Всесвітня історія. 6—11 кл. Документи. Матеріали

РОЗДІЛ III. ПРОВІДНІ ДЕРЖАВИ СВІТУ У 20—30-х рр. XX ст.

ПРО США В ДОБУ «ПРОСПЕРИТІ»

...20-ті рр. характеризувалися стабілізацією світової капіталістичної економіки. Улітку 1921 р. намітився вихід економіки США із кризи, а в 1922 р. почалося промислове піднесення. <...> У період від 1922 до 1929 р. виробництво сталі у країні зросло на 70 %, нафти — на 156 %, автомобілів — на 255 %. За той самий період валовий національний продукт зріс на 54 %. До 1929 р. національний прибуток США становив 44,8 % від загальносвітового промислового виробництва, тоді як на Німеччину припадало 11,6 %, Велику Британію — 9,3 %, Францію — 7 %, Радянський союз — 6 %.

Улітку 1923 р. під час подорожі на Аляску президент Гардінг занедужав і помер. На президентській посаді, згідно з Конституцією, його змінив віце-президент К. Кулідж.

Саме Куліджу належить фраза: «Справа Америки — це бізнес», яка стала знаменитою.

Другий термін президентства Куліджа проходив під прапором процвітання, або, як казали в Америці, «проспериті». Воно розвивалося на основі наукових і технічних досягнень довоєнного й військового періодів. Особливо швидкими темпами розвивалися нові галузі промисловості — автомобільна, електротехнічна, радіотехнічна тощо. США належить пріоритет у впровадженні у промисловість масового виробництва й стандартизації, які стали девізом американського капіталізму.

Масове виробництво спирається на потужну базу механічної та електричної енергії. Можна сказати, що винахід і широкомасштабне впровадження електричного мотора змінили власне вигляд підприємств. <...> У широких масштабах упроваджується вдосконалена конвеєрна система. А це, у свою чергу, разом зі стандартизацією сприяло помітному зростанню продуктивності праці.

Період проспериті характеризувався безпрецедентним зростанням життєвого рівня широких верств населення. Нові споживчі товари, такі як радіоприймачі, телефони, холодильники й, насамперед, автомобілі, стали загальноприйнятими атрибутами повсякденного життя. Завдяки широкому впровадженню системи споживчого кредиту, для багатьох американців придбання цих товарів не становило особливих труднощів. Усе більше поширювалися газети, журнали, кінотеатри, джаз-оркестри тощо і це вносило розмаїття в життя людей.

Своєрідним барометром процвітання та символом американської економіки став автомобіль. Розвиток автомобільної промисловості відбувався одночасно з будівництвом розгалуженої мережі автомобільних доріг, що, у свою чергу, сприяло розвитку внутрішнього ринку.

Як наслідок у перше повоєнне десятиліття дистанція, що відокремлює Американський капіталізм від європейського, постійно зростала. <...> Згідно зі статистичними даними, оголошеними на Міжнародній економічній конференції в Женеві у 1927 р., на частку США припадало 40 % світового виробництва кам’яного вугілля, близько 50 % сталі й близько 70 % нафти. Показово, що, за даними американської статистики, у середньому на кожну родину цієї країни припадало близько 15 тис. дол. багатства та близько 3 тис. дол. річного прибутку.

У 1928 р., коли відбулися чергові президентські вибори, американська економіка досягла вершини піднесення. Республіканці, які звеличували успіхи американського капіталізму, стверджували, що у США знайдено шлях до безкризового розвитку, що ключ до такого розвитку належить Республіканській партії. [7, с. 139—143]

1) Дайте визначення поняття «проспериті».

2) Назвіть президентів США від Республіканської партії у 20-ті рр. XX ст. Складіть історичний портрет одного з них. Дайте власну оцінку діяльності республіканських адміністрацій у 20-ті рр. XX ст.

3) Які факти свідчили про те, що після завершення Першої світової війни США стали світовим лідером в економічному розвитку?

4) Визначте передумови американського проспериті.

5) Яку небезпеку приховувала ставка на беззупинне зростання масового виробництва та спекулятивний характер економічної активності в 20-ті рр. XX ст.?

6) Спрогнозуйте подальший розвиток США.

ІЗ КНИГИ АМЕРИКАНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА Е. СІНКЛЕРА «МІЖ ДВОХ СВІТІВ» ПРО БІРЖОВИЙ КРАХ 1929 р. В США

...Двадцять тисяч акцій із найбільш надійних по 400 доларів штука — це становить вісім мільйонів доларів — велика угода для будь-якої біржі. <...> Це могли бути тільки великі банки, які намагалися врятувати своє становище, професійні спекулянти, налякані станом справ, кредитно-комісійні трести, кількість яких сягала п’ятисот, останнім часом вони росли, мов гриби, та запевняли публіку, що їхні функції — стабілізувати біржу та охороняти інтереси людей, укладаючи їхні гроші в найнадійніші папери; тепер вони продавали хоч за щось — це була справжня паніка.

Фахівець з Американської сталі не мав жодного вибору. Він одержав накази на продаж і повинен був пропонувати свої акції. Він вигукнув 200, але, оскільки ніхто не зреагував, йому довелося крикнути 199, а потім 198. Йому здавалося, що настав кінець світу. Ось він оголосить 190, а покупців однаково не знайдеться... Якщо навіть йому і вдавалося укласти угоду, котирування не з’являлося на транслюксі. Він дізнавався на екрані про угоди, укладені ним десять хвилин тому, годину тому; це означало, що механізм транслюкса невзмозі впоратися з потоком продажів. Він уже не розумів, що з ним і де він; земля вислизала з-під ніг. <...>

Маклери вимагали нових і нових покриттів за угодами на різницю, і якщо ви не могли викласти гроші відразу, вони продавали ваші папери. У такі хвилини вас не могли врятувати ні вплив, ні дружба: комусь треба буде збанкрутувати — або вам, або маклерові. А жоден маклер не хотів збанкрутувати. <...>

Наступного дня, у п’ятницю, у всіх газетах щонайменше три-чотири сторінки були присвячені паніці та її результатам. Ніколи ще в історії біржі не було такого катастрофічно дешевого розпродажу. Уважали, що у Сполучених Штатах і Канаді з одних рук в інші перейшло тридцять мільйонів акцій. Але редактори й репортери всі як один намагалися тримати оптимістичний і бадьорий тон; вони всіляко вихваляли героїзм банкірського будинку Моргана та інших найвизначніших банкірів, які виступили на боротьбу за порятунок фінансового механізму країни. <...>

Весь день змучене місто було охоплене хвилюванням... Великі банкіри підтримували біржу лише доти, поки це їм було вигідно. Вони розвантажилися від своїх запасів у п’ятницю й суботу, і тепер, у понеділок ніхто вже нічого не купував. Фінансовий механізм зруйнувався, як картковий будиночок. Акції Дженерал Електрик, найбільшого концерну в країні, упали за цей день на сорок сім пунктів; Вестерн-Юніон — на тридцять дев’ять. <...>

Маклерам і конторникам, розсильним, секретарям і рахівникам, які наприкінці тижня й так уже працювали добу безперервно, тепер випадав ще гарячіший день: у понеділок на ринок було викинуто шістнадцять мільйонів акцій, це перевершувало всі рекорди. За приблизним підрахунком за п’ять годин цінність паперів у Сполучених Штатах зменшилася на чотирнадцять мільярдів доларів, і це був ще не кінець. <...>

Усі газети були згодні, що на біржі вибухнула паніка багатіїв. Під удар потрапили найбільші спекулянти, і багато хто з них розорився вщент. Ланні охоче припускав це, але він знав також, що на біржі грали мільйони маленьких людей і що ураган зніс їх першими. І взагалі, коли великим ділкам стає скрутно, вони завжди вміють швидко піднятися за рахунок інших. [Э.Синклер. Між двох мирів. М., 1948. с. 517—522, 539, 545, 546]

1) Про яку подію йдеться в наведеному джерелі?

