Література (українська та зарубіжна). Частина 2. 6 клас. Яценко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Меґан Макдоналд

Ти вже знаєш про захопливі шкільні пригоди Івася Бондарука, про справжніх друзів і подруг, а також про таємничих чарівних істот, які живуть у переказах, легендах, гумористичних книжках сучасних письменників і письменниць.

Ще з початкової школи тобі відомо про пригоди третьокласниці Джуді Муді. Джуді та її брат Стінк уже подорослішали й запрошують тебе приєднатися до їхніх літніх перегонів. Приймай виклик від Джуді Муді та її компанії — «Клубу жаб’ячих дзюркунців» — і вперед до літніх пригод, що зроблять і твоє літо ненудним!

Джудi Муді й НЕнудне літо

(Скорочено)

Більше — жодного Нудьговища

ОДШ! Останній день школи!

Починаємо відлік: залишилось 27 хвилин, 17 секунд і 9 мілісекунд до... ЛІТА!

Більше не буде літа «Н», тобто Нудьговища. Вона, Джуді Муді, матиме найкраще на світі літо.

ГРАНДІОЗНО!

Доки не повернувся пан Тодд, Джуді передала записку Рокі.

Рокі перекинув записку Френкові. Пан Тодд зайшов до класу з купою паперів. На ньому була кепка «Музикуй!». Він блимнув світлом, щоб привернути увагу. Френк закинув записку до рота.

— Тест! — сказав пан Тодд.

3-«Т» клас застогнав.

— Подумайте лише: це ваш останній тест останнього шкільного дня.

— Аааа! Ніііі! Невдала ідея! — лунало звідусіль.

— Нізащо, — буркнув Френк. Записка вилетіла з його рота і чвакнула простісінько посеред парти Рокі. Слинява купка!

— Бве! — гукнув Рокі.

Пан Тодд роздав аркуші і прочистив горло.

— Питання номер один: скільки разів цього року я надягав фіолетову краватку?

Усі стали викрикувати відповіді.

— Десять!

— Двадцять сім!

— Сто!

— Чотири!

— Ніколи! — вигукнула Джесіка Фінч.

— «Ніколи» — правильна відповідь! — відказав пан Тодд.

— Питання номер два: як довго наш клас подорожував навколо світу?

— Вісім днів! — вигукнув Френк.

— Вісім із половиною днів, — уточнила Джуді.

— Надто просто. Пропустимо наступне запитання. Ось це. Це непросте. Справді важке.

— Скажіть нам! — закричали всі. — Чи може хтось, маю на увазі вас, 3-«Т», здогадатися, що я, ваш учитель пан Тодд, робитиму ЦЬОГО ЛІТА?

— Працюватимете в «Бочці огірків»? — запитав Хантер. — Я вас там бачив.

— Це було минулого літа, — відказав пан Тодд. — Якщо ви відшукаєте мене цього літа, отримаєте приз.

— Нам потрібна підказка, — сказала Джуді. — Дайте нам підказку.

— Підказку! Підказку! Підказку! Підказку! Підказку! — в один голос гукав клас.

— Добре, добре. Дайте подумати. Моя підказка — це... ХОЛОД. Пан Тодд обійняв себе, вдаючи, що тремтить від холоду.

П. Рейнолдс. Ілюстрація до книжки «Джуді Муді й НЕнудне літо»

— Брррр. Джексон підняв руку.

— Продавець холодильників!

— Снігоприбирач! — сказав Джордан.

— Приборкувач білих ведмедів! — вигукнула Аня.

Джуді думала й думала. Її погляд зупинився на плакаті з Антарктидою, пришпиленому до дошки.

— О! О! Я знаю! Ви поїдете в Антарктиду. Справжню.

— Ні, ні, ніт і ніт, — відказав пан Тодд.

Дзень! Продзвенів останній дзвоник. 3-«Т» клас просто ошаленів.

— Побачимося наступного року, — сказав пан Тодд.

— Тільки якщо не зустрінемо вас влітку! — гукнув хтось із дітей.

— До побачення, пане Тодде, — кинула Джуді, біжучи до дверей. — Не мерзніть.

— І ти, Джуді! — гукнув їй пан Тодд.

Поміркуй!

Яка атмосфера панує в класі, де навчається Джуді Муді? Розкажи про останній тест і загадку вчителя Тодда. Які твої версії його літнього заняття?

• Наближається до завершення навчання у шостому класі. Пригадай найважливіші для тебе події у цьому навчальному році. Які твої плани здійснилися, а що ще ти плануєш зробити влітку?

Мовна скарбничка

Одним із прийомів комічного в повісті «Джуді Муді й НЕнудне літо» є гра слів: халепа - халепливо; пригода - пригодливо; Борнео-дурнео-грошео-нудьгео; їжота - гидота тощо. Як ти думаєш, з якою метою письменниця та перекладачка використовують такі «незвичайні» слова?

Халепливо

— Хто останній — гнилий помідор!

Джуді, Рокі й Еймі протиснулися повз Френка у намет Ж. Д. Клубу на подвір’ї Джуді.

— Агов! Це нечесно! — обурився Френк.

Джуді дістала гігантський скручений плакат.

— Що ж, ЖД-вці! У нас буде найграндіозніше, подвійно прикольне, НЕнудне літо.

— Почекайте, — сказала Еймі, піднімаючи руку.

— Хто такий — ЖД-вець?

Джуді, Френк і Рокі втупилися одне в одного.

— Ми забули! — вигукнув Рокі. — Еймі ж навіть не належить до нашого клубу.

— Так, — погодилася Джуді. — Швидко. Френку, йди піймай жабу.

— Я? Ти йди і лови жабу, — відказав Френк.

— А навіщо взагалі потрібна жаба? — запитала Еймі.

Усі розреготалися.

