Література (українська та зарубіжна). Частина 2. 6 клас. Яценко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Неда Неждана

Ти вже знаєш, що драматичний твір — вид літературного твору, у якому дізнаємося про дійсність зі слів і дій персонажів. Драматичні твори призначені для постановки на сцені театру. Пригадай хоча б вивчену в п’ятому класі драму-казку Олександра Олеся «Микита Кожум’яка», події якої розгорталися в древньому Києві. А от фантастична драма-казка «Зоряна мандрівка» перенесе тебе до космічного простору.

Світ, зображений у цьому творі, сповнений незвичайних пригод, таємниць, для дослідження яких треба добре вчитися, тренувати силу духу, долати свій страх і бути людяним. Спробуй уявити, що ти в театрі, і все, про що ти читаєш, відбувається перед тобою на сцені. Тож рушай у нову космічну мандрівку до невідомих планет, де на тебе чекають загадки, пригоди, випробування і боротьба з космічними монстрами.

Зоряна мандрівка

(Скорочено)

Дійові особи:

1. Фея (чарівниця)

2. Феїнка — учениця Феї

Клоуни:

3. Білий клоун

4. Рудий клоун

Сузір'я:

5. Одноріг

6. Велика Ведмедиця

Монстри:

7. Головатий (шеф)

8. Спритний

9. Моцний

Мешканці планет:

10. Пасічник

11. Зла чаклунка

12. Дракончик

Зоряне небо

С. М. Баркер. Феї яблуневого цвіту

Перша дія

Пролог

На сцену вибігають два клоуни наввипередки один перед одним і розгублено зупиняються посередині, оглядаючи залу.

Голос. Увага, увага! Стартовий майданчик до запуску в зоряну подорож готовий.

Білий клоун. Ой, уже все готове, а Феї ніде не видно.

Рудий клоун. А раптом вона збилася з дороги, заблукала? Що ж робити?

Білий клоун. Може, давай її погукаємо? Вона, мабуть, десь близько.

Рудий клоун (гукає). Феє!

Білий клоун. Ми тут! Ідіть до нас!

Рудий клоун (дослухається). Щось не чути.

Разом з дітьми кличуть Фею, на третій раз вона з'являється — у гарній сукні із чарівною паличкою, разом із своєю ученицею Феїнкою в ковпаку астронома.

Білий клоун. Ось, поглянь! Що я казав! Це вона?

Рудий клоун. Хто? Та чи ця? Їх же двоє...

Білий клоун. А може у нас уже в очах двоїться?

Рудий клоун. Що, в обох відразу?

Феї наближаються. Клоуни вклоняються.

Білий клоун. Доброго дня, пані. (До Феї.) Перепрошую, а ви часом не Фея?

Фея. Так... Я Зоряна Фея.

Рудий клоун. А ми клоуни. Я Рудик, а він Білик.

Фея. Дуже приємно. А це моя учениця, Феїнка. Вона ще тільки починає засвоювати чаклунську науку, але вже має успіхи.

Феїнка. Здрастуйте. (Присідає в реверансі, нахиляє голову, і з неї падає ковпак.) Ой... (Кидається піднімати ковпак, Рудик також хоче підняти, в результаті вони стукаються головами і падають на підлогу, потираючи лоби.) Нічого собі!

Білий клоун. Ти що? Чого ти штовхаєшся?

Рудий клоун. Перепрошую, я хотів допомогти підняти шапочку...

Феїнка (обурено). Шапка? Це вам не шапка, а чарівний ковпак, от!

Білий клоун (піднімає ковпак і допомагає підвестися Феїнці, а потім другу). Вічно ти лізеш поперед батька в пекло! Вибачте, чарівні панни, мого товариша, він такий незграбний...

Фея. Нічого-нічого, він же хотів допомогти... Феїнка теж буває неуважною... Вона дуже здібна, але така розсіяна... От і зараз, попросила її взяти карту місцевості, а вона замість цього взяла карту Марса. От ми і заблукали. Якби не почули ваші голоси, напевно, ще б довго кружляли довкола. Так що ми вам дуже вдячні, панове.

Голос. Увага, увага! Стартовий майданчик до запуску в зоряну подорож готовий. Лишилося три хвилини.

Фея. Все, нам не можна гаяти часу — ми вирушаємо запалювати зірку. Будемо прощатися!

А ви не забудьте загадати бажання. Тільки бажання має бути добрим.

Рудий клоун. Не забудемо!

Раптом з'являються монстри, входять у коло і обсипають Фею і Феїнку чарівним конфеті, тут же вибігають, сміючись зловтішно. Феї тут же починають страшенно чхати і кахикати, клоуни підхоплюють їх, аби вони не впали, говорять через приступи чхання.

Постер комп’ютерної гри «Космічні монстри» (Google Play, тренувальний додаток «Space Monsters»)

Білий клоун. Феє, Феїнко, що з вами сталося?

Фея. Здається, це вірус...

Рудий клоун. Вірус?

Феїнка. Нас заразили страшним космічним вірусом!

Білий клоун. Це все вони, ці прибульці! Я відчував, що вони готують щось лихе!

Рудий клоун. Що ж робити?

Фея. Не хвилюйтеся, на цей вірус є ліки.

Рудий клоун. А де ж їх дістати?

Білий клоун. Що робити? Підкажіть! Ми заради вас усе зробимо.

Фея. Тоді треба летіти в тридесяту галактику на планету Золотого Дракона. На цій планеті росте Чарівна Квітка. Хто вдихне запах цієї квітки, той відразу одужає. Та, на жаль, ми з Феїнкою не можемо летіти...

Рудий клоун. Ми полетимо... Тільки як же ми туди дістанемося?

Фея. Я дам вам чарівну паличку для подорожі на інші планети. (Дає паличку.)

Феїнка. Ось так змахуєте тричі і вказуєте напрямок.

Білий клоун. А як же ми дізнаємося, куди летіти?

Фея (дістає карту, згорнуту в сувій). Ось, тримайте, це зоряна карта.

Феїнка. Червоним указаний шлях до планети Золотого Дракона.

Цієї миті з'являється Спритний, хапає карту, кидає її Моцному, який чекає на іншому боці.

Спритний. Моцний, лови!

Моцний. Хутко! (Ловить карту і розпихуючи всіх, тікає за ним Спритний, потім Клоуни.)

Фея. Стривайте! Стривайте! (Ті повертаються.)

Рудий: Але ж вони забрали карту!

Білий: І втекли невідомо куди!

Фея. Нічого, ця паличка перенесе вас дуже швидко — ви наздоженете їх.

Феїнка. Пані, тільки що вони робитимуть без вашої допомоги? Ці монстри — дуже небезпечні.

Фея. У небі в нас багато друзів.

Феїнка. Хто ж вони такі?

Фея. Сузір’я: Водолій, Стрілець, Одноріг, Велика Ведмедиця... Вони вкажуть дорогу, порадять, а якщо трапиться лихо — допоможуть у біді. Тільки потрібно вивчити чарівне замовляння, як їх кликати.

Поміркуй!

• Яка подія мала відбутися на початку цього твору? Хто їй завадив?

• Що сталося із Феєю і Феїнкою?

• Що задумали космічні монстри? З якою метою?

• Яке завдання отримали клоуни? Доведи, що їхня місія — безкорисливо і благородно.

• Як ти думаєш, чи вдасться клоунам врятувати Фею то Феїнку?

Засвічується прожектор чи щось подібне.

Феїнка. Он, дивіться, дивіться. Бачите?

Рудий клоун. Як гарно!

Білий клоун. Справді...

Фея. Дякуємо вам, любі сузір’я. Поспішайте... Боюся, монстри вже далеко відлетіли... Пройдіть отуди, на стартовий майданчик для телепортації у відкритий міжзоряний простір. (До дітей.) Сподіваюся, ви допоможете клоунам у пошуках Чарівної Квітки? (Діти відповідають.) А ми з Феїнкою підемо помалу, а то й правда, ледь на ногах тримаюсь...

Феї та клоуни йдуть, ховаються за кулісами в різні сторони, чути звук «запуску».

Сцена 1

На сцені зоряне небо. Це міжпланетний простір. З'являється Головатий — шеф космічних монстрів, співає пісеньку.

Головатий.

Пісня монстра Головатого:

Чорних дір я повелитель,

Ненаситний, як удав.

І мене не варто злити —

Я магістр жахливих справ.

Я люблю чорноту ночі.

Бісить світло зір мене,

Бо від нього терпнуть очі,

Ще й добром від нього тхне.

А добро — то річ шкідлива.

Зневажаю добряків!

Тільки злий стає щасливим.

Зло — король між королів.

Головатий (нервово ходить но сцені, раз у раз поглядаючи на небо). От і де вони поділися? Помічники знайшлися! Їх тільки за смертю посилати... Усього ж завдання було — п’ять хвилин роботи — посипати грипних бацилок на голову цій Феї та чкурнути. Треба ж було якось приструнчити цю вискочку. Бо що надумала! Зірку запалювати! І не де-небудь, а над нашим барлогом! В найтемнішому куточку галактики! І що ж тоді? Ні відпочити тобі нормально, по-монстрячому, ні темними справами позайматися... Мало їм зірок на небі, чи що? Треба ще одну причепити! Просто як більмо в оці! А от нічого надаремне енергію витрачати! Її і так мало. Бажань їм закортіло. Розбажалися тут усякі! А дзуськи! Скромніше треба бути! І взагалі: не бувати цьому святу! Це кажу я — пан Головатий, наймогутніший і наймонстровитіший монстр у Всесвіті! А я цих свят страх, як не люблю! Шумлять, гримлять, галасують! Жах, що робиться... А я порядок люблю — покомандувати, помуштрувати... (Помічає Спритного та Моцного, спершу лагідно.) Ходіть-ходіть сюди, мої любесенькі. (Різко.) І чого ви плентаєтеся, мов сонні мухи?!

Гравітаційні викривлення, спричинені чорною дірою перед Великою Магелановою Хмарою (художнє зображення з вікіпедії)

Спритний і Моцний швидко підбігають і виструнчуються.

Разом: Прибули за вашим наказом, пане Головатий!

Головатий. Вільно! Успішно?

Моцний. Авжеж.

Головатий. А чого так забарилися?

Спритний. Дозвольте доповісти, пане Головатий?

Головатий. Аякже ж. Доповідайте, мої любенькі.

Спритний. Запуск Феї та її учениці у космос для запалення нової зірки відкладено на невизначений термін у зв’язку з їхнім станом здоров’я.

Моцний. Угу.

Головатий. Прекрасно. І як подіяв наш новий вірус?

Моцний. Хутко.

Спритний. Бацили такі спритненькі виявилися: звалили з ніг умить. Лежать з отакенною температурою... Аж термометр зашкалює!

Головатий. Це добре, що зашкалює. Скоро розтануть. До речі, а ви з’ясували чи немає якогось лікувального засобу?

Спритний. На жаль, є.

Головатий. Та невже?

Спритний. Є така цілюща Чарівна Квітка, яка росте на планеті Золотого Дракона аж у тридесятій галактиці.

Поміркуй!

Які почуття викликала в тебе розмова космічних монстрів?

• Як характеризує Головатого пісенька, яку він співає?

• Чому Спритний і Моцний вихваляються виконаним завданням? Про які риси їхніх характерів це свідчить?

Спритний. Є у них, правда, помічники, але з них користі на два шаги й ті щербаті. Клоуни якісь. Та ж без карти ні за що не знайдуть! А карта у Модного. Покажи, Модненький. Єдина і неповторна. (Моцний дістає велику карту.)

