Підручник по Всесвітній історії. 10 клас. Щупак - Нова програма

§ 24. Узагальнення з розділу 4. Держави Центрально-Східної Європи; з розділу 5. Держави Азії та Латинської Америки

ІСТОРИЧНЕ ІНТЕРВ’Ю

Уважно прочитайте інтерв’ю відомих істориків, які погодились відповісти на запитання, визначені Програмою вивчення історії в 10 класі. Тут учені аналізують особливості політики Польщі в Галичині та на Волині та причини наростання напруги між українцями та поляками внаслідок пацифікації, осадництва та полонізації. Пропонуємо проаналізувати тексти або провести дебати.

Пол Роберт Магочі

Пол Роберт Магочі, професор, Університет Торонто (Канада)

Через майже століття небуття, Польща переродилася як держава наприкінці Першої світової війни у 1918 році. Новий польський уряд зіткнувся із великими проблемами у створенні нової державної структури на землях, які контролювали три різні імперії': Німецька, Російська та Австро-Угорська. Політичні та інтелектуальні лідери Польщі не знали, що робити з жителями непольськими походження, які становили 31% населення. Співпрацювати з неполяками та побудувати багатонаціональну федеративну державу, або спробувати створити централізовану систему, в якій меншини країни будуть підпорядковані головній національності країни — полякам? Це неминуче призвело до розладу та конфлікту з найбільш чисельною з національних меншин — українцями. Отже, Польща не змогла прийняти багатоетнічну реальність країни, тоді як українці не збиралися приймати підпорядкування полякам, особливо на тих землях — Східна Галичина і Західна Волинь — де вони були корінним населенням.

Оксана Калішук

Оксана Калішук, доктор історичних наук, професор, м. Луцьк

Рисою Польщі, яка, водночас, визначала проблеми в її функціонуванні, була значна частка серед громадян представників інших національностей (українці, литовці, євреї і т. д.). Вони мешкали компактно і у деяких воєводствах становили більшість. Варшава ж проводила свою політику, виходячи із засад моноетнічної держави поляків. Українців, які мали досвід боротьби за власну державність у 1917-1921 рр., ця ситуація принижувала. Українців ображали обмеження в освіті, кар’єрі, купівлі землі, релігійний тиск і т. д. Крихка система рівноваг, яка працювала у мирний час, дала збій під час Другої світової війни і вилилася в українсько-польське збройне протистояння.

Учені аналізують особливості модернізаційних процесів у країнах Азії та Латинської Америки у 1918-1939 рр.

Ігор Гирич

Ігор Гирич, доктор історичних наук, професор, м. Київ

Країни Азії і Латинської Америки у міжвоєнний період почали боротьбу за своє звільнення від колоніальної залежності. Вони проголосили про повернення до своїх традиційних культурних цінностей. З другого боку країни, які першими розпочали шлях до здобуття незалежності користалися, завдяки навчанню своєї національної еліти, досягненнями європейської та північноамериканської цивілізацій. Країни Латинської Америки все менше відчували залежність від своєї колишньої іспанської метрополії, а більше у своїй політиці починали орієнтуватися на політичні кола США. Натомість Близький Схід продовжував орієнтуватися у своїй політиці на колишніх колонізаторів — Францію та Велику Британію. Індія зробила низку кроків до свого унезалежнення від Британії. Відбувалася емансипація політична і культурна арабських країн Близького Сходу від колишньої Османської імперії. Туреччина здійснила дрейф у бік латинської західної культури.