Зарубіжна література. Повторне видання. 7 клас. Волощук

Там, де історія переплітається з вигадкою

За доби середньовіччя в Західній Європі на основі народних пісень виникла балада, яка згодом поширилася у фольклорі різних народів.

Балада - невеликий за обсягом ліро-епічний твір на історично-героїчну, легендарну, фантастичну чи соціально-побутову тему з напруженим сюжетом і драматичною, часто несподіваною розв’язкою. Основну увагу в баладній оповіді зосереджено на зображенні захопливих подій, а також моральних питаннях. Для балади характерна виразна емоційна оцінка персонажів і подій; зазвичай у ній наявні розповідач, діалоги, повтори, зачин і кінцівка.

Жанр балади має цікаву історію. На думку вчених, він зародився в середньовічній Франції як різновид танцювальних пісень (сама його назва походить від північнофранцузького слова «ballar», що означає «танцювальна народна пісня»), а з часом набув характеру суто поетичного твору. Згодом балада поширилася і в інших західноєвропейських країнах. Приблизно в XV ст. вона потрапила до Англії та Шотландії. Однак там прижилася лише її назва: слово «балада» доклалося до місцевих народних пісень про легендарних персонажів. Так з’явився англо-шотландський різновид балади з її похмуро-таємничою атмосферою, трагічними життєвими історіями (про нерозділене кохання, зраду, криваву помсту тощо), гнітючими описами природи, яскравими героями, що повстали на боротьбу зі злом і нерідко зазнали в ній поразки. Усе це надавало англо-шотландським баладам надзвичайної привабливості. Яскравими прикладами цього є балади про нещасного короля Ліра та шляхетного розбійника Робіна Гуда, що стали джерелом для багатьох відомих літературних і мистецьких творів.

Фольклорні балади містять чимало вигадок, але водночас мають і певне історичне підґрунтя. Понад те, вони відтворюють широку картину життя суспільства, адже в них змальовуються представники різних його верств, від короля до жебрака. Народні балади характеризуються напруженим сюжетом, емоційністю, яскравою мовою та виразністю образів.

Скориставшись посиланням https://cutt.ly/7wvSDKgy або QR-кодом, прочитайте «Баладу загадок» і дізнайтеся, які загадки загадував лицар, аби обрати наречену. Визначте ознаки балади в прочитаному творі та знайдіть художні засоби, які використовуються в перекладі.

Популярність фольклорних балад із часом зумовила бурхливий розвиток літературної, або авторської, балади. Її найвизначнішими здобутками стали баладні поезії Ф. Війона, Р. Бернса, Й. В. Гете, Ф. Шиллера, Г. А. Бюргера, А. Міцкевича, Р. Л. Стівенсона та інших відомих авторів. Цим творам, так само як і народним баладам, притаманне несподіване поєднання реальних і фантастичних елементів, що надає оповіді романтичного забарвлення. Розповідаючи цікаві історії про поетичне минуле, автори літературних балад заглиблювалися у внутрішній світ людини, а також порушували суспільні та моральні питання.

Едмунд Лейтон. Бог на допомогу. 1900 р.

Українські фольклорні балади налічують близько 300 оригінальних сюжетів. Вони відображають драматичні епізоди української історії - боротьбу козаків з монголо-татарським нашестям, польсько-шляхетським завоюванням та інші важливі події. Про це йдеться, зокрема, в історичних баладах про Байду в турецькому полоні, Бондарівну, яка не скорилася польському пану, козака Нечая та ін.

Високо цінував народну баладу Тарас Шевченко. До речі, він розпочав свою творчість з написання саме літературних балад. Його балади «Причинна», «Утоплена», «Тополя», «Лілея», «Русалка», «У тієї Катерини» вирізняються незвичайними сюжетами, глибоким ліризмом, фантастичними перетвореннями та піднесеною символікою.

Перевірте себе

1. Розкажіть про історію виникнення балад.

2. Визначте ознаки балади і назвіть відомих баладних персонажів.

3. Скориставшись посиланням https://forms.gle/MhLUQwu7NtaFyuuK6 або QR-кодом, виконайте онлайн-вправу «Художні засоби народних легенд і балад».