Пізнаємо природу. 5 клас. Янкавець
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
§ 27. Розвиток уявлень людини про Землю. Місце Землі В Сонячній системі
Пригадаймо, поміркуймо
- Яку форму має планета Земля?
- Яке значення відіграє Сонце для нашої планети?
- Що ви знаєте про Місяць?
Від початку свого існування люди намагалися осмислити, із чого складається світ. Саме тому в багатьох народів виникали міфи про те, у який спосіб улаштована наша планета та простір навколо неї.
У багатьох народів вірили у світове дерево, символічну модель світобудови. Тут світ — це власне дерево, гілки — небо, стовбур — земля, люди та тварини, а коріння — пекло (мал. 27.1).
Мал. 27.1. Світове дерево як символ єдності світобудови
Давньогрецька міфологія розповідає про титана, що на своїх плечах тримає Землю.
У кельтській міфології дерево Іггдрасіль пронизує всі 9 паралельних світів. У трьох верхніх світах живуть Боги, у трьох середніх — люди, а в трьох нижніх — померлі та нижчі істоти.
Народи Індії, Китаю та індіанського племені ленапе з Північної Америки вірили, що Землю тримає на собі велетенська черепаха (мал. 27.2).
Мал. 27.2. Уявлення світобудови в східних народів
Древні греки вірили, що Сонце — це бог Геліос, який щоранку підіймався зі східного моря та здійснював свій рух по небу.
Дажбог та Хорс — Сонце та Місяць, в уявленні древніх слов’ян.
Більшість давніх народів уважали, що земля пласка. І лише в XVI ст. відомий португальський мандрівник Фернан Магеллан здійснив першу кругосвітню подорож, довівши тим самим, що Земля кругла.
Філософи й астрономи Стародавньої Греції досягли найбільших успіхів у спробі пояснити закономірності видимих рухів небесних тіл. Ще у II ст. н. е. Клавдій Птолемей у своїй роботі «Велика побудова» узагальнив досягнення астрономів Стародавньої Греції та запропонував теорію геоцентричної будови світу. Згідно з цією теорією, Земля — центр світу, а всі небесні тіла обертаються навколо неї.
У XVI ст. Миколай Коперник (мал. 27.3) обґрунтував геліоцентричну систему світобудови. Його теорія будується на тому, що центром світу є не Земля, а Сонце. Воно перебуває в центрі планетної системи, а Земля, разом з іншими небесними тілами, обертається навколо нього. Із подальшим розвитком астрономії було доведено істинність теорії Миколая Коперника.
Мал. 27.3. Пам'ятник Миколаю Копернику в Польщі
Сьогодні відомо, що Сонце — це велика розпечена зірка сферичної форми. Її маса приблизно в 330 тисяч разів більша, ніж маса Землі. Завдяки цьому у Сонця потужне тяжіння — гравітація. Ця сила утримує навколо себе менші за розмірами небесні тіла: планети та їхні супутники, астероїди й комети. Вони перебувають у постійному русі навколо Сонця та навколо своєї осі. Траєкторію такого руху називають орбітою.
Відомо, що Земля входить до Сонячної планетарної системи (мал. 27.4). Від Сонця планети розташовані в такому порядку: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун. Перші чотири планети (Меркурій, Венера, Земля та Марс) відносять до планет земної групи. Вони мають відносно невеликі розміри, високу щільність та важке залізне ядро. Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун — планети, які відносять до групи газових гігантів. Основною відмінністю гігантів від планет земної групи є великі розміри та менша щільність. Газові гіганти складаються переважно з газів і не мають твердої поверхні.
Мал. 27.4. Планети Сонячної системи
Земля — третя від Сонця планета Сонячної системи. Повне обертання навколо Сонця Земля здійснює за 365 діб 6 годин 9 хвилин. Для зручності це значення округлюють до 365 діб і називають роком.
Для нашої планети Сонце є джерелом енергії та тепла. Земля розташована на ідеальній відстані від нього — близько 150 млн км. Якби наша планета була розташована трохи ближче, то через нестерпно високі температури життя не могло б тут існувати. Натомість планети, які розташовані далі від Сонця, «замерзають» від холоду. Наприклад, температура на Сатурні становить близько -180 °С.
Навколо Землі постійно рухається її природний супутник — Місяць (мал. 27.5 на с. 96). Саме його ми бачимо на нічному небі. Місяць — найближче до Землі природне небесне тіло. Він став першим позаземним об’єктом природного походження, який відвідала людина.
Мал. 27.5. Місяць — природний супутник Землі. Вигляд із космосу
Опорні точки. Миколай Коперник обґрунтував геліоцентричну систему світобудови, згідно з якою Земля обертається навколо Сонця. Сонце — це велика розпечена зірка сферичної форми. Усі планети Сонячної системи поділяють на планети земної групи і газових гігантів.
Запитання для повторення
- 1. Як Землю уявляли давні народи?
- 2. Які планети входять до земної групи? До групи газових гігантів?
- 3. Що ви знаєте про Місяць?
- 4. Робота в парі або групі. Створіть із пластиліну, модельної глини чи інших матеріалів та предметів макет Сонячної системи. Проведіть конкурс на кращий макет, залучивши вчительський колектив, батьківство або старшокласників/старшокласниць.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України