Всесвітня історія у визначеннях, таблицях і схемах - 10—11 клас
Тема 2. Повоєнне облаштування світу
ВЕРСАЛЬСЬКО-ВАШИНГТОНСЬКА СИСТЕМА ДОГОВОРІВ
Паризька мирна конференція (18 січня 1919 — 21 січня 1920 р.) |
||
Поняття |
Паризька мирна конференція — міжнародна конференція, скликана державами-переможницями для вироблення і підписання мирних договорів із державами, переможеними в Першій світовій війні. |
|
Учасники |
27 країн |
|
Організація роботи |
● Головування на конференції французького прем’єр-міністра Ж. Клемансо. ● Вирішення найважливіших питань «Радою десяти» — представниками США, Франції, Англії, Японії та Італії (по 2 особи від кожної країни). ● Домінування «Великої трійки» — прем’єр-міністра Франції Ж. Клемансо, прем’єр-міністра Великої Британії Д. Ллойд-Джорджа, президента США В. Вільсона. ● Радянська Росія, Німеччина та інші переможені країни на конференцію не були запрошені. |
|
Цілі держав-учасниць |
США |
● Закріплення своїх претензій на світове лідерство. ● Впровадження «14 пунктів» В. Вільсона. |
Велика Британія |
● Відновлення позицій країни, що похитнулися під час війни. ● Прагнення не допустити надмірного ослаблення Німеччини для забезпечення рівноваги сил в Європі. ● Захоплення німецьких колоній в Африці та турецьких на Близькому Сході. ● Підтримка Японії на Далекому Сході як союзника проти США. |
|
Франція |
● Розчленування Німеччини на кілька держав. ● Захоплення значної кількості німецьких та турецьких колоній. ● Прагнення відігравати провідну роль в Європі. ● Розширення своїх кордонів за рахунок Німеччини. ● Повернення Ельзасу та Лотарингії. ● Отримання значної частини репарацій. |
|
Італія |
Приєднання балканських територій, які входили до складу Австро-Угорщини. |
|
Японія |
● Утвердження панування в Азії. ● Претензії на німецькі колонії в Китаї та Тихому океані. |
«14 пунктів» В. Вільсона (8 січня 1919 р.)
«14 пунктів» — проект мирного договору, який би мав завершити Першу світову війну, розроблений президентом США В. Вільсоном і представлений Конгресу.
● Відкриті мирні договори та відкрита дипломатія.
● Свобода судноплавства на морях.
● Усунення економічних бар’єрів у торгівлі.
● Встановлення гарантій, які могли б забезпечити скорочення озброєнь.
● Справедливе врегулювання колоніальних питань.
● Визволення від німецької окупації російських територій, надання Росії можливості визначати її політичний розвиток і національну політику.
● Визволення і відновлення Бельгії.
● Повернення Франції Ельзасу й Лотарингії.
● Уточнення кордонів Італії з урахуванням національних ознак. Надання автономії народам Австро-Угорщини.
● Визволення від німецької окупації території Румунії, Сербії та Чорногорії, надання Сербії виходу до моря.
● Самостійне існування турецьких та автономія інонаціональних частин Османської імперії.
● Створення Польської держави.
● Утворення Ліги Націй.
