Всесвітня історія. Історія України. 6 клас. Голованов

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 48. Суспільне й господарське життя, духовний світ давніх слов’ян

1. Історичні джерела з історії слов'ян

Вам уже відомо, які бувають історичні джерела. Спробуйте згадати всі різновиди джерел. Якщо пам'ятаєте, серед них ми називали археологічні, антропологічні та письмові. Звернімося до них тепер як дослідники.

Археологи й антропологи, які часто працюють спільно, визначили, що, за даними розкопок поселень первісних людей, населення середньої течії Дніпра залишалося незмінним від часів неоліту. Запам'ятаймо це.

Першими писали про слов'ян римські історики І—ІІ ст. нашої ери — Пліній, Корнелій Тацит, грек Птоломей. Вони зазначали, що слов'яни жили на території від р. Ельби до середньої течії Дніпра, і називали їх венедами. Візантійські історики IV ст. н. е. називали слов'янські племена антами, склавинами. Мабуть, від слова «склавини» і походить назва «слов'яни». Найдавніша археологічна культура слов'ян — це зарубинецька (ІІ ст. до н. е. - ІІ ст. н. е.; с. Зарубинці на Київщині).

Житло часів черняхівської культури

Антами називали племена, які в IV ст. н. е. розселилися на території України між Дністром і Сіверським Дінцем. Їхню культуру археологи зафіксували як черняхівську (ІІ-IV/V ст. н. е.; с. Черняхів, що на Київщині). Анти створили перше державне об'єднання — Антський союз, який ще не був державою. Антський союз розпався під ударами аварів у VII ст. н. е.

Після нього залишилися групи племен, яких згадують у письмовому історичному джерелі — літописі «Повість минулих літ». У цьому рукописі зазначено назви цих племен: поляни, древляни, уличі, сіверяни, тиверці тощо.

2. Прабатьківщина слов'ян

Слов'яни — корінне населення Європи. У цьому історики не сумніваються.

Проте достеменно невідомо, де саме слов'яни сформувались як народ.

Дослідники вважають, що предки слов'ян від часів неоліту як народність утворилися на теренах сучасної України. Їхні предки — індоєвропейські народи, які наприкінці ІІІ тис. до н. е. широко розселилися в Європі й Азії.

Деякі вчені вважають, що формування слов'янської народності відбувалося на землях Прибалтики, звідки племена слов'ян прийшли на землі між Віслою та Одером. Частина їх залишилася там, а частина вирушила на схід і поселилася в басейні Дніпра.

Про ймовірність обох тверджень свідчать певні історичні джерела, але вчені дбають про істину — результат досліджень ще не оголошено. Пошуки тривають.

3. Суспільне, господарське життя і духовний світ стародавніх слов'ян

У господарюванні слов'ян переважали орне землеробство, скотарство та бортництво. Слов'яни-землероби використовували дерев'яне рало із залізним наральником. Завдяки цьому вони цілком забезпечували себе хлібом і навіть продавали його сусідам. Слов'яни були вмілими ремісниками, володіли гончарством, виплавляли бронзу та залізо, згодом — сталь.

Бог грому і блискавок Перун, покровитель худоби Велес, богиня гармонії, мати богів Лада, бог сонцевороту Купайло. Так уявив їх сучасний український художник В. Крижанівський

БОРТНИЦТВО — лісове бджільництво.

ЧАСТОКІЛ — огорожа, паркан із кілків, жердин, паль.

ПАНДЕМОНІУМ — сукупність духів, демонів у релігії.

Розвиток господарства приводив до майнового розшарування й утворення державних об'єднань. Відомо, що стародавні предки слов'ян мали власні гроші.

Об'єднання племен відбувалося навколо полян, які мешкали в середній течії Дніпра. Предки слов'ян, зокрема ті, котрі належали до черняхівської культури, жили поселеннями — городищами, які були укріплені ровами, валами й частоколами. Житла слов'яни будували у вигляді халуп і напівземлянок, розташованих рядами. Будівлі були просторими (до 100 м2). У праслов'ян був свій календар, а носії черняхівської культури мали писемність.

Слов'яни були язичниками — тобто вони обожували сили природи. Це закономірний етап розвитку релігійних вірувань будь-якого народу на ранньому етапі створення суспільства та держави. З уроків літератури ви, мабуть, уже дізналися про богів, яким поклонялися стародавні слов'яни, про духів і демонів, яких вони визнавали.

Слов'яни вшановували бога грому і блискавок — Перуна; бога вітру — Стрибога; бога-покровителя, який дає багатство, — Дажбога; бога сонця — Ярила; покровителя домашньої худоби — Велеса. Шанували також богиню, яка втілювала мати-землю, — Мокошу. Вона була заступницею джерел, колодязів, полів, жіночого рукоділля. Сварога вшановували як бога вогню, поставленого на службу людині. Часто він поєднувався в уяві зі сонцем. Слов'яни вважали його батьком Дажбога. Сукупність усіх богів будь-якої релігії — це пантеон.

Наші стародавні предки шанували також численних духів і демонів. Вважали, що вони населяють ріки, озера, джерела, колодязі й гаї. Наприклад, уклонялися велетню-Дніпрові, Дунай-богатиреві. Добрі духи називались оберегами та берегинями. Демонами називали упирів, вурдалаків та бісів. Вони, за легендами, жили в болотах, глухих лісових хащах, шкодили людям, через що їх боялися. Сукупність духів, демонів у релігії — це пандемоніум.

  • 1. Хто зі стародавніх істориків присвятив свої праці слов'янам?
  • 2. Назвіть ранні слов'янські культури, які відкрили археологи в Україні.
  • 3. Які гіпотези висувають історики щодо прабатьківщини слов'ян?
  • 4. Охарактеризуйте заняття стародавніх слов'ян.
  • 5. Опишіть поселення, у яких мешкали слов'яни.
  • 6. Назвіть слов'янських богів, зазначаючи сфери їхнього впливу.
  • 7. Що означають слова пантеон, пандемоніум?
  • 8. Поясніть на прикладах поняття та терміни: стародавні слов'яни, венеди, анти, склавини.