Зарубіжна література. Повторне видання. 7 клас. Волощук

Мандруючи чарівними світами

Розгляньте карту уявних літературних країн. Пригадайте, у яких прочитаних творах вони трапляються. Опишіть, якими ви уявляєте ці країни.

Діана Вінн Джонс - одна з найпопулярніших сучасних авторок для юнацтва. Її письменницьку «візитівку» можна уявити в образі захопливого лабіринту чарівних паралельних світів, що пов’язані між собою магічними порталами. Тут живуть добрі чаклуни й лихі відьми, хоробрі принци й підступні демони, мудрі феї та хижі дракони.

Майбутня письменниця народилася 16 серпня 1934 р. в передмісті Лондона в сім’ї вчителів. Під час Другої світової війни Джонси переїхали в провінцію. Батьки багато працювали, тож Діана й дві її молодші сестри мусили взяти на себе клопоти по господарству. Звісно, найважче велося старшій з дівчат.

Діана Вінн Джонс

(1934-2011)

У ті часи найкращим відпочинком Діана вважала читання, але не мала грошей, щоб купувати книжки. Це спонукало її вже у дванадцять років самотужки написати повість для сестер. Відтак за юних років вона відчула письменницьке покликання.

Школи дівчина не любила, однак і проблем з оцінками не мала: виручала прекрасна пам’ять. Навчання в коледжі при Оксфордському університеті запам’яталося Джонс захопливими лекціями професорів Дж. Толкіна, творця славнозвісного «Володаря перснів», і К. С. Льюїса, автора не менш знаменитих «Хронік Нарнії».

Згодом Діана вийшла заміж і народила трьох синів. Джонс почала писати літературні твори для своїх дітей. А згодом до неї прийшло широке визнання.

Неочікувано великий успіх у читачів і літературних критиків мала серія книжок Джонс про Крестомансі - найсильнішого чародія в усіх вимірах, який наглядає за використанням магії у Всесвіті.

Переважну кількість книжок Діани Джонс складають фентезі. У її творах панує атмосфера магії та казки, а їхні головні герої - діти, що потрапили у вир дивовижних пригод. Особливої популярності зажив роман «Мандрівний замок Гаула». У ньому Джонс розповіла історію дівчини Софі, яка живе у світі, де чародійство - цілком буденне явище. Відчинивши двері Мандрівного замку, читач разом з героїнею розкриє таємницю її закляття, дізнається, хто такий вогненний демон і чому Відьма Пустирищ полює на Гаула...

Д. В. Джонс - авторка понад сорока книжок, перекладених сімнадцятьма мовами. Деякі з її творів стали сюжетами для популярних мультиплікаційних стрічок. Вражає список світових літературних нагород і номінацій письменниці, найпрестижніша серед яких - Всесвітня премія фентезі.

Перевірте себе

• 1. Якими були дитячі та юні роки Діани Джонс?
• 2. Що вплинуло на інтерес письменниці до фентезі?
• 3. Наведіть факти, які засвідчують письменницький успіх Діани Джонс.
• 4. Пофантазуймо! Яким ви уявляєте ідеального читача книжок цієї письменниці?

Під час читання твору знайдіть у тексті персонажів, характерних для літературних і фольклорних чарівних казок.

Мандрівний замок Гаула

(Уривки)

Розділ перший,

у якому Софі розмовляє з капелюшками

У країні Інґарії, де такі речі, як семимильні чоботи й шапки-невидимки, існують насправді, народитися найстаршим з трьох дітей - неабияке безталання. Усім відомо, що коли ви, усі троє, вирушите на пошуки щастя, саме тебе першого спіткає невдача, та ще й найдошкульніша.

Софі Гаттер була найстаршою з трьох сестер. Вона навіть не була дитиною бідного лісоруба, що давало би їй бодай якусь надію на успіх. Ні, її батьки були цілком заможними: вони тримали крамничку дамських капелюшків у розвинутому містечку Маркет-Чиппінґ. Щоправда, рідна мати Софі померла, коли тій було два рочки, а її сестричці Летті - лише один.

