Підручник по Всесвітній історії. Нові часи. 9 клас. Білоножко

§ 9. ПАДІННЯ ПЕРШОЇ ІМПЕРІЇ У ФРАНЦІЇ

1. Зречення Наполеона

Після поразки Наполеона І у війні з Росією було укладено союз Пруссії і Росії, спрямований проти Франції. Почала складатися шоста антифранцузька коаліція. Європейські монархи готові були вести переговори про мир. Міністр закордонних справ Австрії Меттерніх настійливо пропонував бути посередником на мирних переговорах. Монархії феодальної Європи готові були піти на компроміс із Наполеоном І. Але Наполеон не погоджувався на поступки.

16-18 жовтня 1813 р. під Лейпцигом відбулася вирішальна битва. У ній брали участь більше півмільйона людей, вона відзначилася жорстокістю, кровопролиттям і в історію увійшла під назвою «битва народів». Під час бою корпус саксонських військ, який бився в рядах французької армії, у повному складі перейшов на бік союзників. Це визначило результат битви. Війська Наполеона почали поспіхом відступати. У 1814 р. війну було перенесено на територію Франції. По всій окупованій французами Європі піднялася хвиля ненависті до окупантів: і панівні класи, і селяни, і міщани - всі верстви відчули необхідність об’єднатись для боротьби із ненависним завойовником.

З випадково перехоплених козаками листів Олександр І дізнався про плани Наполеона. Союзники рушили на Париж. Французи мали близько 40 тис. чол. для захисту столиці Франції. Жорстокий бій тривав кілька годин, союзники втратили 9 тис. чол., з них близько 6 тис. - росіяни. Маршал Мармон капітулював. Союзні армії на чолі з імператором Олександром І 31 березня 1814 р. увійшли в Париж.

У березні 1814 р. Наполеон прийшов з усією армією в Фонтебло, місто, де була давня резиденція французьких королів. Усамітнившись у замку, він стежив за всім, що діялося в Парижі. Він, вочевидь, не хотів здаватися без бою. У Фонтебло зібралося 60-тисячне військо. «50 тисяч і Я - це 150 тисяч», - говорив Наполеон. У Фонтебло в імператорських покоях з’явилися його маршали. Наполеон виклав їм план походу на Париж. Маршали мовчали. «Що ж ви хочете, панове?» - сухо запитав Наполеон. «Зречення!» - відповіли йому. Наполеон не став перечити. Він підійшов до столу і швидко написав акт зречення на користь свого сина Жозефа-Шарля Франсуа Бонапарта при регентстві імператриці Марії-Луїзи.

Однак союзники не погодилися з цим, відмовилися визнати право династії Бонапартів на престол і поставили вимогу беззастережного зречення. Бонапарт підписав із союзниками договір, згідно з яким йому діставався у володіння до кінця життя острів Ельба і зберігався його титул імператора.

2. «Сто днів»

Голова Тимчасового уряду Франції Ш. Талейран домігся рішення союзних держав про відновлення на престолі легітимної (законної) династії Бурбонів. Гладкий, одутлий Людовік XVIII повернувся на батьківщину в обозі союзних армій. 60-річний монарх «Божою милістю» був менш за все спроможний завоювати симпатії французів.

Перебуваючи на маленькому острові у Середземному морі, Бонапарт пильно стежив за тим, що діється у Франції. Він розумів, яку тривогу в колах буржуазії, яку ненависть у середовищі селян викликали дворяни-емігранти. Бонапарт дізнався також про гострі незгоди між учасниками Віденського конгресу, який зібрався в жовтні 1814 р. і повинен був вирішити долю повоєнної Європи.

Наполеон сподівався повернутись до влади. 1 березня 1815 р. він на чолі із 1000 солдатів його особистої гвардії висадився на континенті. Війська, які були направлені проти нього, перейшли на його бік. 20 березня Наполеон увійшов у Париж, проголосивши відновлення імперії. Допустити цього його недавні противники не могли. Вони створили проти Наполеона нову, сьому коаліцію.

3. Битва під Ватерлоо і реставрація правління Бурбонів

Бонапарт запропонував державам коаліції мир, але дістав відмову. Франція знову мусила воювати. План Наполеона полягав у тому, щоб роз’єднати ворогів по черзі. Кампанія почалася успішно. Бонапарт завдав тяжкої поразки прусській армії, але в нього не вистачило сили знищити її повністю. Він наказав маршалу Груші переслідувати ворога 35-тисячним корпусом.

Вважаючи Пруссію уже переможеною, Бонапарт рушив із головними силами проти англійців, які були розташовані поблизу поселення Ватерлоо неподалік від столиці Бельгії - Брюсселя.

18 червня 1815 р. вранці Бонапарт наказав розпочати бій. Маршал Ней неодноразово атакував висоти, на яких закріпилися англійці, але не мав успіху. Грубої помилки в цей час припустився генерал Груші. Переслідуючи прусські війська маршала Блюхера, він не помітив, що їхні головні сили відірвалися від нього і пішли на з’єднання з англійцями. Англійські і прусські війська перейшли в контрнаступ, переслідували і добивали французів. Розгром був повний.

Війська союзників знову вступили на територію Франції і зайняли Париж. Наполеон Бонапарт після битви під Ватерлоо 22 червня 1815 р. знову був змушений зректися престолу і здався англійцям. Уряд Англії за згодою інших союзних держав заслав його на острів Святої Єлени в південній частині Атлантики. 5 травня 1821 р. Наполеон Бонапарт помер.

Відбулася друга реставрація правління Бурбонів. На трон знов повернувся Людовік XVIII.

4. Віденський конгрес. Священний союз

Засідань Віденського конгресу, скликаного восени 1814 р., спроба Наполеона повернутись до влади не перервала.

Король Франції Людовік XVIII

Домінували на конгресі Росія, Австрія й Англія. Делегація Пруссії була невпливовою. Керівні ролі належали Олександру І та австрійському канцлеру Меттерніху.

Не меншим впливом користувалась і делегація Англії. Переможену Францію представляв Талейран.

Найпершим, головним завданням Конгресу було відновлення феодальних порядків і боротьба з революційним рухом. Друге завдання полягало в тому, щоб закріпити перемогу союзників і не допустити повернення Франції до бонапартистського режиму та нових спроб завоювати Європу. Третім завданням переможців було прагнення задовольнити власні територіальні претензії і встановити нові кордони. Союзникам не вдалося зберегти єдність, вирішуючи ці питання. Втім, важливе питання - про кордони Франції - вони вирішили за повної згоди. Серйозні суперечки викликали проблеми Польщі та Саксонії. Росія претендувала майже на всі польські землі, а Пруссія - на всю Саксонію. Ці плани наштовхнулися на опір Англії та Австрії. До кінця 1814 р. незгоди між союзниками так загострилися, що в повітрі запахло новою війною. Англія, Австрія і Франція уклали між собою секретний оборонний військовий союз, спрямований проти Росії і Пруссії. Хоча навряд чи серйозно подумували учасники договору про велику війну - надто стомилися у війнах наполеонівських часів. Зрештою щодо польсько-саксонського питання Олександр І пішов на поступки.

9 червня 1815 р. представники Австрії, Англії, Іспанії, Росії, Португалії, Пруссії, Швеції та Франції підписали Заключний генеральний акт Віденського конгресу.

Англія перечила включенню до Заключного акта колоніальних проблем, але саме тут чимало надбала. Їй дісталися захоплені під час наполеонівських воєн колишні голландські, французькі, а потім деякі іспанські й португальські колонії.

Німеччина не була об’єднана, на її території було створено Німецький союз, до складу якого увійшли 38 держав і 4 вільних міста під головуванням Австрії.

26 вересня 1815 р. Олександр І, Франц І і Фрідріх-Вільгельм III підписали й урочисто проголосили в Парижі акт про створення Священного союзу монархів і народів. Незабаром до нього приєднались практично всі монархи Європи. Ідеї цього документа протиставлялися ідеям Великої французької революції, «Декларації прав людини і громадянина».

Священний союз створювали для поширення абсолютистсько-монархічних ідей, він був інструментом придушення республіканського, демократичного і національно-визвольного рухів. Акт проголошував непорушність віденської системи і встановлював, що за будь-яких спроб порушити її монархи «у всілякому випадку й у всілякому місці надаватимуть один одному підмогу, підкріплення і допомогу».

«Віденська система» і Священний союз були спробою затримати розвиток республіканського і демократичного рухів і законсервувати старі порядки. Ця спроба виявилася історично приреченою на невдачу.

Висновки

Воєнна кампанія 1813-1814 рр. ще раз підтвердила, що народи Європи піднялися на боротьбу за свою національну незалежність - це й спричинило поразку французької армії під Лейпцигом. Блискучий воєнний талант «імператора французів» виявився безсилим проти волі народів. Незгоди серед правлячої верхівки коаліції і короткочасне («Сто днів») повернення Наполеона до влади вже були неспроможні нічого змінити. Віденський конгрес і його надбудова - Священний союз - не змогли зупинити процес звільнення. Розпочавшись у формі антинаполеонівської боротьби, цей процес швидко переріс у широкі республіканські, демократичні та національно-визвольні рухи, які відгукнулися в цілій низці європейських і американських буржуазних революцій першої половини XIX ст.

Запитання і завдання

1. Який характер мала війна у 1813-1815 рр. з боку союзників?

2. Що зумовило результат Лейпцизької битви?

3. Чому маршали Наполеона І змусили його зректися престолу?

4. Чому Бонапарту вдалося повернутися на 100 днів до влади?

5. З якою метою було скликано Віденський конгрес?

6. Чим можна пояснити поразку Наполеона?

7. Визначте поняття: династія, конгрес, реставрація, «Віденська система».

Документи та матеріали

«Кількість французів, призваних до армії Наполеона І.

1800 р. - 30 тис.; 1801 р. - 60 тис.; 1802 р. - 60 тис.; 1803 р. - 60 тис.; 1804 р. - 60 тис.; 1805 р. - 80 тис.; 1806 р. - 80 тис.; 1807 р. - 80 тис.; 1808 р. - 80 тис.; 1809 р. - 80 тис.; 1810 р. - 110 тис.; 1811 р. - 120 тис.; 1812 р. - 120 тис.; 1813 р. - 140 тис.»

Новая история в документах и материалах. - М., 1934. - С. 257.

1. До якої верстви належала основна частина солдатів армії Н. Бонапарта?

2. Про що свідчить значне зростання кількості солдатів армії Наполеона з 1800 до 1813 р.?

Запам'ятайте дати

1813 р., 16-18 жовтня - битва під Лейпцигом, поразка Наполеона

1815 р., 18 червня - битва під Ватерлоо. Розгром Наполеона

1814 - 1815 рр. - Віденський конгрес