— Побачиш, — сказав Френк.

— Побачиш, — сказав Рокі.

— А як щодо Жабуна? — запитав Френк. Ну звісно!

Джуді метнулася блискавкою до кімнати Стінка й повернулася із Жабуном — талісманом клубу — в руках. Одразу ж передала його Еймі.

Еймі витріщилася на жабу, що сиділа на її руці.

П. Рейнолдс. Ілюстрація до книжки «Джуді Муді й НЕнудне літо»

— Я не розумію. А що має статися? Якщо вона стрибне мені в обличчя, я вас приб’ю.

— Просто почекай, — сказала Джуді.

— Просто почекай, — сказав Рокі.

— Ти щось відчуваєш? — запитав Френк.

— Так. Велику, товсту, слизьку...

Раптом Еймі скривилася і щось стало екранувати з її долонь.

— Ііууу! — вичавила вона, витріщаючись на крихітну жовту калюжку. Еймі віддала Жабуна Джуді.

— Жаб’ячі дзюркунці! — одночасно вигукнули Рокі з Френком. Джуді, Рокі й Френк розреготалися.

— Тільки не це. ААА! Бридко! — скривилася Еймі, витираючи руку об ногу Джуді.

— Бридко-круто! — сказала Джуді.

— Тепер ти належиш до нашого клубу, — додав Френк. — Клубу ЖАБ’ЯЧИХ ДЗЮРКУНЦІВ.

— Тож тепер ти ЖАБУАЛЬНО крута! — докинув Рокі.

Джуді зняла гумку зі своєї таблиці.

— То що, друзяки, готові до мого мегакрутого плану? Представляю вам... єдиний і неповторний... Мегаграндіозний НЕнудний літній виклик Джуді Муді.

Вона розгорнула плакат з таблицею.

— Та-да! Наметом розлетілися наліпки й блискітки.

— Бачите? Очки пригод, додаткові очки, штрафні очки і грандіозні підсумки.

— Що? — спитав Рокі. — Я не втямив.

— Ти ж знаєш, яким нудним, з великої літери «Н», буває літо? Очки пригод врятують наше літо. Я витратила два дні і шістнадцять гумок, щоб усе спланувати.

— Проїхатися на «Верескливому монстрі»? Осідлати хвилю? Це і є виклики? — запитала Еймі.

— Ага. Виклик — це щось цікаве, чого ми не робили раніше і чого трохи боїмося. Прикольно, правда?

— О ні, — пробурмотів Рокі. — Здається, я забув тобі розповісти, що...

Джуді затулила йому рота рукою.

П. Рейнолдс. Ілюстрація до книжки «Джуді Муді й НЕнудне літо»

— Як я казала... за кожен виклик ми отримуємо десять очок. Додаткові очки — за божевільні вчинки: наприклад, проїхатися на «Верескливому монстрі», не тримаючись руками. АБО — штрафні очки, якщо ми відмовимось...

— О! А наприкінці літа ми підрахуємо всі очки? — запитав Френк. — Ага. І якщо ми досягнемо сотні, значить — та-да-да-дам — у нас було найкраще літо за всі часи! Хіба ж це не пригодливо?

Рокі аж позеленів. Еймі наче жабу проковтнула.

— Рокі забув тобі розповісти... він цього літа їде. У цирковий табір.

— Що?

— Вона також їде! — сказав Рокі. — На Борнео!

Джуді розреготалася.

— Але ж вигадали! Розіграли мене. Я вже подумала, що ви серйозно. Борнео. Це було круто. Що взагалі таке це ваше Борнео?

— Це острів. В Індонезії. І я справді туди їду, з мамою. Ми вирушаємо наступної п’ятниці.

— І я також, — сказав Рокі. — Вчитимуся ходити но канату, виконувати магічні трюки і всяке таке.

— Це ТАК нечесно! Як же к нас буде найкраще ЗА ВСІ ЧАСИ літо, якщо вас навіть не буде тут?

Френк відвів погляд від таблиці.

— Аго-ов! Я нікуди не їду. Ми все ще можемо розважатися.

— Чудово. Просто... чудово.

Коли друзі розійшлися, Джуді сиділа в наметі й вдивлялася в порожню таблицю. Раптом усе це перестало бути пригодливо. Стало халепливо.

П. Рейнолдс. Ілюстрація до книжки «Джуді Муді й НЕнудне літо»

— Лишилися ми з тобою удвох, Жабуне. Ще одне довге, спекотне, нудне літо.

У намет запхалася Стінкова голова.

— Допоможи! Жабун зник. Він утік!

— Охолонь, Стінкербел. Він тут. Він був нам потрібен, щоб Еймі могла приєднатися до Клубу жаб’ячих дзюркунців.

— Гей, нечесно! Ви влаштували збори Клубу жаб’ячих дзюркунців без мене?

— Тішся, що тебе тут не було. Це була найгірша зустріч Клубу жаб’ячих дзюркунців.

— Хтось не в гуморі, — зауважив Стінк.

— Ти б також був не в гуморі, якби твої найкращі друзі влітку поїхали в цирковий табір і на Борнео. А я застрягла тут. І приречена на Нудьгео.

— А я — ні. Маю великі плани на це літо. Збираюся піймати великолапого, тобто біґфута.

Поміркуй!

• Чому дружня компанія Джуді має назву «Клуб жаб’ячих дзюркунців»?

• Як дівчинка планувала зробити літо ненудним для свого Клубу?

• Які почуття виникли в неї, коли вона дізналася про від’їзд Рокі та Еймі?

• Чи створювали ви з друзями свої «клуби»? Які назви вони мали?

• Чи брав / брала ти участь у командних викликах? Якими були твої досягнення?

— Стінку, єдині великі лапи в наших краях — це дві твої великі смердючі лапи.

