Електронний додаток до підручника з Зарубіжної літератури. 10 клас. Ісаєва - Нова програма

ДО ЧИТАЧА XXI століття, або ЗАМІСТЬ ВСТУПУ

Вітаємо вас, дорогі наші читачі! Для своєї майбутньої професійної діяльності ви обрали вивчення гуманітарних наук — і не помилилися! Адже сьогодні, незважаючи на стрімкий розвиток технологій, і аналітики різних країн, і найавторитетніші особистості нашого часу, такі як, наприклад, відомий засновник операційної системи Microsoft Білл Гейтс і президент Ірландії Майкл Хіггінс, дедалі більшої ваги надають значенню гуманітарних наук, вважають, що через 10 років запит на гуманітаріїв буде більший, ніж на програмістів. І це не дивно, адже гуманітаристика — це особливий спосіб осягнення світу, це світоглядні знання.

Сьогодні ми всі усвідомлюємо, що в нашу цифрову епоху у світі бракує таких особистостей, як Стів Джобс. Його гасло «Думай інакше!», не так, як усі, без догм і шаблонів, сприяло тому, що Джобс став однією з найуспішніших особистостей XXI століття. Спробуймо спрогнозувати, яку освіту потрібно здобути, щоб досягти такого успіху, як один із засновників Apple...

Сьогодні на часі розвивати ті здібності, які не доступні роботам: креативність, уяву, ініціативу, лідерські якості. І якщо креативність, ініціативність, лідерські якості мають бути пріоритетом розвитку всіх навчальних дисциплін у школі, то формування уяви, образного мислення — це прерогатива літературних курсів.

І якщо всі інші навчальні предмети націлюють вас на формування об’єктивної картини світу, то література як мистецтво, що міститься в площині суб’єктивного, навпаки, увиразнює індивідуальне сприйняття, нестандартне мислення та суб’єктивний підхід. Це те, що не піддається алгоритмізації, тобто не буде притаманне роботам, які, за прогнозами аналітиків, у майбутньому відберуть робочі місця в більшості людей.

Оскільки предметом вивчення літературних курсів у школі є витвори мистецтва, то завдяки своїй суб’єктивній природі вони відточують наші почуття, які не завжди піддаються логіці, розвивають співчуття, вчать індивідуально сприймати й оцінювати навколишній світ. Адже мистецтво — це завжди суб’єктивність, і «об’єктивного мистецтва немає і не може бути» (Богдан-Ігор Антонич). Тому під час вивчення літературних курсів розвиваються такі уміння, які спроможні в майбутньому забезпечити конкурентоздатність людини в цьому прагматичному і технологічному світі.

А ще читання літературних творів покликано просвітити нас, збагатити культурою. А культура, на думку всесвітньо відомого художника, філософа і мандрівника Миколи Реріха, «є зброєю Світла. Культура є спасінням [...]. Тому і радісна нива культури. Радісна навіть в найважчих справах. Радісна навіть у напружених битвах з найтемнішим невіглаством».

Отже, читаючи художні твори, запропоновані шкільною програмою, будемо разом збагачуватися культурою та розвивати ті здібності, які сьогодні конче потрібні сучасній людині цифрової епохи...

Автори

ПОЛЕМІЧНІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ ПРО РОЛЬ КНИЖКИ ТА ЧИТАННЯ

Прочитайте висловлювання про роль книжки та читання. Чи можете ви з ними погодитися й чому? Які з них викликають у вас сумніви, а можливо, і заперечення? Поясніть свою думку.

Кажуть, що книжка зникає. Я гадаю, що це неможливо.

Хорхе Луїс Борхес (1899-1986),

аргентинський письменник і публіцист

Читати — це як мислити, молитися, говорити з другом, висловлювати свої думки, вислуховувати ідеї інших, насолоджуватися музикою, бачити чудовий пейзаж та прогулюватися пляжем.

Роберто Боланьо (1953-2003),

чилійський письменник

Література створена, щоб люди вчились думати. Читаючи, вчились читати.

Юрій Лотман (1922-1993),

естонський літературознавець і культуролог

Читати — означає виявляти смисли.

Ролан Барт (1915-1980),

французький філософ, критик і теоретик семіотики — науки про знаки і символи

Тільки література завжди знає все, що сталося з іншими, може статися зі мною. Її магічне дзеркало на те й налаштовано, щоб читач зміг упізнати в іншому — себе.

Оксана Забужко (народилася 1960 р.),

українська письменниця

Книжки зцілюють рани, нанесені зброєю.

Хосе Марті (1853-1895),

письменник, національний герой Куби

Книжка — це пристрій, здатний розпалити уяву.

Алан Беннетт (народився 1934 р.),

англійський письменник й актор

Парадокс читання: воно відводить нас від реальності, щоб наповнити реальність змістом.

Даніель Пеннак (народився 1944 р.),

французький письменник

• Прокоментуйте висловлювання, представлене на постері. Запропонуйте свій варіант постера або мотиватора про роль книги і читання в сучасному світі.

ПОЛЕМІЧНІ ВИСЛОВЛЮВАННЯ ПРО ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД

Уважно прочитайте і прокоментуйте висловлювання про художній переклад.

• Перекладна література в Україні має таку саму драматичну історію, що й література оригінальна, тільки вдвоє драматичнішу. Усі нагінки на мову, на письменство незмірно тяжким обухом спадали на переклад.

Ростислав Доценко (1931-2012),

український літературознавець, перекладач

• Художній переклад — явище насамперед естетичне: він має впливати на розум і почуття читача так само, як і оригінал.

Віктор Коптілов (1930-2015),

український мовознавець, теоретик і практик перекладу

• Не слова потрібно перекладати, а силу і дух.

