Підручник по Всесвітній історії. Нові часи. 9 клас. Білоножко

§ 11. ФРАНЦІЯ

1. Реставрація Бурбонів

Після остаточного розгрому Наполеона у Франції було відновлено владу королівської династії Бурбонів. Цей процес назвали реставрацією. Разом із Людовіком XVIII до Франції повернулися дворяни-емігранти, які палали бажанням помститися представникам режиму Бонапарта. Вони вимагали повернути їм привілеї і маєтки, втрачені під час революції та наполеонівського правління. Багатьох відомих лідерів наполеонівської епохи, таких, як маршал Ней, віддали до суду і розстріляли. Втім, реставрація Бурбонів не призвела до відновлення дореволюційної абсолютної монархії. Згідно із рішенням Віденського конгресу 1814-1815 рр. Людовік XVIII зобов’язувався ввести в дію у Франції Конституцію і не посягати на основи суспільного ладу, почала діяти «Хартія 1814 р.».

Карл X

Частина дворян, які не хотіли пристосовуватися до нових умов життя, об’єднувалася в різні партії. Одна з них - партія ультрароялістів - мріяла відновити дореволюційний лад абсолютної монархії. Переваги цієї партії полягали у тому, що вона складала більшість у парламенті і спромоглася в 1815 р. скасувати «Хартію 1814 р.».

Діяльність ультрароялістів могла призвести до нової революції. Їх боявся навіть сам Людовік XVIII. Нижня палата з його легкої руки дістала назву «неперевершеної». 1816 р. народні заворушення, які почалися в передмістях Парижа, змусили короля розпустити «неперевершену» палату. На цьому також наполягали керівники Священного союзу. Нові вибори принесли перемогу партії конституціоналістів-роялістів, які скасували закони своїх попередників і привели їх у відповідність до «Хартії 1814 р.».

Франція намагалася зміцнити свій авторитет в очах Священного союзу і придушила революцію в Іспанії. У самій Франції знову посилились позиції ультрароялістів. Особливо їхня діяльність пожвавилася після смерті Людовіка XVIII в 1824 р., коли на престол зійшов брат короля граф д’Артуа під іменем Карла X. Перші законопроекти нового монарха засвідчили незмірні амбіції старих аристократів: виплата компенсації колишнім емігрантам в 1 млрд франків, закон про святотатство, який передбачав заслання на галери за крадіжку церковного майна і смерть за «осквернення причастя». Останній закон нагадував середньовіччя часів інквізиції. У цей період складається ліберальна опозиція режимові, в якій було кілька течій. Опозиція намагалася встановити у Франції досконаліший лад. 1827 р. було розпущено Національну гвардію. Вибори до Національних зборів того ж таки року надали переваги ліберальній опозиції. По всій Франції поширювалися республіканські настрої.

У березні 1830 р. Карл X розпустив палату депутатів, однак після нових виборів чисельність лібералів у ній ще збільшилася. Карл X зважився на абсолютистський переворот.

25 липня 1830 р. король підписав чотири ордонанси (укази):

1. Про розпуск палати депутатів.

2. Про скасування виборчого права для всіх, окрім великих землевласників.

3. Про скасування свободи преси.

4. Для видання газет і часописів запроваджувалася система попередніх дозволів.

2. Липнева революція 1830 р. Влада фінансової аристократії. Король Луї-Філіпп

Антидемократичні укази Карла X стали приводом до революції. Ці події у Франції дістали назву «трьох славетних днів».

27 липня 1830 р. в Парижі почалося збройне повстання. Керівництво ним перебрали на себе республіканці. Серед повсталих були робітники друкарень і текстильних підприємств, студенти, ремісники, крамарі. На вулицях виросли барикади. 28 липня, створивши збройні загони, повстанці захопили ратушу, оточили Дувр. Частини військового гарнізону почали переходити на бік парижан. 29 липня взяли штурмом королівський палац Тюїльрі. Карл X втік до Англії. Монархію Бурбонів було повалено. Однак великі промисловці і фінансисти, взявши ініціативу в свої руки, реставрували монархію, закликавши на престол нову династію. Королем Франції було проголошено близького родича Бурбонів Луї-Філіппа Орлеанського. Його правління в історії дістало назву Липневої монархії (1830-1848). Влада у країні від дворянської аристократії перейшла до банкірів та промисловців.

3. Промисловий розвиток і розгортання промислового перевороту

Промисловий переворот, який почався після наполеонівських воєн, у роки Липневої монархії прискорився. У головних галузях промисловості перехід до використання машин набув широкого розмаху. У чотири рази збільшилася кількість механічних веретен, але у ткацтві все ще переважало ручне виробництво. Становище поліпшилося з появою верстата Жаккарда, відтак Франція вийшла на європейський ринок.

