Електронний додаток до підручника з Зарубіжної літератури. 10 клас. Ісаєва - Нова програма

Відродження в Італії

1. Уважно роздивіться колаж. Які твори образотворчого мистецтва італійського Ренесансу на ньому зображено? Укажіть їх авторів. Як ви думаєте, чому саме ці твори обрано для колажу? Створіть свій колаж на тему «Мистецтво італійського Відродження». Обґрунтуйте вибір творів.

2. Прокоментуйте хмаринку слів «Література італійського Відродження». Укладіть на її основі зв’язну розповідь.

Данте Аліг'єрі

Dante Alighieri

(1265-1321)

• Порівняйте різні варіанти українського перекладу початку «Пекла». Зверніть увагу на особливості передачі змісту та форми. Які перекладацькі знахідки, на вашу думку, більш точні й конкретні? Які образи більш виразні? Хто з перекладачів відмовився від рими?

На середині шляху життєвого

Я опинився десь у темнім лісі.

Від простої відбившися дороги.

Гей, і сказати годі, що за скрута,

Який він був густий, ціпкий, колючий, —

Згадать його, то знову жах проймає,

Такий жах, що лиш смерть жахніша трохи.

Та гов, а я добро і там знайшов!

Скажу ж про все, на що там надивився.

Переклад Івана Франка

В путі життя, на середині саме,

Я опинився в пралісі густому

І йшов наосліп нетрями-ярами.

Аж моторошно робиться самому,

Коли згадаю праліс цей заклятий,

Бір непрохідний в мороці страшному!

Зі смертю лиш це можна порівняти.

Та знову долю я знайшов щасливу.

А як — про те ви будете читати.

Переклад Максима Рильського

та Петра Карманського

На півшпяху свого земного світу

Я трапив у похмурий ліс густий,

Бо стежку втратив, млою оповиту.

О, де візьму снаги розповісти

Про ліс листатий цей, суворий, дикий,

Бо жах від згадки почина рости!

Над смерть страшну гіркіший він, великий, —

Але за благо те, що там знайшов,

Повім про все, що в пам’ять взяв навіки.

Переклад Євгена Дроб’язка

Здолавши півпуті життя земного,

я раптом опинився в темній хащі,

бо втратив правоту шляху прямого.

О, як провім про ті місця пропащі,

бо дебр така постала непроглядна,

що й згадку страх не полиша нізащо!

Страшніш од неї смерть лише всевладна;

але й добро там довелося стріти,

тому про все я оповім докладно.

Переклад Максима Стріхи

Цитати для душі від Данте

• Душа людини — найбільше диво світу.

• Возлюбіть світло знання!

• Прямуй своїм шляхом, і нехай люди говорять усе, що їм заманеться.

• Наймудріша людина та, яку понад усе дратує втрата часу.

Заглиблюючись у царину гуманітарних наук

У п’ятій пісні «Пекла» Данте розповідає про трагічне кохання Франчески й Паоло. Дослідники стверджують, що така історія була насправді. Сталося це так. У правителя Равенни Гвідо да Полена була донька — Франческа, яка славилася своєю вродою. Щоб об’єднати два знатних роди, батько хитрощами видав дівчину заміж за некрасивого і кривого Джанчотто Малатеску, батько якого був ватажком ґвельфів у Ріміні. Нещасна Франческа покохала брата нелюба — юного й вродливого Паоло. Одного разу, коли закохані читали роман про любов Ланчелота — лицаря Круглого Столу — до королеви Джіневри, дружини короля Артура, вони поцілувалися. Це побачив підступний Джанчотто. Гнів і ревнощі засліпили його, і він убив обох коханців.