Іван Бунін (1870-1953),

російський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури (1933)

• ...Перекладачам слід нарешті усвідомити всю відповідальність такої важливої справи, як ознайомлення українського читача з кращими творами літератур братніх народів, зрозуміти, що точна передача змісту оригіналу повинна йти в парі з високою формальною довершеністю перекладу...

Микола Лукаш (1919-1988),

український майстер перекладу

• Найкраща властивість доброго перекладача — та, що він не намагається висувати свою особистість на перший план, він намагається підкорити її творчій особистості автора оригіналу. То вже перекладачева індивідуальність виявляється у перекладі сама собою, незалежно від намірів перекладача.

Григорій Кочур (1908-1994),

український майстер перекладу

ДІЗНАЄМОСЯ ПРО ВИДАТНУ ОСОБИСТІСТЬ

Доля Умберто ЕКО (1932-2016) — яскравий приклад того, які несподівані й цікаві подарунки іноді підносить нам життя. Професор Болонського університету (Італія), доволі суворий і небагатослівний, автор наукових праць з лінгвістики, естетики, літературознавства і теорії культури, 1980 року написав філософсько-детективний роман «Ім’я троянди» і миттєво став популярним. А коли 1986 р. «Ім’я троянди» було екранізовано, і при цьому головну роль монаха-детектива у фільмі зіграв легендарний «Джеймс Бонд» — відомий голлівудський актор Шон Коннері, то папарацці влаштували за професором У. Еко справжнє полювання. Інші відомі романи митця «Маятник Фуко», «Острів напередодні», «Бавдоліно», «Таємниче полум’я цариці Лоани», «Празький цвинтар» тільки закріпили його славу одного з найцікавіших письменників сучасності.

А праці У. Еко з проблем сучасного літературознавства і культури справедливо вважають не тільки ґрунтовними науковими розвідками, а й такими, що не залишають байдужими і так званого пересічного читача.

Книжки, які нас обирають, або які обираємо ми

Якщо вам цікаво дізнатися, якою буде подальша доля читання у цифрову епоху, радимо звернути увагу на книжку Умберто Еко та Жан-Клода Кар’єра «Не сподівайтеся позбутися книжок!». Цей діалог відомого італійського ученого й письменника У. Еко з французьким режисером і актором Ж.-К. Кар’єром. Прочитавши цю книжку, ви зможете дізнатися, чому «завдяки Інтернету ми повернулися в еру текстів» (У. Еко), а також остаточно переконатися, що книга таки ніколи не зникне, на чому наголошує уже сама назва твору У. Еко і Ж.-К. Кар’єра.

Щиро й невимушено ця книжка не тільки розказує про різних письменників і їхні твори, розкриває маловідомі факти з історії книгодрукування, наводить цікаву і корисну інформацію для сучасної людини. Наприклад, про те, як обирати книжки, як навчитися фільтрувати інформацію в умовах її поширеності та доступності. Автори книжки також розглядають важливе питання про пам’ять людини в сучасному світі. Переймаючись проблемою, що сьогодні ми дедалі менше щось запам’ятовуємо, покладаючись на сучасні технології та легкодоступність інформації, У. Еко говорить про необхідність і важливість тренування пам’яті. Цікаво, що 2014 року він написав відомого різдвяного листа внукові, в якому порадив, як вберегти нашу пам’ять від старості, як її збагачувати.

Отже, у книжці Умберто Еко та Жан-Клода Кар’єра «Не сподівайтеся позбутися книжок!» кожний зможе знайти для себе багато цікавої інформації, але, що, напевно, найголовніше, ця книжка провокує свого читача на власні роздуми, змушує вступити у діалог, а можливо, й дискусію.

• Прокоментуйте хмару слів на тему «Читання». А яке б слово Ви поставили у центр хмари? Поясніть чому.

Мандруючи сторінками далеких епох

Пергаментом папір розгортає листи,

І майже без зусиль ляга під стрічку стрічка...

Євген Маланюк

Що за майстерний витвір — людина!

Дією подібна до ангела! Тямою — до божества!

Окраса всесвіту! Найдовершеніше з усіх створінь!

Вільям Шекспір

Етапи й шедеври Античності

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

І. Архаїчний (до VII ст. до н.е.)

Розвиток фольклору (зокрема, міфології) героїчного епосу

II. Класичний (VII ст. до н.е. - IV ст. до н.е.)

Панування лірики, драми і поява перших прозових жанрів

ІІІ. Елліністичний (кінець IV - II ст. до н.е.)

Поширення побутової комедії та інтимної лірики

IV. Римський (середина II ст. до н.е. - IV ст. н.е.)

Розквіт сатири та історіографії, поява роману

Зразок декламаційної лірики, яку репрезентує Тіртей уславився насамперед емоціями, що сприяли перемозі спартанців над ворогами:

Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,

Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.

Переклад з давньогрецької Григорія Кочура

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Культура Античності значно вплинула й на розвиток українського театру, музичного та образотворчого мистецтв, архітектури. Так, шанувальникам музики добре відомі опери Кирила Стеценка «Прометей» і Миколи Лисенка «Енеїда», створені за сюжетами античної міфології. Античні теми й мотиви знайшли відображення в мистецькій творчості Тараса Шевченка (малюнки «Нарцис і німфа Ехо», «Телемах на острові Каліпсо»). І нині в театрах України йдуть п’єси давньогрецьких трагіків (наприклад, «Едіп» в Одеському академічному українському музично-драматичному театрі ім. В. Василька).

Тарас Шевченко. Телемах на острові Каліпсо (1856)

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст