Електронний додаток до підручника з Зарубіжної літератури. 10 клас. Ісаєва - Нова програма

Вільям Шекспір

William Shakespeare

(1564-1616)

Цитати для душі від Вільяма Шекспіра

• Є багато чого на світі, друг Гораціо, що й не снилося нашим мудрецям («Гамлет»).

• Наша особистість — це сад, а наша воля — його садівник («Отелло»).

• Гримає лише те, що порожньо зсередини («Король Лір»).

• Надія — посох любові: вирушай, озброївшись ним проти навіювань відчаю («Двоє веронців»).

• Увесь світ — театр, а люди в нім актори («Як вам це сподобається»).

• Любов — над бурі зведений маяк,

Що кораблям шле промені надії (сонет 116).

Сава Бродський. Ілюстрація до трагедії «Гамлет» (1982)

У творчій майстерні письменника

ПРО СВОЄРІДНІСТЬ ДРАМАТУРГІЇ ШЕКСПІРА

Художня система драматургії Шекспіра виросла на ґрунті традицій народного театру й лише небагато чим зобов’язана античному театрові. Драма класичної давнини відрізнялася суворою єдністю побудови. У п’єсах античних авторів дія зазвичай відбувалась в одному місці й протягом короткого терміну, близько доби; сюжет містив лише одну подію. У трагедіях дія взагалі починалась уже напередодні розв’язки конфлікту.

Драматургія ж Шекспіра не скута жодними жорсткими межами. П’єса зображає не одну, а цілий ланцюг подій, глядач бачить зародження, розвиток, ускладнення і розв’язку з багатьма всілякими подробицями. Нерідко перед ним проходить усе життя людини. А поряд із долями головних героя і героїні показано й долі решти учасників подій.

Шекспір часто веде дві, а то й три паралельні лінії дії. Деякі епізоди не завжди пов’язані з головною дією, але по-своєму й вони необхідні, — для створення атмосфери й змалювання життєвих обставин, у яких розвивається трагедійний або комічний конфлікт.

Порівнюючи два типи драми, німецький критик початку XIX століття Август Вільгельм Шлегель влучно визначив, що антична трагедія скульптурна, а трагедія Шекспіра — живописна. І справді, в античній драмі велична й незмінна фігура героя або героїні подібна до прекрасної статуї, тоді як у п’єсах Шекспіра багато різноманітних персонажів, і загалом його драми подібні до строкатих, багатобарвних картин з безліччю цікавих деталей.

Давнина суворо розмежовувала п’єси за їх загальною тональністю: тоді були або похмурі, або веселі вистави — трагедії або комедії. У Шекспіра в одній п’єсі уживається серйозне зі смішним, і в його трагедіях немало блазнювання, а в комедіях інколи відбуваються події, які перебувають на межі трагічного.

Шекспір привніс у драму важливі нові художні принципи, яких до нього взагалі не було в мистецтві. Характери героїв у давній драмі були наділені лише однією якоюсь важливою рисою. Шекспір створив героїв і героїнь, яким притаманні риси духовно багатої живої особистості. Водночас він показав характери своїх героїв у розвитку. Ці художні нововведення збагатили не тільки мистецтво, а й розуміння природи людини.

За статтею Олександра Анікста «Вільям Шекспір»

Заглиблюючись у царину гуманітарних наук

ОСНОВНІ ОСОБЛИВОСТІ АНТИЧНОЇ І ШЕКСПІРІВСЬКОЇ ДРАМАТУРГІЇ

АНТИЧНА ДРАМАТУРГІЯ

ДРАМАТУРГІЯ ШЕКСПІРА

побудова і сюжет драматичного твору

єдність місця, часу, дії

відсутність часових і просторових обмежень, кілька ліній дії

персонажі

велична і незмінна фігура головного героя, характери персонажів наділені однією важливою рисою

характери персонажів у розвитку, герої наділені рисами духовно багатої живої особистості

загальна тональність п’єси

суворе розмежування п’єс на похмурі (трагедії) і веселі (комедії)

