Всесвітня історія. 6—11 кл. Документи. Матеріали

РОЗДІЛ VII. ПОЛЬСЬКА ДЕРЖАВА ТА МОСКОВСЬКЕ ЦАРСТВО

ІЗ ЛЮБЛІНСЬКОЇ УНІЇ

3. <...> Польська корона і Велике Князівство Литовське становлять одне нероздільне й загальне тіло, а також нерозривну загальну Річ Посполиту, що об’єдналася і злилася із двох держав і націй в єдиний народ.

4. На чолі цього народу нехай стоїть і наказує навіки один глава, один государ й один загальний король, який буде обраний спільно поляками й Литвою.

5. Вибори та проголошення великого князя литовського <...> нехай припиняться. А оскільки титул великого князя литовського й чини залишаються при виборі й коронації, він має бути проголошений королем польським й одночасно великим князем литовським, руським, мазовецьким, жмудським, київським, підляським, інфляндським.

13. Усі статути й постанови, <...> установлені проти польського народу в Литві, що стосуються придбання й володіння маєтками поляків у Литві <...>, не мають жодної сили як такі, що суперечать закону справедливості <...> й унії. <...> Але як поляк у Литві, так і литовець у Польщі може завжди вільно купувати маєтки й володіти ними. [14, с. 63]

1) З’ясуйте дату та місце підписання Люблінської унії.

2) Яку назву одержала новоутворена держава? Що вона означає в перекладі?

3) Хто мав очолювати країну?

4) Поясніть, що трапилося з титулом великого князя литовського.

5) Визначте позитивні та негативні наслідки підписання унії.

ПРО СОБОРНЕ УЛОЖЕННЯ 1649 р.

Новий закон звеличував особу царя. Другий і третій розділи Укладення спеціально присвячувалися йому. Один із цих розділів називався «Про государеву честь і як його, государя, здоров’я оберігати». Лише те, що держава брала на себе обов’язок оберігати життя й недоторканність царської особи, говорить про надзвичайний стан царя. <...>

А цар тепер перетворювався на щось подібне до бога на землі.

Саме від цього моменту цар почав правити, тобто розпоряджатися на власний розсуд долею країни й будь-якої, навіть найбільш високопоставленої, людини. Від 1653 р. припинили скликати Земські собори.

Боярська дума ще зберігалася, але її роль в управлінні державою значно зменшилася. Один із сучасників стверджував, що цар «усякі великі й малі справи своєї держави учиняє за власного волею, а з боярами і думними людьми радиться про те мало».

Цар став вимагати не тільки вірної служби, але й «радісної слухняності», щиросердного ставлення. <...>

Якщо навіть доступ знаті до царя вважався особливою милістю, то спілкування з простим людом цар був позбавлений від самого народження. До 16 років царевича Олексія взагалі не показували народу. Якщо він ішов до церкви, по обидва боки від нього несли сукняні полотнища, які приховували його від цікавих поглядів. У церкві його місце було обгороджено.

Зі сходженням на престол цар рідко з’являвся перед народом, а якщо це траплялося, то виходив лише в супроводі сильної охорони. [14, с. 57]

1) За якого царя було прийняте Соборне уложення?

2) Які соціальні верстви були зацікавленні в посиленні влади царя?

3) У якому становищі опинилася боярська дума після прийняття Соборного уложення?

4) Поміркуйте, чи стало прийняття Соборного уложення початком формування абсолютизму в Московській державі.