Їхній батько одружився з наймолодшою зі своїх продавчинь, гарненькою блондинкою на ім’я Фанні. Фанні невдовзі народила третю сестру - Марту. Це мало би перетворити Софі та Летті на Бридких Старших Сестер, але насправді всі три дівчинки виросли дуже навіть гарненькими - хоча Летті все-таки називали найвродливішою. Фанні ставилася до всіх трьох дівчаток однаково ніжно й ніколи жодним чином не виділяла Марту.

Містер Гаттер пишався своїми трьома доньками й віддав їх у найкращу в місті школу. Софі була найстараннішою. Вона надзвичайно багато читала - і дуже швидко з’ясувала, якими мізерними є її шанси на цікаве майбутнє. Це було для неї розчаруванням, проте вона залишалася цілком щасливою, доглядала сестричок і готувала Марту до пошуків щасливої долі, коли прийде пора. Оскільки Фанні була постійно зайнята в крамниці, за меншими доглядала саме Софі. (...)

Кадр з аніме¹-фільму «Мандрівний замок» (Японія, режисер Хаяо Міядзакі, 2004 р.)

¹ Аніме - японська мультиплікація. На відміну від мультфільмів інших країн, аніме розраховане не на дитячу, а на підліткову чи навіть дорослу аудиторію; вирізняється характерним малюнком персонажів і тла.

Приблизно тоді ж усі знову заговорили про Відьму Пустирищ. Подейкували, нібито Відьма погрожувала вбити дочку короля і нібито король наказав своєму лейбмагу, чарівникові Саліману, вирушити на Пустирища, аби впоратися з Відьмою. І скидалося на те, що чарівник Саліман не тільки не впорався з Відьмою, а й сам був нею вбитий.

Тому коли через кілька місяців після цього на пагорбах над Маркет-Чиппінґом зненацька з’явився високий чорнезний замок, із чотирьох високих шпилястих веж якого вилітали хмари чорнющого диму, усі були цілком переконані, що це Відьма знову вибралася з Пустирищ і збирається тримати в остраху всю округу, як то вона вже була зробила п’ятдесят років тому. Люди й справді дуже налякалися. Ніхто не виходив на вулицю сам-один, а надто поночі.

А що було ще страшнішим, то це те, що замок не стояв на місці. Іноді він давав про себе знати довгою смугою чорного диму понад заростями вересу на північному заході, іноді височів над скелями на сході, а іноді спускався з пагорбів і зупинявся серед вересу просто за останньою фермою з північного боку. Часом навіть можна було побачити, як він рухається, випускаючи з веж брудно-чорні клуби диму. Якийсь час усі були впевнені, що замок ось-ось таки спуститься в долину, і мер не раз говорив, що варто було б послати до короля за підмогою.

Але замок і далі блукав поміж пагорбами, і якось-то з’ясувалося, що він належить ніякій не Відьмі Пустирищ, а чарівникові Гаулу.

Ну а Гаул був досить-таки недобрим чарівником. Хоча наразі ніщо не свідчило про те, щоби він хотів покинути пагорби, усі знали, що він для розваги викрадає молодих дівчат і висмоктує з них душі. А дехто казав, ніби він пожирає їхні серця. Він був украй бездушним і безсердечним чарівником, і та дівчина, яка дозволила б йому захопити себе зненацька, опинилася б у страшній небезпеці. Софі, Летті та Марті, як і всім іншим дівчатам у Маркет-Чиппінґу, було наказано нікуди не ходити поодинці, і це їх украй дратувало. Вони дивувалися, до чого б це чарівникові Гаулу мали придатися викрадені душі. (...)

Незабаром помер містер Гаттер. Відтак Фанні вирішила, що сестри мусять покинути школу: одна з них буде ученицею в кондитерській, інша поїде навчатися на відьму, а Софі залишиться допомагати з капелюшками.