Версальський договір |
|
Сторони укладення |
Держави-переможниці в Першій світовій війні (США, Британія, Франція, Італія, Японія, Бельгія тощо), з одного боку, і переможена Німеччина — з іншого. |
Дата |
28 червня 1919 р. |
Зміст |
Територіальні обмеження Німеччини (повернення Ельзасу та Лотарингії Франції, передача їй Саарського вугільного басейну на 15 років; передача Польщі Познані, районів Померанії, Західної і Східної Пруссії, частини Верхньої Сілезіїу тому числі й виходу до Балтійського моря (так званий «польський коридор»); передача Бельгії округів Ейпен і Мальмеді; перехід до Данії частини Шлезвігу). Перерозподіл колоніальних володінь (перехід німецьких колоній Того та Танганьїки (колишня Німецька Східна Африка) до Англії, Камеруна — до Франції, Руанди та Урунді — до Бельгії; закріплення за Японією Маршаллових, Маріанських та Каролінських островів у Тихому океані, а також китайської області Цзяочжоу і концесії в Шаньдуні). Військові обмеження (заборона загальної військової повинності в Німеччині, скорочення війська до 100 тис. осіб; заборона мати підводний флот, військову авіацію, важку артилерію і танки; створення 50-кілометрової демілітаризованої Рейнської зони, вільної від зброї, до якої на 15 років вводилися війська країн-переможниць). Політичні обмеження (заборона об’єднання Німеччини з Австрією з метою утворення єдиної Німецької держави, проголошення Німеччини єдиним винуватцем війни). Накладення великих репарацій — відшкодування завданих збитків. |
Створення Ліги Націй (1919 р.) |
|
Ліга Націй — співпраці між на Мета та принципи діяльності |
міжнародна організація, що мала на меті розвиток родами і гарантію миру і безпеки. Підтримка миру та запобігання міжнародним конфліктам. Відмова від війни як засобу вирішення міжнародних суперечок. Застосування економічних та політичних санкцій проти агресорів. |
Керівні органи |
Асамблея (збори представників країн-членів). Рада (чотири постійні члени — Велика Британія, Франція, Італія, Японія; чотири тимчасові члени — змінювалися щорічно). Секретаріат (на чолі з Генеральним секретарем). |
Результат діяльності |
Ліга Націй не виконала своє основне завдання і не змогла зупинити розв’язання Другої світової війни; формально була ліквідована в 1946 р. |
Мирні договори із союзниками Німеччини
Сен-Жерменський (між країнами Антанти та Австрією) (10 вересня 1919 р.) |
Припинення існування Австро-Угорської імперії. Передача частини Південного Тиролю та Істрії Італії. Чехія і Моравія — частина нової держави Чехословаччини. Передача Буковини Румунії. Обмеження австрійської армії (30 тис. осіб). Заборона об’єднання Австрії та Німеччини. |
Нейїський (між країнами Антанти та Болгарією) (27 листопада 1919 р.) |
Перехід частини території Королівства сербів, хорватів та словенців до Румунії. Позбавлення виходу в Егейське море. Обмеження армії (20 тис. осіб). |
Тріанонський (між країнами Антанти та Угорщиною) (4 червня 1920 р.) |
Передача Хорватії, Бачки й західної частини Банату Королівству сербів, хорватів та словенців. Передача Трансильванії та східної частини Банату Румунії, а Словаччини і Закарпатської України — Чехословаччині. Обмеження армії (35 тис. осіб). Сплата репарацій переможцям. |
Севрський (між країнами Антанти та Туреччиною) (10 серпня 1920 р.) |
Втрата всіх територіальних володінь в Європі на користь Греції. Втрата земель на Арабському Середньому Сході: Франція отримала опіку над Сирією, а Британія встановила контроль над Палестиною, Йорданом та Іраком. Встановлення з боку Антанти контролю над чорноморськими протоками, які були демілітаризовані. Сплата репарацій. |
Розпад багатонаціональних імперій і утворення нових незалежних держав у Європі
Розпад Османської імперії |
Втрата Туреччиною за Севрським договором близько 80 % своїх володінь. Перехід під контроль Франції Сирії та Лівану. Встановлення контролю Великої Британії над Палестиною, Йорданією та Іраком. Утворення на заході Аравійського півострова незалежних держав: Хіджаз, Неджд, Асир і Йемен (пізніше Хіджаз і Асир увійшли до складу Саудівської Аравії). |
Розпад Російської імперії |
Здобуття незалежності Фінляндією, Польщею, Литвою, Латвією, Естонією. Встановлення радянської влади в Білорусії, Україні, Закавказзі, Криму та Середній Азії. |
Розпад Австро-Угорщини |
Здобуття незалежності Чехословаччиною, Королівством сербів, хорватів і словенців, Угорщиною. Тимчасове існування Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), Словацької Радянської республіки та ін. |
Вашингтонська конференція (12 листопада 1921 — 6 лютого 1922 р.)
Вашингтонська конференція — конференція з обмеження озброєнь та вирішення проблем Далекого Сходу та басейну Тихого океану після Першої світової війни.