Головатий. Карту треба знищити! Порвати — мало. А раптом котрісь умільці народні візьмуть та склеять, га? Шматки треба рознести но різних планетах. (Розглядає їх.) Так, ти, Моцний, візьмеш свій шматочок і полетиш на планету Золотих Бджіл. Там тебе зустріне моя давня приятелька Пасічниця. Страшна чародійка. Презлюча карга. Скажеш, що від мене. Вона тебе зустріне, як рідного.

Головатий. Так, а ти, Спритний, полетиш зі своїм шматочком на планету Золотого Сну. Там тебе зустріне Зла Чаклунка, скажеш їй, що від мене, і попросиш заховати той шматочок. І щоб вона підготувалася до гостей непроханих — клоунів. Питання є?

Головатий. А я полечу на цю саму планету Золотого Дракона, знайду ту квіточку, порву її на пелюсточки і розвію по безкрайніх просторах рідного космосу.

Головатий. Тоді слухай мою команду! На виконання завдання летом руш!

Сузір’я на зоряній карті XVII ст. голландського картографа Фредеріка де Вітта (художнє зображення з вікіпедії)

Монстри розбігаються в різні боки. Чути звуки відльоту, а потім прильоту. На сцені з'являються два клоуни.

Рудий клоун. Ой, і де це ми?

Білий клоун. Не знаю. Я так думаю, що в цій самій Чорній Дірі.

Рудий клоун. Аде ж тоді поділися монстри? А що вони зробили з картою?

Діти відповідають.

Клоуни вирушають в дорогу. Мандрують на планети Золотих Бджіл та Золотого Сну, збирають шматочки карти. Вона вказує їм шлях на планету Золотого Дракона.

Художнє зображення екзопланети WASP-189b (світлина Bibiana Prinoth)

Якщо тебе зацікавили пригоди клоунів і монстрів на цих планетах, то візьми книжку в бібліотеці та прочитай другу і третю сцени твору.

Сцена 4

Змінюється декорація, тепер це планета Великого Дракона. На сцені з'являється Головатий.

Головатий. Так, щось на цій планеті голо, жарко і якось незатишно. Брр... Ніяких умов для нормального монстрячого відпочинку. Десь тут росте та чарівна квіточка. Але де ж її шукати? Послав цих йолопів, але ж хіба їм можна щось довіряти? І головне, як не потрапити на очі страшному Дракону? (З’являється Моцний.) Нарешті! Ну то як, знайшли квітку?

Спритний. Та щось не видно ніде. Може, її вже хтось зірвав?

Моцний. Хутко.

Головатий. Ніякої з вас користі. Доводиться все самому робити. Ну нічого, ми ще побачимо, хто посміється останнім. Влаштую їм лебедину пісню! Звідси їм уже точно не вибратися. Тут недавно з’явився такий страшний...

Моцний. На тій планеті теж страшний був...

Головатий. Ну, помилилася стара, старість не радість... Натомість тут є — і помітьте, не старий, а навпаки, юний — Дракончик.

Спритний. А він що, ще маленький? (Показує який на рівні коліна.)

Головатий. Дрібнуватий, зате вогнем дихає. Так, по-моєму він у тій печері сидить, підете разом з Моцним подивитися, що він там робить.

Ідуть і повертаються.

Головатий. Ну, що там?

Моцний. Сидить, що.

Головатий. І все?

Спритний. Зорі рахує. І ні на кого уваги не звертає.

Головатий. У нього ще вогонь на губах не вихолонув, а туди ж — астроном знайшовся! Якже ж його на клоунів натравити... О, придумав, ми зіб’ємо його з рахунку! План такий: чекаємо наших незабутніх гостей, і щойно почуємо шум, ми як закричимо, а самі сховаємося. Дракон піде подивитися, хто на його планеті шумить та бешкетує, побачить цих телепнів і з’їсть. Просто і геніально.

