Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Богосвятська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Есхіл

(525-456 до н.е.)

«Батько» давньогрецької трагедії, перший із трьох великих афінських трагіків V ст. до н.е. разом із Софоклом та Евріпідом. Небагато відомо про його життєвий шлях. Народився Есхіл в 525 р. до н.е. в аттичному поселенні Елевсіні, походив зі старовинного аристократичного роду. У молоді роки Есхіл був свідком повалення тиранії і демократичних реформ Клісфена; у зрілому віці брав участь у найважливіших битвах греко-перських воєн: при Марафоні, Саламіні і Платеях. Писати Есхіл почав у двадцятирічному віці, але успіху домігся лише після сорока років. Тоді він був, мабуть, найпопулярнішим в Афінах трагічним поетом. Помер Есхіл у Сицилії.

Усього Есхіл написав щонайменше 80 драматичних творів, з яких до нас дійшло лише сім: «Перси», «Благальниці», «Семеро проти Фів», «Прометей закутий», «Агамемнон», «Хосфори», «Евменіди». Останні три — єдина трилогія «Орестея».

Есхіл жив у часи, коли демократичні порядки в Афінах ще не зміцніли, у самому місті точилася напружена боротьба між родовою аристократією і демократією, яка робила свої перші кроки. Письменник поділяв погляди тієї просвіченої аристократії, яка сприйняла віяння часу і почала відстоювати права людини нового періоду, заперечуючи варварство і дикість архаїчного минулого. Ця аристократія усвідомила вже перевагу полісної системи над застарілою родовою, що вирізнялася первісними, невизначеними взаєминами між людьми. Тому Есхіл з таким патріотичним піднесенням закликає еллінів на захист Афінської держави.

Про смерть Есхіла існує легенда, згідно з якою він знав від оракула, що загине від удару з неба. Щоб уникнути випадкового падіння на голову якого-небудь предмета в місті, він вирушав у поле і там обдумував і писав свої твори. Та втекти від долі йому не судилось. Якось орел, тримаючи в пазурах черепаху, шукав скелю, об яку можна було б розбити панцир своєї жертви. Оскільки Есхіл був лисий, то орел помилково сприйняв його голову за блискучий камінь і випустив зі своїх пазурів черепаху просто на поета.

Заслуга Есхіла полягає у створенні могутніх характерів. Він удосконалив драматичну техніку: обмежив участь, а отже, й значення хору; увів на сцену другого актора, що уможливило розвиток дії і пожвавлення діалогу. Образи Прометея, Кассандри, Електри назавжди увійшли до скарбниці світової драматургії. Велике значення у трагедіях Есхіла мали музичні елементи, хорові і сольні партії.

Драматург удосконалив форму трагедії, увів формулу трагічного мовчання, створив атмосферу жаху на сцені, пофарбовані маски, декорації, костюми, танці й танцювальні фігури, першим почав писати трагічні трилогії.

Трагедія «Прометей закутий» належить до пізнього періоду творчості Есхіла. Очевидно, трилогія була написана у 469 р. до н.е. Сюжет трагедії запозичений з міфу про покарання Прометея, який всупереч волі Зевса викрадає з Олімпа вогонь і дарує його людям. До того часу люди вели напівтваринний спосіб життя, а богів-олімпійців зовсім не обходили їхні бідування. Прометей приніс вогонь й навчив людей обробляти землю, будувати житла, лікувати хвороби, читати й писати, приносити богам жертви. За непослух Зевс, якому Прометей колись допоміг здобути владу над світом, наказав прикувати титана до скелі на краю світу. Образ прихильного до людей учителя — Прометея набув надзвичайної ваги серед афінян у період розквіту ремісництва, торгівлі, мистецтва та медицини.

Фюгер. Прометей несе людям вогонь, 1817

Прометей, прикутий до скелі, скаржиться на невдячність та свавілля новітніх божеств і пригадує, як він допоміг людям. Він наділив їх розумом, навчив ремісництву, арифметиці, письму. Він показав, як одомашнити тварин, щоб вони допомагали у важкій роботі, як будувати кораблі, як перемагати хвороби. Титан дав людям вогонь, показав, що глибоко під землею сховані скарби — залізо, мідь, срібло й золото. Коли ж Хор радить не перейматися так справами смертних, Прометей каже, що така його Доля, а її ніхто ще не зміг уникнути. Навіть Зевс. Однак Прометей нікому не відкрив таємницю, коли Зевс царювати вже не буде.