Ініціатор проведення та його мета |
США, які розраховували домогтися сприятливого для себе вирішення питання щодо морських озброєнь та закріплення нового співвідношення сил у Китаї та басейні Тихого океану. |
Особливості роботи |
Радянська Росія не отримала запрошення на конференцію. |
Договори, укладені в ході роботи конференції, та їх основні положення
«Договір 4-х» (13 грудня 1921 р.) |
Підписали США, Англія, Франція, Японія. Скасування японсько-англійського союзу 1902— 1921 рр. про поділ сфер впливу на Тихому океані. Зобов’язання країн поважати права одна одної щодо їхніх острівних територій в Тихому океані та спільно захищати їх у разі нападу іншої держави. Надання таких самих гарантій тихоокеанським володінням Португалії та Голландії тощо. |
«Договір 5-ти» (6 лютого 1922 р.) |
Підписаний представниками США, Англії, Франції, Італії, Японії. Встановлення тоннажу лінійних кораблів та авіаносців для США, Великої Британії, Японії, Франції та Італії у співвідношенні 5:5:3: 1,75: 1,75. Заборона будувати лінкори водотоннажністю понад 35 тис. тонн. Скасування права Британії мати такий флот, який би дорівнював флотам двох наступних за нею держав. Зобов’язання не будувати морські бази ближче ніж 5 тис. км від Японії та ін. |
«Договір 9-ти» (6 лютого 1922 р.) |
Підписаний представниками США, Англії, Франції, Японії, Голландії, Бельгії, Португалії, Італії, Китаю. Визнання суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності Китаю. Рівні можливості в економічній діяльності в Китаї й торгівлі з ним (принцип «відкритих дверей» та «рівних можливостей»). Відмова Японії від монопольного становища в Китаї та її зобов’язання повернути Китаю колишні німецькі концесії в Шаньдуні та вивести свої війська з цього регіону. Спрямування договору проти китайського національно-визвольного руху та ін. |
Завершення формування Версальсько-Вашингтонської системи, її переваги та недоліки
Версальсько-Вашингтонська система — це система міжнародних домовленостей, яка визначала відносини у світі після закінчення Першої
світової війни. |
||
Творці та правова основа системи |
Версальсько-Вашингтонська система була встановлена державами-переможницями. Основу цієї системи становили договори, підписані в ході роботи Паризької мирної конференції (1919— 1920 рр.), та угоди, ухвалені на Вашингтонській конференції (1921—1922 рр.). |
|
Переваги |
Закладення фундаменту післявоєнних міжнародних відносин. Розрядка післявоєнної напруженості. Оновлення принципів міжнародних відносин. Створення Ліги Націй — першої міжнародної організації. Визнання незалежності та суверенітету ряду європейських держав. |
|
Недоліки |
Недосконалість Версальсько-Вашингтонскої системи (її договори не ліквідували повністю суперечностей між провідними країнами світу, а лише констатували нову розстановку сил на міжнародній арені). Суперечності у відносинах розвинених країн із колоніями (створення мандатної системи, згідно з якою німецькі колонії та деякі володіння Османської імперії переходили до Англії, Франції та ін.). Загострення міжнаціональних відносин у Європі у зв’язку з виникненням держав із великими національними меншинами (компактне проживання німців у Польщі та Чехословаччині, українців та білорусів — у Польщі тощо). |
|
Перегляд повоєнних договорів у 20-х рр. XX ст. |
||
Генуезька конференція. 10 квітня — 19 травня 1922 р. |
● Пошук шляхів вирішення економічних і фінансових питань у післявоєнному світі. ● Домінування на конференції «російського питання»: вимоги західних держав до Росії сплатити борги попередніх російських урядів (18,5 млрд золотих рублів), повернути або відшкодувати вартість націоналізованих підприємств у Росії, ліквідувати монополію на зовнішню торгівлю; вимоги Росії до західних держав відшкодувати збитки, завдані інтервенцією країн Антанти в роки громадянської війни в Росії (39 млрд золотих рублів), надати Росії допомогу і вигідні кредити, підписати з Росією вигідні торговельні угоди. ● Припинення роботи конференції через неспроможність урегулювати взаємні фінансово-економічні претензії. |
|
Гаазька конференція. 15 червня — 20 липня 1922 р. |
● Нова спроба вирішити фінансово-економічні питання. ● Обговорення претензій західних країн до радянської Росії, пов’язаних із націоналізацією майна іноземних власників та анулюванням боргів царського та Тимчасового урядів, а також розгляд питання про кредити РРФСР. ● Відхилення представниками західних країн усіх пропозицій радянської делегації, спрямованих на міжнародне співробітництво; відмова обговорювати питання про кредити без виконання РРФСР попередніх умов. ● Неспроможність прийняти заключний документ у зв’язку з тим, що конференція зайшла у глухий кут. |
