Всесвітня історія. Рівень стандарту. 10 клас. Васильків

Словник основник понять і термінів

Розділ 1. ПЕРЕДУМОВИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ. ВІЙНА ТА РЕВОЛЮЦІЇ

Геноцид (від грецького слова «генос» — «рід», «плем’я» і латинського «цедо» — «вбиваю») — навмисні дії з метою повного або часткового знищення групи/народу за расовою, етнічною чи релігійною ознакою.

Геополітика (від давньогрецьких слів «гео» — «земля» і «політика» — «мистецтво управління державою») — поєднання географічних (розмір, розташування, природні ресурси, чисельність та густота населення) і політичних чинників, що визначають місце держави в міжнародних відносинах.

Геополітичні інтереси — довгострокові державні пріоритети, засновані на поєднанні географічних і політичних чинників, які покликані гарантувати безпеку або ж домінування над певним регіоном чи країною.

Ксенофобія (від грецьких слів «ксенос» — «чужий» і «фобос» — «страх») — нетерпимість, ворожість до чогось або когось чужого з наступним формуванням «образу ворога» та дискримінацією за національно-культурними ознаками.

Перша світова війна — 28 липня 1914 р. — 11 листопада 1918 р. — планетарне військово-політичне протистояння, учасниками якого стали 38 із 59-ти тогочасних держав, а бойові дії розгорталися, як на суші, так і на морях у різних частинах земної кулі.

Позиційна війна — сухопутна війна, коли збройна боротьба ведеться на зайнятих територіях із глибокою багаторубіжною обороною та розгалуженим інженерним забезпеченням позицій окопного типу, а лінія фронту тривалий час залишається незмінною.

Система «озброєного миру» — досягнення великими державами геополітичної мети способами гонки озброєнь, військових погроз, загравань, але з уникненням бойових дій.

Розділ 2. ОБЛАШТУВАННЯ ПОВОЄННОГО СВІТУ

Демілітаризована зона (від поєднання частки «де», що означає заперечення, французького слова «мілітер» — «військовий» і давньогрецького «зоні» — «пояс», «простір», «район») — територія, де за міжнародним правом або двосторонніми договорами заборонено спорудження військових укріплень, військово-промислових об’єктів та утримання військ.

Контрибуція (від латинського слова «контрібуо» — «збираю», «стягую») — 1) примусові натуральні або грошові стягнення, що їх здійснюють окупаційні війська із населення захоплених територій; 2) примусові платежі, що їх сплачує держава, яка зазнала поразки у війні, сторонам-переможницям.

Репарація (від латинського слова «репараціо» — «відновлення») — повна або часткова компенсація державою, що розпочала війну, збитків сторонам, які зазнали нападу.

Санітарний кордон — захисний бар’єр у вигляді буферних (проміжних) територій, країн навколо потенційно агресивної держави чи небезпечного ідеологічного впливу, який вона може поширювати.

Система колективної безпеки — спільні й узгоджені дії держав для захисту від зовнішніх загроз, агресій, для запобігання можливим війнам.

Розділ 3. ПРОВІДНІ ДЕРЖАВИ СВІТУ В МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

«Проспериті» (від однойменного англійського слова, що означає «процвітання») — період в історії США 1920-х рр., для якого характерне піднесення в економіці та в культурні; інша назва періоду — «бурхливі двадцяті».

Авторитарна модель модернізації — комплекс заходів у соціально-економічній сфері (індустріалізація, колективізація), що втілювались на основі згуртування суспільства довкола єдиної ідеології, централізації управління, примусу та суворого контролю за виконанням поставлених завдань.

Антисемітизм (від поєднання давньогрецького слова «анти» — «проти» та давньоєврейського імені «Шем» — «прабатька» багатьох народів Близького Сходу) — дискримінація, приниження або ворожість до євреїв, як релігійної чи національної групи.

Державне регулювання економіки — діяльність держави для розвитку економіки, складовими якої є централізоване планування, розподіл замовлень між підприємствами, встановлення цін на товари, визначення розміру заробітних плат.

Державне регулювання економіки — це здійснення державою комплексних заходів у господарській галузі з метою їх упорядкування, встановлення загальних правил діяльності, а також запобігання негативним явищам у суспільстві.

Командно-адміністративна економіка — економічна система, в якій держава керує економікою, а центральний уряд ухвалює всі рішення щодо виробництва та споживання товарів і послуг.

