Література (українська та зарубіжна). Частина 1. 6 клас. Яценко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Мудрість байки

Читацький путівник

Розмаїтим є світ художньої літератури — казки і легенди, повісті та оповідання!

Тепер на тебе чекає зустріч із алегоричними персонажами — героями / героїнями байок, які навчають творити добро, жити по-справедливості, цінувати мудрість і любити рідний край.

Езоп

Ти вже знаєш із уроків початкової школи, що байки — надзвичайно цікаві та мудрі твори. Від інших жанрів художньої літератури вони відрізняються зокрема тим, що мають повчання — мораль.

Пригадай відомих тобі байкарів. А хто ж був першим байкарем? Якими були його твори? Настав час дізнатися про це. А ще ти зможеш навчитися спілкуватися новою мовою. Цікаво, якою саме? Відповідь на це запитання знайдеш у підручнику.

Лисиця і виноград

Молода Лисиця побачила, що з виноградної лози звисають грона, і захотіла дістати їх, але не змогла. Відходячи, сказала сама до себе:

— Вони кислі!

Так і в людей буває. Коли хто неспроможний досягти чогось, посилається на обставини.

(Переклад Ю. Мушака)

Поміркуй!

• Чим тебе зацікавила ця байка?

• Чи доводилося тобі раніше читати такі невеликі за розміром твори?

• Чи вдалося авторові лише в декількох реченнях передати глибоку думку? Свої міркування обґрунтуй.

• Пригадай, що таке алегорія. Доведи, що образ Лисиці є алегоричним.

Літературознавчий клуб

Автор щойно прочитаної тобою короткої повчальної розповіді «Лисиця і виноград» — легендарний давньогрецький байкар Езоп (620 до н. е. — 564 до н. е.). За два з половиною тисячоліття, що відділяють нас від тих часів, втратилося багато інформації про байкаря. Але відомо, що він був рабом. Не вирізнявся красою, однак володів неабияким талантом та мав гострий розум.

Одним із його господарів був аристократ-філософ Ксанф, який часто гнівався на гострий язик свого підданого, та все ж цінував його дотепність і почуття гумору. Якось Ксанф послав свого раба купити найкращу річ на світі. І Езоп приніс господарю... язик, і пояснив, що це саме те, на чому тримається вся філософія та вченість. Без нього нічого не можна ні дати, ні взяти, ні купити. Завдяки язику існує порядок у державі, дотримуються законів. Коли ж господар наказав рабу принеси найгіршу річ на світі, то Езоп... знову приніс язик, пояснивши це тим, що саме з язика злітають слова образи, кривди, обману, зради.

Д. Веласкес. Езоп

Байки Езопа стислі, або, як ще кажуть, лаконічні. Однак вони дуже змістовні та повчальні. У своїх творах байкар вдавався до алегорії, тобто він ніби зашифровував думку, не висловлюючи її прямо. Звідси походить поняття езопівська мова. До цього художнього засобу можеш звертатися і ти, коли хочеш сказати про щось не прямо, а завуальовано.

Зазвичай байки складаються з двох частин: першою є коротка розповідь про якийсь випадок, а в другій — подано повчальний висновок — мораль. Дійовими особами (персонажами) у байках можуть бути як люди, так і тварини, рослини, предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери.

Літературознавчий словничок

Байка — невеликий алегоричний віршований або прозовий твір повчального змісту. Складаються байки з сюжету (якоїсь історії) і моралі (повчання, пояснення ідеї).

Езопівська мова — замаскований виклад думок через натяки та недомовки.

Напевно, Езоп створив понад 400 байок, однак довгий час їх лише переказували з уст в уста, тож деякі з них загубилися з часом. А до нас, на жаль, дійшло лише близько 100 його творів. За його байками навчалися твої однолітки ще у перших школах світу. Є в них чого повчитися і тобі.

Поміркуй!

• Чому Езопа називають легендарним байкарем?

• Якими рисами був наділений Езоп? Яка легенда свідчить про це?

• Чому Езопа називають основоположником жанру байки?

• Якими були б твої аргументи про те, що язик — найкраща і водночас найгірша річ на світі?

• Чи зрозуміле тобі значення слова лаконічний? Щоб перевірити свої припущення, звернися до «Мовної скарбнички».

Мовна скарбничка

Лаконічність — короткомовність, стисле і влучне вираження думки. Слово походить від назви Лаконії — області Стародавньої Греції, де знаходиться місто Спарта. За легендою, коли батько видатного полководця Олександра Македонського підійшов до стін цього міста, то надіслав спартанцям послання: «Я підкорив всю Грецію, у мене найкраще у світі військо. Здавайтеся, оскільки якщо я візьму Спарту силою, якщо я зламаю її ворота, якщо я проламаю таранами її стіни, то нещадно знищу все населення і зрівняю місто з землею!». Лаконійці коротко відповіли: «Якщо». І могутня армія Македонського відступила!

Лисиця і виноград

Ох, як же ж хотілося опівдні лисиці їсти! Та то й не дивно, бо хоч стільки вона вибігала, хоч як обнишпорила всю гору, ніякої поживи так і не роздобула. І крім ожини відучора й рісочки не мала в роті.

— Ні, так не годиться, — сказала вона сама собі. — Спущусь-но я в долину, може, хоч там на щось натраплю.

Вона побігла схилом гори вниз і незабаром уже була в зеленій долині. І перше, що вона побачила перед собою, був густий, тінистий кущ винограду, обвішаний спокусливими чорними гронами — безліччю грон, вони висіли одне біля одного.

— Ого! — здивувалася руда й проковтнула слину. І відразу підстрибнула, намагаючись дістати гроно. Але всі грона були високо, й лисиця не дотяглася до жодного. Тоді вона присіла й знову підстрибнула, однак і не доторкнулася до ягід.

Лисиця стала, пильно придивилася блискучими примруженими очима до грон і сказала собі:

— Оте довге гроно я дістану, якщо підстрибну ще дужче.

І справді, зібравши всю свою силу, вона підстрибнула так високо, що й мавпа могла б їй позаздрити. Так високо підстрибнула, що якби ще трішки, то зачепила б кінчик довгого грона з великими круглими ягодами.

— Ну, почекай! — роздратовано вигукнула лисиця. — Хоч би як ти було високо, я тебе дістану.

І вона почала підстрибувати, мов шалена, витягуючи шию й лапи — то ліву, то праву, то обидві разом, намагаючись ухопити ягоди. Та хоч як старалася, нічого не виходило. Гроно висіло собі, недосяжне для лисячих пазурів.

А лисиця все стрибала й стрибала, мов чмелена, аж поки нарешті втихомирилася, задихана, змучена, ледь жива від утоми. Знову обдивилася одне по одному грона палаючими очима, облизала язиком губи і сказала презирливо:

— І нащо мені здався цей виноград? Він же зелений!

Та й рушила геть.

А неподалік на шовковиці сиділи дві сороки і про щось розмовляли. Та як тільки вони побачили, що до винограду підбігла лисиця й почала стрибати, то враз урвали свою балачку. Й стали зацікавлено спостерігати, дістане лисиця до грона чи ні. Довго розважалися сороки шаленими лисячими стрибками.

— Хі-хі-хі, — засміялась одна, — ти ба, давно мені не було так весело!

— А мені? — засміялась і друга. — Оце-το вистрибує! Як ти гадаєш, дістане чи ні?

— Та хто його знає. Але щось не віриться. Гарна була сорокам потіха.

— Певне, вона дуже голодна, якщо витворяє таке заради кількох нікчемних виноградин, — сказала одна.

— Я теж так думаю, але мені її не жаль, — озвалася друга. — Бо й ми, якщо потрапимо в її пазури, не врятуємося.

— О, дивись, вона йде геть, — здивувалася перша. — Не змогла добути жодної виноградини, хоч яка вправна й хитра. Слухай, що я їй скажу, ти помреш зо сміху!

А. Василенко. Ілюстрація до збірки «Езопові байки»

І вона дочекалася, поки лисиця опинилася під шовковицею, а тоді нахилилася й гукнула, вдаючи з себе здивовану:

— О, кого я бачу! Пані лисиця в наших краях? День добрий, пані лисице! Як ся маєш?

Лисиця підвела голову й побачила сороку.

— День добрий, — кинула вона неохоче, бо знала, що з сороками навіть лисиці краще не мати справи.

— Яким вітром до нас? — запитала сорока.

— Та я не сюди, я аж он туди йду, на отой пригірок, — відповіла лисиця.

— О, тоді присядь та відпочинь, поласуй виноградом он з того куща. Освіжишся, спрагу вгамуєш, бо така спека! Ти тільки поглянь, яка ряснота!

— Та я бачила, — сказала лисиця, — але не захотіла їсти, бо він зелений.

— Зелений?

— Ну, звичайно! Я їм лише солодкі, достиглі плоди. Я дуже дбаю про своє здоров’я, тому досі жодного разу не хворіла!

І лисиця рушила повагом, як велика пані, хоч від голоду її аж нудило.

Як тільки вона зникла за деревами, сороки аж зайшлися реготом. Насміявшись уволю, вони почали щосили горланити:

— Сороки, ворони, горлиці, одуди, горобці, усі птахи польові, збирайтеся швидше сюди, почуєте щось смішне!

Птаство мовби цього й чекало. Ледь зачувши сорок, воно позліталося на шовковицю, і сороки почали розповідати навперебій про лисицю й виноград. Що тут скоїлось, коли вони закінчили. Щебет, сміх, свист! Неможливо переповісти! Один горобець перелетів на кущ винограду, дзьобнув виноградину й розсміявся.

— Слухайте, оце так зелений! Він же солодкий-солодкий, як мед. Полечу розповім цю історію моїм діткам!

— І ми! І ми! — закричали й інші птахи і хмарою знялися з шовковиці.

Кожен птах помчав розповідати про лисячі муки всім, хто тільки трапиться на шляху. І невдовзі в долині не залишилося жодної тварини, жодного птаха, які б не знали оповідки про лисицю й виноград. А кури й собаки розповіли своїм господарям, бо в ті часи звірі вміли говорити, а люди розуміли їхню мову. Із уст в уста ця історія розлетілася по всіх усюдах, і відтоді її вже не забували.

Зимовими вечорами бабусі, сидячи біля вогню, розповідали її своїм онукам, а ті, коли виростали й старіли, своїм. Пташки в м’якеньких гніздечках вищебечували її своїм маленьким діткам, які ще не вміли літати. Кози в загонах розповідали козенятам, щоб вони увечері лежали спокійно, а від кіз чули цю історію і корови, і телята, і ослики, і ягнята, і поросята, і всі сміялися. Але найдужче сміялися кури й півні на своїх сідалах, сміялася й уся інша птиця, та й досі сміється, коли її почує.

(Переказ П. Цімікалі.

Переклад В. Забаштанського, А. Чердакля)

Поміркуй!

• Чи звернув / звернула ти увагу, що байку «Лисиця і виноград» подано і в перекладі (перший варіант), і в переказі (другий варіант)? Який висновок ти можеш зробити про відмінності між переказом та перекладом?

• Чи вдалося авторові переказу зберегти ідею твору?

• Який варіант байки тобі сподобався найбільше? Чому?

• Чи збережено у переказі байки таку ознаку, як лаконічність?

• Чому виникає потреба переказу творів?

Ти вже вмієш читати літературні твори за ролями. Створи групу або попроси вчителя / вчительку допомогти тобі в цьому та розіграй байку із однокласниками / однокласницями. Передай інтонацією характер персонажів, основну думку твору.

Кури і Дикий кіт

Прочув Дикий Кіт, що на пташиному дворі кури похворіли. Він тоді мерщій до села чкурнув, скриньку з ліками в лікаря потягнув — стриб-скік! — де й був. Ще хвилина-дві — і Кіт уже до курника примчав. Став коло дверей і лагідно, ледь не співає, таке промовляє:

Курочки маленькі! Пухкенькі, чорненькі, біленькі, рябенькі! Чи чуєте мене?

Кури мовчать. Він тоді знову ніжно-ніжно:

— Курочки мої милі! Чорногруді й жовтокрилі! Для мене як для лікаря чужої біди не буває. Думка про те, що ви захворіли, серце мені крає. Соромитися лікаря не слід. Відгукніться, своєю бідою поділіться!

К. Рейда. Ілюстрація до збірки «Байки Езопа в переказі Олександра Виженка»

Кури мовчать. Він тоді ще ніжніше питає:

— Курочки-тасурочки! Не мовчіть! Нумо, кажіть: як ви себе почуваєте?

Тут старий Півень озвався із сідала і так Котові відповідає:

Ми, — каже, — почуваємося гарно, коли тебе, дикуна гострозубого поблизу немає.

Злий із себе доброго удає, роль благодійника грає. На жаль, так часто в житті буває. Одначе уважне освічене око враз лиходія розпізнає.

(Переказ О. Виженка)

Поміркуй!

• Яке враження справив на тебе твір «Кури і Дикий кіт»?

• Пригадай, із яких частин зазвичай складаються байки.

• Яка мораль прочитаних тобою творів Езопа? Розкрий алегоричний зміст їх персонажів.

• Чи погоджуєшся ти з міркуваннями автора? Свою думку обґрунтуй.

Мовна скарбничка

Езоп відомий не лише як мудрий байкар, а й як автор численних крилатих фраз. Найвідоміші з них, безперечно, знаєш і ти: «Друг пізнається в біді». «Одна ластівка весни не приносить». Поясни зміст цих виразів, що стали прислів’ями.

У колі мистецтв

Одне з найкращих зображень Езопа вдалося створити іспанському художнику XVII ст. Дієґо Веласкесу. Митець зобразив легендарного байкаря некрасивим, у поношеному одязі. Враження про нього змінюється, якщо звернути увагу на проникливий погляд мудреця, на те, що ця людина, попри рабський статус, сповнена природною гідністю.

Поміркуй!

• Яке враження справила на тебе постать Езопа на картині Д. Веласкеса?

• Розглянь ілюстрації А. Василенко та К. Рейди до байок Езопа. Чи відрізняються вони за стилем? Чиї ілюстрації є більш традиційними, а чиї - сучасними?

• Чиї ілюстрації допомогли тобі зрозуміти, що ці байки є давньогрецькими, а чиї — указують на їх зв’язок із сучасністю?

Читай і досліджуй!

До Езопових байок зверталися поети різних часів і різних національностей. Досліди, як переосмислювали сюжети Езопа у своїх творах українські байкарі Петро Гулак-Артемовський, Степан Руданський, Євген Гребінка, Григорій Сковорода, Леонід Глібов. Для цього зіскануй QR-код та прочитай, зокрема, байку «Вовк і Ягня» Езопа та твір із такою ж назвою Л. Глібова, байки Є. Гребінки «Ворона і Ягня» та С. Руданського «Старий вовк».