Насправді ж Софі майже не довелося продавати капелюшки. Після того як вона день чи два побула в майстерні, а тоді ще один день провела разом з Фанні в магазині тканин і в торговця шовком, мачуха посадила її прикрашати капелюшки. Софі сиділа в маленькій ніші в задній кімнаті крамниці й пришивала троянди до чепчиків та вуалетки до велюрових капелюшків, оторочувала їх шовком, викладала на крисах букетики з воскових ягід і зроблених зі стрічок квітів. Робота їй удавалася і загалом подобалася. (...)

У Софі з’явилася звичка надягати кожен тільки-но закінчений капелюшок на болванку, так що це на вигляд було майже як голова без тіла, а потім для розваги розповідати капелюшку, яке тіло буде колись під ним. Софі трохи лестила капелюшкам, адже покупцям теж доводиться лестити.

«У вас такий загадковий вигляд», - зверталася вона до капелюшка, повністю затягнутого вуаллю з ледь помітними блискітками. Кремовому капелюшку з трояндами під широкими крисами вона казала: «Ви вийдете заміж за справжнього багатія!». А ядучо-зелений солом’яний капелюшок із загнутим зеленим пером запевняла: «На вигляд Ви юна, немов весняний листочок». (...)

Одного дня до крамниці завітала незвичайна гостя.

Розділ другий,

у якому Софі змушена вирушити на пошуки щастя

Знадвору долинули скрип коліс та цокіт кінських копит, і в крамниці стало темно: вікно заступила карета. Задзвенів дзвоник, і у двері впливла напрочуд огрядна пані - Софі таких ніколи й не бачила. З плечей клієнтки спадала соболина накидка, а туго обтисле чорне плаття так і виблискувало діамантами. Погляд Софі передусім прикував крислатий капелюх дами - він був оздоблений справжніми страусовими перами, пофарбованими так майстерно, що вони відтінювали рожеві, зелені й блакитні відблиски діамантів, а проте залишалися чорними. Отож це був дуже дорогий капелюх. Обличчя дами було продумано прекрасним. Горіховий відтінок волосся дуже молодив її, тільки от... Софі перевела погляд на молодого чоловіка, який увійшов у крамницю слідом за дамою, - і побачила рудуватого юнака, убраного вкрай елегантно, але блідого і явно страшенно стривоженого. Він глянув на Софі з благанням і жахом. Юнак був набагато молодший від дами. Софі аж оторопіла.

- Панна Гаттер? - запитала дама голосом мелодійним, проте владним.

- Так, - відповіла Софі. Вигляд у юнака став іще стривоженіший. Імовірно, дама була його матір’ю.

- Я чула, ви продаєте просто божественні капелюшки, - проспівала дама. - Покажіть.

Софі ще недостатньо опанувала себе, щоб наважитися на відповідь.

Вона вийшла назустріч клієнтці й почала демонструвати капелюшки. Жоден з них, звичайно, не відповідав розкішному вигляду дами, до того ж молодий чоловік не зводив із Софі погляду, і їй було страшенно ніяково. Чим швидше дама переконається, що тут для неї нічого немає, тим швидше ця пара звідси нарешті піде. Скориставшись порадою Фанні, Софі почала з найневдаліших капелюшків. Дама відразу ж почала відкидати їх один за одним.

- Просто чарівно, - фиркнула дама на адресу рожевого чепчика.

- Травнева троянда, - обізвала вона ядучо-зелену соломку.

А про вуаль з блискітками заявила:

- Як банально. А що ви ще можете запропонувати?

Софі подала їй шикарний чорно-білий капелюшок - єдиний, котрий міг бодай трішки зацікавити таку розкішну даму.

Дама презирливо оглянула капелюшок.

Кадр з аніме-фільму «Мандрівний замок» (Японія, режисер Хаяо Міядзакі, 2004 р.)

- Такий убір не личитиме геть нікому. Ви даремно забираєте в мене час, панно Гаттер.