2) Поміркуйте, чому «фінансовий механізм зруйнувався, як картковий будиночок». У чому полягали передумови економічної кризи?

3) Визначте причини «великої депресії».

4) Якими були її прояви в США?

5) Якими були наслідки біржового краху для населення США? Хто найбільше постраждав від цього?

6) «Велика депресія» — це випадковий збіг обставин, результат недалекоглядної політики республіканських адміністрацій чи закономірне явище? Свою відповідь аргументуйте.

ЗАКОНОДАВСТВО «НОВОГО КУРСУ» Ф. РУЗВЕЛЬТА

Закон про поліпшення становища в сільському господарстві

Даним заявляється, що конгрес проводитиме нижченаведену політику:

(1) Встановлювати і підтримувати таке співвідношення між виробництвом і попитом сільськогосподарських продуктів і такі умови їх продажу, які підвищать купівельну спроможність сільськогосподарських продуктів щодо предметів, необхідних фермерові, до купівельної спроможності цих продуктів у базисний період. <...>

Міністр сільського господарства даним уповноважується укладати оптаційні контракти з виробниками бавовни про продаж будь-якому з них такої кількості бавовни, яка не повинна перевищувати різниці, що існує між кількістю вирощеної цим виробником бавовни в поточному році і минулому році, у всіх тих випадках, коли цей виробник дасть письмову згоду скоротити виробництво бавовни в 1933 р. порівняно з попереднім роком не менш ніж на 30 % без одночасного збільшення витрат на добрива, що вносяться на кожен акр оброблюваної ним площі. <...>

Міністр сільського господарства уповноважується: І) За допомогою угод із виробниками, що укладаються на основі добровільності, або за допомогою інших методів вживати заходів щодо скорочення посівних площ або товарного виробництва (або того й іншого) будь-якого з основних сільськогосподарських продуктів. [39, с. 117—118]

Скасування золотого стандарту

На об’єднаному засіданні сенату і палати представників Конгресу Сполучених Штатів Америки вирішено, що будь-які умови, які містяться в тому чи іншому зобов’язанні <...>, якщо мають на меті дати утримувачеві зобов’язання право вимагати сплати йому боргу золотом або чинною монетою, або валютою за курсом валюти Сполучених Штатів, оголошуються такими, що суперечать суспільним інтересам. Даним забороняється прийняття в подальшому зобов’язань, які містили б вищезгадані умови або стосовно яких ставилися б ці умови. [39, с. 118]

Закон про відновлення національної промисловості

Даним визнається, що країна перебуває у стані загального лиха, що може призвести до подальшого широкого розповсюдження безробіття і дезорганізації промисловості, що у свою чергу лягає тягарем на міжштатну і зовнішню торгівлю, завдає збитків народному добробуту і підриває життєвий рівень американського народу. <...>

Президент може затверджувати кодекс або кодекси про справедливу конкуренцію для даної професії, або галузі промисловості, або їх окремих організацій відповідно до внесених прохачем або прохачами пропозицій, якщо він виявить: (1) що ці асоціації або групи не встановлюють нікому нерівних обмежень щодо членства в них і що вони дійсно є представниками вказаних у проханні професій, або галузей промисловості, або організацій, які до них входять; (2) що запропонований кодекс або кодекси про справедливу конкуренцію не спрямовані на розвиток монополій або на знищення чи придушення дрібного підприємництва і що вони сприятимуть утіленню в життя політики, передбаченої цим законом.

Після затвердження президентом будь-якого з вищезазначених кодексів про справедливу конкуренцію положення цього кодексу розглядатимуться як норми, які регулюють справедливу конкурентну практику для даної професії, або галузі промисловості, або організацій, які до них входять. Будь-яке порушення цих норм при здійсненні будь-якої міжштатної або зовнішньоторговельної комерційної операції або таке, що стосується цієї операції, розглядатиметься як нечесна комерційна конкуренція, розуміючи цей термін так, як він трактується в чинному законі про права Федеральної торгової комісії. [39, с. 118—119]

Надзвичайне федеральне управління громадських робіт

Для запровадження в життя цього закону президент уповноважується даним створити надзвичайне федеральне управління громадських робіт, усі повноваження якого здійснюватимуться федеральним надзвичайним адміністратором громадських робіт.

Адміністратор, діючи відповідно до вказівок президента, готує широку програму ведення громадських робіт, яка, разом з іншими роботами, повинна включати нижченаведені: (а) будівництво, ремонт і поліпшення шосе й магістралей, громадських будівель і будь-яких інших державних підприємств і комунальних зручностей; (б) збереження природних багатств і розвиток їх видобутку, включаючи контроль, використання й очищення вод, запобігання ґрунтовій і береговій ерозії, розвиток водної енергетики, постачання електричної енергії, будівництво різних річкових і портових споруд і запобігання повеням. <...>

За схваленням президента здійнюватиметься будівництво військово-морських суден, літальних апаратів <...> і технічних споруд для армійської авіації, будівництво житлових армійських приміщень. [39, с. 120]

1) Які реформи були проведені адміністрацією Ф. Рузвельта для подолання «великої депресії»?

2) Поясніть, чому вони дістали назву «Новий курс».

3) Які ідеї були покладені в основу реформ Ф. Рузвельта?

4) Які заходи передбачалися для стабілізації становища в галузі сільського господарства та для реанімації банківської системи?

5) Назвіть причини ухвалення Кодексу про чесну конкуренцію. Визначте наслідки впровадження цього кодексу для економіки країни.

6) Із якою метою було створене надзвичайне федеральне управління громадських робіт? Якими проблемами воно мало опікуватися?

7) Які заходи «Нового курсу», на вашу думку, заслуговують на увагу сучасних реформаторів? Чому?

8) Визначте значення реформ «Нового курсу» Ф. Рузвельта.

Закон про трудові відносини (Закон Вагнера)

Відмова працедавців визнавати право працівників за наймом об’єднуватися в організації або укладати колективні договори веде до виникнення страйків й інших форм конфліктів і неспокою в промисловості, що ускладнює або прямо заважає діловій діяльності, оскільки всі ці конфлікти (а) порушують ефективну роботу ділових підприємств і їх надійність, (б) ускладнюють ділову діяльність, (в) обмежують і ускладнюють рух сировини, напівфабрикатів і готової продукції та впливають на їх вартість, (г) знижують зайнятість населення і ведуть до зменшення заробітної плати такою мірою, що це істотно зачіпає або порушує становище ринку, який визначає розміри товарообігу.