Дракончик (персонаж комп’ютерної гри «Мій пухнастий дракон», Dirty Fox Games)

Моцний. А раптом він нас знайде?

Головатий. Не знайде. Ми чкурнемо шукати квіточку Цілющу на інший бік планети.

Поміркуй!

• Чому космічні монстри побоюються зустрічі з Дракончиком?

• Що, на твою думку, означає вислів «Ще й вогонь на губах не вихолонув, а туди ж»?

Чути шум ракети — усі дивляться в небо. Монстри кричать і ховаються за сценою, з печери з'являється Дракон, а з іншого боку виходять клоуни.

Дракончик. Хто тут кричав не своїм голосом, га? Ви чи що?

Білий клоун. Ні-ні, це не ми.

Рудий клоун. Ми якщо кричимо, то тільки своїм голосом...

Білий клоун (Рудому). Та тихіше ти. (Дракончику.) Ми щойно прибули з неба.

Дракончик. Але крім вас тут нікого немає.

Рудий клоун (озираються в пошуках кого-небудь). Здається, і справді нікого.

Дракончик. Ну от. Мало того, що ви галасуєте, так ще й обманюєте. А ви мене збили з рахунку, і тепер мені доведеться починати все спочатку. Ох-ох-ох. І нелегка це робота — зірки рахувати...

Білий клоун. Вибачте нас, будь ласка, але ми і справді не галасували. Чесно.

Дракончик. Раз ви мене все одно збили, то доведеться пообідати... От, а обід у мене буде складатися з... (рахує прибулих) двох страв.

Рудий клоун. Ми вам заважати не будемо. Чесне слово.

Дракончик. Я вам вірю, як же їжа може заважати їсти?

Білий клоун і Рудий клоун. Ми не їжа! Їжа не ми!

Дракончик. Ну крім вас же тут нікого немає. А я такий голодний...

Білий клоун. Зачекайте, навіщо ж відразу нас їсти? А може, ви що-небудь легеньке — травичку поскубати, яблучками поласувати...

Дракончик. Ми, дракони, траву не їмо.

Білий клоун. А ми так просто не здамося!

Дракончик. А то ви що, не миритися, а битися прийшли?

Білий клоун. Ми то миритися прийшли, але миритися з положенням другої страви я не збираюся!

Дракончик (відкриває рот і закриває, раптом зупиняється). Ну от. Так я і думав. Нічого не виходить...

Рудий клоун. Що не виходить?

Дракончик. Вогонь пускати не виходить. (Сідає зажурений.) Мене і мама вчила, і тато вчив, і бабуся — все одно не виходить.

Білий клоун. Так а ти що, ще маленький?

Дракончик. Маленький. Ми, дракони, навіть коли маленькі, то все одно трішки великі.

Рудий клоун. А ти хоч умієш битися?

Дракончик. Не вмію. І вогонь пускати не вмію, і битися не вмію. І взагалі я додому хочу, до мами... (Плаче.)

Сузір’я Дракона та Малої Ведмедиці із «Дзеркала Уранії», набору тематичних карток, опублікованого в Лондоні (художнє зображення з вікіпедії)

Білий клоун. Зачекай, так ти що, загубився? (Всі обступають Дракончика).

Дракончик. Так, загубився.

Рудий клоун. Не побивайся ти так. Розкажи, що з тобою трапилося?

Білий клоун. Не плач, може, ми тобі допоможемо.

Дракончик (схлипуючи). Просто я хотів подивитися, як будуть запалювати нову зірку, висунув голову і упав. А потім мене поніс космічний вихор ось на цю планету. А я хочу повернутися назад — я ж сузір’я Дракона. А для цього треба нарахувати тисяча триста двадцять першу зірочку на північний захід від Полярної зірки. Мама казала, що там починається моя голова, а на тисяча двісті п’ятдесят першій — закінчується хвіст. Ось я рахував-рахував, а тепер збився. (Плаче ще більше.) І як я тепер доберуся до свого сузір’я Дракона?

