиках дівчаток слова, що свідчать про це.

І вона заридала ще дужче. У великій класовій світлиці стояло шістдесят школярів мовчки, не ворушачись, а серед їх, припавши головою до столу, гірко плакала маленька білява дівчина.

Довго вона плакала, і всі мовчали, аж поки вона трохи заспокоїлася. Тоді вчитель, сівши біля неї, спитавсь:

— Нащо ж ти це зробила?

Вона мовчала знову і знову похнюпилась. Учитель бачив, що сказати те, через віщо вона це зробила, їй так само важко, як було важко признаватися. Але вона перемогла себе. Кілька разів вона починала казати, ворушила губами, але зупинялася. Нарешті промовила:

— Я їсти хотіла.

— Хіба ти дома не їла?

— Не їла.

— Чому?

Вона знову змовкла і... зовсім несподівано уп’ять заридала.

— У нас... у нас... нема чого їсти... Батько нічого... не приносять з волості... усе пропивають... Ми їмо су... су... сухарі вже другий тиждень.

І більше вона нічого не могла сказати за слізьми. Давно був час починати вчиття. Учитель тихо взяв Олександру за руку і, сказавши їй кілька ласкавих слів, повів у свою хату, щоб вона там заспокоїлась. Як повернувся він у клас, то з десяток рук простяглися до його, і в кожній руці була якась їжа.

— Нате! Дайте їй! Хай попоїсть!

Учитель глянув на дітей. Хлопці були ні в сих, ні в тих, дівчата деякі плакали. Він забрав усе, що діти надавали, і поніс Олександрі. Але вона нічого не хотіла їсти і все плакала. Він, скільки міг, розважив її, а сам пішов у клас і звелів співати молитву перед початком науки.

Як заспівали молитву, він непомітно ввів у клас Олександру.

* * *

Олександра після цього довго соромилась глянути учителеві в вічі. Але ні він, ні школярі ніколи не нагадали їй про те, що було. Та й не треба було їй нагадувати. З того часу вже ніщо не могло спокусити її. Дівчата-товаришки її люблять і часто дають їй чого їсти — такого, що з дому приносять. Але вона зрідка бере, хоч і часто сидить на сухому хлібові. Цього року вона здасть останнього екзамена і вийде з школи розумною, правдивою і чесною дівчиною.

Поміркуй!

• Які думки і почуття викликало у тебе оповідання Б. Грінченка «Украла»?

• Що допомогло дітям змінити своє ставлення до Олександри?

• Які рядки твору свідчать про те, що діти в класі змінили своє ставлення? Яку роль у цих змінах відіграв учитель Василь Митрович?

• Чи можна, на твою думку, судити про людину лише за одним її вчинком?

• Чи хотів би/хотіла б ти товаришувати з Олександрою? Чому? Які риси характеру тобі в ній подобаються? А як би ти допоміг/допомогла цій дівчинці?

• Чи знаєш ти, до кого треба звертатися по допомогу в разі агресії в сім’ї?

• Що ти знаєш про Службу в справах дітей і сім’ї?

Ти вже вмієш складати простий план оповідання.

Склади цитатний план оповідання «Украла». Для цього виконай такі дії:

  • 1. Перечитай цей твір.
  • 2. Поділи текст на епізоди відповідно до розвитку сюжету.
  • 3. Виділи в кожному епізоді головне речення.
  • 4. Запиши ці речення в лапках як пункти цитатного плану.

Мовна скарбничка

Український народ традиційно з великою пошаною ставиться до хліба.

«На чорній землі білий хліб родить», «Як є хліба край, то і під вербою рай», «Де хліб і вода, там нема голоду» — кажуть у народі.

Украдений шматок хліба став причиною образ і приниження головної героїні оповідання Б. Грінченка «Украла» — дівчинки, яка голодує.

Пригадай прислів’я і приказки про хліб. Поясни їх значення.

Літературознавчий клуб

Борис Грінченко

Борис Грінченко (1863-1910) народився на Сумщині у дворянській сім’ї, де розмовляли виключно російською мовою. Але все своє життя він працював, щоб довести право українського народу на рідну мову.

Письменник збирав перекази, легенди, казки та інші фольклорні матеріали, писав вірші й прозу, робив переклади, створив підручники української мови. Б. Грінченко також відомий як видатний мовознавець та укладач «Словника української мови».

Разом із дружиною та донькою він перекладав із європейських мов і видавав книжки українською мовою.

Багато років Б. Грінченко вчителював у різних школах на Сумщині, Харківщині, Катеринославщині (нині Дніпропетровська область). Різні випадки зі шкільного життя, свідком яких він був безпосередньо, стали основою для його творів, зокрема й оповідання «Украла».

У творі майстерно виписані образи дівчаток — Олександри і Пріськи. А також розкрито риси справжнього педагога в образі вчителя Василя Митровича, який не акцентував на негідному вчинкові Олександри, а зміг розібратися з обставинами, що спричинили його, та допомогти дівчинці подолати відчуження з однокласниками/однокласницями.

Оповідання має просту композицію. Твір складається з одного епізоду зі шкільного життя, що є основою сюжету, та портретних характеристик школярок і школярів, а також роздумів автора про долю головної героїні.

Характери персонажів у цьому творі розкриваються через діалоги між ними, з яких можна дізнатися про думки і почуття учнів/учениць, що викликані вчинком Олександри.

В оповіданні автор не описує обстановку школи, а лише згадує окремі незначні деталі, завдяки яким можна її відтворити. Це допомагає зрозуміти, що подібний випадок міг статися з будь-якою дитиною, у будь-який час. Найбільш виразно в оповіданні передано ставлення учнів/учениць до вчинку Олександри. Важливо пам’ятати, що тільки сміливі й самостійні у своїх міркуваннях люди можуть виступити на захист слабшого, пригнобленого, не допустити булінгу.

Поміркуй!

• Роздивися ілюстрації В. Євдокименка до оповідання Б. Грінченка «Украла». Яка з них тобі найбільше сподобалася? Чому?

Читай і досліджуй!

Напевно, є шкільний предмет, який тобі найбільше подобається. Попроси вчителя/вчительку зробити декілька фото під час уроків, сфотографуй також кілька епізодів свого спілкування з однокласниками/однокласницями на перерві.

Із цих світлин створи фотоколаж «Моє шкільне життя», підготуй до нього невелику усну розповідь і презентуй у класі.

Підсумуй!

• Що тебе найбільше схвилювало в оповіданні Бориса Грінченка «Украла»?

• За допомогою яких художніх деталей письменник розкриває психологію вчинку Олександри?

• Схарактеризуй композицію цього твору.

• Що є основою сюжету оповідання «Украла»?

• Доведи, що ідеєю цього твору Бориса Грінченка є розуміння людської душі, співчуття, прощення.

• Чи все тобі було зрозумілим під час роботи над оповіданням «Украла»? А які питання залишилися для тебе нез’ясованими?

• Оціни свої знання матеріалу цього розділу підручника.

Читацьке дозвілля

Цікаво і змістовно організувати своє читацьке дозвілля ти зможеш, скориставшись QR-кодом.