- Я роблю це тільки тому, що ви прийшли до мене в крамницю і попросили показати капелюшки, - заперечила Софі. - Бачите, пані, це маленька крамниця в маленькому містечку. Навіщо вам було взагалі... - тут молодий чоловік, що стояв за спиною дами, зойкнув і замахав руками, немовби намагаючись перестерегти Софі, - ...завдавати собі клопоту й заходити сюди? - закінчила Софі, і їй стало цікаво, що ж тепер буде.

- Я завжди завдаю собі клопоту, щоби покарати тих, хто непоштиво поводиться з Відьмою Пустирищ, - жорстко, з металом у голосі, проговорила дама. - Мені чимало доводилося чути про вас, панно Гаттер, і мені не до вподоби ні конкуренція, ні ваші настрої. Я прийшла, щоби зупинити вас. Ось вам! - і вона простягнула руку та махнула нею перед лицем Софі. (...)

- До речі, ви не зможете нікому розповісти про те, що вас зачарували, - додала вона.

Двері за нею бамкнули, немов похоронний дзвін.

Софі поторкала обличчя... (...) Пальці намацали м’які зморшки. Софі подивилася на руки. Вони теж були всі в зморшках і страшенно кістляві, з роздутими венами на тильному боці та вузлуватими пальцями. Софі підібрала поділ сірої спідниці - і побачила висхлі худі литки й ступні, від яких черевики повипиналися горбами. Ці ноги належали не менш ніж дев’яносторічній бабі й мали надто вже справжній вигляд.

Софі кинулася до дзеркала - і з’ясувала, що тепер вона не може не шкутильгати. Обличчя в дзеркалі виявилося цілком спокійним, тому що нічого іншого вона й не сподівалася побачити. На Софі дивилося лице сухорлявої старої, виснажене, коричневувате, обрамлене рідкими пасмами сивого волосся. Софі побачила свої власні очі - жовті, сльозаві, причому вираз цих очей здавався досить-таки трагічним. (...)

Зачарована Софі пішла з дому світ за очі. Після довгої виснажливої подорожі вона вийшла до Мандрівного замку чарівника Гаула. Так з’явилася надія зняти Відьмине закляття.

Через Пустирище зі скреготом і гуркотом на неї сунув Мандрівний замок чарівника Гаула. З-за його чорних зубчастих мурів у небо били хмари чорного диму. На вигляд замок був високий, прямовисний, важкий, бридкий - і справді лиховісний.

Софі сперлася на ціпок і почала за ним спостерігати. Вона навіть не дуже злякалася, їй було радше цікаво, як він рухається. Але головна думка, яка крутилася в цю мить у її голові, була про те, що весь цей дим неодмінно свідчить, що десь за високими чорними стінами Мандрівного замку палає велике вогнище.

- Ну скажи, а чому б і ні? - запитала вона в ціпка. - Навряд чи чарівникові Гаулу для його колекції аж настільки потрібна моя душа. Він же викрадає тільки молоденьких дівчат!

Вона підняла ціпок і владно помахала ним у бік замку.

- Стій! - закричала вона.

Мандрівний замок слухняно зупинився - з гуркотом і скреготом - десь за п’ятдесят футів вище по схилу. Софі не без вдячності пошкутильгала до нього. (...)

Розділ третій,

у якому Софі потрапляє в Мандрівний замок й укладає одну угоду

Софі довелося обійти весь Замок, доки одні з його чотирьох дверей відчинилися. Зрештою дівчина натрапила на помічника Гаула Майкла, який дозволив їй почекати чарівника.

(...) З балок стелі звисали всілякі дивні штукенції, хтозна, чи не чаклунські: гірлянди цибулин, пучки трав і зв’язки невідомих висушених корінців. Було в кімнаті й відверто чаклунське приладдя: книги в шкіряних палітурках, вигадливі пляшки, колби й реторти, і навіть старий, побурілий, вищирений людський череп.