Нерівність, що існує при укладенні трудових угод між особами, які працюють за наймом і які не користуються повного свободою асоціації, або при укладенні контрактів, і працедавцями, які організовані в корпорації або інші форми асоціацій власників, істотно зачіпає і заважає діловій діяльності та веде до загострення депресій, що повторюються, оскільки ця нерівність сприяє зниженню рівня заробітної плати й купівельної спроможності осіб, які працюють за наймом у промисловості, і заважає стабілізації конкуруючих між собою рівнів заробітної плати й умов праці всередині окремих галузей промисловості та між ними.

Наявний досвід показує, що захист законом права осіб, які працюють за наймом, організовуватися й укладати колективні угоди захищає економіку від збитків, втрат або перешкод і сприяє розвитку ділової діяльності шляхом усунення джерел виникнення конфліктів і неспокою в промисловості, шляхом заохочення дружнього вирішення трудових конфліктів, що виникають при розбіжності думок із питань заробітної плати, тривалості робочого дня або інших умов праці, та шляхом установлення рівності договірних сторін, маючи тут на увазі як працедавців, так і осіб, які працюють за наймом.

Даним передбачається організація спеціального управління, яке називатиметься Національним управлінням із трудових відносин і складатиметься з трьох членів, що призначаються президентом за погодженням і зі схвалення сенату.

Особи, які працюють за наймом, мають право на самоорганізацію, на створення робочих організацій, на вступ до цих організацій або надання їм допомоги, на укладення колективних договорів через посередництво вибраних ними представників і на спільні дії з метою ведення переговорів про укладення колективних договорів або з метою взаємодопомоги і захисту.

Дії працедавця розглядатимуться як несумісні з практикою трудових взаємин, якщо він:

(1) Шляхом втручання в дії тих осіб, які працюють у нього за наймом, перешкоджатиме їм у здійсненні прав, гарантованих цим законом.

(2) Втручатиметься в їхні дії, спрямовані на створення будь-якої робітничої організації або заважатиме їм надавати фінансову чи будь-яку іншу необхідну підтримку такій організації, [с. 121—122]

1) Які реформи були проведені адміністрацією Ф. Рузвельта для подолання «великої депресії»?

2) Поясніть, чому вони дістали назву «Новий курс».

3) Які ідеї були покладені в основу реформ Ф. Рузвельта?

4) Які заходи передбачалися для стабілізації становища в галузі сільського господарства та для реанімації банківської системи?

5) Назвіть причини ухвалення Кодексу про чесну конкуренцію. Визначте наслідки впровадження цього кодексу для економіки країни.

6) Із якою метою було створене надзвичайне федеральне управління громадських робіт? Якими проблемами воно мало опікуватися?

7) Які заходи «Нового курсу», на вашу думку, заслуговують на увагу сучасних реформаторів? Чому?

8) Визначте значення реформ «Нового курсу» Ф. Рузвельта.

ЗІ СПОГАДІВ РАДЯНСЬКОГО ДИПЛОМАТА І. МАЙСЬКОГО ПРО Ф. РУЗВЕЛЬТА

...Необхідно мати більш чітке уявлення про саму особу американського президента, адже до цього часу вона овіяна серпанком легенди, яка занадто ідеалізувала реального Рузвельта. Перед Другою світовою війною і під час війни його часто зображали як демократа вкрай лівого спрямування, ледь не соціаліста, як свого роду Авраама Лінкольна XX ст. Про Рузвельта говорили як про запеклого антифашиста, палкого прихильника самовизначення нації. Добре пам’ятаю, як у 1934 р. Герберт Веллс, повернувшись із поїздки до США, завзято доводив мені, що Рузвельт, не називаючи себе соціалістом, фактично своїм «новим курсом» прокладає шлях до соціалізму. Знаменитий письменник дуже обурився, коли я йому відповів, що, на мій погляд, «новий курс» насправді прокладає шлях не до соціалізму, а до зрощення монополій із державним апаратом, тобто до подальшого зміцнення капіталізму. <...>

Водночас реальний Рузвельт був не зовсім схожий на свій портрет, що ідеалізувався легендою. <...>

Рузвельт був, поза сумнівом, державним діячем значного масштабу — двома головами вище за таких людей, як його попередник на президентському кріслі Гувер або його наступник Трумен, — але він був державним діячем цілком буржуазного спрямування. Рузвельт мав гострий розум, широкий розмах, величезна енергія. Він дивився набагато далі, ніж інші представники американського панівного класу. Він розумів, що в умовах 30—40-х рр. XX ст. захист інтересів цього класу вимагав не зовсім звичайних засобів, і рішуче застосовував їх, часто викликаючи галасливий опір із боку реакційних і короткозорих кіл американської буржуазії. Усупереч їхній волі Рузвельт для порятунку американського капіталізму в один із найтяжчих для нього моментів (світова криза 1929—1933 рр.) вдавався до заходів, що виглядали вельми радикально. [39, с. 127—128]

1) Яку оцінку постаті Ф. Рузвельта дає автор джерела? Поясніть, чому саме таку.

2) І. Майський у своїх мемуарах пригадує попередників Ф. Рузвельта — республіканців Г. Гувера і Г. Трумена. Поясніть, у чому полягає принципова відмінність між політикою урядів цих президентів та «Новим курсом».

3) Опоненти президента Ф. Рузвельта називали його соціалістом. Якої думки з цього приводу дотримується автор джерела? Як ви гадаєте, чи можна вважати Ф. Рузвельта соціалістом? Свою думку аргументуйте.

4) Використовуючи наведений уривок та інші джерела інформації, складіть історичний портрет Ф. Рузвельта. Дайте власну оцінку його діяльності.

ЛИСТ ГЕНРАДИ БРИТАНСЬКИХ ТРЕД-ЮНІОНІВ ВИКОНКОМУ ФЕДЕРАЦІЇ ГІРНЯКІВ

Дорогий містере Кук!

Промисловий комітет Генеральної ради уважно розглянув звернення, передане йому на сьогоднішньому засіданні вашими представниками, де ви просили комітет виконати декларацію про підтримку, яку комітет готовий зробити вашій федерації з питання про спроби шахтовласників запровадити:

а) укладення порайонних договорів;

б) подовження робочого дня;

в) зниження зарплати. [77, с. 334]

ІНСТРУКЦІЯ ГЕНРАДИ ПРО ПОВЕДІНКУ ПІД ЧАС СТРАЙКУ (ІЗ ГАЗЕТИ «БРИТІШ ВОРКЕР»)

Докладіть усіх зусиль, щоб не допустити ідеї насильства й безладдя. Займайтеся будь-якою роботою вдома. Намагайтеся забавляти та розважати дітей тепер, коли ви маєте для цього час. Стежте за станом свого здоров’я: щоденна прогулянка-моціон збереже вам свіжість сил. Не сидіть склавши руки, займайтеся чим-небудь. Балакати на вулицях, обмінюючись чутками, забороняється. [77, с. 337]

ІЗ ЗАКЛИКУ ГЕНРАДИ ПРО ПРИПИНЕННЯ ЗАГАЛЬНОГО СТРАЙКУ

Генеральна рада завдяки блискучій підтримці та солідарності руху тред-юніонів дістала запевнення про те, що може бути досягнуте таке врегулювання конфлікту у вугільній промисловості, яке б виправдовувало припинення загального страйку. <...>

Уряд оголосив, що поки не завершиться генеральний страйк, не може бути жодних переговорів. Проте Генеральна рада відчуває, що в результаті своїх бесід із сером Г. Самюелем і пропозицій, які містяться в доданих при цьому документах, він отримав такі запевнення щодо умов угоди. <...>

Відповідно до цього Генеральна рада на сьогоднішньому засіданні вирішила припинити загальний страйк для того, аби поновлення переговорів, вільних від погроз як страйку, так і локауту, стало можливим із метою досягнення угоди у вугільній промисловості. [77, с. 337—338]

1) Дайте визначення поняття «тред-юніони».