ПРОМЕТЕЙ ЗАКУТИЙ

(Скорочено)

Пролог

Скеляста гірська пустеля. Три божества — Гефест з молотом і ланцюгом в руках, Влада і Сила — підводять в’язня Прометея до скелі.

ВЛАДА

От і прийшли ми аж на самий край землі,

В безлюдну далеч Скіфії пустельної.

Пора, Гефесте, повеління виконать

Отцеве і до кручі стрімковерхої

5] Оцього міцно прикувать зухвалого

Нерозривними ковами залізними.

Твій квіт укравши, на усе придатного

Вогню він сяйво смертним дав, — за гріх оцей

Повинен кари від богів зазнати він,

10] Щоб научився Зевсові коритися

І так прихильно до людей не ставився.

ГЕФЕСТ

О Владо й Сило, волю вже ви Зевсову

Вчинили, — більше вам робити нічого.

А я прикути бога чи наважуся

15] Родимого до кручі буревійної?

Та зважитись повинен неминуче я, —

Отцевим страшно повелінням нехтувать...

(До Прометея)

Високодумний сину велемудрої

Феміди! Хоч недоброхіть, кайданами

20] Тебе припну я до бескету голого,

Де ти людського не почуєш голосу

Й обличчя не побачиш; сонцем палений,

Увесь ти почорнієш і радітимеш,

Що світло дня барвистошатна вкрила ніч...

25] Та знову сонце ранню росу висушить,

І знов тебе ця вічна мука гризтиме —

Бо ще й не народився визволитель твій.

Ось плід твоєї до людей прихильності.

Ти богом бувши, гніву не боявсь богів

30] І понад міру смертним ти пошану дав —

Отож ці кручі завжди стерегтимеш ти

Без сну й спочинку, ніг не розгинаючи,

І марні будуть скарги всі і лементи,

Бо невблаганне серце у Кропіона, —

35] Жорстокі завжди ці нові велителі!

Тепер зухвальствуй і кради богів дари

Для тих недовгоденних! З тяжких мук твоїх

Здолають, може, смертні увільнить тебе?

85] Даремно Прометея прозорливого

Ім’я ти маєш — сам-бо потребуєш ти

В недолі Прометея-визволителя.

Гефест, Влада й Сила відходять.

ПРОМЕТЕЙ (сам)

Ефіре божественний! О джерела рік!

О бистрокрилі вітри й незліченної

90] Морської хвилі гомін! Земле, мати всіх,

І всевидющий сонця круг, — вас кличу я,

Погляньте, що — сам бог — я від богів терплю!

Подивіться, ганебне яке

Мордування довгі тисячі літ

95] Терпітиму я!

Безчесні які мені вигадав пута

Блаженних богів новий володар.

Ой горе! З теперішніх мук і майбутніх

Я ридаю... Коли ж буде край

Безбережному цьому стражданню?

100] Що мовлю я! Прийдешнє все виразно я

Передбачаю завжди, й несподіваних

Нещасть нема для мене, — отже, легко

Повинен долю зносити присуджену:

105] То — нездоланна сила Неминучості.

Та як мені мовчати й як повідати

Про долю нещасливу! Дав-бо смертним я

Почесний дар — за це мене й засуджено:

В сухім стеблі сховавши, джерело вогню

110] Я переніс таємно, й людям сталося

Воно на всі мистецтва їх навчителем.

Оцей-бо злочин я тепер покутую,

В кайданах лютих просто неба висячи.

Чути шелест у повітрі.

А! а! а!

Наближається хор Океанід. [...]

ПРОМЕТЕЙ

Як боляче, як важко це розказувать,

Та гірко ж і мовчати, — так і так болить.

Як боги, вперше почали злоститися

200] І учинивсь між ними лютий заколот, —

Одні-бо скинуть намагались Кроноса,

Щоб Зевс владарив, інші ж їм противились,

Царем богів Кроніда не бажати, —

В той час титанам радив якнайкраще я,

205] Урана й Геї дітям, та умовить їх

Не міг я. Буйним серцем зневажаючи

Ті хитрощі, самою тільки силою

Вони здобути владу сподівалися.

Не раз я чув провіщення від матері

210] Феміди-Геї (під двома іменнями

Єдина постать), як скінчиться заколот.

Тоді не тиском сили, не потужністю,

А підступом належить подолать богів

(Вони ж мене не вшанували й поглядом,

215] Коли я перед ними говорив про це).

Тому волів я краще в цих обставинах

Вдвох з матір’ю допомагати Зевсові,

Як-то допомагає вільний вільному.

Безодня чорна Тартару моєю лиш

220] Порадою — і Кроноса одвічного,

І всіх його сподвижників поглинула.

За цю послугу карою жахливою

Владар богів жорстоко відплатив мені.

Властиво-бо усім тиранам хворіти

225] На боязку до друзів недовірливість.

Питали ви, з якої це причини він

Глумує так із мене, — все з’ясую вам.

Трон батьківський посівши, між богами він

Дари почесні поділив і кожному

230] Дав владу. Тільки для людей знедолених

Не залишив нічого, весь-бо смертний рід

Хотів він винищити і насадить новий.

Ніхто, крім мене, опір не чинив йому,

А я — наваживсь. Людям я рятунок дав,

235] Щоб їм, розбитим громами Кроніона,

На чорне дно Аїду не спускатися.

За це ось муки зазнаю такої я,

Що й глянуть страшно, а не те, що стерпіти.

До смертних жалісливому — мені жалю

240] Нема; немилосердний був до мене Зевс,

Але й його неславить, це стидовище.

ХОР

З заліза треба серце мати, з каменю,

З тобою щоб не мучитись стражданнями

Твоїми, Прометею! їх не бачити

245] Воліли б ми — надав серце в жалощах!

ПРОМЕТЕЙ

На мене друзям гірко вже й дивитися.

...............................................................

ХОР

Крім цього, більше не вчинив нічого ти?

ПРОМЕТЕЙ

Позбавив смертних прозирання долі я.

ХОР

Які ж від цього ліки ти їм винайшов?

ПРОМЕТЕЙ

250] Я їх сліпими наділив надіями.

ХОР

Велику смертним поміч дарував ти цим.

ПРОМЕТЕЙ

Вогонь, крім того, дав я їм в супутники.

ХОР

Вогнистий промінь — тим недовгоденним дав!

ПРОМЕТЕЙ

Вогонь навчить їх багатьох умілостей.

ХОР

255] За це тебе Кроніон, так, караючи...

ПРОМЕТЕЙ

Катує, мучить, глуму не послаблює.

ХОР

Невже твоїй недолі і кінця нема?

ПРОМЕТЕЙ

Не буде, якщо сам не схоче Зевс того. [...]

Не думайте, що то з сваволі й гордощів

Мовчу я, — в грудях серце розривається,

Коли погляну на оцю ганьбу свою!

Хто, як не я, новітнім божествам оцим

440] Розподілив почесної судьби дари?

Мовчу вже, ви-бо знаєте й самі про це, —

Ось про недолю смертних ви послухайте:

То я ж їм, дітям нетямущим, розум дав,

Я наділив їх мудрою розважністю.

445] Не для докору людям це розказую, —

Лише щоб силу показать дарів моїх.

Вони раніше й дивлячись не бачили

І слухавши не чули, в соннім маренні

Ціле життя без просвітку блукаючи.

450] Не знали ні теслярства, ні підсонячних

Домів із цегли, а в землі селилися,

Мов комашня моторна, десь у темряві

Печер глибоких, сонцем не осяяних.

І певної ще не було прикмети в них

455] Для зим холодних, і весни квітучої,

І золотого літа плодоносного.

Весь труд їх був без тями. Таємничий схід

І захід зір небесних пояснив я їм.

З усіх наук найвидатнішу винайшов

460] Науку чисел, ще й письмен сполучення

І творчу дав їм пам’ять — цю праматір муз.

І в ярма перший уярмив тварини я,

Щоб у важкій роботі, приневолені,

Людей своїми заступили спинами.

465] Я віжколюбних коней в колісниці впріг —

Забагатілих розкошів оздоблення.

Хто, як не я, для мореплавців вигадав

Між хвиль летючі льнянокрилі повози?

Для смертних всі знаряддя ці я винайшов,

470] Собі ж, бездольний, не знайду я способу,

Як із біди своєї увільнитися.

ХОР

Вже й розум губиш у ганебних муках ти!