Фреска Джотто із зображенням Данте

Фото внутрішньої частини гробниці Данте у Вероні

Рафаель Санті. Данте, Гомер, Вергілій і юнак-поводир Гомера (фрагмет фрески «Парнас») (1511)

ПІСНЯ П’ЯТА

У скороченні

У супроводі Вергілія Данте сягає другого кола Пекла, де розміщено порушників шлюбної вірності. Біля входу подорожніх зустрічає «страхітний Мінос», який виконує роль верховного судді і витками хвоста визначає міру покарання грішникам. Данте на власні очі бачить, як пекельні вихори волочать, тягнуть і б’ють нещасних, їхні душі «ридають, виють, сповнюючись хіттю». Серед них відомі історичні особи (цариця Вавилона Семіраміда, цариця Карфагена Дідона, цариця Єгипту Клеопатра), герої античних міфів (Єлена, Паріс, Ахілл) та середньовічних романів (Трістан). Данте надзвичайно вражений побаченим. Його увагу привернули дві тіні, він просить їх зупинитися. Одна з них розповідає поетові свою сумну історію.

73] [...] І я сказав: «Співцю, поговорити

74] Хотів би я із тінями двома1,

75] Що вихор їх жене несамовитий».

76] І він: «Побачиш, як зрідіє тьма

77] Й вони наблизяться: ім'ям любові

78] Благай, і пара підлетить сама».

79] Коли до нас їх вир підніс раптовий,

80] Подав я голос: «Привиди журби,

81] Як Інший зволить, станьмо до розмови».

82] Як в полум’ї жадоби голуби

83] У рідні гнізда між зелені крони

84] Летять на крилах спільної судьби, —

85] Вони удвох з оточення Дідони

86] Перенеслись у пітьмі коловій, —

87] І стали біля нас без заборони.

88] «О ти, що ходиш по землі живий

89] І надійшов сюди, у сморід чорний,

90] До нас, що світ забарвили в крові.

91] Якби нам другом цар був непоборний,

92] Вблагали б ласку ми тобі послать,

93] Щоб ти щасливим був у висі горній.

94] То слухай, споминай, що є згадать,

95] І поки буря десь там забарилась,

96] Ми будем слухати і розмовлять.

1 Із тінями двома — Тіні Франчески да Ріміні й Паоло Малатести, які нерозлучні навіть у пеклі.

97] Жила я там же, де й на світ з’явилась,

98] Над морем тим, що в нього По втіка,

99] Котра супутниць тьмою збагатилась.

100] Кохання, що шляхетних обпіка,

101] Його зманило молодичим станом,

102] Який сточила тут печаль гірка.

103] Кохання, що кохать дає й коханим,

104] Мене взяло, вогнем наливши вщерть,

105] Що став моїм він, як ти бачиш, паном.

106] Кохання нас вело в злощасну смерть.

107] Каїна1 жде того, хто кров’ю вмився», —

108] І вже їх ворушила вітраверть.

109] Ці душі слухавши, я похилився

110] І в болісну заглибився печаль;

111] Поет спитав нарешті: «Чом спинився?»

112] І я на це почав: «О лютий жаль!

113] Ці ніжні мрії, ці солодкі чари

114] Їх завели в таку скорботну даль!»

115] А там звернувся до цієї пари

116] Й почав: «Франческо, від твоїх страждань

117] У серці чую болісні удари.

118] Але скажи: під час палких зітхань

119] Як вчило вас чаруюче кохання

120] Спізнати мить жагучих поривань?»

121] Й вона: «Немає більшого страждання,

122] Як згадувати любий щастя час

123] В біду; твій вождь здає в тім справоздання.

124] Коли ж ти прагнеш знать, який у нас

125] Початок був коханню, збудься спраги, —

126] Я плакать буду й мовить водночас.

127] Якось ми вдвох читали для розваги,

128] Як Ланчелота2 взяв кохання пал,

129] І самоти не брали до уваги.

1 Каїна — частина Пекла, де караються ті, хто вбив або зрадив своїх рідних. Назва за ім’ям першого братовбивця Каїна.

2 Ланчелот — герой середньовічного роману про лицаря Круглого Столу, який кохав королеву Джіневру, дружину короля Артура.

130] І часто, мов під дією дзеркал,

131] Нам під очима лиця пік рум’янець.

132] Але нас подолав миттєвий шал:

133] Ми прочитали, як тремтів коханець,

134] Бо вперше в губи цілував самі, —

135] І цей от, мій незмінний співвигнанець,

136] Мені вуста торкнув, з жаги німий, —

137] Твір і співця за Галеотто1 мавши,

138] Вже того дня більш не читали ми».

139] Так дух розповідав цей, споминавши,

140] А той ридав; і руки я простер

141] У даль за ними, від жалю вмиравши,

142] І впав, неначе той, хто нагло вмер.

1 Галеотто — лицар, який сприяв зближенню Ланчелотаз Джіневрою

РАЙ

ПІСНЯ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТЯ

У скороченні

У третій частині герой поеми потрапляє до Раю. Разом з Беатріче Данте підноситься на усі дев’ять небес і, нарешті, потрапляє до Палаючого неба, де перебуває Бог. Провідником поета тепер стає святий Бернар, богослов і проповідник. Замінивши Беатріче, яка зайняла своє почесне місце у Раю неподалік від самої Богоматері, «мудрий споглядальник» Бернар розповідає Данте про святих Раю й готує його до видіння Бога. В останній пісні «Раю» святий Бернар молить обожнювану ним Марію, щоб вона зміцнила зір Данте, аби він зумів побачити самого Бога в його невимовному сяйві. Це бажання вислухано. Данте ділиться своїми враженнями від побаченого. Поет прагне зрозуміти, як у ликові Христа поєдналися божественна й людська сутності. Але розум йому відмовляє, натомість приходять Осяяння й Любов.

55] [...] Мій зір бере тут гору над словами,

56] Бо не відтворять бачене вони,

57] Воно ж на пам'ять тисне тягарями.

58] Неначе той, хто часто бачить сни,

59] І довго з них один його хвилює,

60] І тільки він один йому ясний, —

61] Такий і я: хоч обмаль вже вогню є

62] В моїй примарі й жевріє вона,

63] А в серці насолода аж вирує.

64] Так точить сніг яскравість весняна,

65] Так листя в вихорі легке знялося,

66] І сплутались Сівілли письмена1.

67] О вишнє світло, що у вись звелося

68] Над смертну думку, розумові кинь

69] Моєму трохи з баченого досі

70] І дай моїм словам таку глибінь,

71] Щоб слави присок, ледве нині видний,

72] Знесла аж до найдальших поколінь!

73] Оживши в пам’яті, як відсвіт бідний,

74] І продзвенівши в цих моїх рядках,

75] До них долине пломінь твій побідний!

76] Згадавши рани на своїх очах

77] Від сяєва, вважав я, що, осліпши,

78] Не бачив би нічого по боках.

79] Пригадую, що я, немов прилипши,

80] Дививсь туди, аж поки Вічна Міць

81] Не піднесла мене у світ ще ліпший.

82] О щедрий даре вишніх таємниць,

83] Дай утопити зір в яскравім світі,

84] Який не зна ні меж, ані границь!

85] Я бачив, що у цій глибіні окритій

86] Любов, як в палітурці, добира

87] Розкидане, мов сторінки розбиті.

88] Суть, випадковість, суміш зла й добра

89] Роїлись на межі мого вмлівання...

90] І мову ніби сутінок стира2.

91] Я, мабуть, вузол бачив їх зливання,

92] Бо, не скінчивши слова ще свого,

93] Відчув я величезне раювання.

94] Забулася ця мить життя мого,

95] Мов двадцять п’ять віків, як замір смілий

96] Нептуна здивував веслом Арго3.

1 І сплутались Сівілли письмена. — За словами Віргілія, кумейська Сівілла писала свої пророцтва на листі дерев і розкладала його по всій печері. Коли вхід відчинявся, вітер розвіював його, і не можна було відновити змісту Сівіллиних письмен.

2 84-90. У Богові поєднано всі сутності світу.

3 94-96. Забулася ця мить життя мого... — відразу після видіння воно забулося в пам’яті поета ще дужче, ніж похід аргонавтів.

97] Тож розум мій глядів заціпенілий,

98] Піднесений, уважливий, меткий,

99] Здивований і з дива спломенілий.

100] За ясним сяйвом пломінь цей такий,

101] Що в нього йде все на землі постале,

102] І іншого не вміщують думки.

103] До нього пожадання волі стале, —

104] Все — в ньому благо, поза ним стає

105] Потворним все, що в ньому досконале.

106] Хоч вбоге усвідомлення моє,

107] Проти моєї мови здався б пишним

108] Дитинки крик, яка із груді п’є.

109] І не тому, що він із чимось лишнім

110] В живому світлі цьому не вміщавсь, —

111] Увесь однаковий він із колишнім;

112] І несказанно зір в мені зміцнявсь,

113] І мерхнув образ зовнішній ясною

114] Глибінню, бо я сам в собі мінявсь.

115] В глибокій ясноті переді мною

116] Явилися із світла троє кіл

117] Трьох кольорів з об'ємністю одною.

118] Одне — відбиток другого всіх сил,

119] Немов Іріда близ Іріди стала,

120] А третє йде вогнем з обох світил1.

121] Який ти куций одяг надівала,

122] Безсила мисле, проти ж тебе річ

123] Іще куцішою себе являла.

124] О вічний блиску, що шляхом сторіч,

125] Самоосяжний, самоосягаєш

126] Й, осягнутий, собі зориш устріч!

127] На колі, що відбитий в ньому сяєш, —

128] Коли його я зором перебіг, —

129] Бо ти навколо сяйвом осяваєш,

130] Де завертав унутрішній поріг,

1 115-120. В глибокій ясноті... — Три однакові за розміром, але різні за кольором кола символізують три лиця Бога. Згідно з католицькою доктриною, Син є відбитком Отця, а Святий Дух походить від Отця і Сина. Ірида — у давньогр. міфології богиня Веселки.

131] Мені немовби з нас малюнок здався,

132] І наче барви власні він зберіг1.

133] Мов геометр, який старанно брався

134] За вимір площ і ліній колових,

135] Але, засад не маючи, стерявся, —

136] Такий став я при дивинах нових:

137] Хотів уздріть, як образ той у колі

138] Розміщено, як скріплюється їх.

139] Були ж у мене крила надто кволі;

140] Але яскравість сяйва тут прийшла,

141] І міць зростала розуму і волі2.

142] Уяву сила зрадила була,

143] Та, мов колеса, ясні і веселі,

144] Жадобу й волю долі повела

145] Любов, що водить сонце й зорні стелі.

1 127-132. На колі, що відбитий в ньому сяєш... — У другому колі, що здавалося відбитком першого, Дайте побачив обриси людського обличчя.

2 133-134. Мов геометр, який старанно брався за вимір площ і ліній колових... — Наче давні геометри марно намагалися визначити точне співвідношення довжини кола та його діаметра, так Данте марно намагається осягнути таємницю поєднання божественного і людського в Христі, але йому допомагає раптове осяяння з гори.

Сальвадор Далі. Явлення Христа

Сальвадор Далі. Урок історії

Книжки, які нас обирають, або які обираємо ми

Пропонуємо вам для читання твір аргентинського поета і прозаїка, публіциста, одного із найвидатніших письменників XX століття, Хорхе Луїса Борхеса «Дев’ять есе про Данте» (1982). Ця прониклива інтерпретація «Божественної комедії» руйнує звичний образ «суворого Данте», розглядаючи поему і як картину світу, і як пам’ятник нещасливому коханню. Сподіваємося, що широка ерудиція, ясний розум Борхеса, його вміння бачити те, що приховано від інших, які проявилися у цьому творі, привернуть вашу увагу.

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

• Прочитайте вірш Миколи Зерова (1890-1937) «Данте»:

ДАНТЕ

Сагою дивною, без демена й весла,

Ми пропливали вдвох, — я й чарівник Верґілій.

Як бронза він різьбивсь — і до далеких лілій

Ріка незнана нас, гойдаючи, несла.

Латаття там плелось без ліку і числа,

На світ займалося в пустелі лато хвилій;

Я поглядом тонув у тій наплаві білій,

А слухом — у речах небесного посла.

Я чув: «Ці лілії, що упояють чаром,

Далеко від землі, від valle lacrimarum,

Зросли тут засівом Господньої руки;

Далекі від тривог і від земної сварки,

Колишуться і снять, одвічні двійники

Сонетів і канцон майбутнього Петрарки».

1. Яким постає образ Данте у вірші Миколи Зерова?