2) Чим був викликаний загальний страйк 1926 р.? Яку роль в організації страйку відіграла Генеральна рада тред-юніонів?

3) Які методи боротьби використовували учасники загального страйку? Як ви гадаєте, наскільки вони були ефективними?

4) Чим було викликане рішення Генради припинити страйк?

5) Чи досягай учасники страйку бажаних результатів?

БІЛЛЬ ПРО ЗОЛОТИЙ СТАНДАРТ

Загалом протягом останніх двох місяців ми втратили в золоті та іноземній валюті суму, що перевищує 200 млн фунтів стерлінгів, без урахування 70 млн фунтів стерлінгів наших активів у Німеччині, що осіли там відповідно до нашої згоди, даної на Лондонській конференції. Ми конфіденційно інформували уряди Сполучених Штатів і Франції про ситуації, що існували у п’ятницю, і просили повідомити їхню думку про можливість одержання подальших кредитів. В обох випадках відповіді, хоча вони були дружніми і співчутливими, не давали надій на одержання допомоги в тому розмірі, у якому на той час була необхідна. У суботу ситуація стала настільки серйозною, що було зрозуміло, що її не можна владнати інакше, ніж шляхом припинення дії Акта про золотий стандарт. <...> «Уряд його величності з усією серйозністю розглянув Ваш лист від 19 числа поточного місяця, у якому Ви інформували його про серйозні труднощі, з якими Ви стикнулися при виконанні зобов’язання, покладеного на банк Англії Актом про золотий стандарт 1925 р., про продаж золота у формі зливків будь-якій особі, яка цього зажадає відповідно до Акта, і про небезпеки, які Ви передбачаєте, якщо це зобов’язання не втратить чинності. Уряд його величності вважає, що банк Англії може накладати такі обмеження на видачу золота, які Банк вважатиме необхідними в інтересах держави. [77, с. 343]

1) За яких умов та з якою метою був ухвалений Білль про золотий стандарт?

2) Який уряд у цей час перебував при владі у Великій Британії?

3) У чому полягає зміст документа?

4) Назвіть інші заходи, здійснені англійським урядом із метою подолання економічної кризи 1929—1933 рр.

ІЗ ВЕСТМІНСТЕРСЬКОГО СТАТУТУ

1. У цьому Акті термін «домініон» означає кожен із нижченаведених домініонів, тобто домініон Канада, Австралійський Союз, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз, Ірландська Вільна Держава та Нью-Фаундленд.

2. (1.) Акт про дію колоніальних законів (1865 р.) не повинен застосовуватися до будь-якого закону, що був ухвалений парламентом домініону після початку дії цього Акта.

(2.) Жоден закон і жодне положення закону, видані парламентом домініону після набуття чинності цього Акта, не будуть уважатися недійсними або позбавленими чинності сили на основними, що вони суперечать закону Англії, або положенням будь-якого нині чинного або майбутнього Акта парламенту Об’єднаного Королівства, або будь-якому указу, припису чи розпорядженню, виданому на підставі будь-якого такого Акта, і правом парламенту домініону буде скасування будь-якого такого Акта або внесення виправлень до нього, скасування будь-якого такого указу, припису чи розпорядження або внесення до них виправлень, оскільки вони є частиною закону домініону. <...>

11. Незважаючи на положення Акта про тлумачення (1889 р.) термін «колонія» в будь-якому Акті парламенту Об’єднаного Королівства, прийнятому після набуття чинності цього Акта, не включатиме домініон, або провінцію, або складову частину домініону. [77, с. 344—345]

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Назвіть домініони Великої Британії.

3) Коли був ухвалений Вестмінстерський статут?

4) Чим було викликане його ухвалення?

5) Які зміни відбулися у стосунках між метрополією та домініонами після ухвалення Вестмінстерського статуту?

6) Поміркуйте, чи міг Вестмінстерський статут остаточно вирішити колоніальні проблеми.

ЗІ СТАТТІ Б. АЧКІНАЗІ «ДИПЛОМАТІЯ Р. ПУНКАРЕ НАПЕРЕДОДНІ ГЕНУЕЗЬКОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ 1922 р. І ЗОВНІШНІ ЗАГРОЗИ ФРАНЦУЗЬКІЙ БЕЗПЕЦІ»

На початку 1922 р. французький уряд Р. Пуанкаре вдався до серії міжнародних заходів, аби заздалегідь з’ясувати ставлення світової спільноти, передусім союзників з Антанти і США, до задекларованого ним курсу «продуктивних застав», який передбачав окупацію Рурської області Німеччини у випадку продовження саботажу репараційних виплат із боку останньої. Ці демарші були приурочені до відкриття Конференції з економічної розбудови Європи, що мала зібратися навесні в італійському місті Генуя. Офіційна пропаганда наголошувала на тому, що саме відмова правителів Веймарської республіки від виконання фінансово-економічних і воєнних статей Версальського договору та відмова більшовицького уряду Росії від сплати довоєнних боргів і компенсацій за націоналізовану власність стоять на заваді господарської та політичної стабілізації в Європі, післявоєнного примирення загалом. <...>

Ставлення до конференції, задовго до її скликання, було викладено в ряді промов і заяв Р. Пуанкаре, призначеного в січні 1922 р. прем’єр-міністром Франції. Він наголосив, що цей форум не може розглядатися як визнання більшовицької Росії де-факто, що на ньому не повинні порушуватися питання перегляду мирного договору з Німеччиною, її репараційних платежів і «ніхто не має права давати Франції рекомендації, як їй слід поводитися в цих питаннях». Пуанкаре був категорично проти, щоб конференція торкалася політичних аспектів врегулювання європейських проблем, шляхи розв’язання яких були зафіксовані в мирних договорах і рішеннях союзницьких конференцій. Він виступав і проти того, щоб на Генуезькій конференції зацікавлені країни колективно обговорювали репараційне питання, вважаючи, що це є порушенням лондонських резолюцій 1921 р., які вже зафіксували їх суму й термін виплат. Дарма що проблема репарацій була тісно пов’язана із загальними питаннями фінансово-економічної стабілізації в Європі та міжсоюзницьких боргів. У спеціальній заяві канцелярії прем’єр-міністра, оприлюдненій напередодні генуезького форуму, ще раз підкреслювалося, що Франція братиме участь лише за умови збереження ним суто економічного характеру. [89]

1) Який уряд очолив Р. Пуанкаре в 1922 р.?

2) Використовуючи додаткову літературу, складіть його історичний портрет.

3) Якою була позиція французького прем’єр-міністра щодо Німеччини та Радянської Росії?

4) Чим така позиція Р. Пуанкаре загрожувала французькій безпеці?

5) За допомогою наведенного джерела та матеріалу підручника охарактеризуйте зовнішню політику уряду Р. Пуанкаре.