— Хіба ж ти не чула? Про це говорять в усіх новинах. Повсюди помічають сліди біґфута. Учора Рейлі Роттенбергер розповіла Вебстеру, а Вебстер розповів Софі, а Софі розповіла мені, що Рейлі бачила біґфута у торговому центрі!

— Ага, ну звісно. І ти, Стінк Муді, маєш намір піймати його.

— Ага! А ти можеш допомогти, якщо хочеш.

Джуді закотила очі.

— Краще вже я в кропиву полізу.

Насувалося найнудніше, найсумніше літо за всі часи. Точно й незаперечно.

Мовна скарбничка

Слово біґфут (англ. Bigfoot, «велика нога») - американський «родич» снігової людини. Також відомий як сасквоч (англ. Sasquatch, з індіанської мови халкомелем).

У різних регіонах України снігова людина також має свої назви. У гуцульській міфології подібних істот називають чугайстрами - від назви гуцульського одягу чуги (чуганеї). Це верхній тканий гуцульський одяг, тканина для якого має вигляд великої овечої шкури з довгою вовною. На Бойківщині побутує назва «дід», на Закарпатті - «нічник», на Рахівщині - «гай».

Розповіді про чугайстра є основою літературних творів, зокрема є вони й у книжці Дари Корній «Чарівні істоти українського міфу. Духи природи», окремі оповідки з якої тобі вже знайомі.

Скульптура біґфута (Bigfoot Discovery Museum, США)

За тиждень Джуді попрощалася з Рокі, який вирушив у табір, та Еймі Неймі, яка разом зі своєю мамою помандрувала на Борнео. Вона також просила в батьків відпустити її разом з Еймі, але, на жаль, отримала відмову. Джуді дуже сумувала, майже весь час проводячи у своїй кімнаті за читанням про неймовірні пригоди Ненсі Дрю. А потім одного дня, якщо точніше — четвертого липня, на День Незалежності, — мама повідомила Джуді й Стінку новину: вони з татом мусять полетіти в Каліфорнію, щоб допомогти бабусі з дідусем, а діти залишаться вдома з тіткою Опал, татовою сестрою.

Поміркуй!

Як сприйняла Джуді пропозицію брата спіймати біґфута? Чому?

• А ти віриш в існування фантастичних істот? Яких?

• Чому для Джуді «насувалося найнудніше, найсумніше літо за всі часи»?

• Чи любиш ти читати детективи або інші захопливі книжки? А які книжки плануєш прочитати цього літа?

• Якою ти уявляєш тітку Опал? Як вона вплине на дозвілля племінників?

Тітка Попіл

За кілька днів на горішньому поверсі свого ліжка Джуді читала детектив про Ненсі Дрю № 44, коли почула «Біп!Біп!», що лунало знадвору.

Тато гукнув зі сходів:

— Стінку! Джуді! Тітка Опал приїхала!

Джуді злізла з ліжка і побігла до вікна. Точнісінько як Ненсі Дрю, вона відхилила штору й підглядала за тією тіткою Опал.

Усе, що їй вдалося побачити, — пара коротких синіх чобітків, які виднілися з-під велетенської валізи. Вона опустила штору й метнулася до свого комп’ютера.

Люба Еймі! Щойно моє літо стало ще ГІРШИМ. Прибула тітка Попіл! Будь ласка, ТЕРМІНОВО вертайся додому. Або надішли мені квитка до Борнео!

Джуді походжала кімнатою й говорила до Миші:

— Я впевнена, Мишо, що в неї по тілу — бородавки. А ще — злі вирячені очі. А на сніданок вона змушуватиме нас їсти риб’ячі тельбухи!

Миша облизалася.

Бам! Бам! Бам! У кімнаті Джуді з’явилася Стінкова голова.

— Мама хоче, щоб ми зараз спустилися і зустріли тітку Опал.

Джуді вказала на знак на дверях.

— Тут хтось уміє читати?

Стінк прочитав уголос:

— «Не турбувати. Джуді Муді все літо просидить у своїй кімнаті». Справді? Усеньке літо? А як щодо їжі?

Джуді вказала на вікно.

— У мене є кошик. І довга мотузка. Ти зможеш класти мені їжу, а я затягатиму її досередини.

— А телевізор?

Джуді підняла вгору чудернацьке пристосування, зроблене з бляшанок, рулонів з-під туалетного паперу, липкої стрічки й дзеркал.

Поміркуй!

У якому психологічному стані перебуває Джуді? Чому?

• Як ставиться до приїзду тітки Стінк?

• Порівняй поведінку цих героїв. Про які риси їхніх характерів це свідчить?

— Як думаєш, навіщо цей перископ?

— Кльово! А як ти ходитимеш до туалету?

Тієї миті хмарка чорного диму піднялася сходами вгору. Джуді почула вереск, а потім — грюкання і мамин голос:

— О ні! Вечеря у... ВОГНІ!

Бііішп! Димовий сповіщувач засурмив на всю хату. Стінк вибіг із кімнати. Джуді схопила водяного пістолета-дельфіна й помчала за ним.

— Вогонь! Де вогонь? Допомога в дорозі! Пропустіть мене!

Джуді гепала сходами, в одній руці — водяний пістолет, в іншій — іграшка-бризкалка. Увірвавшись у задимлену кухню, вона порскала водою на всі боки, потрапляючи на стільці, столи, Стінка, Мишу, Щелепи і форму для запікання, яку мама поставила на стіл.

— Зупинися, Джуді. Усе добре. ЗУПИНИСЬ! — сказала мама.

Останній постріл порскавки втрапив тітці Опал просто межи очі.

— Ой.

Тітка Опал труснула своїм довгим рудим волоссям і засміялася.

П. Рейнолдс. Ілюстрація до книжки «Джуді Муді й НЕнудне літо»

— Джуді! Тітка стисла Джуді в міцних обіймах.

— Ти у нас лише п’ять хвилин, Опал, а в домі вже вогонь! — сказав тато, відчиняючи вікно. Мама накрила форму для запікання кухонним рушником.

— Дай-но роздивитися тебе, — мовила тітка Опал Джуді. Скільки тобі вже? Дванадцять?

— Дев’ять. З хвостиком.

Джуді розглядала тітку з голови до ніг, починаючи від її футболки в стилі хіпі, далі — до яскраво-блакитних чобітків і рук, на яких дзвеніли браслети.

— Ого. У тебе більше браслетів, ніж у Клої, моєї репетиторки з математики, а вона ж у КОЛЕДЖІ!

Опал зняла з руки плетений браслет і вручила його Джуді.

— Ось, сплетений із вовни яка.

— ГРАНДІОЗНО! — вигукнула Джуді.

— Я придбала його в Непалі, у мавпочки, за п’ятсот рупій. Ледь не забула! — Опал стала порпатися у своїй велетенській сумці. Ось ваші СПРАВЖНІ подарунки.

Вона вручила невеличку коробочку Джуді і книжку — Стінкові.

— Це мені? Чудово! — втішився Стінк.

Джуді розчахнула коробочку. Всередині лежала матуся всіх перснів настрою — срібна змія, яка скрутилася навколо блискучого кристала настрою.

— Перстень настрою! Звідки ти знала?

Опал підморгнула їй.

Джуді надягла перстень на палець. Він став яскраво-блакитним.

— Блакитний — означає «щаслива, радісна», — прокоментувала Джуді.

Стінк розгорнув книжку.

— «Хочеш упіймати біґфута?» Оце так, оце круть, оце так, КРУУУУТЬ!

— У саме яблучко, Оп, — сказав тато, кладучи руку їй на плече.

— Не хочу вас переривати, але що ми їстимемо на вечерю? — запитала мама.

Джуді зі Стінком ані секунди не вагалися.

— Піца! Піца!

Поміркуй!

Опиши знайомство Муді й Стінка з тіткою Опал.

• Як змінилося їхнє ставлення до неї після цього?

• Чи хотів / хотіла б ти мати таку родичку? Чому?

Клуб «Їжота-гидота»

Муді їли піцу на терасі, під мерехтливими білими вогниками і паперовими ліхтариками, які скрізь порозвішувала тітка Опал.

— Лишилися самі крихти, — сказав Стінк.

— І трішки тунця для Миші, — додала Джуді.

— Піца з тунцем — найкраща! — сказав Стінк.

— Сподіваюся, ви лишили трохи місця на десерт! — гукнула тітка Опал.

Мама з татом перезирнулися.

— Стінку, неввічливо читати за столом, — зауважила мама.

— Але погляньте на це, сторінка вісімдесят сьома. Ложе біґфута! — Стінк показав їм книжку.

Тітка Опал знову вийшла надвір, тримаючи тарілку з порізаними сосисками в одній руці і каструльку з оранжевою юшкою, що булькала й квакала, — в іншій.

— Та-дам! — сказала тітка.

— Що це? — одночасно запитали Джуді й Стінк.

— Мандаринове фондю! — оголосила Опал.

— Дякуємо, але це вже без нас, — сказав тато. — Нам потрібно закінчити пакуватися.

— Гот-доги на десерт? — запитала Джуді, а рот так і лишився роззявленим від здивування.

— Схоже на блюваки біґфута, — сказав Стінк.

Джуді розреготалася.

Опал наштрикнула виделкою шматок сосиски, вмочила його в юшку й відправила до рота.

— Мммм, раніше я готувала таке для Вашого тата, коли ми були дітьми.

Стінк витріщався на каструльку.

— Це розмочені кольорові сніданкові кільця?

— Ага. Вмочайте сосиски, дружечки!

— Ти перший, — сказала Джуді Стінкові.

— Але воно таке... гидотно-бридотне!

— Оце? Та ні. От коли я була на Балі, то їла підсмажених тарганів.

— БВЕЕЕЕЕ! — одночасно закричали Джуді зі Стінком.

— Знаєте що? Якщо ви ОБОЄ з’їсте хоч по шматочку, ми всі зможемо бути у клубі «Ми скуштували щось гидке».

Джуді зі Стінком обмінялися захопленими поглядами.

— Лише один шматочок? І ми в клубі «Їжота-гидота»? — запитав Стінк. — Справді?

— Справді.

— Передай мені сосиски! — шкірячись, попросила Джуді.

Перед сном тітка Опал сиділа біля Джуді на горішньому поверсі її двоповерхового ліжка, розфарбовуючи їй нігті усіма кольорами веселки.

— А потім, після Корпусу Миру, я перетнула Сахару, а тоді поселилася на Балі. І жила там ще місяць тому.

Тітка Опал махала чудернацьким феном, щоб пошвидше висушити лак на нігтях Джуді.

— МЕГАкруто! Це звідти беллі-денс, танець живота?

— Балі, а не беллі, дурненька, — вона засміялася. — Це острів.

Джуді поворушила пальцями ніг.

— То які плани на літо? — запитала тітка Опал. — Якісь захопливі пригоди, про які я маю знати?

Джуді покрутила на пальці перстень.

— Я хотіла, щоб це було найкраще літо за всі часи, але друзі зруйнували мої плани.

Опал залізла під ковдру на нижньому ярусі.

— Ненавиджу, коли таке трапляється.

— Кажу тобі! Ми мали виконувати в ті суперзахопливі виклики й отримувати очки пригод. Але Рокі у цирковому таборі, а Еймі подалася на Борнео.

Опал вимкнула світло. Кімнату залило місячне сяйво.

Джуді зручненько вмостилася на ліжку, Миша — у неї на животі.

П. Рейнолдс. Ілюстрація до книжки «Джуді Муді й НЕнудне літо»

— ОБОЖНЮЮ виклики! — сказала Опал, позіхаючи. — У Кенії хтось підбив мене взяти участь у перегонах на страусах.

— Ти виграла?

— Мій страус виграв — без мене! Я гепнулася ще на старті, — сонно мовила Опал.

— Знаєш що, тітко Опал? Щойно ти підкинула мені ідею.

Хррррршшу. З нижнього поверху долинало тихеньке хропіння.

— А що, як ми ТАКИ заповнюватимемо таблицю викликів? Я, Рокі, Еймі та Френк?

Хрррршшу. Ще хропіння.

— У нас можуть бути різні виклики, але ми підраховуватимемо наші очки! Той, хто першим набере сто очок, виг...

ХРРРРРШШУУУ!

Джуді звісила голову з ліжка.

— О Боже, Мишо, тітка Опал хропе голосніше за блендер. І тоді Джуді перехилилася надто низько й гепнулася з ліжка.

— Ааааа!

Вона впала на стілець біля письмового столу, стілець перекинув лампу, а лампа врізалася у стос зі шістдесяти шести класичних детективів про Ненсі Дрю.

До кімнати забіг Стінк.

— Що відбувається?

— Шшшшш! Розбудиш тітку Опал!

Вони навшпиньки підійшли до нижнього ярусу ліжка. Опал спала, як немовля. Джуді легенько підтягнула її ковдру.

— І вона не прокинулася від цього галасу? — прошепотів Стінк. — Дивно.

— Добре, Стінку, вертайся в ліжко.

— Гей, я щойно прочитав... А ти знала, що біґфут боїться лише двох речей?

— Та досить уже про біґфута! — прошепотіла Джуді, виштовхуючи його за двері.

— Невже ти не хочеш знати, чого саме? Морських свинок і...

— ...клаксонів! — прошепотів він, коли Джуді зачиняла за ним двері.

Вона хапнула свій ноутбук і тихенько залізла в комірчину, примостившись на купі брудної білизни.

Любі Еймі та Рокі (і ти теж, Френку)! У мене з'явилася СУПЕРГРАНДІОЗНА ІДЕЯ! Влаштуймо перегони з викликами, починаючи просто ЗАРАЗ! Хто перший отримає 100 очок — ВИГРАЄ! Що скажете?

Джуді

Джуді зачекала трохи. Відліпила лейкопластир. Здерла шкірку з ранки, сподіваючись, що зможе додати її до своєї колекції.

Дзинь! Лист. Від Рокі!

Перегони з викликами? Я «за». Глянь, чого я навчився сьогодні!

Джуді клацнула на фотку Рокі у трико, де він із жердиною в руках іде по високо натягнутому канату.

Це десять гарантованих очок пригод, як гадаєш? А тепер мушу трохи поспати — завтра ковтатимемо мечі! Па-пааааааа...

— Лиш почекай, Рокі Зенґ, — прошепотіла Джуді. — Лиш. Почекай.

Як не намагалася Джуді урізноманітнити своє літо, виграти перегони, ніяк це їй не вдавалося. Та ще й Френк постійно підводив. Літо наближалося до кінця.

Поміркуй!

Чим здивувала тітка Опал Джуді та її брата?

• Як змінилися задуми Джуді на літо?

• Як ти думаєш, чи вдається їй перемогти в перегонах? Яких зусиль доведеться докласти для цього?

Операція «Біґфут»

— Шосте серпня, 20:13. Пастку встановлено... і спостереження за біґфутом офіційно розпочато. Це Стінкі Муді, наживо із заднього подвір’я Муді.

— Стінку! — гукнула Джуді. — Скажи, що для приманки біґфута ми порозвішували тридцять вісім банок із арахісовим маслом. І що ти вдаєш із себе ягідний кущ.

Стінк направив камеру на Джуді, яка похитувалася в окулярах нічного бачення.

П. Рейнолдс. Ілюстрація до книжки «Джуді Муді й НЕнудне літо»

— Гей! Ти схожа на Дівчинку-Сову чи когось такого!

Джуді перечепилася й ледь не впала.

— Вони не працюють. Я нічого не бачу!

— Це тому, що ще не зовсім темно Дівчинко-Сово.

Тітка Опал вийшла надвір, тримаючи в руках відеоняню.

— Тітко Опал! Помахай у камеру! — гукнув Стінк.

Тітка Опал помахала.

— Стінку, ти змайстрував дуже кущастий кущ.

— Ги-ги-ги.

— Ну що, діти. Ще раз пройдемося по нашому плану. Ви двоє лишаєтеся в наметі.

— Так точно, — кивнув Стінк.

— Якщо ви ЩОСЬ побачите, одразу сповіщаєте мене по рації.

— Так точно, — кивнув Стінк.

— Агов, це стара Стінкова відеоняня, — зауважила Джуді.

— А, неважливо. Тож який наш секретний сигнал?

Стінк натиснув кнопку на відеоняні.

— Небезпека! Небезпека! — загорлав він.

— Чудово. Щойно я це ночую, миттю спущуся вам на допомогу.

— Твій перстень настрою оранжевий! — сказав Стінк. — Це означає, що ти боїшся.

— От і ні, — відказала Джуді. — Але, тітко Опал, раптом ти заснеш, а на нас нападе біґфут і наполовину зжере, поки ти спустишся вниз?

Стінк гмикнув.

— Він не нападатиме на нас. Я вивчав жестову мову біґфута.

Стінк поклав руку собі на серце.

— Це означає: «Я — твій друг».

Джуді почухала живіт.

— А це означає: «Твоя голова була смачна».

— Ніхто нікого не з’їсть, — мовила тітка Опал. — А тепер згадаємо нашу клятву.

Тітка Опал, Джуді й Стінк приклад руки до серця, а потім поставили хрест на пузі й буцнулися кулачками.

— Ми НЕ ЗАСНЕМО! — гукнули вони в один голос.

Раптом вони почули гучний тріск, що долинав звідкись із густого темного лісу. Стінк дивився на Джуді великими очима. Джуді дивилася на Стінка.

— Біґфут, — наважився прошепотіти Стінк.

— Та ну. Це була сова.

А тоді пугукнула сова.

— ОЦЕ була сова. Чи біґфут, який прикидається совою! — сказав Стінк.

— Ходімо!

Джуді зі Стінком прокрадалися подвір’ям. Вони підбиралися все ближче й ближче до лісу. Перед самими заростями ми вони зупинилися й прислухалися.

— Мабуть, це таки СПРАВДІ була сова, Стінку.

П. Рейнолдс. Ілюстрація до книжки «Джуді Муді й НЕнудне літо»

— Нє-а. Це був ВІН. Я знаю це. Біґфут відомий тим, що майстерно пугукає по-совиному. Сторінка сорок друга.

Джуді й Стінк повитягали шиї, вдивляючись у темряву.

— Іди перший. Я триматиму ліхтарик, — сказала Джуді.

— Ти йди першою. Я знімаю, — відказав Стінк, вмикаючи камкордер.

— Добре, Страхопуде, але будь поруч.

Стінк однією рукою вчепився за піжаму Джуді, а іншою фільмував. Вони за йшли в ліс. Стінковий костюм зачепився за дерево і... ШУУУХ!

— ЩО ЦЕ БУЛО? — прошепотів Стінк.

— Шшшш! Ти налякаєш біґфута!

Джуді зі Стінком заглиблювалися все далі й далі у морок, їхнє дихання пришвидшилось.

— Стоп. Поглянь. Отам! — Джуді посвітила ліхтариком на велику ділянку прим’ятої трави. — Чи ж це не схоже на ложе чи щось таке?

— Ага. Це біґфутове ложе. Сторінка вісімдесят сьома. Напевне, тут він спить.

Джуді сковтнула клубок у горлі.

— То д-де ж тоді він?

— Може, він чув, що ми наближаємося. Напевне, він зараз за нами спостерігає. Стінк приклав руку до серця.

— Пане Біґфуте? Ми прийшли з миром!

Вітер завивав у деревах.

— Агов? Ви мене чуєте? — ще раз спробував Стінк. Зненацька з гілки на дереві звісилося волохате створіння, торкнувшись голови Джуді й штовхнувши камеру.

— АААААААААААААААА!

Джуді зі Стінком кинули все і з вересками побігли геть із лісу. Вони бігли через струмок, через подвір’я, сходами до задніх дверей, через кухню, сходами нагору і простісінько в кімнату Джуді.

БУМЦЬ! Вони верещали доти, доки вдвох не залізли під ковдри на горішньому поверсі ліжка Джуді. Джуді загребла Мишу й міцно притулила до себе.

Поміркуй!

Які почуття викликав у тебе цей розділ твору?

• Перечитай його ще раз. Разом із другом / подругою за партою складіть план операції «Біґфут».

• Удвох намалюйте карту лісу де Джуді та Стінк побачили чудовисько.

• Як ти думаєш, чи повторить Муді спробу спіймати біґфута?

Переслідування

— А тоді, — розповідав Стінк наступного ранку тітці Опал, — ми перелякалися й помчали з лісу, влетіли сходами нагору й ночували в кімнаті Джуді.

— Тітко Опал, ти все пропустила! Ти все проспала!

Раптом Джуді витріщилася у вікно.

Собаки почали гавкати й підвивати. Ось тут, у неї перед очима, просто повз їхній будинок, хідником мчало високе волохате створіння, схоже на горилу! За ним, завиваючи, гналася зграя собак.

— Біґфут! — заверещав Стінк. — За ним!

Мов у тумані, всі кинулися до дверей.

— За ним! Уперед-уперед-уперед! — волала Джуді.

Джуді, Стінк і Опал помчали вулицею за істотою. Біґфут і собаки завернули за ріг.

— Мусимо впіймати його, перш ніж він вибіжить на Головну вулицю! Від автівок він просто очманіє! Сторінка дванадцята! горлав Стінк.

Тіньґалінда, дінь! Дінь, дінь!

Стінк, Джуді й Опал зненацька зупинилися. Джуді Муді не могла повірити своїм очам. Морозивний фургончик зупинився на червоне світло. Біґфут махав йому руками, намагаючись привернути увагу. А потім застрибнув просто у фургон, ледь утікши від собак, що й далі завивали.

— Ви бачили це? Біґфут захопив морозивний фургон! — заволав Стінк.

— Тепер ми його ніколи не впіймаємо, — похнюпилася Джуді, коли фургон поїхав геть.

— Ніколи не кажи ніколи, — сказала Опал, коли Джесіка Фінч проїздила повз них на своєму велику. Опал підняла руку:

— СТІЙ!

Джесіка вдарила по гальмах, велик з вищанням зупинився.

— Боюся, нам потрібен цей велосипед, — сказала Опал. — Це надзвичайна ситуація.

— Хто ВИ така? — запитала Джесіка Фінч.

— Я, гм, спецагентка із затримання великих невідомих істот. Нам потрібен велосипед для переслідування.

Приголомшена, Джесіка злізла зі свого велосипеда.

— Застрибуйте! — гукнула Опал. Джуді скочила на раму, Стінк застрибнув на багажник. Шалено тиснучи на педалі, тітка Опал скерувала велосипед через дорогу, проїхалася по хіднику і вискочила на чиєсь подвір’я, збивши садового гнома.