Попит на машини дав поштовх розвиткові металургії і машинобудування. Виробництво чавуну в 30-ті - на початку 40-х рр. XIX ст. зросло вдвічі, кількість парових машин - у 8 разів. І все-таки, попри швидкі темпи розвитку економіки, промисловому перевороту у країні було далеко до завершення. Промисловий переворот гальмувався також і високим митом на сировину, що ввозилася до країни. Економічному розвитку заважали і банківські спекуляції, які сприяли перерозподілу коштів із промислової сфери в торговельно-фінансову. Жорстке антиробітниче законодавство викликало в 1831 і 1834 рр. повстання робітників у Ліоні, сприяло республіканському рухові і зміцненню опозиції.

4. Демократична опозиція

Помірковано-ліберальна опозиція на чолі з О. Барро була невдоволена засиллям фінансистів і вимагала «реформ замість революції»: розширення виборчих прав, зменшення урядових витрат, активної зовнішньої політики. Помірковані республіканці та їхній лідер А. Марраст виступали за встановлення у Франції республіки, активну зовнішню політику, зміцнення внутрішнього ринку, заперечуючи необхідність соціальних реформ. Ліві демократичні республіканці на чолі з А. Ледрю-Ролленом домагалися запровадження загального виборчого права, проведення широких соціально-економічних перетворень. Існували також радикальні сили, які створювали різноманітні таємні товариства. «Товариство сімей», скажімо, пропагувало жорсткі терористичні методи боротьби. Під керуванням відомого соціаліста Луї-Огюста Бланкі 1837 р. було створено таємне товариство «Пори року», яке ставило за мету повалити Липневу монархію. У травні 1839 р. товариство намагалося підняти повстання в Парижі, але зазнало поразки. У 40-х рр. у суспільне життя Франції почали посилено проникати соціалістичні ідеї. Провідниками їх були Луї Блан та П.-Ж. Прудон, які намагалися, відповідно до свого світогляду, побудувати суспільство рівних.

ОПОЗИЦІЯ ЛИПНЕВІЙ МОНАРХІЇ У ФРАНЦІЇ 1830-1848

ЛЕГАЛЬНА РЕСПУБЛІКАНСЬКА ОПОЗИЦІЯ

Наприкінці десятиріччя практично всі опозиційні течії зіткнулися з відмовою уряду іти на поступки, що створило нову революційну ситуацію у Франції.

Висновки

Реставрація династії Бурбонів у Франції і створення інституту обмеженої монархії поставили суспільство перед новими соціально-політичними та економічними проблемами. Інститут монархії гальмував розвиток економіки і не міг без реформ дати поштовх прогресу. Часта змінюваність влади, включаючи встановлення Липневої монархії, нездатність влади іти на компроміси і задовольняти потреби найширших народних мас, а не тільки вузької групи родової чи фінансової аристократії ще більше поглибила соціально-економічні суперечності й створила умови для нового революційного піднесення.

Запитання і завдання

1. У чому полягали особливості розвитку Франції за часів реставрації Бурбонів?

2. Які факти свідчать про те, що в липні 1830 р. у Франції відбулася революція?

3. Визначте поняття: реставрація, «неперевершена палата», ультрароялісти, конституціоналісти-роялісти, ліберальна опозиція, «три славетних дні», Липнева монархія.

Документи та матеріали

Із промови представника ліберальної опозиції Оділлона Барро, виголошеної на банкеті 10 липня 1847 р. в Шато-Руж

«Не будемо звалювати відповідальність за недоліки сучасної політики на цю славну (Липневу) революцію...

Будьмо відверті, не лише уряд винен у всьому цьому. Чи не є ми самі господарями власного життя?.. Виборці, це до вас я звертаюся! Погляньмо на самих себе: не будемо нерозумно звертатися до причин, які не є причинами зла; зло у нас самих; зло - в політичному індиферентизмі; зло - в наших політичних звичаях; зло - в інстинктивному і збереженому за звичкою від часів монархії відчуженні від істинних умов свободи! Франція ще може сама обирати свою долю, і будь-який відчай, так само, як і будь-який нерозумний гнів, змусять завдати їй збитків. І саме внаслідок усього цього хай мені буде дозволено, повертаючись до цього нового і, сподіваюся, остаточно встановленого суверенітету нації, і надихаючись тими почуттями, котрі нас надихнули тоді, проголосити: «Так, назад до Липневої революції!».

Новая история в документах и материалах. - Вып. І. - С. 3.

1. Що мав на увазі О. Барро, коли говорив, що головне зло сучасної йому Франції в політичному індиферентизмі?

2. Як визначає становище, яке склалося у Франції, лідер ліберальної опозиції?

3. Визначте поняття: суверенітет нації.

Запам’ятайте дати

1815-1830 рр. - реставрація Бурбонів у Франції

1830 р., 27-29 липня - Липнева революція у Франції

1830-1848 рр. - Липнева монархія, правління короля Луї-Філіппа Орлеанського