Всесвітня історія. Історія України. 6 клас. Голованов

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Практична робота № 7. «Геродот про скіфів. Історичні джерела про Скіфський похід Дарія І»

І. Геродот про скіфів.

1. Пригадайте, що вам відомо про Геродота. Звідки він мав відомості про скіфів? Завдяки якій праці Геродота називають «батьком історії»?

2. На сторінках підручника вам уже траплялися судження Геродота про скіфів. Пригадайте їх і коротко запишіть.

3. Прочитайте фрагмент щоденника мандрівника в часі. Доповніть на його основі свої записи про скіфів.

Сталося щось непередбачуване... Мабуть, збій... Машина часу занесла нас углиб скіфських степів. А ми ж мали потрапити зовсім не сюди... Виходимо... В обличчя віє теплий потік вітру із трав'яним запахом. Небо не синє, а блакитно-біле від сліпучого сонця. Намагаємося триматися спиною до сонця.

Отже, ми у Скіфії! Спробуємо збагнути, що відбувається навколо нас тут і тепер. Але як?! Здається, що вмить забулося все, чого навчали на уроках історії! Без паніки, треба отямитися. Штурман машини часу має в комп'ютері книгу Геродота. Вона нас врятує. Але ж як швидко знайти місце, де йдеться про скіфів? Контекстний пошук. Так, книга четверта — «Мельпомена».

Геродот. Скульптура в будівлі парламенту Австрії (Відень)

Певний час мовчки вчитуємося. Самих себе цей народ називає скалярами. Елліни ж називають їх скіфами. Добре, читаємо далі. Абзац 2: «Усіх своїх рабів скіфи засліплюють»... Нічого собі! Від таких слів мурашки побігли по спині. Оце ми потрапили в халепу! Необхідно будь-що уникнути зустрічі. Але читаємо далі, й стає цікаво.

Виявляється, раніше (до появи в цих степах) скіфи протягом другої половини VII ст. до н. е. панували в Азії. Тоді вони, своєю чергою, вигнали кіммерійців зі степів і заселили ці землі — на північ від Чорного моря. Скіфи переважно не землероби, а кочовики. Ну, це ми вже пригадали й самі...

Аж далі в Геродота якась плутанина, а може, помилка. В абзацах за номером 17-20 він пише, що скіфи поділяються на різні племена: царські скіфи, скіфи-землероби і калліпіди — еллінські скіфи, вони також сіють хліб, лук, часник та сочевицю. Виходить, між скіфами-землеробами й еллінськими скіфами немає жодної різниці! А чому ж їх Геродот, у такому разі, називає по-різному? Потрібний комп'ютерний перекладач. Ну що ж, грецькою мовою землероб звучить як «георгой». Мабуть, це і ввело Геродота в оману: може, назви племен дещо подібні... А царськими скіфами він назвав, імовірно, скіфську знать, яка вважала всіх інших скіфів своїми рабами.

Еллінськими скіфами Геродот, мабуть, вважав племена, які були сусідами грецьких колоній біля Чорного моря. Ці народи контактували з колоністами, перейняли еллінську культуру. Не випадково «батько історії» написав, що еллінські скіфи селяться неподалік від борисфенітів (так він називав жителів грецької колонії Ольвія).

Греки, які жили на берегах Чорного моря, мандрували по Дніпру, який вони називали Борисфеном. На порогах зустрічалися з купцями зі Скандинавії та обмінювалися товаром. Отже, від еллінської назви Дніпра «Борисфен» і виникла назва «борисфеніти».

Усі ріки в Скіфії течуть з півночі на південь, тому, на думку Геродота, земля там має нахил на південь. Хм... Подібно, що греки на той час небагато знали про устрій світу та Землі. Вони вважали, що вона пласка, але має невеликий нахил: північ розташована вище, а південь — нижче.

Отже, у суспільстві скіфів уже створилася майнова нерівність, виникла знать (царські скіфи). Це означає, що в їхньому середовищі вже формувалася держава, створювали державні органи управління, вдавалися до експлуатації. Скіфська держава справді формувалася високими темпами. Проте історія надала замало часу, лише кілька століть. Те, що називають скіфською державою, насправді було тільки передддержавним утворенням. Скіфи не встигли створити своєї держави. Напевно, тому їх подолали спочатку сармати, а потім — готи в ІІІ ст. н. е.

Кочовики формували свої держави значно повільніше, ніж землероби. Це відбувалося тому, що кочовий спосіб життя та господарювання, не сприяв (навіть заважав!) розвиткові ремесел, які потребували осілого способу життя. Тому в суспільстві кочівників пізніше виникла торгівля, майнове розшарування протікало повільними темпами. Це затримувало формування держави...

4. Розгляньте ілюстрації. Прочитайте історичну довідку про скіфський лук. Намалюйте в зошиті скіфське військове спорядження: лук, стрілу, спис, меч елементи вбрання.