Комуністичний режим — у деяких державах світу — державний лад, заснований на принципах панування комуністичної ідеології, що передбачає диктаторську форму правління; наявність єдиної правлячої партії, керованої вождем; командно-адміністративну економіку; терор та репресії проти опонентів.

Коренізація — у 1920-х рр. — політика «вкорінення», зміцнення совєтського правлячого режиму, згладжування суперечностей між центром та неросійським населенням союзних республік способом національних поступок.

Корпоративна держава (від латинського слова «корпораціо» — «співтовариство», «об’єднання») — одна з форм авторитаризму, за якої роботодавці та робітники організовуються у промислові та професійні товариства, що слугують органами політичного представництва, виконавчої влади, спільно визначають засади існування держави.

Нацизм (від німецького словоскорочення «наці» — «націонал-соціалізм») — масовий рух у Німеччині та ідеологія, засновані на ідеях вищості арійської раси, відродження величі германської нації, фюрерства, реваншизму, експансіонізму.

Нова економічна політика (НЕП) — у совєтських республіках — тимчасова економічна політика, характерною особливістю якої було використання елементів ринкових відносин з одночасним збереженням державного контролю над господарськими процесами.

Світова фондова біржа — організація, що надає майданчик для торгівлі цінними паперами (акціями, облігаціями).

Тоталітаризм (від латинського слова «тоталітос» — «цілісний», «усеохопний») — форма правління, яке спрямоване на встановлення цілковитого контролю над суспільством, яке не допускає індивідуальних свобод і прагне підпорядкувати державі всі прояви життя її громадян.

Фашизм (від італійського слова «фасціо» — «зв’язка», «об’єднання») — масовий рух в Італії та ідеологія, засновані на імперіалізмі, пропагуванні культу особи, мобілізації народу проти ворогів, на зневазі до демократії, а також на бажанні створити корпоративну державу, де індивідуальні інтереси підпорядковуватимуться «благу» нації.

Розділ 4. ДЕРЖАВИ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Авторитаризм (від латинського слова «ауторітас» — «повна влада») — політичний недемократичний одноосібний (або групи осіб) режим із незмінною владою, що характеризується частковим обмеженням прав і свобод громадян.

Королівська диктатура (від поєднання з латинським словом «діктатура» — «необмежена влада», «наказувати») — форма авторитарного правління, за якого влада зосереджувалася в руках короля, обмежувались демократичні прояви, права і свободи громадян.

Примусова асиміляція (від поєднання з латинським словом «ассіміляціо» — «уподібнення») — цілеспрямована нав’язлива всеохопна політика держави (метрополії), в результаті чого національні меншини втрачають самобутність.

Санація (від латинського слова «санаціо» — «зцілення», «оздоровлення») — у Польщі — очолюваний Юзефом Пілсудським політичний рух та авторитарний режим, особливість якого — згортання демократії в країні.

Сепаратизм (від латинського слова «сепаратус» — «відокремлення») — прагнення окремих груп населення або партій/організацій до відокремлення певної території зі складу держави, в якій вона перебуває.

Розділ 5. ДЕРЖАВИ АЗІЇ ТА ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

Ґандизм (від прізвища засновника, ідеолога) — суспільно-політична та релігійно-етична ідеологія, розроблена діячем індійського національно-визвольного руху Мохандасом Карамчандом Ґанді, спрямована на досягнення незалежності мирним, ненасильницьким громадським спротивом.

Етатизм (від французького слова «ета» — «держава») — напрям політичної думки, що розглядає державу як мету та найвищий результат суспільного розвитку.

Латифундія (від латинських слів «латус» — «обширний» і «фундус» — «маєток») — великий приватний маєток, обширне земельне володіння.

Сіонізм (від назви пагорба Сіон в місті Єрусалим) — єврейський національний рух із метою створення незалежної держави на історичній батьківщині — Ерец Ісраель (Землі Ізраїлю).

Хунта (від однойменного іспанського слова, що означає «об’єднання», «збори», «рада», «правління») — 1) орган виконавчої влади в іспансько- та португальськомовних країнах; 2) військові авторитарні режими в державах Латинської Америки.

Розділ 6. ПЕРЕДУМОВИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Аншлюс (від однойменного німецького слова, що означає «приєднання», «анексія») — 1) насильницьке приєднання або анексія; 2) приєднання Австрійської республіки до Третього Райху в березні 1938 р.

«Вісь “Берлін-Рим-Токіо”» («Вісь») — військово-політична коаліція (союз, блок) агресивних держав: Німеччини, Італії, Японії, що об’єднавшись, взаємодіяли напередодні та в роки Другої світової війни.

Мюнхенська угода («Мюнхен», «мюнхенський диктат», «мюнхенська зрада») — 1) чотиристороння домовленість про передання нацистській Німеччині Судетської області, що погоджена 30 вересня 1938 р., нібито для запобігання великій війні в Європі; 2) сьогодні — усталений вислів, що означає дипломатичну поразку західних держав і зраду ними союзників.

Політика «умиротворення» — запобігання масштабним воєнним конфліктам способами поступок агресору/агресорам та пошуку компромісів, здатних стримати нападника/нападників від радикальних дій.

«Судетська проблема» — незадоволення німецького населення Судетської області своїм статусом у складі Чехословаччини, що використано Третім Райхом як привід до анексії цієї території.

Розділ 7. ДРУГА СВІТОВА ВІЙНА

Антигітлерівська коаліція — військово-політичний союз держав, відомий як альянти або Об’єднані Нації (Велика Британія, СССР, США та деякі інші), сформований під час Другої світової війни для протистояння державам «Вісі».

«Велика трійка» — очільники трьох держав-засновниць Антигітлерівської коаліції — Вінстон Черчилль (Велика Британія), Йосиф Сталін (СССР) та Франклін Рузвельт (США).

Голокост (від давньогрецького або англійського однойменних слів, що означають «всеспалення») — геноцид (цілеспрямоване знищення) єврейського народу в період Другої світової війни.

«Дивна війна» — на початку Другої світової війни — восьмимісячний період, упродовж якого не провадилися активні сухопутні воєнні операції на Західному фронті.

«Другий фронт» (поняття здебільшого вживають на післясовєтських просторах) — воєнні дії США, Великої Британії та її домініонів проти нацистської Німеччини в Західній Європі під час Другої світової війни.

Колабораціонізм — (від французького або англійського однойменних слів, що означають «співпраця») — взаємовигідне співробітництво представників влади чи громадян з ворогами, окупантами всупереч інтересам свого народу або держави.

Лендліз (від англійськомовних слів «ленд» — «зичити» і «ліз» — «надавати в оренду») — політика, відповідно до якої США на умовах позики-оренди постачали Великій Британії, Совєтському Союзу та іншим державам-союзницям необхідну сировину (наприклад, нафтопродукти), продовольство, техніку.

«Новий порядок» — насильницький режим, запроваджений Третім Райхом на окупованих територіях, що передбачав расову дискримінацію, колонізацію, нацифікацію системи управління, застосування терору і репресій проти незгодних.

Рух Опору (від французького слова «резістанс») — організований (ненасильницький або насильницький) спротив населення окупаційній владі.

Розділ 8. ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ ТА КУЛЬТУРА в першій половині XX століття

Авангардизм (від французьких слів «авант» — «попереду» і «ґард» — «охорона») — сукупна назва мистецьких напрямів, для яких властиві заперечення традицій та експериментування.

«Втрачене покоління» — літературна течія міжвоєнного періоду, представники якої пережили жахіття війни (брали участь у бойових діях), після чого складно адаптувалися до мирного життя, що й відображували у своїх творах. Джаз (від французького слова «шассе» — «полювати» або «джазе» — «скоромовити») — у США — вид музичного мистецтва, що на межі ХІХ—ХХ ст. виникло на основі африканських мелоритмів; характеризується складністю акордів, вокалу, поліритмією, імпровізуванням.

Масова культура (від однойменних слів) — культура, популярна серед широких верств суспільства, переважно комерційно успішна, елементи якої проявляються в різних галузях повсякдення.

Модерн (від однойменного французького слова — «новий», «сучасний») — на межі ХІХ—ХХ ст. — напрям у європейських мистецтвах (зокрема в архітектурі), представники яких протиставляли свою творчість традиціям попередніх періодів.

Мюзикл (від англійського словосполучення «мюзикл камеді» — «музична комедія») — форма театрально-музичного дійства, для якого властиві розмовні діалоги, пісні, танці, об’єднані єдиним художньо-змістовим задумом.

Олімпійський рух (від однойменних слів) — громадський рух, спрямований на поширення цінностей олімпізму, здорового способу життя, розвитку фізичної культури та спорту.