— Ю-ху! — гукнула Джуді, коли вони пролетіли крізь вивішену білизну, проминули гавкітливого пса й увімкнули зрошувач. ХЛЮП! Їх обдало струменем води.

— Чудово! Сьогодні не доведеться митися! — втішився Стінк.

Щойно вони виїхали на дорогу, як одразу ж побачили морозивний фургончик.

— Зараз ми його впіймаємо! — заволала Опал.

Вона налягла на педалі, але дорога звернула круто вгору. Підвівшись зі сидіння, Опал сопіла, пихкала і стогнала з кожним натисканням на педалі. Велик вихляв із боку в бік.

— На землю! — заволала Джуді, й вони всі попадали з велика. Усі троє побігли, тягнучись до ручки на фургоні, але той проїхав повз них.

— На велик! — скомандувала Джуді. Біп.

БІП, БІП, БІП! Тррііісь! Гальма завищали аж тоді, коли великі колеса фургона переїхали велосипед Джесіки. Бірнбауми!

— Це Роуз і Герб, з мого біґфутівського клубу! — гукнув Стінк.

— Ми отримали повідомлення! Біґфут у... — почав Герб.

— ...морозивному фургончику. Ми знаємо! — заволав Стінк.

— Сідайте! Швидко! — підганяв їх Герб.

Опал запакувалася у фургон після Джуді й Стінка.

— Пристібайтеся, — гукнула Роуз, рвонувши, як кажан із Трансільванії.

Герб репетував у своє радіо:

— Герб Бірнбаум на зв’язку. Доповідаю про переслідування чоловіка-горили, відомого як біґфут. Він щойно захопив морозивний фургон...

— ЛІВОРУЧ! їдьте ліворуч! — волали Джуді зі Стінком.

Роуз вивернула ліворуч.

— Здається, я бачу фургон! — сказала Опал, тицяючи кудись уперед.

— Швидше! — горлала Джуді.

Роуз натиснула на газ. Стрілка поповзла вгору, все вище й вище. Сорок, п’ятдесят, шістдесят... — Мушу зізнатися, це перше в моєму житті переслідування, — сказала Опал.

— Справді? Ми цього тижня були залучені у два чи три, — відказала Роуз.

— Ось і він. Просто перед нами! — гукнув Стінк.

Раптом із фургона вилетіла хмара обгорток від морозива і поналіплювалася по всьому лобовому склі.

— Морозивний дощ! — гукав Стінк.

— Маскувальний прилад! — сказала Джуді. — Як у кіно!

Роуз порскнула очищувачем і запустила двірники, а потім знову натиснула на газ. Нізвідки поперед них випірнув фургон телевізійників.

Роуз вдарила по гальмах.

— ВААААААХ! — вигукнула Джуді. — Це як «Верескливий монстр».

— Їдь за цим фургоном! — наказав Герб.

Роуз прискорилася. Вона помчала бічною вулицею за телевізійниками, які шпарили за морозивним фургоном.

— Зріжемо тут! — загорлала Роуз. І зі шаленою швидкістю завернула й пронеслася по футбольному полю.

Бах! Ба-бах! Вона вшкварила через паркувальний майданчик з купою лежачих поліцейських. Фургон вилетів з майданчика. Роуз мчала, наближаючись до переслідуваних.

Морозивний фургончик і телевізійники звернули на старий паркувальний майданчик. Фургон Бірнбаумів чмихнув крізь охайну огорожу і завищав зупиняючись.

Коли вляглася хмара куряви, Джуді роззирнулася навколо.

— Гей, погляньте! Це ж тут був наш пікнік із послідом!

— Пірс «Сокирки»? — запитала тітка Опал. — Але як таке можливо?

П. Рейнолдс. Ілюстрація до книжки «Джуді Муді й НЕнудне літо»

Джуді зі Стінком вистрибнули зі свого фургона й помчали до фургончика з морозивом. Їм на п’яти наступали оператор і репортер. Коли вони підійшли ближче, Джуді приклала палець до губ:

— ШШШІШШІШІ!

Вони скрадалися вздовж фургона. Аж раптом:

— Пан ТОДД?

Побачивши Джуді, пан Тодд широко всміхнувся.

— Джуді Муді! Давно не бачилися! Я сподівався побачити тебе...

— Так, бо ми рятуємо вас від...

— БІҐФУТ! — гукнув Стінк.

Біґфут вийшов з фургона! Усі зачудовано охнули. Біґфут узявся за голову і зняв її.

— ЗІК! — заверещали в один голос Стінк і Джуді. Нарешті підбігли задихані тітка Опал і Роуз. Джуді зі Стінком одночасно почали торхкотіти.

— Це мій учитель!

— Це Зік!

— Не можу повірити, що він — морозивник!

— Відколи це ти став біґфутом?

Репортер помахав операторові.

— Шалені перегони містом привели нас на цей старий пірс, де виявилося, що біґфут — це всього лише підліток у волохатому костюмі!

Пан Тодд потис руку Опал.

— Привіт! Я пан Тодд, учитель Джуді — коли не продаю морозиво.

— То це ви — найкращий учитель на світі, — сказала тітка Опал. — Рада нарешті познайомитися. Я — Опал Муді, тітка Джуді — коли не переслідую морозивні фургончики.

Усі розреготалися.

Поміркуй!

Чому фінал перегонів за біґфутом був таким веселим?

• Що для тебе було несподіваним у ньому?

• Установи послідовність подій у цьому розділі повісті. Склади схему перегонів зо біґфутом.

Пригодливо

Чудового літнього вечора, за тиждень до початку школи, коли навіть комарі не кусалися, Рокі влаштував цирк на задньому подвір’ї Муді.

Наступного ранку Джуді почула «біп-біп» і визирнула у вікно. Тато прив’язував гігантську валізу до кріплення на таксі.

