Основні цінності та здобутки індустріальної цивілізації

Поняття

Індустріальна цивілізація — це один із типів всесвітньої цивілізації, який характеризується еволюцією соціального прогресу від аграрного до передового промисловорозвиненого суспільства, домінуванням промислового виробництва, інтенсивним використанням машинної праці.

Основні цінності та здобутки

Завершення формування на початку XX ст. індустріального суспільства в Англії, Франції, Німеччині, Росії, США та Японії.

Прискорений розвиток нових галузей промислового виробництва (машинобудування, автомобілебудування, електротехнічна, нафтохімічна промисловість тощо)

Науковий і технічний прогрес.

Модернізація виробництва.

Складання ринкових відносин.

Становлення правових держав.

Соціальний реформізм (запровадження соціального страхування, 8-годинного робочого дня, заборона дитячої праці, пенсійне забезпечення тощо).

Періодизація світового розвитку

І (1900— 1914 рр.). Період довоєнного розвитку

Економічне зростання передових країн світу, яке супроводжувалося поліпшенням матеріального становища людей, розвитком культури та освіти.

Наростання військово-політичного протистояння на міжнародній арені. Загострення протистояння між Троїстим союзом та Антантою.

Гонка озброєнь.

Посилення соціальних та міжнаціональних суперечностей усередині країн.

II (1914— 1918 рр.). Перша світова війна

Участь у війні Антанти та Троїстого (згодом Четверного) союзу, поразка останнього.

Суттєві політичні, економічні та територіальні зміни в більшості країн світу й особливо в Європі.

Припинення існування Німецької, Російської, Австро-Угорської, Османської імперій.

Утворення нових держав (Польща, Чехословаччина, Югославія, Австрія, Угорщина, Фінляндія, Латвія, Литва, Естонія).

III (1918— 1923 рр.). Період післявоєнної нестабільності

Зміна розстановки сил у світі (послаблення позицій Великої Британії та Франції, зростаючий вплив США та Японії, тимчасова втрата статусу великих держав Росією та Німеччиною).

Повоєнна перебудова міжнародних відносин (становлення Версальсько-Вашингтонської системи, створення міжнародної організації Ліги Націй).

Хвиля революцій в Європі (Німеччина, Австрія, Угорщина, Словаччина, Фінляндія).

Встановлення диктатури пролетаріату в Росії.

Посилення впливу у світі країн Азії, Африки та Латинської Америки; активізація рухів за незалежність та розширення громадянських прав.

Економічна криза 1920—1921 рр., яка викликала загострення соціальних суперечностей і піднесення робітничого руху.

Прихід до влади в Італії фашистів.

Курс західноєвропейських країн із міцними демократичними традиціями на здійснення реформ.

IV (1924— 1929 рр.). Період економічної стабілізації

Стабілізація міжнародних відносин.

Модернізація виробництва, впровадження нової техніки та технологій.

Стабілізація кредитно-фінансової системи.

Спад революційного та робітничого рухів.

Зростання впливу фашистів та нацистів в Італії та Німеччині.

Утвердження авторитарних режимів у країнах Центральної та Південно-Східної Європи.

Зростання ролі засобів масової інформації, кіно, спорту в повсякденному житті; зародження масової культури.

V (1929— 1933 рр.). Період «великої депресії»

Економічна криза перевиробництва (найглибша та наймасштабніша), в основі якої були високий рівень монополізації капіталів та виробництва та невідповідність між темпами виробництва і зростанням заробітної плати.

Банкрутство підприємств, інфляція. Безробіття.

Різке зниження рівня життя населення.

VI (1933— 1939 рр.).

Період назрівання Другої світової війни

Посилення протистояння демократії та фашизму.

Пошук виходу з економічної кризи: проведення ліберальних реформ у США, Великій Британії, Канаді, Скандинавських країнах; прихід до влади Народних фронтів в Іспанії та Франції; встановлення тоталітарних режимів у Німеччині, Італії та СРСР.

Формування союзу фашистських та мілітаристських держав (Німеччина, Італія, Японія).

Початок боротьби за переділ світу країнами, незадоволеними результатами Першої світової війни.

Неспроможність демократичних країн створити систему колективної безпеки та запобігти початку Другої світової війни.

Людство в 1900—1939 рр.

Демографічний портрет

Міграція населення європейських країн до США, Канади, Австралії, Нової Зеландії.

Збільшення загальної кількості населення у світі (у 1900 р. кількість населення світу становила 1,630 млрд осіб, а в 1927 р. — уже 2 млрд).

Завершення формування націй.

Процес урбанізації у провідних країнах світу

Посилення в розвинутих країнах Європи та Північної Америки процесів урбанізації — зростання ролі міст у розвитку суспільства, який супроводжується розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення, поширенням міського способу життя.

Прискорення економічного, технічного, інтелектуального прогресу

Вільний розвиток ринкових відносин.

Становлення системи державного регулювання економіки в різних варіантах.

Домінування промислового виробництва над виробництвом сільськогосподарської продукції.

Широке використання найманої праці.

Становлення й подальший розвиток нових галузей промисловості: автомобілебудування, електротехніки тощо.

Прискорення інтелектуального та технічного прогресу.

Поява нових технологій, машин, механізмів.

Широке запровадження конвеєрного виробництва.

Активізація суспільних та політичних рухів

Прагнення великих фінансистів і підприємців, які досяглії високого рівня матеріального забезпечення, мати значно більший вплив на політичне життя.

Намагання аристократії зберегти свій вплив.

Зростання в суспільстві ролі середнього класу — середніх і дрібних підприємців, чиновників, творчої та технічної інтелігенції.

Провідні політичні сили: консерватори та ліберали.

Поглиблення суперечностей між роботодавцями та робітниками.

Відстоювання робітниками своїх прав через профспілки.

Зростання серед робітників впливу та популярності соціал-демократів, представники яких засуджували капіталізм, відстоювали ідеї соціальної справедливості, боролися проти гонки озброєнь та війн.

Розширення виборчих прав шляхом запровадження загального виборчого права для чоловіків.

Розгортання фемінізму — руху за рівність прав і можливостей для жінок.

Національні рухи

Піднесення національно-визвольного руху за суверенітет та незалежність у країнах Азії та Африки: революції в Ірані (1905—1911 рр.), Туреччині (1908—1911 рр.), Синьханська революція в Китаї (1911 —1913 рр.), національно-визвольний рух народів Індії та інших азіатських країн; активізація антиколоніальної боротьби народів Африки.