поєднання в одній п’єсі серйозного і смішного

Владислав Єрко. З ілюстрацій до трагедії «Гамлет» (2008)

МОНОЛОГ ГАМЛЕТА В ОРИГІНАЛІ

То be, or not to be, that is the question;

Whether 'tis nobler in the mind to suffer

The Slings and Arrows of outrageous Fortune

Or to take arms against a sea of troubles,

And by opposing, end them. To die, to sleep;

No more; and by a sleep to say we end

The heart-ache and the thousand natural shocks

That flesh is heir to — 'tis a consummation

Devoutly to be wish'd. To die, to sleep;

To sleep, perchance to dream. Ay, there's the rub,

For in that sleep of death what dreams may come,

When we have shuffled off this mortal coil,

Must give us pause. There's the respect

That makes calamity of so long life,

For who would bear the whips and scorns of time,

Th'oppressor's wrong, the proud man's contumely,

The pangs of dispriz'd love, the law's delay,

The insolence of office, and the spurns

That patient merit of th'unworthy takes,

When he himself might his quietus make

With a bare bodkin? who would fardels bear,

To grunt and sweat under a weary life,

But that the dread of something after death,

The undiscovered country from whose bourn

No traveller returns, puzzles the will,

And makes us rather bear those ills we have

Than fly to others that we know not of?

Thus conscience does make cowards of us all,

And thus the native hue of resolution

Is sicklied o'er with the pale cast of thought,

And enterprises of great pitch and moment

With this regard their currents turn away,

And lose the name of action. — Soft you now!

The fair Ophelia! Nymph, in thy orisons

Be all my sins remember'd.

Владислав Єрко. З ілюстрацій до трагедії «Гамлет»

МОНОЛОГ ГАМЛЕТА У ДЗЕРКАЛІ ДВОХ ПЕРЕКЛАДІВ

Бути чи не бути — ось питання.

В чім більше гідності: терпіти мовчки

Важкі удари навісної долі,

Чи стати збройно проти моря мук

І край покласти їм борнею? Вмерти —

Заснуть, не більш. І знати, що скінчиться

Сердечний біль і тисяча турбот,

Які судились тілу. Цей кінець

Жаданий був би кожному. Померти —

Заснути. Може, й бачити сновиддя?

У цьому й перепона. Що приснитись

Нам може у смертельнім сні, коли

Вантаж земної суєти ми скинем?

Оце єдине спонукає зносить

Усі нещастя довгого життя;

Інакше — хто ж би стерпів глум часу,

Ярмо гнобителів, пиху зухвальців,

Зневажену любов, суди неправі,

Нахабство влади, причіпки й знущання,

Що гідний зазнає від недостойних, —

Хто б це терпів, коли удар кинджала

Усе кінчає? Хто б це став потіти,

Вгинаючись під тягарем життьовим,

Якби не страх перед незнаним чимось

У тій незвіданій країні, звідки

Ще не вертався жоден подорожній?

Миритись легше нам з відомим лихом,

Аніж до невідомого спішити;

Так роздум робить боягузів з нас,

Рішучості природжений рум'янець

Блідою барвою вкриває думка,

І збочує величний намір кожен,

Імення вчинку тратячи. Та годі!

Офеліє! В своїй молитві, німфо,

Згадай мої гріхи!

Переклад Григорія Кочура

Владислав Єрко. З ілюстрацій до трагедії «Гамлет»

І от питання — бути чи не бути.

У чому більше гідності: скоритись

Ударам долі і лягти під стріли,

Чи опором зустріти чорні хвилі

Нещасть — і тим спинити їх? Заснути,

Померти — і нічого, лиш зазнати,

Як сон позбавить болю, нервів, тіла,

А з ними і страждань. Така розв’язка

Цілком годиться. Так, заснути, спати —

І що, і сни дивитися? Проблема

Одна: які нам сни присняться, мертвим,

Коли земні марноти відшумлять?

