Електронний додаток до підручника з Зарубіжної літератури. 10 клас. Ісаєва - Нова програма

Початок епохи «-ізмів» в літературі

(Про перехід до модернізму та його художні відкриття)

...Модернізм можна вважати бунтом проти «реалізму», але не проти «реальності».

Джон Міллер, американський літературознавець

...що не день, то інший «ізм».

Поети в’яжуться в суцвіття.

Ліна Костенко

Мистецькі передзвони

Якщо вас зацікавило мистецтво імпресіонізму, то дізнатися більше ви зможете, переглянувши документальний фільм відомого американського режисера, володаря численних нагород за фільми-дослідження про мистецтво Філа Грабскі «Імпресіоністи» (2014). Розкриваючи біографії та історії робіт класиків цієї течії в мистецтві — Клода Моне, П’єра-Огюста Ренуара, Поля Сезанна, Каміля Піссарро та інших, автори фільму досліджують, чому за роботи цих митців борються виставкові зали і музеї у всьому світі. У стрічці відомі мистецтвознавці розказують, як ці художники створювали свої шедеври, що їх на це надихало і в чому секрет неймовірної популярності їхніх картин. Переглядаючи фільм «Імпресіоністи», ви можете побачити широкі коридори музеїв і чудові картини, багато з яких свого часу відкидалися суворим журі французьких виставок. А також ви зможете дізнатися, що порятункові імпресіонізму як течії від цілковитого фіаско посприяла виставка художників цього напряму в Нью-Йорку 1886 року, організована паризьким колекціонером XIX століття Полом Дюран-Рюелем (про нього також ідеться у фільмі).

Постер фільму «Імпресіоністи»

Шарль П’єр Бодлер

Charles Pierre Baudelaire

(1821-1867)

АЛЬБАТРОС

Буває, пливучи дорогами морськими,

Аби розвіятись, полюють моряки

На альбатросів тих, що в вишині над ними

Серед блакиті й хмар пливуть віддалеки.

Коли на палубу вже люта сила збила,

Король небес, що знав всі грози без числа,

Волочить важко так свої великі крила,

Мов сніжно-білі два розкинуті весла.

Крилатий мандрівник — який незграбний в рухах,

В польоті буйнокрил — каліка на ногах!

Ще й дражняться — той в дзьоб йому із люльки дмуха,

А той, глузуючи, кульгає, ніби птах!

Поете! Князю хмар твоя подібна сила,

Між блискавок ти свій у грозовій імлі;

Але під шал образ перешкоджають крила

Тобі, вигнанцеві, ступати по землі.

Переклад з французької Івана Драча

АЛЬБАТРОС

Синів височини, сріблястих альбатросів,

Що над безкраєм хвиль провадять корабель,

Буває, для забав впіймає гурт матросів

Розважити нудьгу серед морських пустель.

Та лиш поставлять їх на палубі, — ці птиці,

Володарі висот, в ту мить стають без сил:

Незграбно шкутильгать почнуть вони і биться,

Обтяжені з боків кінцями зайвих крил.

Крилаті королі! Які ж ви тут комічні!

Могутні в синяві — каліки ви тепер.

Он з люльки одному пускають дим у вічі,

Он дражнять другого, що зовсім вже завмер.

Поете! Ти також є князем висоти,

І тільки угорі — ти і краса, і сила,

Та на землі, в житті, ходить не вмієш ти,

Бо перешкодою — твої великі крила.

Переклад з французької Євгена Маланюка

L'ALBATROS

Souvevent, pour s'amuser, les hommes d'eguipage

Prennent des albatros, vaster oiseaux des mers,

Qui suivent, indolents compagnons de voyage,

Le navire glissant sur les goffres amers.

A pine les ont-ils déposés sur les planches,

Que ces rois de l’azur, maladroits et honteux,

Laissent piteusement leurs grandes ailes blanches

Comme des avirons traîner à côté d’eux.

Ce voyageur ailé, comme il est gauche et veule!