Немов поганий лікар недосвідчений,

Що сам захворів, блудиш і сумуєш ти,

475] Собі самому ліків не знаходячи.

ПРОМЕТЕЙ

Та вислухайте далі, і здивуєтесь,

Які я мудрі винайшов умілості

Й мистецтва, — з них найважливіші ось які:

Хто занедужав, ні пиття цілющого

480] 3 трави-гойниці, ні мастей не знаючи,

Без допомоги загибав лікарської, —

Я їх навчив вигойні ліки змішувать,

Щоб цим перемагати всякі хворості.

Для них я різні віщування способи

485] Установив, і перший сни я визначив,

Що справджуються; роз’яснив я значення

Прикмет дорожніх, і таємних висловів,

І льоту хижих, кривопазуристих птиць —

Яка на добре чи на зле провісниця;

490] Усі пташині з’ясував я звичаї —

І як живе з них кожна й чим годується,

Яка в них ворожнеча і любов яка.

Я показав, якими мають нутрощі

У жертви бути, щоб богам подобатись,

495] Якими — жовчі і печінок кольори.

Товстенні стегна попаливши й тельбухи

Тварин жертовних, викрив перед смертними

Я потаємну вмілість передбачення

В огнистих знаках, ще ніким не бачених.

500] Це все — від мене. Хто посміє мовити,

Що глибоко попід землею сховані

Скарби — залізо, мідь, срібло і золото —

Він на вигоду людям, а не я, знайшов?

Ніхто, крім тих, хто безсоромно хвастає.

505] А коротко сказати, то довідайтесь:

Від Прометея — всі в людей умілості [...]

ПРОМЕТЕЙ

Шануйте ви владущих і улещуйте,

Для мене ж менше від нічого важить Зевс,—

Хай робить що захоче цей короткий час,

940] Недовго він богами керуватиме.

Та он від Зевса, бачу, посланець біжить —

Прийшов він, певно, із новою звісткою,

Оцей служник тирана новочасного.

З’являється Гермес.

ГЕРМЕС

До тебе, мудрія гостроязикого,

945] Богів зрадливця, а людей шановника,

До тебе, вогнекрадця, промовляю я!

Звелів отець все розказать про шлюб отой,

Що через нього, похвалявсь ти, влади він

Позбудеться. Докладно і виразно все

950] Ти, Прометею, розкажи без загадок!

Цю путь удруге не примушуй міряти, —

Сам знаєш-бо, цим Зевса не власкавити.

ПРОМЕТЕЙ

Яка зарозуміла й гордовита вся

Розмова ця прислужника богівського!

955] Недавно ви при владі стали й мислите

У замках безпечальних домувать повік?

Падіння двох тиранів чи не бачив я?

Побачу, як і третій, що при владі є,

Впаде ганебно й скоро. Сподівався ти,

960] Що цих богів новітніх я злякаюся?

Далеко ще до цього. Поспішай назад

Дорогою, якою і прийшов сюди, —

Нічого ти від мене не дізнаєшся.

ГЕРМЕС

Отож-бо цим зухвальством і сваволею

965] Себе й завів ти в безвихідь страждань оцих.

ПРОМЕТЕЙ

Свого нещастя на негідне рабство я

Не проміняю, — це запам’ятай собі.

ГЕРМЕС

Мабуть, у рабстві краще бути в скель оцих,

Ніж Зевса-батька вісником довіреним?

ПРОМЕТЕЙ

970] Отак і треба зневажать зневажників.

ГЕРМЕС

Ти муками своїми мовби тішишся?

ПРОМЕТЕЙ

Я тішуся? Такої ворогам моїм

Жадав би я утіхи, й серед них — тобі.

ГЕРМЕС

За ці нещастя і мене винуєш ти?

ПРОМЕТЕЙ

975] Скажу одверто, — всіх богів ненавиджу,

За добре злим мені вони віддячили.

ГЕРМЕС

Як подивлюсь я — справді тяжко хворий ти.

ПРОМЕТЕЙ

Як хворість то — ненавидіти ворога.

ГЕРМЕС

Але ти в щасті був би ще нестерпніший!

ПРОМЕТЕЙ

Ой-ой!

ГЕРМЕС

980] Ой-ой? Це слово невідоме Зевсові.

ПРОМЕТЕЙ

Старіючи, усього час навчить його.