ІЗ ПРОГРАМИ НАРОДНОГО ФРОНТУ У ФРАНЦІЇ

Політичні вимоги

І. Захист свободи § 1. Загальна амністія.

§ 2. Проти фашистських ліг:

а) Ефективне роззброєння і розпуск напіввійськових формувань відповідно до закону.

б) Застосування заходів, передбачених законом, у випадку провокації, вбивства або замаху на безпеку держави. <...>

§ 4. Друк:

а) Скасування каторжних законів і надзвичайних декретів, що обмежують свободу думок.

в) Організація державної радіопередачі з метою забезпечити точність інформації та рівність політичних і соціальних організацій перед мікрофоном.

§ 5. Профспілкові свободи:

а) Застосування й дотримання права союзів.

б) Дотримання права жінок на працю.

§ 6. Школа та свобода совісті:

а) ...продовження строку обов’язкового навчання до 14-річного віку, а для середньої школи — відбір, необхідний як додаток до принципу безкоштовного навчання.

б) ...поважати нейтральність школи, світський характер навчання та цивільні права викладацького складу.

§ 7. Колоніальні території:

Створення парламентської комісії з обстеження політичного, економічного та морального стану французьких закордонних територій, особливо у Французькій Північній Африці й Індокитаї.

II. Захист миру

§ 1. Заклик до співробітництва всього народу та особливо мас, задіяних у справі збереження й організації миру.

§ 2. Міжнародне співробітництво в межах Ліги Націй із метою забезпечити колективну безпеку за допомогою визначення агресора як автоматичного, так і солідарного застосування санкцій у випадку агресії. <...>

§ 4. Націоналізація військової промисловості та скасування приватної торгівлі зброєю.

§ 5. Скасування таємної дипломатії. <...>

Економічні вимоги

І. Відновлення купівельної спроможності, знищеної або послабленої кризою

Проти безробіття та промислової кризи

Зменшення робочого тижня без зменшення зарплати. Залучення до трудового процесу молоді внаслідок створення системи переходу людей похилого віку на пенсію у достатньому для життя розмірі.

Швидке проведення плану масштабних робіт суспільного значення. <...>

Проти кризи в сільському господарстві та торгівлі.

Створення національного посередницького бюро із продажу зерна з метою знищення зборів, які стягують спекулянти з виробників і споживачів.

Підтримка сільськогосподарських кооперативів, постачання добривом за собівартістю через національне бюро із продажу азотного й калієвого добрива.

...полегшення боргового тягаря.

II. Проти грабунку заощаджень

За кращу організацію кредиту.

Регламентація балансів банків та акціонерних товариств.

III. Оздоровлення фінансів

Демократична реформа системи податків, що передбачає послаблення податкового тягаря, з метою створення економічного піднесення, створення нових ресурсів із застосуванням заходів, які стосуються великих капіталів (висока прогресія ставок загального податку на доходи, що перевищують 75 тис. франків, зміна податку на спадщину — обкладання прибутку монополій, щоб не допустити підвищення цін на предмети споживання).

Контроль над експортом капіталів і переслідування приховання капіталів найсуворішими заходами аж до конфіскації схованих цінностей за кордоном або відповідних цінностей у Франції. [77, с. 375—378]

1) Коли та за яких умов було сформовано Народний фронт у Франції?

2) Які партії увійшли до складу Народного фронту?

3) Випишіть до зошита політичні та економічні вимоги уряду Народного фронту.

4) Які заходи були запропоновані з метою подолання економічної кризи 1929—1933 рр.?

5) Визначте здобутки та прорахунки уряду Народного фронту.

6) Як ви вважаєте, чому уряду Народного фронту не вдалося довше утриматися при владі у Франції?

ІЗ ПРОГРАМИ НАРОДНОГО ФРОНТУ В ІСПАНІЇ

(Промова Хосе Діаса 2 червня 1935 р.)

1. Відчуження без викупу поміщицьких, церковних і монастирських земель та передання їх негайно й безоплатно бідному селянству й сільськогосподарським робітникам.

2. Звільнення народностей, пригноблених іспанським імперіалізмом. Надання права на самовизначення народностям Каталонії, Еускаді та Галісії, а також — усім іншим національностям, пригнобленим іспанським імперіалізмом.

3. Загальне поліпшення умов життя і праці робітничого класу (збільшення зарплати, дотримання колективних договорів, визнання профспілок класової боротьби, повна свобода думок, зборів, демонстрацій і друку робітників тощо).

4. Звільнення всіх ув’язнених революціонерів. Повна амністія для всіх політичних в’язнів. [77, с. 401]

1) Коли був сформований Народний фронт в Іспанії?

2) Які політичні сили та партії увійшли до його складу?

3) Поясніть, за яких обставин було створено Народний фронт в Іспанії.

4) Які основні положення були відображені в його програмі?

5) Порівняйте діяльність Народного фронту в Іспанії та Франції.

Л. ЛОНГО ПРО ПРИЧИНИ ПРИХОДУ ФАШИСТІВ ДО ВЛАДИ В ІТАЛІЇ

В Італії <...> фашизм розвивався у процесі загострення класової боротьби. Йому вдалося створити широке підґрунтя для маневрів у прошарках дрібної та середньої міської й сільської буржуазії шляхом використання у своїх цілях невдоволення та дезорієнтації цих суспільних прошарків, що зубожіли у зв’язку із кризою й зайняли ворожі пролетаріату позиції, які пояснюються помилками власне керівників пролетаріату.

Фашизм не тільки скористався невдоволенням та ницими сподіваннями певних верств населення, але й розгорнув спекуляцію їхніми кращими почуттями, які загострилися у зв’язку з війною й унаслідок укладення імперіалістичних мирних договорів. Досить нагадати, що фашизм починав свою пропаганду під доволі демагогічними гаслами про соціальний світ і республіканський лад. У них ішлося про Установчі збори, республіку, знищення Сенату, розпуск армії, створення збройної нації, передачу землі селянам, конфіскацію надприбутків, отриманих у результаті війни, тощо. Інакше кажучи, про все те, що з приходом фашизму до влади було реалізовано саме у зворотному напрямку.

Один момент, проте, хотілося б підкреслити. Незважаючи на те, що фашизму вдалося за допомогою демагогії створити потужну базу для маневрів серед дрібної та середньої буржуазії міста й села, було б найгрубішою помилкою вважати його правочинним виразником інтересів і сподівань цих прошарків. [78, с. 56—57]

1) Коли до влади в Італії прийшли фашисти? Хто був їхнім лідером?

2) У чому Л. Лонго вбачав причини приходу фашистів до влади?

3) Яким було соціальне підґрунтя фашизму?

4) Яку роль відіграли демагогія та популізм під час приходу фашистів до влади?

5) Які заходи фашистського уряду згадує автор джерела? Що вам про них відомо?

ЗІ СТАТТІ Л. БІЛОУСОВА «ДУЧЕ ВІТА»

Невгамовна жага влади була життєвою домінантою Муссоліні. Влада визначала його турботи, думки й учинки та не була повністю задоволена навіть тоді, коли він дістався вершини піраміди політичного панування. Його власна мораль, а моральним він уважав тільки те, що сприяло особистому успіху та збереженню влади. <...>

Блискучий актор і позер, сповна наділений характерним італійським темпераментом, Муссоліні обрав для себе широке амплуа: невтомний революціонер і затятий консерватор, великий дуче та «хлопець-друзяка», неприборканий коханець і благочестивий сім’янин. Але водночас — досвідчений політикан і демагог, який умів безпомилково розрахувати час і місце для удару, збурити між собою супротивників, зіграти на людських слабкостях і ницих пристрастях.