Білий клоун. Ми тобі допоможемо.

Рудий клоун. Звичайно, ми знаємо, як дізнатися про дорогу, і тобі покажемо.

Дракончик. Правда, ви не обманюєте?

Білий клоун. Ось дивися, зараз сузір’я покажуть нам шлях.

Запалюється зоряний шлях.

Дракончик. Ух ти! Чудово! А ви мене не проведете? Ви не бійтеся, я вас не буду їсти, чесно. Так я і не вмію, це я так, зумисно казав, щоб ви злякалися.

Білий клоун. Ми б із радістю, але не можемо.

Поміркуй!

Схарактеризуй образ Дракончика, якого клоуни зустріли на планеті Великого Дракона. Що незвичного помітно в його поведінці?

• Чи хотів би / хотіла б ти допомогти Дракончикові? Як це можна зробити?

Рудий клоун. З Феєю і Феїнкою трапилася біда. Страшні монстри заразили їх космічним грипом з такою високою температурою, що вони можуть розтанути!

Дракончик. Цього ніяк не можна допустити!

Білий клоун. А щоб вилікувати їх, нам потрібна Чарівна Квітка, яка росте на цій планеті.

Дракончик. Така велика і барвиста?

Рудий клоун. Ти знаєш, де росте ця квітка?

Дракончик. Я не певен, що це вона, але тут тільки одна така квітка.

Рудий клоун. Тоді проведи нас туди, Дракончику.

Білий клоун. Стривайте, якщо ми не кричали, а Дракончик чув крик, то можливо, це були космічні монстри, а вони можуть її зірвати. Скоріше туди! Поки ще не пізно!

Дракончик. За мною!

Ф. Панко. Чарівна квітка

Показує шлях. Усі разом вони біжать до галявини з квіточкою, з іншого боку Уявляються монстри, зав'язується бійка між клоунами та монстрами. Дракончик стоїть осторонь і намагається дихнути вогнем. Нарешті йому це вдається.

Дракончик. Ура! Ура! Вдалося! (Всі обертаються і зупиняються.) Ну, тепер я вам покажу, як Фей кривдити! (Насувається на монстрів, дихаючи вогнем, вони від страху задкують.)

Головатий. Слухай мою команду! Відступаємо назад!

Спритний. Ой, печеться!

Моцний. Нам і так жарко, нас не треба підігрівати! (Забігають до печери, Дракончик стає на її сторожі.)

Рудий клоун. Ура! Наші перемогли!

Білий клоун. Милий, милий Дракончику, який же ти молодець!

Рудий клоун. Що б ми без тебе робили?!

Дракончик. Я старався. Сам не знаю, як це у мене вийшло.

Білий клоун. Скоріше, до квітки!

Рудий клоун. Яка вона прекрасна!

Зривають квітку і обережно несуть її.

Білий клоун. Тепер скоріше до Феї.

Рудий клоун. Так, але що робити з монстрами?

Білий клоун. Не знаю, може залишити їх у цій печері?

З печери вибігають монстри.

Головатий. Ой. Ні, ми не хочемо до печери!

Моцний. Еге ж.

Спритний. Точно.

Головатий. Ми теж хочемо подивитися на зірочку...

Білий клоун. Ви наробили стільки лиха!

Рудий клоун. Через вас усі так натерпілися! А Зоряна Фея і її учениця могли загинути.

Головатий. Справді? Це на нас найшло затемнення розуму. Шкідливо ввесь час сидіти в чорній дірі, тоді тебе починають обсідати чорні думки.

Спритний. А тепер мені хочеться світла. Хай і над нашим барлогом засяє зірочка, правда, Моцний? Я поки за квіткою ганявся, то вже звик до світла...

Головатий. А я просто порядок люблю, без шуму і гамору.

Білий клоун. Порядок любите? Оце ідея. Я, здається, знаю одне заняття, щоб вам нудно не було. (Заходить за сцену і виносить мітли.) Ось, тримайте — будете прибирати космічне сміття.

Монстри відлітають.

Білий клоун. А ми поспішаємо до Феї і Феїнки.

Рудий клоун. Рушаймо. А ти, Дракончику, доберешся до своєї планети?

Дракончик. Тепер я майже дорослий! Адже я вмію дихати вогнем і тепер нічого не боюсь! Навіть космічних монстрів!

Білий клоун. Молодець, Дракончику. Пам’ятай, тепер на Землі у тебе є вірні друзі.

Рудий клоун. Авжеж. До зустрічі, Дракончику.

Дракончик. Бувайте, любі клоуни, передавайте вітання Феї, Феїнці і всім, всім, всім...

Висвітлюється зоряний шлях, Дракончик і клоуни розбігаються в різні сторони, чути шум польоту.

Епілог

Світло і сцена змінюються. Це знову стартовий майданчик. Клоуни повертаються разом із Феєю та Феїнкою, які одужали.

Фея. Вітаю вас знову. Нарешті ми розпочинаємо наше свято. Клоуни нам такі ліки дістали — всю хворобу, як рукою зняло. Правда, Феїнко?

Феїнка. Правда-правда, просто чудові ліки, казкові.

О. Шупляк. Чумацький Шлях

Фея. Нам час у дорогу, друзі мої. Запалювати зірку. А ви подумайте, які бажання загадувати. Якщо вони добрі і справедливі, то обов’язково збудуться.

Феїнка. Адже свято не скінчилося, воно ще тільки починається!

Чути звук запуску. Відлік. Запалюється зірка.

Поміркуй!

• Чи сподівався / сподівалась ти на таке закінчення твору?

• Як клоуном вдалося побороти космічних монстрів, схилити на свій бік чарівних істот, які живуть на планетах, і виконати своє завдання?

• Чи доводилося тобі бувати в театрі? Якщо так, розкажи про свої враження однокласником та однокласницям.

• Зіскануй QR-код і переглянь «Зоряну мандрівку» Неди Нежданої у виконанні дитячої студії при народному аматорському театрі малих форм «Фрагмент» (м. Чернівці). Поділися своїми враженнями в класі.

Мовна скарбничка

Нині відомо близько 90 назв сузір’їв. Здебільшого вони мають грецьке або латинське походження. В українській мові використовуються їх відповідники. Спостереження за зоряним небом були надзвичайно помічними для пастухів і чумаків, які вміли читати «зоряні карти». У «Зоряній мандрівці» також уживаються українські народні назви сузір’їв, що засвідчують безмежну творчу уяву наших предків.

Офіційна назва

Українська народна назва

Галактика Молочний Шлях

Чумацький Шлях, Чумацька Дорога, Божа Дорога, Батиєва Дорога, Дорога у Вирій, Дорога в Єрусалим, Дорога Молокова, Зоряна Дорога, Пташина Дорога, Солом’яна Дорога, Молочний Слід

Велика Ведмедиця

Великий Віз, Чумацький Віз, Великий Ківш

Мала Ведмедиця

Малий Віз, Пасіка

Літературознавчий клуб

Неда Неждана

Неда Неждана (1971) — літературний псевдонім Надії Мірошниченко, твір якої ти щойно прочитав / прочитала.

Майбутня письменниця, авторка захопливих фантастичних творів для підлітків, народилася у Краматорську на Донеччині. Зростала вона у творчій родині. Її батьки і сестра — художники, а брат — скульптор. Ще з юних років вона захоплювалася кіно, театром, любила читати. У дитинстві переїхала з батьками до Києва, але літні канікули завжди проводила в рідному місті в бабусі й дідуся. Ще в 12 років вона написала і разом із друзями / подругами поставила благодійну лялькову виставу для мешканців і мешканок свого двору. На зібрані кошти купили цукерок і пригостили всіх дітей. Сьогодні ж драматичні твори Неди Нежданої ставлять і шкільні театральні гуртки, і справжні актори / акторки на сценах професійних театрів.

«Зоряна мандрівка» — це фантастична пригодницька драма-казка. В її основі — традиційний казковий сюжет. На добрих чарівниць Фею і Феїнку нападають космічні чудовиська (Головатий, Спритний і Моцний), заражаючи невідомою хворобою. У пошуках чудодійних ліків двоє клоунів (Білий і Рудий) подорожують різними планетами, де зустрічають чарівних істот. Після всіх випробувань добрі клоуни перемагають злих монстрів, здобувають Чарівну Квітку, що лікує фей, і нарешті запалюється нова зірка.

Літературознавчий словничок

Драма — один із трьох родів літератури, твір, що розкриває життя через дії та розмови дійових осіб і призначений для постановки на сцені.

Фантастична драма-казка — твір, у якому поєднуються елементи драми, казки та відбуваються фантастичні пригоди головних героїв / героїнь на шляху до певної мети.

Поміркуй!

• Визнач у «Зоряній мандрівці» ознаки драматичного твору казки, фантастичного пригодницького твору Результати своєї роботи оформи у вигляді діаграми. Для цього можеш скористатися конструктором діаграм Canva. Пригадай інші два роди літератури. Назви їх головні ознаки.

• Спільно зі своїми однокласниками та однокласницями створи невеличкий «театр». Пам’ятай, що в театрі, окрім акторів / акторок, є й режисери / режисерки, художники / художниці-декоратори, художники / художниці по костюмах, гримери, звукорежисери тощо. Тож продумай, хто саме з вас найкраще справиться із певним завданням. Підготуй інсценізацію одного з епізодів «Зоряної мандрівки», яку можна розіграти в класі, або ж зроби відеозапис фрагмента вашої вистави.

У колі мистецтв

Тема космосу є популярною в літературі, кіно, анімації та сучасному живописі.

Фантастичні сюжети космічної тематики використовує, зокрема, і художник Павло Кандиба. Фантастичну зоряну фею зображено на картині «Космос, антигравітація». Як бачиш, у неї замість парасольки — космічний корабель, а летюча тарілка — то її капелюх.

Підкорювачами космосу називає художник астронавтів, які висадилися з космічного корабля на невідому планету.

П. Кандиба. Космос, антигравітація

П. Кандиба. Підкорювачі космосу

Поміркуй!

• Чи зрозуміле тобі значення слова «антигравітація»? Якщо ні, то скористайся «Тлумачним словником української мови».

• Роздивися репродукції картин П. Кандиби «Космос, антигравітація», «Підкорювачі космосу» та О. Шупляка «Чумацький Шлях». Подумай, чим відрізняється авторське бачення космосу цих художників.

• Чи схожі, на твою думку, Фея та Феїнка з твору Неди Нежданої на «Фей яблуневого цвіту» англійської художниці Сесілії Мері Баркер (с. 80)? Свої міркування обґрунтуй текстом художнього твору.

Читай і досліджуй!

Зіскануй QR-код і переглянь пізнавальне відео.

Разом із другом / подругою за партою створи інтерактивний плакат «Космічні монстри: чорні діри».

Підсумуй!

• Які казки, мультфільми або аніме про драконів ти знаєш? Якими там зображені ці фантастичні тварини?

• Що нового про космічні подорожі ти дізнався / дізналась із «Зоряної мандрівки» Неди Нежданої?

• Що тебе найбільше вразило в цьому творі?

• Доведи, що «Зоряна мандрівка» — літературна фантастична драма-казка.

• Хто з персонажів тобі найбільше сподобався? Чому?

• На які питання тобі не вдалося отримати відповідь?

• Чи хотілося б тобі побувати в театрі на виставі «Зоряна мандрівка»? Чому?

• Як ти оцінюєш свої знання про твір «Зоряна мандрівка» Неди Нежданої?

Читацьке дозвілля

Цікаво і змістовно організувати своє читацьке дозвілля ти зможеш, скориставшись матеріалами ресурсу.