|
Лозаннська конференція. Листопад 1922 — липень 1923 р. |
● Спроба врегулювати становище на Близькому Сході. ● Укладення Лозаннського договору, який передбачав встановлення миру між Туреччиною та державами Антанти, зобов’язання Туреччини сплатити частину боргу Османської імперії, скасування міжнародного фінансового контролю над Туреччиною. ● Підписання конвенції про Чорноморські протоки, згідно з якою встановлювався режим вільного проходу військових і торгових суден через протоки Босфор і Дарданелли; передбачалася демілітаризація зони проток та евакуація англійських військ із території Туреччини. |
|
Локарнська конференція. 5—16 жовтня 1925 р. |
Прийняття Рейнського гарантійного пакту, який забезпечував недоторканність кордонів між Францією, Бельгією та Німеччиною. Зобов’язання Франції та Бельгії не вдаватися до війни з Німеччиною. Виступ Великої Британії та Італії гарантом Локарнської угоди. Вирішення спірних питань через міжнародний арбітраж. Схвалення плану Дауеса. |
|
Вирішення проблеми репарацій |
||
Рурський конфлікт |
● Січень, 1923 р. — неспроможність Німеччини сплатити накладені на неї репарації. Окупація Францією та Бельгією території Рурського вугільного басейну і Рурської області, у якій була зосереджена важка промисловість Німеччини. ● Вирішення конфлікту завдяки репараційним планам Дауеса та Юнга. ● Осінь 1923 р. — виведення французьких та бельгійських військ із Рурської області. |
|
План Дауеса (16 серпня 1924 р.) |
||
План Дауеса — репараційний план для Німеччини, розроблений міжнародним комітетом експертів під керівництвом Ч. Г. Дауеса і затверджений на Локарнській конференції держав-переможниць. |
||
Зміст |
● Виведення французьких військ із Рура. ● Визначення розмірів щорічних виплат Німеччини на найближчі чотири роки — 1 —1,75 млрд марок на рік, на наступні роки — по 2,5 млрд марок. ● Встановлення контролю над залізницями і Державним банком Німеччини, який був гарантом її репараційних виплат. ● Надання Німеччині значних позик США. |
|
План Юнга (1929 р.) |
||
План Юнга — план стягнення репараційних платежів із Німеччини, що був названий на ім’я американського банкіра 0. Юнга, який очолив розробку плану; план затверджений на Гаазькій конференції. |
||
Зміст |
Встановлення загального розміру репарацій Німеччини (майже 114 млрд марок). ● Щорічна сплата Німеччиною близько 2 млрд марок упродовж 37 років. ● Сплата репарацій винятково за рахунок надходжень до бюджету Німеччини та прибутків залізниць. ● Скасування фінансового контролю та контролю над економікою Німеччини. |
Рапалльський договір (16 квітня 1922 р.)
Рапалльський договір — радянсько-німецький договір, підписаний в місті Рапалло під час Генуезької конференції.
Основні умови договору |
Відновлення дипломатичних відносин між Німеччиною та Росією. Встановлення режиму найбільшого сприяння в торговельно-економічних відносинах. Зобов’язання країн врегульовувати всі спірні питання шляхом взаємної відмови від претензій. Визнання Німеччиною націоналізації німецької власності в Росії й відмова від претензій на її повернення або відшкодування. Взаємна відмова країн від відшкодування будь-яких збитків, заподіяних одна одній в попередній період. Припинення виплат на утримання військовополонених. |
|
Значення та наслідки |
Була подолана міжнародна ізоляція радянської Росії та Німеччини. Уперше юридично було визнано радянську Росію. Було внесено суттєві зміни в міжнародну політичну ситуацію. |
Значення пакту Бріана—Келлога (1928 р.) як першої спроби створення системи колективної безпеки
Передумови |
1925 р. — підписання Женевського протоколу «Про заборону використання хімічної й бактеріологічної зброї». |
Поняття |
Пакт Бріана—Келлога — міжнародний договір про відмову від війни як знаряддя національної політики. |
Передумови укладення пакту та його зміст |
Пропозиція міністра закордонних справ Франції А. Бріана укласти зі США договір про «вічну дружбу», який би забороняв війну як засіб національної політики. У відповідь державний секретар США Ф. Келлог запропонував підписати не двосторонній, а багатосторонній договір. 27 серпня 1928 р. — підписання в Парижі договору між США, Великою Британією, Францією, Німеччиною, Італією, Японією та ін. (усього 15 держав). Проголошення в пакті відмови від війни як знаряддя національної політики та визнання за необхідне вирішувати конфлікти за допомогою мирних засобів. Підписання в майбутньому пакту 69-ма державами. |
Значення |
Пакт став першою спробою створити систему колективної безпеки і запобігання війні. |
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України