Lui, naguère si beau, gu’il est comigue et laid!

L’un agace son rec avec un brûle-gueule,

L’autre mime, en boitant, l’infirme gui volait!

Le Poète est semblable au prince des nuées

Qui hante la tempête et se rit de l’archer;

Exilé sur le sol au milieu des huées,

Ses ailes de géant l’empêchent de marcher.

ГАРМОНІЯ ВЕЧОРА

Надходить час, коли від тихого тремтіння

Духмяним ладаном димує кожен квіт;

Виводить звук і птах вечірній свій політ;

Меланхолійний вальс і млосне очманіння!

Духмяним ладаном димує кожен квіт.

І скрипки тужний схлип, мов серця голосіння.

Меланхолійний вальс і млосне очманіння!

Величним вівтарем стоїть сумна блакить.

І скрипки тужний схлип, мов серця голосіння,

А серцю вже набрид той нереальний світ!

Величним вівтарем стоїть сумна блакить;

У крові сонячне втопилося проміння.

А серцю вже набрид той нереальний світ,

Воно в минувшині бере своє коріння!

У крові сонячне втопилося проміння...

Мене твій образ, мов потир сяйний, сліпить!

Переклад з французької Всеволода Ткаченка

Літературні нотатки подорожнього

У столиці Франції — Парижі — є декілька місць, присвячених Шарлеві Бодлеру. Так, у Люксембурзькому саду увагу привертає пам’ятник митцеві роботи П’єра Фікса-Массе. На монументі з бюстом поету вигравіровано також рядки з його найвідомішої книжки «Квіти зла». Цікаво, що в дитинстві майбутній поет часто гуляв з батьком саме в цьому парку.

На найвідомішому кладовищі Парижа — Монпарнаському — недалеко від могили поета 26 жовтня 1902 року урочисто був відкритий кенотаф1 Бодлера: просто на землі на плиті розміщена загорнута в саван постать поета, а над нею височить величезна стела. За задумом автора цієї скульптурної композиції Жозе де Шармуа, це — алегорія творчості поета.

1 Кенотаф — символічна могила, що споруджується як спомин.

Кенотаф Бодлера

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Творчість Ш. Бодлера знайшла своє відображення і в українській літературі. Своє бачення цього французького поета можна знайти в спогадах і листах Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стефаника. — Так, україно-американський художник, мистецтвознавець, поет, перекладач Святослав Гординський у своєму дослідженні «Франкові «Квіти зла» аналізує спорідненість творчості Івана Франка і Шарля Бодлера. Зокрема, що відому збірку Каменяра «Зів’яле листя» він називає «Франковими “Квітами зла”». Є у С. Гординського і вірш «Бодлер», у якому є такі рядки, що образно характеризують французького поета:

І він, підвівши зір з-під хмурого чола,

Пірнав у вічний вир людських несупокоїв

В’язати китиці з кошмарних квітів зла.

Життя і творчість Бодлера не залишила байдужим і Максима Рильського. Український поет присвятив французькому митцеві вірш, який так і назвав — «Бодлер».

В раю блаженних мук, де на тонких стеблинах

Ростуть, звиваються химерні квіти зла,

Подібні до очей жіночих і звіриних, —

В пекельному раю його душа жила.

Лякати буржуа, назватись людоїдом,

Що хтів би скуштувать малесеньких дітей;

Впиватися гірким, самотнім, тонким медом

Нездійснених бажань і неживих ідей, —

І бачити в вині безстидної таверни

Вино Причастія, єдину кров Христа...

Хіба таке життя, потворне і химерне,

Не зветься: красота?

Твори Ш. Бодлера українському читачеві в різні часи відкривали такі майстерні поети і перекладачі, як Павло Грабовський, Михайло Драй-Хмара, Микола Зеров, Василь Щурат, Микола Вороний, Микола Терещенко, Дмитро Павличко, Іван Драч та інші.