Він щиро вважав, що сильна особиста влада необхідна для керування масою, оскільки «маса — це не що інше, як отара овець, поки вона не організована». Фашизм, на думку Муссоліні, і повинен був перетворити цю «отару» на слухняне знаряддя побудови суспільства загального щастя. Тому маса має любити диктатора «і водночас боятися його. Маса любить сильних чоловіків. Маса — це жінка». Улюбленою формою спілкування з масою для Муссоліні були публічні виступи. Систематично він з’являвся на балконі палаццо «Венеція» у центрі Риму перед заповненою вщерть площею, яка вміщувала 30 тис. осіб. Натовп вибухав захватом. Дуче повільно підводив руку, і натовп завмирав, жадібно слухаючи кожне слово вождя. Зазвичай дуче не готував свої промови заздалегідь. Він пам’ятав лише основні ідеї, а далі цілком покладався на імпровізацію та інтуїцію. Він, подібно до Цезаря, збурював уяву італійців грандіозними планами, міражем імперії та слави, великих досягнень і загального добробуту. [4]

Найвідоміші висловлювання Б. Муссоліні

Демократія — це уряд, який дає або намагається дати народу ілюзію того, що народ і є паном.

Я віддаю перевагу тому, щоб за мною було 50 тис. гвинтівок, а не 50 тис. голосів на виборах».

Соціалізм — ошуканство, комедія, фантом, шантаж.

Довіряти іншим добре, але не довіряти — значно краще.

Колесо історії обертається лише кров’ю.

Правда в тому, що люди втомилися від свободи. 1 2 3 4 5 6

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Якими рисами був наділений Б. Муссоліні?

3) Яким було його ставлення до влади?

4) Опишіть, як впливали виступи дуче на натовп. Завдяки яким заходам він досягав бажаного ефекту? Чи сприяла така поведінка формуванню культу особи Б. Муссоліні?

5) Які ідеї Б. Муссоліні приваблювали італійців?

6) Використовуючи наведений уривок, найвідоміші висловлювання дуче та додаткову літературу, складіть історичний портрет Б. Муссоліні. Дайте власну оцінку цій постаті.

ФАШИСТСЬКИЙ УСТРІЙ В ІТАЛІЇ

Із реформи політичного представництва (17 травня 1928 р.)

Стаття 1. Кількість депутатів для всього Королівства встановлюється у 400 осіб. <...>

Стаття 2. Вибори депутатів відбуваються в такий спосіб:

a) представлення кандидатів у депутати організаціями, зазначеними у статтях 3 і 4;

b) призначення депутатів Великою національною радою фашизму;

c) схвалення депутатів виборцями.

Стаття 3. Право висування кандидатів у депутати належить насамперед офіційно визнаним національним конфедераціям профспілок. <...>

Зазначені організації пропонують загальну кількість кандидатів, що перевищує вдвічі кількість депутатів, яких обирають.

Розподіл кількості кандидатів за різними конфедераціями встановлюється таблицею, доданою до чинного закону. <...>

Стаття 4. Крім того, висувати кандидатів у депутати мають право офіційно визнані організації виховного, культурного, освітнього, пропагандистського та благодійного характеру, які мають загальнонаціональне значення. <...>

Стаття 5. Секретаріат і Велика рада фашизму, після одержання пропозиції, створює загальний перелік кандидатів. <...>

Стаття 10. Право брати участь у виборах мають італійські громадяни старше 21 року та громадяни у віці від 18 до 21 року, які одружені та мають дітей, причому перші й другі повинні відповідати одній із таких умов:

а) сплачувати профспілкові внески відповідно до закону <...> чи бути адміністраторами або членами одного з товариств <...>;

в) сплачувати не менше 100 лір річного податку державі <...>;

c) одержувати стипендію, зарплату або пенсію або іншу постійну платню за рахунок бюджету держави <...>;

d) бути членами католицького кліру. [77, с. 386—388]

1) Які статті наведеного документа, на вашу думку, свідчать про ліквідацію або обмеження демократичних свобод в Італії?

2) Коли виникла Велика рада фашизму? Якими були її повноваження?

3) Які зміни відбулися у виборчому законодавстві? Хто мав право брати участь у виборах?

4) Доведіть, що реформа 1928 р. була кроком на шляху знищення парламентаризму.

5) Чи можна вважати цю реформу одним із заходів фашизації країни? Свою думку аргументуйте.

ПРО НІМЕЧЧИНУ В ПЕРІОД ВЕЙМАРСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

Для нормалізації економічного розвитку Німеччини основну роль відіграли позитивні відносини з діловими колами Великої Британії, США та Франції. <...>

За період від 1924 до 1930 р. Німеччина одержала 63 млрд золотих марок. Основна частина кредитів була використана для структурної перебудови економіки, розвитку наукомістких галузей, енергетики, мережі комунікацій. Кредити склали приблизно 2/3 основного капіталу німецьких підприємств. Відбувалося інтенсивне зрощення німецького та американського, англійського капіталу, створювалися спільні компанії та банківські об’єднання. Німецький капітал наприкінці 20-х рр. брав участь у 200 із 300 міжнародних монополій. <...> Уже до 1926 р. в Німеччині починається впевнене економічне піднесення. У 1929 р. рівень виробництва досяг 117 % порівняно з 1913 р. За основними промисловими показниками Німеччина вийшла на друге-третє місце у світі.

Проте економічна стабілізація мала і зворотний бік. Країна потрапила в сильну фінансову залежність, намітилося відхилення в бік галузей, що випускають засоби виробництва. Ринок споживчих товарів залишався ненасиченим. Складною була також соціальна ситуація. Рівень оподатковування в Німеччині середини 20-х рр. був найвищим у Європі (26 % від загального прибутку населення). Заробітна плата становила 60—70 % від довоєнного рівня. Навіть у період економічного піднесення німецькі робітники одержували заробітну плату на 20 % меншу, ніж французькі, і на 40 % меншу, ніж англійські. При цьому робочий день на німецьких підприємствах знову збільшили до 10—12 годин. Високим залишався й рівень безробіття — від 3,5 до 19 млн осіб.

...За результатами виборів 1924 р. лідируючі позиції в рейхстазі зайняли центристські партії. Радикальні партії КПН і НСДАП також утворили свої фракції (відповідно 45 і 14 місць), вони зробили ставку на парламентські форми діяльності, відмовившись від екстремістських дій. [7, с. 293—295]

1) На чому ґрунтувалася нормалізація економічного життя Німеччини в роки Веймарської республіки?

2) Куди була спрямована основна частина іноземних кредитів?

3) Які структурні зміни відбулися в німецькій економіці в період стабілізації?

4) Які проблеми залишалися невирішеними в Німеччині в зазначений період?

5) Які партії відігравали вирішальну роль у політичному житті Німеччини в період Веймарської республіки?

6) У чому ви вбачаєте слабкість Веймарської республіки?

7) Поміркуйте, які уроки можна винести з історії Веймарської республіки.