І тут сидить вагання: ще хоч трохи

Побути, вік добути свій, а звідси —

Примноження нещасть. Якби не це,

То хто із нас терпів би ці знущання:

Ці утиски верхів, апломб нікчем,

Зневажене кохання, беззаконня,

Нахабство влади, напади на честь,

Якими послуговується підлість,

Хто став би це терпіти, адже можна

Звичайним лезом зупинити хід

Усіх страждань? І хто тягнув би далі

Життєву лямку і стікав би потом,

Якби не страх — а що там, після смерті,

У тій країні з інших географій,

Що з неї не прийдуть мандрівники?

І страх нам каже витерпіти муки

Тутешні, добре знані, й не шукати

Незнаних, потойбічних. Винен розум —

Це він блідими робить нас і барви

Поривів наших, а відважні плани

По роздумах воліємо відкласти

І зовсім поховати. Хтось тут є?

Офелія! За мене помолися,

Прекрасна німфо, грішного згадай.

Переклад Юрія Андруховича

Владислав Єрко. З ілюстрацій до трагедії «Гамлет»

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

На українській сцені вперше поставлено уривки з п’єси «Гамлет» у перекладі українською мовою Михайла Старицького. Музику написав видатний композитор Микола Лисенко. Цікаво, що роль данського принца виконував також сам Старицький. Нині вистава йде на різних театральних сценах країни. Серед найцікавіших трактувань великої трагедії називають спектаклі «Гамлет. Сни» Андрія Жолдака в Харківському театрі імені Т. Шевченка та «Гамлет» Станіслава Мойсеєва в Молодому театрі (м. Київ) у 90-ті роки XX століття, а також виставу «Гамлет» Дмитра Богомазова, прем’єра якої відбулася 2009 р. в Одеському українському музично-драматичному театрі імені В. Василька. Цей спектакль і нині можна побачити в його репертуарі.

Театральна афіша до вистави «Гамлет» в Одесі (2009)

Заглиблюючись у царину гуманітарних наук

Твори Шекспіра відіграли величезну роль у розвитку англійської мови. Невипадково кажуть: хочеш оволодіти англійською, читай цією мовою Шекспіра. Шекспірівські вислови збагатили й інші мови. Так, фрази «Увесь світ — театр», «Бути чи не бути» добре відомі в багатьох країнах світу. Але не лише вони.

• Пропонуємо вам долучитися до скарбниці шекспірівської мови і, спираючись на наведений інформаційний плакат, взяти участь у квесті «Фрази, запропоновані або популяризовані Шекспіром». Завдання та запитання мовно-літературного квесту:

1. Знайдіть на плакаті фразу з трагедії «Гамлет». Поясніть її значення.

2. Придумайте речення з висловом, який характеризує одну з рис людини.

3. Який з наведених висловів викликає асоціації з відомим твором Джеймса Олдріджа? З яким саме й чому?

4. Яка із фраз перегукується з відомим біблійним афоризмом (напис на кільці Соломона)?

5. Яким з наведених висловів ви могли б схарактеризувати самого Шекспіра або його твори? Поясніть свій вибір.

6. Назвіть фрази, які й нині часто використовують в українській мові.

Літературні нотатки подорожнього

Шекспіру та його персонажам зведено чимало різноманітних пам’ятників і на батьківщині митця, і поза її межами. Серед найцікавіших — монументальний скульптурний ансамбль, відкритий у 1888 р. в Стретфорді-на-Ейвоні (скульптор — Рональд Сатерленд Гауер). Великий драматург і поет сидить на високому постаменті, прикрашеному лавровими вінками. Навколо нього — фігури чотирьох літературних персонажів: Леді Макбет, лицаря-блазня Джона Фальстафа, юного принца — майбутнього короля Герніха V, і Гамлета, який схилився над черепом бідного Йоріка. Вибір цих дійових осіб шекспірівських п’єс не випадковий. Скульптор таким чином прагнув увиразнити чотири грані таланту Шекспіра — геніального творця трагедій, комедій, любителя історії та філософії.

Скульптура Гамлета як частина монументального ансамблю, присвяченого Шекспіру в Стретфорді-на-Ейвоні

Афіша нео-опери жаху «Hamlet» на сцені Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру імені Івана Франка