Скіфський лук. Зображення на вазі. Місце зберігання — Британський музей

Скіфи в бою

Скіфські воїни. Реконструкція Н. Каширіної

Скіфський лук був зовсім короткий, — завдовжки лише 70-80 см, а стріли до нього мали незначну масу. Дальність ефективної стрільби через це була обмежена 30-40 метрами, хоча максимальна дальність польоту стріли становила 100-120 м.

Стародавні дивувалися так званому «скіфському пострілу», про який ми вже згадували. Кінне військо скіфів мчало на ворога, на повному скаку обсипаючи його стрілами. Наблизившись, скіфи повертали назад, при цьому продовжували обстріл, сидячи спиною до супротивника і обертаючись у сідлі.

Вузлики на пам'ять: «Становлення античної грецької цивілізації»

СТАРОДАВНЯ ГРЕЦІЯ В ДАТАХ (ІІ тис. до н. е. — ПЕРША ПОЛОВИНА І тис. до н. е.)

Період

Хронологія

Критська (егейська) цивілізація

Перша половина ІІІ тис. - середина ІІ тис. до н. е. (XXVI-XV ст. до н. е.)

Мікенська цивілізація

XX-XII ст. до н. е.

Троянська війна

XII ст. до н. е.

Археологи відкрили критську цивілізацію

наприкінці XIX ст.

Науковці відкрили мікенську цивілізацію

1876 рік

Гомерівський період в історії Греції

XI-IX ст. до н. е.

Велика грецька колонізація

VIII-VII ст. до н. е.

Реформи Солона

594 р. до н. е.

ХАРАКТЕРИСТИКА СОЦІАЛЬНОГО ТА ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ АФІН І СПАРТИ

Устрій

Спарта

Афіни

Соціальний

1. Спартіати — привілейовані, повноправні громадяни.

2. Періеки — мешканці Спарти, які не мали громадянських прав.

3. Ілоти — залежні, безправні особи — державні раби.

1. Аристократи — родова знать.

2. Демос:

а) ремісники;

б) селяни (орендарі);

в) метеки.

Державний

1. Закони Лікурга.

2. Народні збори спартіатів — апела.

3. Рада старійшин — герусія (28 геронтів і 2 царі).

4. Колегія ефорів — 5 осіб.

Спарта — рабовласницька, олігархічна держава.

Державний устрій за часів Егея, Тесея, Драконта

1. Народні збори — еклесії.

2. Цар.

3. Ареопаг (9 архонтів) — вища державна рада.

Державний устрій за часів Солона

1. Народні збори.

2. Ареопаг (рада старійшин).

3. Суд присяжних.

4. Рада 400.

Державний устрій за часів Клісфена

1. Народні збори — еклесія.

2. Ареопаг.

3. Рада 500.

4. Суд присяжних.

5. Колегії.

РОЗКВІТ І ЗАНЕПАД ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ ЦАРСТВ І ДЕРЖАВ

Розквіт

Занепад

МІНОЙСЬКЕ ЦАРСТВО

1. Форма правління — монархія. Цар Мінос.

2. Контроль над захопленими територіями, потужний флот, торгівля — талассократія.

3. Суспільство: а) вільні общинники, залежні люди, раби; б) цар і родова знать.

1. Виверження вулкана на о. Фера, загибель флоту.

2. Навала ахейців.

3. Переселення на материк і на острови населення Криту, яке вціліло після катастрофи.

МІКЕНСЬКЕ ЦАРСТВО

1. Поділ суспільства на групи:

а) панівні: цар, родова знать (евпатриди), вожді;

б) безправні: вільні общинники, раби.

2. Царство.

3. Господарство:

а) царське — палацове;

б) приватне;

в) ремісниче, общинне.

4. Земельні володіння:

а) царське;

б) общинне — вільних общинників.

5. Завоювання.

1. Послаблення від війн із троянцями, єгиптянами тощо.

2. Сутички між ахейськими царями за багатство.

3. Навала дорійців спричинила загибель мікенської цивілізації.

АФІНИ

1. Об'єднання Аттики.

2. Підвищення ролі народних зборів.

3. Вища державна рада — буле.

4. Реформи Солона, Клісфена, Пісистрата.

1. Обмежений характер демократії.

2. Зловживання остракізмом.

3. Внутрішні політичні суперечки.

4. Суперечки між демосом і аристократією.

СПАРТА

1. Влада олігархів.

2. Військова могутність держави.

3. Суворе дотримання законів Лікурга.

1. Гальмування господарчого та культурного розвитку.

2. Відмова від законів Лікурга.

КУЛЬТУРНІ ДОСЯГНЕННЯ ПАЛАЦОВИХ ЦИВІЛІЗАЦІЙ

Мінойська цивілізація (о. Крит)

Ахейська цивілізація (м. Мікени)

1. Високий рівень архітектури (Кноський царський палац Лабіринт та ін.).

2. Розвинена писемність (ієрогліфи й алфавітне письмо).

3. Розвинене мистецтво (образотворче, хореографічне, скульптура).

1. Царські палаци (фортеці (Мікени, Тіринф та ін.).

2. Писемність, успадкована від критян.

3. Розвиток ремесел.