Українські видання Шарля Бодлера

Мистецькі передзвони

Бодлер був справжнім поціновувачем живопису. Інтерес до цього виду мистецтва виник у поета ще в дитинстві завдяки батькові-художнику. Цікаво, що в головній книзі поета «Квіти зла» є вірш «Маяки», у якому Бодлер характеризує головних метрів живопису:

Рубенс, плин забуття, сад розкішної ліні,

Плоті свіжа подушка, де стигне сам шал,

Та життя клекотить і вирує в бродінні,

Як повітря у вітрі, як море у шквал;

Леонардо, свічадо глибоке і тьмаве,

Де розкрилених ангелів світиться сміх,

Де зринають їх тіні таємні в оправі

Льодових верхогір’їв та сосен гінких;

Рембрандт, темний шпиталь, повен туги щемкої,

Де велике розп’яття — єдина з окрас,

Де молитви із бруду злітають юрбою —

Косий промінь зими їх стинає нараз;

Мікеланджело, світ в грандіознім видінні,

Де з Гераклами в шалі змішались Христи,

Де з могил на весь зріст підіймаються тіні.

І свій саван деруть, аж ламають персти ;

Хтивість фавна, завзяття боксерського бою,

Що і в грубім красу своїх слуг береже,

Серце, повне гординею, жовчю й журбою,

Каторжан імператор смутенний, Пюже;

Вічне свято, Ватто — стільки серць, мов огнистий

Рій метеликів пурхнув, — ряхтить карнавал,

І нелічені люстри вливають займистий

Безум свій у жаркий кругойдучий цей бал;

Гойя, шабаш бісівський, навала кошмарів,

У дзеркалах — відьми серед діток малих,

В казані — людський плід, найрозкішніше з варив

І чортів спокуша лиск дівочих панчіх;

Крові озеро в тьмі, де шугають примари,

Де злий ангел завісу лісів розрива,

Де під небом згорьованим линуть фанфари,

Наче Вебера схлипи — це Делакруа (...)

Переклад з французької Івана Драча

У різні часи своє бачення Бодлера також залишили нащадкам різні художники, зокрема і французький художник, один з найоригінальніших представників образотворчого мистецтва початку XX століття Анрі Матісс.

Анрі Матісс. Портрет Бодлера (1930)

Мистецькі передзвони

1846 року Шарль Бодлер написав працю, присвячену аналізові однієї з найвідоміших художніх виставок Франції — Паризького салону. У цій роботі поет, по суті, визначає завдання сучасного йому мистецтва. Так, він проголошує, що вважає неправильним, якщо митець працює, оглядаючись на минуле. Поет закликає висвітлювати сучасне, як це робили митці античності та середньовіччя. Для цього, на думку Бодлера, важливо, щоб художники виходили на вулицю, спостерігали за навколишньою дійсністю і створювали свої роботи на основі цих вражень і спостережень. «Паризьке життя воістину багате поетичними і чудовими сюжетами, але ми почасти цього не помічаємо», — зазначав Бодлер.

Ці погляди та ідеали поета повною мірою втілив відомий французький художник-імпресіоніст Едуард Мане (1832-1883). Після знайомства з Бодлером він перестає писати традиційні картини, не відвідує музеї й не переписує класичні композиції. Мане занурює погляд у місто й шукає реальні теми для своїх полотен.

Едуард Мане. Аржантей (1874) та Балкон (1868-1869)

Цитати, для душі від Шарля Бодлера

• Красо! Чи з неба ти, чи з темної безодні

В твоєму погляді — покара і вина...

• Природа — храм живий, де зронюють колони

Бентежні стогони і неясні слова.

• Серед надії і спонуки

Ще дня людині не було...

• О море широке, вгамуй мої рани...

Заглиблюючись у царину гуманітарних наук

Усім, хто добре знав Шарля Бодлера, було відомо про його захоплення творчістю американського письменника, одного із засновників жанру наукової фантастики Едгара По (1809-1849). Як зазначає сучасна українська дослідниця Тетяна Огаркова, «в історії літератури не так просто відшукати таку містичну близькість поміж двома поетами, як була поміж Бодлером та По. Майже неможливо відшукати історію такого щирого захоплення, яке відчував автор “Квітів Зла” до автора “Ворона”».