ГЕРМЕС

А ти ще й досі не навчився розуму.

ПРОМЕТЕЙ

Ба ні, — не розмовляв би я з прислужником.

ГЕРМЕС

Нічого, видно, батькові не скажеш ти?

ПРОМЕТЕЙ

985] Не дякувать чи можу, власкавлений!

ГЕРМЕС

Глузуєш ти із мене, ніби з хлопчика.

ПРОМЕТЕЙ

Чи ти ж не хлопчик? Навіть ще дурніший ти

Якщо від мене сподівавсь довідатись.

Ні мук таких немає, ані хитрощів,

990] Щоб ними Зевс присилував сказати це,

Аж поки пут ганебних не розв’яже він.

Нехай палючим кидає він полум’ям,

Завіє все снігами білоперими,

Громами хай загрожує підземними, —

995] Нічим мене сказати не присилує,

Кому його належить з трону скинути.

ГЕРМЕС

Побачиш сам, чи допоможе це тобі...

ПРОМЕТЕЙ

Все передбачив і давно вже зважив я.

ГЕРМЕС

Наважся, о наважся, нерозсудливий,

1000] Хоч задля мук цих розумніше мислити.

ПРОМЕТЕЙ

Дарма, мов хвиль прибоєм докучаєш ти

Вмовлянням. Не думай, що, лякаючись

Погрози Зевса, стану я, мов женщина,

Благать, кого ненавиджу, й ламатиму

1005] я руки по-жіночому, щоб змилувавсь

І увільнив з кайданів, — ні, не буде так. [...]

1040] Все я знав наперед, що звістив він мені.

Мук зазнати ворогу від ворогів —

Не ганьба. Хай же ринуть на мене вогню

Дволезого кучері, неба ефір

Хай від грому, від натиску буйних вітрів

1045] Розірветься на частки: землю важку

Аж до самих основ, до коріння її,

Переможний хай похитне буревій;

В шумуванні шаленім хвилі морські

Хай сплетуться з шляхами небесних світил.

1050] В вировому коловертні долі нехай

Закинуть в Тартару чорну глибінь

Моє знесилене тіло — на смерть

Ніколи мене не вбити! [...]

Супротивні вітри летять звідусіль

В незрименному герці, — заколот, бій,

Вітрове повстання! В страшній боротьбі

Все змішалось — повітря і хвилі морські!

1090] Всю цю бурю наслав розлючений Зевс,

Щоб мене вжахнути.

О пречесна мати моя, о ефіре,

Що світлом усіх обіймаєш, поглянь —

Я страждаю безвинно.

При громі й блискавицях скеля з Прометеем провалюється в безодню.

З давньогрецької переклав Борис Тен

Формуємо компетентності предметні і ключові

Знаннєвий компонент

I

1. Що вам відомо про давньогрецький театр?

2. Дайте визначення літературознавчого терміна «трагедія».

3. Що нового зробив Есхіл для створення давньогрецького театру?

4. Хто із українських митців звертався у своїй творчості до образу Прометея?

II

1. Що є спільного у сучасного і давньогрецького театрів?

2. Які цікаві факти ви дізналися про Есхіла?

3. Чому Есхіла називають «батьком трагедії»?

4. За що Зевс покарав Прометея?

5. Які блага дав Прометей людям?

Діяльнісний компонент

1. Схарактеризуйте образ Прометея з трагедії «Прометей закутий».

2. Складіть цитатний план-характеристику образу Прометея.

3. Порівняйте образ Прометея у давньогрецькому міфі і трагедії Есхіла.

Ціннісний компонент

1. Чим образ Прометея приваблює людей?

2. Поміркуйте, яких людей в наш час порівнюють з Прометеем.

Математична грамотність

За допомогою малюнка (образної, схематичної, графічної візуалізації) та його обґрунтування (пояснення, чому саме ці образи, схеми, кольори ви обрали, як це узгоджується з авторським задумом) покажіть своє сприйняття ідейного змісту трагедії Есхіла «Прометей закутий».

Обізнаність та самовираження у сфері культури

1. Назвіть відомі вам твори мистецтва, в яких відображено образ Прометея.

2. Пошукайте відомості про митців Давньої Греції: Гесіода, Геродота, Плутарха. Чим вони відомі? Який внесок до розвитку давньогрецької культури вніс кожен із них?



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.