Всесвітня історія. Історія України. 6 клас. Сорочинська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 19. Утворення держави в Стародавньому Китаї

Після вивчення матеріалу параграфа ви зможете:

• визначати вплив природно-кліматичних умов на розвиток цивілізації в Китаї;

• характеризувати суспільний розвиток і повсякденне життя Давнього Китаю;

• називати хронологічні межі утворення і розвитку цивілізації в Китаї;

• ознайомитися з основними положеннями конфуціанства.

Пригадайте:

1. Що таке варнова система?

2. Що ви можете розповісти про релігійні уявлення давніх індійців?

1. Природні умови Стародавнього Китаю

На північному сході від Індії розташована країна, яку ми називаємо Китай. На заході країни лежать гори та пустелі, на півночі — степи, на півдні — гори, вкриті тропічними лісами. Зі сходу та півдня Китай омивається морями Тихого океану.

Найсприятливішою для виникнення цивілізації була Східно-Китайська рівнина. Там протікають дві великі ріки: Хуанхе (Жовта) і Янцзи (Блакитна). Ці ріки схожі на Тигр і Євфрат; вони дуже бурхливі, несуть багато мулу і піску, часто і несподівано розливаються. Своє ім’я Хуанхе отримала через колір води в ній.

У ріці було багато риби, а в густих лісах, які в стародавні віки вкривали більшу частину Китаю, — безліч дичини. У горах Китаю було багато корисних копалин.

2. Перші держави

Клімат у Китаї суворіший, ніж в Месопотамії або в Єгипті, бувають дуже холодні зими, дмуть різкі вітри. Ґрунти важче піддаються обробці. Тому перші поселення хліборобів з’явилися в долині Хуанхе лише в V тис. до н.е.

Посуд часів держави Шан-Інь

У Стародавньому Китаї, як і в Дворіччі, й Давньому Єгипті, зародження цивілізації було пов’язане з виникненням перших міст-держав, що воювали між собою.

Так, у середині II тис. до н.е. в середній течії Хуанхе з’явилась держава Шан (за назвою панівного племені), сусідні племена називали її Інь. Тому першу державу найчастіше називають Шан-Інь.

Основним заняттям жителів країни було зрошувальне землеробство. Вирощувалося просо, пшениця, рис, а також городні та садові культури. Зрошували поля за допомогою відвідних каналів від водойми або з колодязів. Землю обробляли бронзовими знаряддями. Шанці вирощували шовковицю, листям якої відгодовували тутового шовкопряда (шовковичних черв’яків). Шовкові тканини в цей час стають широковідомими.

Високого розвитку досягло ремесло. У руїнах столиці археологи відшукали залишки майстерні, у якій виготовляли бронзові вироби. Високого рівня сягнуло виробництво кераміки. Шанцям уже був відомий гончарний круг. Будинки і навіть палаци споруджували з дерева.

На чолі держави стояв верховний правитель — ван. Він керував військовими походами, будівництвом каналів та дамб, здійснював жертвопринесення (був головним жерцем).

Царство Шан-Інь існувало недовго. Підкорені племена часто повставали, кочівники робили спустошливі набіги. Наприкінці II тис. до н.е. держава Шан-Інь занепала, і близько 1000 року до н.е. її завоювали західні кочівники — чжоу.

3. Царство Чжоу та його занепад

Чжоу були скотарями та хліборобами й вели напівкочовий спосіб життя (подібно до аріїв). Захопивши землі Шан, вони заснували свою державу — Чжоу.

Спочатку життя людей у царстві Чжоу мало відрізнялося від їхнього життя в період Шан-Інь. Поступово освоювались нові землі, будувались міста. У VI-V ст. до н.е. китайці навчилися добувати й обробляти залізо. Завдяки використанню залізних знарядь праці стало можливим освоєння нових, далеких від річок земель. Було вирубано і спалено під ріллю густі ліси, що вкривали долини річки Янцзи.

Посуд часів держави Чжоу

Завдяки залізним знаряддям оранка стала глибшою, поліпшилася техніка обробітку полів. У цей період починають застосовувати добрива. Вища врожайність полів стала причиною загального процвітання країни.

Подальшого розвитку набуло ремесло, особливо — виготовлення шовкових тканин і виробів із них, у цей період пожвавилась торгівля. У VI ст. до н.е. з’явилися вже металеві гроші.

Правителі областей з часом дедалі більше перетворювалися із царських намісників на самостійних царьків. Деякі з них стали могутнішими, ніж цар, який насправді розпоряджався лише на невеликій території навколо столиці. Згодом держава розпалася на декілька царств, які воювали між собою.

IV і III ст. до н.е. називають в історії Китаю часом «Воюючих царств» (Чжан Го). Війни були такими тривалими і кровопролитними, що, як зазначають документи, у них гинули цілі армії та безліч мирного населення. За панування в країні боролися головним чином правителі семи найбільших областей.

У IV ст. до н.е. в царстві Цинь були здійснені важливі реформи. Проведені вони були за порадою Циньського сановника Шан Яна. Проведення реформ дало змогу зібрати великі кошти, які допомогли провести ряд змін в армії. Вони споряджалися залізною зброєю (раніше була бронзова). Замість бойових колісниць вводилась більш рухлива і швидка наймана кіннота. Завдяки реформам Шан Яна військо царства Цинь стало сильнішим за армії інших китайських царств.

У IV ст. до н.е. царство Цинь стало наймогутнішим серед усіх інших великих царств і вело боротьбу за панування в усьому Китаї.

4. Китайські мудреці. Конфуцій

У Давньому Китаї дуже шанували вчених людей. У VI ст. до н.е. в одній із китайських держав жив мудрець Лао Цзи. Він створив вчення про дао — шлях природи й людини. Це вчення називають даосизмом. Лао Цзи вчив, що людина повинна жити відповідно до законів природи, не чинити зла. Він засуджував гноблення одних людей іншими, виступав проти багатства й розкоші. Мудрець вважав, що правителі повинні дбати про своїх підданих.

Його молодший сучасник Конфуцій (китайською — Кун Цзи) став найвідомішим мудрецем в історії Китаю. До цих пір багато китайців живуть за його ученням. Вчення Конфуція називається конфуціанством.

Лао Цзи

Конфуцій

Народився Конфуцій у 551 р. до н.е. Незважаючи на скромний достаток, маленький Кун (Конфуцій) старанно вчився. А коли став дорослим, його призначили наглядачем комор і державних земель. Свої обов’язки він виконував сумлінно. Крім того, він збирав перекази про давнину. Уже в 30 років Конфуцій створив першу в Китаї приватну школу. Слава про його розум та добре виховання ширилася по країні. Він став поважним учителем. Учні Конфуція викладали його вчення у вигляді їхніх бесід з учителем. Пізніше вони були зібрані в 13 книг. Найвизначнішою з них є «Луньюй» («Бесіди і судження учителя Кун Фу-Цзи (Конфуція) з численними учнями»).

Найголовніше у вченні Конфуція — правила поведінки людини. Конфуцій учив, що в світі існує непорушний порядок, в якому кожна людина має знайти своє місце. Людина повинна найкращим чином виконувати свої обов’язки. «Правитель повинен бути правителем, батько — батьком, син — сином», — говорив Конфуцій. Мудрець учив, що благородна людина не повинна боятися того, що загрожує їй ззовні.

Дуже важливо поважати старших. Треба жити за правилами, які сформулювали предки. Діти мають слухатися батьків, зважати на їхню думку. З особливою шаною слід ставитися до людей похилого віку, допомагати їм у всьому. Довголіття — це благословення небес. У старості людина стає мудрою, а мудрість літніх людей захищає людей від помилок, тому Конфуцій особливо наполягав на шануванні предків.

Перевірте, як ви запам’ятали

  • 1. Як китайці називали (називають) свою країну?
  • 2. Яку річку китайці називали «блукаючою рікою», «лихом Китаю», «тією, що надриває серця», «рікою тисячі бід»?
  • 3. Чому першу китайську державу називають Шан-Інь?
  • 4. Що становило основу господарства Стародавнього Китаю?
  • 5. Як виникло царство Чжоу?
  • 6. Назвіть найвідоміших китайських мудреців.

Поміркуйте і дайте відповідь

  • 7. У чому полягала особливість розвитку господарства Шан-Інь?
  • 8. Як вплинуло на розвиток цивілізації Китаю освоєння заліза?
  • 9. Чому в IV і III ст. до н.е. Китай поринув у період «Воюючих царств»?

Виконайте завдання

  • 10. Порівняйте природні умови Стародавнього Китаю, Єгипту і Південного Дворіччя. Що в них спільного, а що відмінного?
  • 11. Обговоріть у групах вислів Конфуція: «За своєю природою люди одне до одного близькі, а за своїми звичками — дуже далекі».

Завдання для допитливих

  • 12. Чому мудрі поради Лао Цзи і Конфуція не втратили свого значення і тепер?