А з протилежного боку Софі вгледіла вогнище, у якому ледь помітно палахкотів пломінець. (...)

- А чому б це нам не зробити вогонь яскравішим?.. - проговорила вона.

Деренчливий голос пролунав нітрохи не голосніше, ніж потріскування вогнища. Софі здивувалася. Вона думала, що її голос луною прокотиться просторими залами Замку. Зате поруч з нею виявився кошик дров. Софі простягнула руку й кинула у вогонь одне з полін, від чого в комин зметнувся цілий вихор синьо-зелених іскор. Софі підклала у вогнище ще одне поліно й відкинулася в кріслі, не втримавшись, однак, щоб не зиркнути - таки справді дещо нервово - через плече, тому що багряні відблиски полум’я затанцювали на відполірованому до блиску черепі. Кімнатка виявилася зовсім крихітною. У ній не було нікого, крім черепа й Софі.

Кадр з аніме-фільму «Мандрівний замок» (Японія, режисер Хаяо Міядзакі, 2004 р.)

- Він уже обома ногами в могилі, а я - поки що тільки однією, - потішила себе Софі.

Вона повернулася до вогнища, у якому тепер палахкотіло яскраве синьо-зелене полум’я.

- Мабуть, у дереві була якась сіль, - пробурмотіла Софі.

Вона всілася якомога зручніше, поклавши вузлуваті ноги на коминкові ґрати, примостила голову в куточку крісла й почала сонно розмірковувати, що їй потрібно зробити вранці.

Однак Софі дещо відволікало те, що у вогні їй почало ввижатися чиєсь невиразне обличчя.

- Вузьке блакитне лице, - зашепотіла Софі собі під ніс, - дуже довге й вузьке, з тонким блакитним носом. Оті кучеряві зелені язички зверху - достоту волосся. А що, як я не піду, поки не повернеться Гаул? Гадаю, чарівники вміють знімати закляття. Оті багряні вогники внизу - зовсім як рот. Ну й страшнючі в тебе зуби, мій друже. А замість брів у тебе два зелених пучки полум’я...

Що найцікавіше, у всьому вогнищі було тільки два острівці жовтогарячого вогню - якраз під зеленими бровами, нібито очі, а посередині кожного з них яскріли багряні відсвіти. Софі ввижалося, що вони дивляться на неї, як справжні зіниці.

- З іншого боку, - вела далі Софі, дивлячись на жовтогарячі вогники, - щойно закляття буде знято, не встигну я і оком моргнути, як він з’їсть моє серце.

- А ти не хочеш, щоби твоє серце з’їли? - поцікавилося полум’я.

Софі не сумнівалася: з нею заговорило саме полум’я. Софі чудово бачила, як багряно-синій рот вогненного обличчя рухається в такт словам. Голос у нього був чимось схожий на голос Софі - так само надтріснутий, як і в неї, до того ж у цьому голосі поскрипувало й стугоніло полум’яне дерево.

- Звичайно ж, не хочу, - відповіла Софі. - А хто ти?

- Вогненний демон, - пояснив багряний рот.

У його голосі було більше скигління, ніж поскрипування, коли він додав:

- Я прив’язаний до цього вогнища за умовами угоди. Я не можу звідси нікуди зрушити! - тут його голос знову став зухвалим і тріскучим. - Ну а як щодо тебе? Я бачу, що на тебе накладено закляття.

Це остаточно позбавило Софі сонливості.

- То значить, ти це бачиш! - вигукнула вона. - А зняти закляття ти можеш?

Запала тиша - гаряча й палахка, жовтогарячі очі на вогненному обличчі демона оглянули Софі від голови до ніг.

- Сильне закляття, - урешті-решт сказав демон. - Як на мене, це скидається на роботу Відьми Пустирищ.

- Так воно і є, - сказала Софі.

- Але річ не тільки в цьому, - протріщав демон. - Я розрізняю в цьому заклятті два шари. Ну і, як я бачу, ти нікому не можеш про це розповісти. Ну хіба що тому, хто й так уже про це знає.