2. Перша назва твору Зерова — «В царстві прообразів». Як первісна назва увиразнювала тему твору?

3. Визначте строфічну будову твору. Як ви думаєте, чому Микола Зеров її обрав?

Мистецькі передзвони

Горельєф О. Родена «Брама пекла» складається із 180 фігур. Серед них вгадуються і персонажі дантового твору. Такими є образи Франчески і Паоло, що символізують цнотливе кохання. Скульптор зобразив закоханих у ніжних обіймах, у той момент, коли вони ось-ось мають поцілуватися. Цікаво, що Роден згодом вилучив фігуру закоханих із своєї композиції, і вона продовжила своє самостійне життя як окрема скульптура, що стала відома під назвою «Поцілунок». Така ж доля спіткала й фігуру «Мислителя». Роденівський образ сповнений важкою думою про розв’язання споконвічного питання буття, про пам’ять минулих епох. Це ріднить його з образом самого Данте, який у своїй поемі зумів сконцентрувати не тільки знання минулої середньовічної культури, а й став провісником майбутнього. Роден своєю скульптурою «Брама пекла» зумів відчути Данте не тільки лірично, а й драматично, наблизившись до живого духу поета.

Огюст Роден. Брама пекла

Пам’ятник Данте у Тренто (Італія). Скульптор Чезаре Дзоккі

Книжки, які нас обирають, або які обираємо ми

Тим, кого цікавить широкий мистецький контекст художніх творів, радимо звернути увагу на унікальну книгу відомої української художниці і вченого Ольги Петрової «Божественна комедія» Данте Аліг’єрі: Мистецький коментар 14-20 століть» (2009). У ній презентовано основні художні пам’ятки митців, що у своїх творах розвинули потужну дантеану від середньовіччя до сьогодення. Зауважимо, що бібліотека Британського музею (Лондон), із якою у процесі роботи над книгою підтримувала творчі зв’язки дослідниця, придбала літографії О. Петрової — її ілюстрації до «Божественної комедії». Книга вийшла українською й англійською мовами, вона стала своєрідним проривом української культури в європейський простір.

Ольга Петрова. Ілюстрації до «Божественної комедії»

Світ можливостей,

або До уваги особистості цифрової епохи

Кола Дантового пекла (піксельний малюнок Л. Дурасової, Н. Авдєєвої, А. Гапотченко)

Сеймур Чваст. Схема «Божественна комедія»

Скріншот головної сторінки сайту «Світ Данте» (The World of Dante)

Сальвадор Далі. Молитва (з ілюстрацій до «Божественної комедії», 1951-1964)

Густав Доре. З ілюстрацій до «Божественної комедії» (1860-ті)

Ілюстрація з першого видання поеми Данте (1481)

Обкладинки сучасного українського видання поеми «Божественна комедія» (2017)

Літературні нотатки подорожнього

У багатьох куточках світу є пам’ятники Данте. Та найбільше їх, звісно, у його рідній Італії. Є вони у Вероні, Флоренції, Равенні. Одна з найвиразніших скульптурних споруд встановлена в місті Тренто (скульптор Чезаре Дзоккі). Пам’ятник поетові було споруджено наприкінці XIX століття, коли ця частина Італії належала Австро-Угорщині. Величний монумент став символом італійської культури. На його масивному постаменті в три ряди розташовані персонажі «Божественної поеми»: на нижньому ярусі зображено Пекло з Міносом, на другому — представлено сцени із Чистилища, Рай з Беатріче й ангелами — на третьому. Над колами височіє фігура поета, у руках він тримає свою комедію.

У 2015 році, на честь 750-річчя від дня народження відомого флорентійця пам’ятник Данте було встановлено і в Києві (скульптор Лучано Массарі з Італії), архітектор — Леонід Малий з України). Він з’явився в улюбленому місці киян — парку «Володимирська гірка». Флоренція, рідне місто Данте, і Київ — міста-побратими, тому, як повідомила київська влада, наступним кроком очікується відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку у Флоренції.

Пам’ятник Данте в Києві

До речі, київська спеціалізована школа № 130 з поглибленим вивченням англійської та італійської мов носить ім’я Данте Аліґ’єрі.