В. УЛЬБРІХТ ПРО ЛИСТОПАДОВУ РЕВОЛЮЦІЮ 1918 р. В НІМЕЧЧИНІ

Настанова на створення соціалістичної республіки, яку проголосив Карл Лібкнехт і за яку боровся авангард робітничого класу, була правильною. Але завоювати більшість робітничого класу для досягнення цієї мети можна лише в боротьбі за здійснення вимог, що містилися у зверненні групи «Спартак» від 7 жовтня 1918 р. Характерним був саме збіг демократичних і антиімперіалістичних вимог, як, наприклад, покарання військових злочинців, експропріація військових концернів, соціалізація видобувної промисловості.

У ході революції з’ясувалося, що революційне повстання, яке почалося з усунення кайзерівського уряду та боротьби за негайне підписання миру, не змогло бути доведене до соціалістичної революції, оскільки опортуністична партія — німецька соціал-демократія — впливала на робітничий клас, <...> пішла на союз із магнатами вугілля і сталі та вояччиною і цим завадила подальшому розвитку Листопадової революції. Соціал-демократична партія Німеччини не хотіла й не могла остаточно розв’язати завдання революції.

...Більшість робітничого класу жила ілюзією, що соціалізм можна побудувати за допомогою Національних зборів і комісії із соціалізації. Єдиною насправді провідною силою, локомотивом революційного руху були члени «Союзу Спартака» на чолі з Карлом Лібкнехтом і Розою Люксембург. <...>

Дрібнобуржуазний за своєю сутністю уряд Еберта—Шейдемана був підтриманий більшістю робітничого класу. <...>

Більшість делегатів з’їзду не усвідомлювала, що з прийняттям рішення про передання Радами влади уряду Еберта—Шейдемана основне питання революції, питання про владу, було вирішено на користь буржуазії. <...>

Суперечність полягала ось у чому: хоча робітники самовіддано боролися за мир і повалення монархії, створювали Ради робітників і солдатів, проте більшість членів цих Рад гадало, що повалення монархії та припинення війни вже створили передумови для звільнення робітничого класу і побудови соціалізму. <...>

На другому етапі Листопадової революції, після першого Загальнонімецького з’їзду Рад, склалися нові обставини. <...>

Таким чином, головним завданням було остаточне доведення демократичної революції, створення й організація під час цієї боротьби революційної партії робітничого класу. <...>

Буржуазії вдалося, проте, за допомогою уряду Еберта—Шейдемана змусити авангард робітничого класу почати збройну боротьбу в січні 1919 р., щоб розгромити революційний авангард. <...>

...Вожді молодої комуністичної партії Карл Лібкнехт і Роза Люксембург були жорстоко вбиті. Але, незважаючи ні на що, у Берліні, у Рурській області, у Лейпцигу, Бремені й Мюнхенській радянській республіці широкі маси пролетаріату, які зазнали великих утрат, продовжували боротьбу проти військової реакції за усунення панування мілітаристів та імперіалістів, за усуспільнення великої промисловості. Це був третій етап Листопадової революції. [77, с. 287—290]

1) Яких політичних поглядів дотримувався автор джерела? Використовуючи додаткову літературу, підготуйте коротку довідку про нього.

2) Якими були основні завдання Листопадової революції в Німеччині?

3) У чому виявилися суперечності серед учасників Листопадової революції?

4) Підготуйте історичні довідки про лідерів Листопадової революції — Ф. Еберта, Ф. Шейдемана, Р. Люксембург, К. Лібкнехта. Дайте власну оцінку їхніх політичних поглядів та діяльності.

5) Чим закінчилася Листопадова революція в Німеччині?

ІЗ ВЕЙМАРСЬКОЇ КОНСТИТУЦІЇ

Стаття 20. Рейхстаг складається з депутатів німецького народу. Стаття 21. Депутати є представниками всього народу. <...>

Стаття 22. Депутати обираються загальним, рівним, прямим і таємним поданням голосів на засадах пропорційного представництва чоловіками й жінками, які досягли 20-річного віку. <...>

Стаття 23. Рейхстаг обирається на чотири роки. <...>

Стаття 25. Президент імперії може розпускати рейхстаг, але не більше ніж один раз із даного приводу. <...>

Стаття 41. Президент імперії обирається всім німецьким народом. Обраним може бути кожний німець, якому виповнилося 36 років.

Стаття 43. Президент імперії обирається на сім років. Переобрання допускається. <...>

Стаття 47. Президенту імперії належить верховне командування всіма збройними силами імперії. <...>

Якщо в межах Німецької імперії серйозно порушені суспільна безпека й порядок або якщо існує небезпека такого порушення, то президент імперії може вживати заходів, необхідних для відновлення суспільної безпеки й порядку, за потребою — із використанням збройних сил. <...> Публічно-правові привілеї та обмеження, обумовлені народженням або станом, скасовуються. Дворянські позначення вважаються лише за частину прізвища й надалі не можуть даватися. <...>

Стаття 114. Свобода особистості недоторканна. <...>

Стаття 115. Житло кожного німця є його вільним притулком. Воно недоторканне. <...>

Стаття 117. Таємниця листування, так само як і таємниця поштових, телеграфних і телефонних відносин, недоторканна. <...>

Стаття 118. Кожен німець має право <...> вільно висловлювати свої думки усно, письмово, у пресі, зображеннями або іншим способом. <...> Цензура не допускається. <...>

Стаття 123. Усі німці мають право збиратися мирно й без зброї, не роблячи попередньої заяви й не запитуючи особливого дозволу.

Стаття 125. Гарантуються свобода й таємниця виборів. <...>

Стаття 153. Власність забезпечується конституцією. [77, с. 295—297]

1) Коли була ухвалена Веймарська конституція? Чому вона дістала таку назву?

2) Якому органу належала законодавча влада в Німеччині? На який термін він обирався? Хто мав право бути обраним до законодавчого органу?

3) Якими були повноваження президента Німеччини? На який термін він обирався?

4) Проаналізуйте інші положення Веймарської конституції.

5) Використовуючи текст джерела, аргументовано доведіть або спростуйте твердження: «Нова конституція Німеччини була однією із найдемократичніших у світі. Вона створювала сприятливі умови для розвитку німецької держави й суспільства».

ЗАКОНОДАВСТВО ТРЕТЬОГО РЕЙХУ

Закон, спрямований на усунення лих народу і держави

24 березня 1933 р.

Стаття 1. Державні закони можуть, крім порядку, встановленого конституцією, видаватися також імперським урядом.

Стаття 2. Закони, прийняті імперським урядом, можуть відхилятися від імперської конституції, якщо вони не мають предметом устрій рейхстагу і рейхсрату. Права президента імперії залишаються недоторканними.

Закон проти утворення нових партій

14 липня 1933 р.

1. У Німеччині існує як єдина політична партія Націонал-соціалістична німецька робітнича партія.

2. Якщо хто-небудь вживатиме заходів на підтримку організаційної структури якої-небудь іншої політичної партії або до створення нової політичної партії, той буде покараний <...> божевільнею до трьох років або в’язницею від шести місяців до трьох років.

Закон про переустрій імперії

30 січня 1934 р.

Народне голосування і вибори до рейхстагу 1 листопада 1933 р. довели, що німецький народ, всупереч різним внутрішньополітичним обмеженням і суперечностям, злився в єдине і внутрішньо нерозривне ціле.