Джуді щодуху побігла сходами вниз. Усі обіймалися, сміялися й плакали, а Стінк з усіх сил тримався за тітчину ногу.

— Я ніколи тебе не відпущу, — сказав Стінк.

Та все ж тітка Опал примудрилася сісти в таксі.

Стінк помчав до статуї біґфута.

П. Рейнолдс. Ілюстрація до книжки «Джуді Муді й НЕнудне літо»

— Париж. Наступного літа. Приїзди! — сказала Опал Джуді. Вона схилилася до вікна й шалено махала «па-па», поки таксі віддалялося вулицею.

— Люблю тебе! Па! — гукнула тітка Опал.

— І я тебе люблю! Побачимося наступного літа!

(Переклад Н. Ясіновської)

Поміркуй!

• Які твої враження від повісті «Джуді Муді й НЕнудне літо»?

• Чи було літо Джуді Муді нудним? Чому?

• Чого навчилося Джуді за літо?

• А чого в неї та її друзів вдалося навчитися тобі?

• Людиною якої вдачі ти уявляєш авторку цього твору? Чому?

Літературознавчий клуб

Меґан МакДоналд

Сучасна американська письменниця Меґан МакДоналд (1959) — авторка повісті «Джуді Муді й НЕнудне літо» — народилася в багатодітній родині у місті Піттсбурзі, що в штаті Пенсильванія (США). Вона — наймолодша з п’яти доньок у родині відомого у Піттсбурзі металурга-мостобудівника. Її батька колеги називали «Маленький Джонні-оповідач» за його вміння придумувати й розповідати веселі й цікаві історії. У родині МакДоналдів була традиція: щовечора всі збиралися на кухні за столом, переповідали свої пригоди за день, що минув, та різні історії. Оскільки Меґан була наймолодшою, то не встигала за своїми сестрами, і мама порадила їй записувати свої розповіді в окремий зошит. Закінчивши місцевий університет, Меґан присвятила своє життя книжкам. Тривалий час вона працювала бібліотекаркою, а потім сама почала писати для дітей та підлітків. Найвідомішими в усьому світі стали її книжки про веселі пригоди дівчинки Джуді Муді та її брата Стінка.

«Іноді мені здається, що я — Джуді Муді, — каже Меґан МакДоналд. — Я така ж примхлива, як вона. Джуді має сильний голос і завжди говорить за себе. Мені це подобається». Головна героїня названого її іменем циклу повістей справді, попри свій непростий і мінливий характер (адже англійське слово mood означає «настрій, самопочуття, налаштованість»), дуже самостійна дівчинка, наполеглива у всіх своїх задумах, добра і співчутлива. Джуді має команду друзів, об’єднаних у «Клуб жаб’ячих дзюркунців» та понад усе цінує родину, турбується про свого молодшого брата Стінка, має улюблену кішку на ім’я Миша. Джуді Муді — весела й допитлива, завжди перебуває в центрі неймовірних пригод і вміє розв’язувати свої підліткові проблеми.

Поміркуй!

Що спільного між авторкою повісті та її головною героїнею?

• Чи відомі тобі інші твори Меґан МакДоналд? Які? Розкажи про них.

У колі мистецтв

Одна з найцікавіших пригод, що відбулася з Джуді Муді влітку, — це переслідування біґфута. Стінк Муді надзвичайно захоплений цим американський варіантом снігової людини, з великою цікавістю читає все, що з ним пов’язане. Він мріє побачити справжнього біґфута. На своєму подвір’ї разом з тіткою Опал він споруджує його фігуру.

Постер мультфільму «Біґфут Молодший: Стань легендою!» (реж. Дж. Дегрусон, Б. Стассен, 2017 р.)

Тема біґфутів надзвичайно популярна не лише в літературних творах та наукових дослідженнях, але й у кінематографі. У 2017 році на екрани вийшов мультфільм режисерів Джеремі Дегрусона та Бена Стассена «Біґфут Молодший: Стань легендою!» про пригоди хлопчика-підлітка Адама, який також вирушає на пошуки біґфута. Зіскануй QR-код, переглянь цей мультфільм.

Поміркуй!

• Поділися своїми враженнями від перегляду мультфільму.

• Чи таким ти уявляв / уявляла біґфута?

• Порівняй образ снігової людини з мультфільму з уявленнями Стінка Муді про нього.

• Чим тебе захопив цей образ?

Читай і досліджуй!

Об’єднайтеся з однокласниками та однокласницями в команди та дослідіть природу та клімат островів:

• Борнео, куди подорожувала Еймі;

Острів Борнео

• Балі, де побувала тітка Опал.

Острів Балі

Щодо джерел дослідження проконсультуйтеся з учителем / учителькою курсу «Пізнаємо природу» або ж «Довкілля». Зіскануй QR-код та дізнайся цікаві факти про острови Борнео та Балі.

Підсумуй!

• Які вчинки Джуді та Стінка тобі найбільше сподобались?

• Склади письмову характеристику образу Джуді Муді, доповни її цитатами з тексту повісті.

• Які пригоди Джуді Муді викликали в тебе сміх? А коли ти співчував / співчувала їй? Чому?

• Випиши найцікавіші для тебе висловлювання Джуді.

• Доведи, що «Джуді Муді й НЕнудне літо» — гумористична пригодницька повість.

• Порівняй пригоди Джуді і Стінка та Івася Бондарука. Що в них спільного? Чим відрізняються характери дітей? Узагальни за допомогою порівняльної таблиці.

• Оціни свою роботу над повістю Меґан МакДоналд «Джуді Муді й НЕнудне літо» за допомогою смайлика.

Читацьке дозвілля

Цікаво і змістовно організувати своє читацьке дозвілля ти зможеш, скориставшись матеріалами ресурсу.