Майже 16 років життя Бодлер присвятив перекладу французькою мовою творів Едгара По, якого вважав своїм духовним братом. Сам поет в одному з листів писав про це так: «Коли я вперше відкрив книгу, написану ним, то із жахом та захопленням побачив не лише речі, про які я мріяв сам, а й мої власні речення, які він написав за двадцять років до мене».

Завдання, яке поставив собі Бодлер, — популяризувати творчість Е. По, відкрити його твори для європейських читачів, насамперед для французів: «Я прагну, щоби Едгар По, який не є знаним в Америці, став великим письменником для Франції». Саме тому, за свідченнями дослідників, майже третину всієї творчої спадщини Бодлера становлять переклади та тексти про Едгара По.

Мистецькі передзвони

Biрші Шарля Бодлера вплинули на творчість багатьох музикантів різних часів і країн. Клод Дебюссі, Альфредо Казелло, Альбан Брег, Діаманда Галас, Мілен Фармен та інші зверталися у своїй творчості до поезії Бодлера. Сам же поет був справжнім знавцем музики.

Цікаво, що саме Бодлерові світ зобов’язаний за відкриття таланту Рихарда Вагнера (1813-1883). Музика цього німецького композитора і диригента набула популярності після есе Бодлера «Рихард Вагнер і «Тангейзер» у Парижі». У листі до Вагнера поет так описує взаємозв’язки цих двох мистецтв: «Тільки завдяки поезії і крізь поезію, тільки завдяки музиці і крізь музику душа вловлює неземну велич».

Цікаво, що читаючи уже після смерті поета щоденник Бодлера, відомий німецький філософ і психолог Фрідріх Ніцше, зазначив: «Бодлер — це немузичний Ватер, перший розумний вагнеріанець в Парижі. Вагнер, Бодлер — нервові хворобливі мученики без сонця».

Серед музичних уподобань Шарля Бодлера були також твори Фрідріха фон Августа Вебера, Людвига ван Бетховена та Ференца Ліста.

Світ можливостей,

або До уваги особистості цифрової епохи

Як зазначають сучасники поета, він просто обожнював кішок. Дослідник творчості Бодлера Теофіл Готьє писав про це так: «Він любив цих чарівних тварин, покійних, таємничих, м’яких і лагідних, з їх електричними здриґуваннями, з їхньої улюбленої позою сфінксів, які, здається, передали їм свої таємниці; вони бродять по будинку оксамитовими кроками, (...) або приходять, сідають на стіл поруч з письменником, думають разом з ним і дивляться на нього з глибини своїх зіниць із золотистими цятками з якоюсь розумною ніжністю і таємничої проникливістю».

Цікаво також, що у своїй книзі «Квіти зла» Бодлер неодноразово оспівує цих чарівних живих істот. Зокрема, у сонетах «Le Chat XXXIY», «Les Chats LXYI» і вірші «Le Chat LI».

A в збірці поезій y прозі «Паризький сплін», опублікованій уже після смерті Бодлера 1869 року, у вірші «Подвійна кімната» він так описує свою улюблену тварину: «На ліжку лежить божество, повелителька снів. Але звідки вона тут? Хто її привів? яка магічна сила підняла її на трон мрій і пристрастей? Та хіба не байдуже? вона тут! я впізнав.

Ось вони, ці очі, вогонь яких пронизує сутінки; хитрі й підступні очиці, які я впізнаю за їхньою диявольською злістю! Вони притягують, закріпачують, пожирають необережний погляд кожного, хто наважиться їх розглядати. Як часто я вивчав ці чорні зорі, охоплений допитливістю й захватом» (Переклад з французької Романа Осадчука).

Теофіль-Александр Стейнлен. Кіт узимку