Тому рейхстаг одноголосно прийняв такий закон. <...>

Стаття 1. Народні представництва областей скасовуються.

Стаття 2. 1) Права верховенства областей переходять до імперії.

2) Уряди земель підкоряються імперському уряду.

Стаття 3. Імперські намісники на землях підлягають посадовому нагляду імперського міністра внутрішніх справ.

Стаття 4. Імперський уряд може створювати нове конституційне право.

Закон про ліквідацію рейхсрату

14 лютого 1934 р.

1. 1) Рейхсрат ліквідовується.

2) Представництва областей відпадають.

2. 1) Участь рейхсрату в установленні законів і в управлінні припиняється. <...>

Закон про забезпечення єдності партії і держави

1 грудня 1933 р. (зі змінами від 8 липня 1934 р.)

1. 1) Після перемоги націонал-соціалістичної революції Націонал-соціалістична німецька робоча партія є носієм німецької державної думки й нерозривно пов’язана з державою.

2) Вона є корпорацією публічного права. Її статут затверджується вождем (фюрером). <...>

3. 1) На членів Націонал-соціалістичної німецької робочої партії і штурмових загонів (включаючи підпорядковані їм підрозділи) як провідної та рушійної сили націонал-соціалістичної держави покладаються особливі обов’язки щодо вождя, народу і держави.

2) За порушення своїх обов’язків вони підлягають особливій партійній підсудності.

<...>

5. Окрім інших звичайних посадових покарань, можуть бути встановлені арешт і ув’язнення.

Закон про верховного голову німецької імперії

1 серпня 1934 р.

1. Посада президента імперії об’єднується з посадою рейхсканцлера. Через це встановлена до цього часу правочинність президента імперії переходить до вождя (фюрера) і рейхсканцлера — Адольфа Гітлера. Він призначає свого заступника.

2. Цей закон набуває чинності з моменту смерті президента імперій фон Гінденбурга. [39, с. 92—93]

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Якими, на вашу думку, були обставини приходу нацистів до влади в Німеччині? Визначте причини поразки Веймарської республіки.

3) Проаналізуйте законодавство Третього рейху. Дайте власну оцінку його законів.

4) Як наведене законодавство визначає зміст нацистської диктатури?

5) Яким чином нацистською владою було ліквідовано демократичні завоювання?

6) Завдяки яким законам Гітлер здобув виняткову владу?

7) Розкрийте основні риси нацистського режиму.

8) Поміркуйте, які альтернативи існували в Німеччині 30-х рр. XX ст. Чи можна було в тих умовах запобігти приходу нацистів до влади?

9) Які уроки має винести людство з подій, що відбувалися в Німеччині 30-х рр. XX ст.?

ІЗ КНИГИ О. ШТРАССЕРА «ГІТЛЕР І Я»

Наша книга — про Гітлера. Ми докладемо зусиль, щоб зрозуміти, які суто людські якості допомогли йому стати справжнім утіленням принципу руйнування.

Гітлер із чутливістю сейсмографа відгукується на щонайменші коливання людських сердець; він озвучує найпотаємніші бажання людей з упевненістю і точністю несвідомого знання; він зачіпає ледве помітні інстинкти, страждання і сподівання цілої нації. Але головний його принцип — принцип руйнування. Він знає тільки те, що прагне знищити; він ламає стіни, не маючи жодного уявлення про те, що буде побудоване замість них. Він — антисеміт, антибільшовик, антикапіталіст. Він таврує ганьбою ворогів, але не має друзів. Він вільний від будь-яких творчих принципів. <...>

Він був сп’янілий амбіціями, що не знають жодних моральних обмежень, і погордою, яку можна порівняти з погордою Люципера, що прагнув скинути Бога з Його безсмертного трону. <...>

Він жадав підняти маси, стати центром їх тяжіння, відобразитися в пам’яті майбутніх поколінь. <...>

Мене часто запитують, у чому полягає секрет незвичайного ораторського таланту Гітлера. Я можу пояснити його лише надприродною інтуїцією Гітлера, його здатністю безпомилково вгадувати сподівання слухачів. <...>

Він не намагається нічого доводити. Коли він говорить про абстрактні речі, такі як честь, країна, нація, сім’я, вірність, то це справляє приголомшливе враження. «Коли нація жадає свободи, в її руках з’являється зброя». «Якщо нація втратила віру через свій меч, то вона приречена на найжалюгідніше животіння». Освічена людина, почувши ці слова, здивується їх банальності. Але Гітлер такими промовами запалює аудиторію, і його слова знаходять шлях до кожного серця. Проте було б помилкою вважати, що Гітлер завжди був лише безпринципним демагогом. Колись він щиро вірив в правоту своєї справи. Він мав чуття — але не характер — революціонера, яке при спілкуванні з масами замінювало йому проникливість психолога.

Ось Гітлер входить до зали. Принюхується. Хвилину він роздумує, намагається відчути атмосферу, знайти себе. Раптом він вибухає: «Особистість не враховується. Німеччина розтоптана. Німці повинні об’єднатися. Інтереси кожного мають бути підпорядковані загальним інтересам. Я поверну вам почуття власної гідності і зроблю Німеччину непереможною».

Його слова влучно сягають цілі, він торкається душевних ран кожного з присутніх, звільняючи колективне несвідоме і висловлюючи найпотаємніші бажання аудиторії. Він говорить людям те, що вони хочуть почути.

Наступного дня, звертаючись уже не до розорених крамарів, а до ділків промисловості, у перші секунди він переживає те саме почуття невизначеності. Але його очі зажевріли, він відчув аудиторію, все в ньому перекинулося: «Нація відроджується лише зусиллями особи. Маси сліпі й тупі. Кожний із нас — лідер, і Німеччина складається з таких лідерів».

«Правильно! Правильно!» — кричать промисловці, і вони ладні заприсягнутися, що Гітлер — їх людина.

У 1937 р. на з’їзді в Нюрнберзі він звертається до жінок. Перед ним — двадцять тисяч жінок, серед них — молоді і старі, гарні й потворні, старі діви, заміжні пані та вдови, озлоблені і сповнені надій, стурбовані й самотні, жінки з високими моральними принципами і без них. Гітлер нічого не знає про жінку і про жінок, проте з його губ злітають слова, що викликали божевільний, нестримний ентузіазм: «Що дав вам я? Що дала вам націонал-соціалістична партія? Ми дали вам Чоловіка!»

І жінки відповідають йому диким криком захоплення.

У Гітлера бувають пориви мужності і напади люті, зазвичай же він слабка, нетерпляча, дратівлива, невпевнена <...> людина; він жахається від однієї думки про те, що його здоров’ю загрожує небезпека або що він може втратити контроль над своїм мисленням. [39, с. 99—102]

1) Яку оцінку дає автор джерела А. Гітлеру?

2) Які риси характеру допомогли А. Гітлеру прийти до влади в Німеччині, встановити диктаторський режим і стати «справжнім утіленням принципу руйнування»?

3) Поясніть, у який спосіб А. Гітлер грав на інстинктах та почуттях мас.

4) Використовуючи наведене джерело та додаткову літературу, складіть історичний портрет А. Гітлера.

5) Дайте власну оцінку цій історичній постаті.