Він ще трохи подивився на Софі.

- Мені треба було б дослідити твоє закляття, - сказав він трохи згодом.

- А скільки часу це займе? - запитала Софі.

- Та, мабуть, трохи займе. Або трохи більше, ніж трохи, - відповів демон.

І додав, м’яко і вкрадливо мерехтячи:

- А чи не уклала би ти зі мною угоду? Я зніму з тебе закляття, якщо ти погодишся розірвати угоду, яка мене зв’язує. (...)

- А що, твоя угода - вона із чарівником Гаулом, так? - запитала Софі.

- Авжеж, - сказав демон.

У його голосі знову почулося скигління.

- Я прикутий до цього вогнища й не можу відсунутися далі ніж на фут. Я змушений виконувати більшу частину тутешньої магії. Я повинен утримувати Мандрівний замок, переміщати його й влаштовувати різні спецефекти, щоби відлякувати людей, а також робити все інше - усе, що тільки забажає Гаул. А Гаул, щоби ти знала, зовсім безсердечний.

Софі не треба було пояснювати, що Гаул безсердечний. З іншого боку, цей демон, найімовірніше, нітрохи не кращий. (...)

- То ти згодна укласти угоду?

- Якщо ти погоджуєшся зняти з мене закляття, - відповіла Софі з непереборним відчуттям, що сказала щось абсолютно фатальне.

- Значить, ми домовилися! - вигукнув демон, і його довгасте обличчя злетіло аж попід комин. - Я зніму з тебе закляття, коли ти розірвеш мою угоду. Обіцяю, тої ж таки миті!

- Ну, то скажи мені, як її розірвати, - зажадала Софі.

Жовтогарячі вогники блимнули на неї, а тоді відвели погляд.

- Не можу. За нашою з ним угодою, ні я, ні чарівник Гаул не маємо права розкрити головну умову цієї угоди.

Софі зрозуміла, що її обвели круг пальця. (...)

- Але якщо мені треба дивитися і слухати, виходить, мені доведеться залишитися тут, у Мандрівному замку Гаула, - запротестувала вона.

- Усього лише десь на місяць! І не забувай, що мені ж також потрібен час на те, щоби дослідити твоє закляття! - благально промовив демон. (...)

- Ну добре, - згодилася Софі. - Я залишуся. А ти придумай для мене відмовку.

Вона зручно вмостилася в кріслі, а демон заходився думати.

Щоб звільнитися від чарів, Софі довелося прожити в замку Гаула набагато довше, ніж вона сподівалася, і розгадати чимало загадок. Дівчина мала подружитися з вогненним демоном, зловити зірку, що падала, підслухати спів русалок, відшукати мандрагору... Поміж прибиранням бруднющого замку, біганиною в семимильних чоботах і візитами до короля Софі намагалася зрозуміти, що тримає демона вогню біля Гаула та як розірвати угоду й повернути молодість. Зрештою Софі усвідомила, що має дар наділяти предмети душею, і за його допомогою позбулася закляття.

Переклад Андрія Поритка

Про те, як Софі з Майклом довелося ловити зірку, що падає, ви можете прочитати в уривку з роману, перейшовши за посиланням https://cutt.ly/Fw7vuTzr або QR-кодом.

Запитання і завдання до прочитаного

1. Установіть хронологічну відповідність подій, зіставте ілюстрації з подіями роману та перекажіть їх.

Кадри з аніме Хаяо Міядзакі «Мандрівний замок»

2. Які пригоди й випробовування випали на долю головної героїні? Схарактеризуйте внутрішній світ Софі.

3. Чому мешканці Маркет-Чиппінґа боялися чарівника Гаула?

4. З якими таємницями стикнулася героїня, потрапивши до замку Гаула?

5. Яке закляття наслала Відьма Пустирищ на Софі?

6. За якої умови вогненний демон зголосився зняти з дівчини чари?

7. Перевірте, чи добре ви знаєте прочитані уривки з роману «Мандрівний замок Гаула», виконавши онлайн-завдання за посиланнями https://forms.gle/r8cMR9yzjEmtoaM68 і https://forms.gle/apjA6ApYPpMkr324A або QR-кодами.

8. Робота в парах. 1. Знайдіть у прочитаних уривках детективні й казкові елементи. Як вони поєднуються між собою? 2. Визначте фольклорні елементи й поясніть їхню роль у творі.

9. Робота в групах. Гра «Шість капелюхів». Приміряйте на себе різнокольорові чарівні капелюхи, з якими розмовляла Софі. Кожен з них має такі особливості:

Якщо ви вдягнете білий капелюх, то маєте відшукати інформацію. Як Софі опинилася в Мандрівному замку?

Вдягнувши жовтий капелюх, шукайте переваги й позитивні сторони. Як магія Софі покращувала людям життя?

Чорний капелюх - це капелюх критика, але критикою не треба зловживати. Що в поведінці Відьми Пустирищ роздратувало Софі?

Червоний капелюх допоможе вам висловити почуття, емоції, причому їх не треба пояснювати. Уявіть, що ви зустрілися із зачарованою Софі. Які почуття у вас викликала б така подія?

Якщо ви оберете зелений капелюх, слід проявити фантазію і придумати нові сюжети. Пофантазуйте, які пригоди очікували б на Софі, якби вона стала господаркою Мандрівного замку.

Синій капелюх спонукає до підбиття підсумків і впорядкування думок. Які факти доводять, що «Мандрівний замок Гаула» - це фентезі?

Головні герої книги Д. В. Джонс «Зачароване життя» - брат і сестра, Кет і Ґвендолен. Після загибелі батьків вони потрапили до свого далекого родича - наймогутнішого чарівника Крестомансі.

Обкладинка книжки «Зачароване життя». («Видавництво Старого Лева»)

Які неймовірні події розгорнуться навколо Кета та чому він має дев’ять чарівних життів, ви дізнаєтеся з уривка для ознайомлення з першої книги Д. В. Джонс циклу «Світи Крестомансі» - «Зачароване життя», скориставшись посиланням https://cutt.ly/hwIHsh2i або QR-кодом.

Запитання і завдання для самостійного опрацювання твору

• 1. Чому Ґвендолен конфліктувала з Крестомансі? Як замість дівчини з’явилася Джанет?
• 2. У чому полягав підступний план Ґвендолен?
• 3. Скільки життів було в Кета? На що він витратив більшість із них? Чому Крестомансі вирішив узяти Кета в учні?

Мандри замка Гаула в анімації

У 2004 р. на Венеційському кінофестивалі відбулася прем’єра роботи легендарного режисера аніме Хаяо Міядзакі «Мандрівний замок». Це була перша японська мультиплікація, що відкрила фестиваль. Стрічка здобула приз - «Золоту Озеллу».

Аніме-екранізацію роману Джонс «Мандрівний замок Гаула» створено на комп’ютері, але тло й персонажів намальовано вручну. Загалом було знято тисячу чотириста сцен. Замок Гаула, який складався з вісімдесяти елементів, змінювали та перебудовували кілька разів протягом фільму залежно від зображуваних подій. Серед творчих знахідок Міядзакі варто відзначити оригінальний прийом, що передає внутрішні переживання головної героїні, - постійні раптові перетворення зачаклованої Софі зі старенької в молоду дівчину.

Кадр з аніме-фільму «Мандрівний замок» (Японія, режисер Хаяо Міядзакі, 2004 р.)

Скориставшись посиланням https://cutt.ly/vwIepvrQ або QR-кодом, перегляньте уривок з аніме «Мандрівний замок» (Японія, режисер Хаяо Міядзакі, 2004 р.). Порівняйте опис мандрівного замку у творі Д. В. Джонс і його втілення в аніме. Чим, на вашу думку, вони схожі, а чим відрізняються? Аргументуйте свою відповідь.