Зарубіжна література. Повторне видання. 7 клас. Волощук

У пошуках мрії

Пригадайте, що таке фентезі. Доповніть перелік питань і відповідей, які характеризують літературу фентезі.

Ім’я англо-американського письменника Ніла Ґеймана широко відоме серед тих, хто цікавиться сучасною культурою. І не лише тому, що його творчість відзначена численними літературними нагородами, але й завдяки його багатогранній обдарованості. Ґейман є автором понад 30 популярних літературних творів, за якими знято мультфільми, кінострічки та серіали, а поза тим - ще й відомим сценаристом, творцем культових коміксів і чудовим лектором.

Народився Ніл Ґейман 10 листопада 1960 р. в британському місті Портчестері, у родині з польсько-єврейським корінням. Його батько був бізнесменом; мати ж працювала фармацевтом.

Ніл Ґейман

(Нар. 1960 р.)

З дитинства хлопчик захоплювався читанням. Улюбленою його казкою була «Аліса в Країні Див» Льюїса Керролла, яку він навіть знав напам’ять. На свій сьомий день народження Ґейман отримав книжкову серію «Хроніки Нарнії» К. С. Льюїса. Згодом він згадував: «Я захоплювався його використанням висновків у дужках, звернених до читача, де він просто розмовляв з вами... Я подумав: “О боже, це так круто! Я хочу це зробити! Коли я стану автором, я хочу мати можливість писати щось у дужках”». Велике читацьке враження справив на юного Ніла також твір «Володар перснів» Дж. Р. Р. Толкіна, який він раз у раз брав у бібліотеці - попри те, що там було представлено лише два томи з трьох. Пізніше отримував шкільні премії за учнівські досягнення в царинах англійської мови та читання; за отримані кошти хлопець придбав також третій том толкінівського фентезі.

Після закінчення школи Ґейман пішов у журналістику. Тоді ж він написав листа своєму улюбленому фантасту Лафферті, творами якого зачитувався ще з дитинства. У цьому листі юнак спитав, як стати письменником. Лафферті підтримав його своєю відповіддю. Проте минуло багато років, перш ніж перші оповідання Ґеймана прийшли до читачів.

У 1985 р. Ґейман вирішив зайнятися коміксами¹. Прочитавши кілька книжок про секрети створення коміксів, він познайомився з їхнім легендарним автором - Аланом Муром. Той підтримав молодого початківця корисними порадами. Визнання і фінансовий успіх Ґейману принесли комікси до історії Пісочного чоловіка - короля царства снів, який потрапляє в полон до чаклуна Родеріка Берджесса, але потім виривається на волю і вирушає на пошуки своїх втрачених магічних атрибутів. Комікси «Пісочний чоловік» витримали багатомільйонні наклади, а 1991 р. навіть здобули міжнародну премію World Fantasy Award - найвідомішу в царині фантастики. До речі, це був перший в історії випадок присудження престижної літературної нагороди авторові коміксів.

¹ Комікс - серія зображень, у якій розповідається певна історія; тісно пов’язана з кіно та мультиплікацією.

Обкладинка серії коміксів «Пісочний чоловік». Художник Дейв МакКін. 1989 р.

Так само успішно Ніл Ґейман працював над серіалами для телебачення. Робота над серіалом «Небудь-де» надихнула письменника на написання однойменного роману, що розповідає про паралельний чарівний світ під вулицями Лондона, про який люди навіть не здогадуються.

У 1992 р. письменник переїхав з Англії до США. Наразі він веде власний блог¹, який читають майже півтора мільйона людей у всьому світі. Зазвичай він публікує в блозі пости², що описують його творчі проєкти. Крім того, письменник активно листується зі своїми прихильниками, відповідаючи на їхні запитання.

¹ Блог - (англ. blog, від web log - щоденник подій) - щоденник в інтернеті із записами, зображеннями чи відео, що регулярно додаються.

² Пост - окреме повідомлення блогу, що має заголовок, дату публікації, зміст.

1997 р. Ніл Ґейман опублікував написане ним для підлітків фентезі «Зоряний пил».

«Зоряний пил» - це світла історія про маленьке селище Стіна, розташоване на кордоні із Чарівною країною. Головний герой роману, Трістран Торн - юнак, який прагне знайти Мрію свого серця. Аби принести коханій зірку, що впала, він вирушає до Чарівної країни, не маючи навіть гадки про те, що зірки в ній зовсім не схожі на астрономічні описи. Під час цієї мандрівки герой зустрічається з добрими й лихими міфічними істотами, витримує складні випробовування, навчається розрізняти справжні та ілюзорні цінності й зрештою знаходить свою Мрію.

Символічною є назва роману. Зоряним пилом в астрономії називають розсіяні в космосі частки мінералів, утворені під час вибуху з атомів зірок. Проте Ніл Ґейман вкладає в цей образ інший зміст: зоряний пил у його творі - це й те, на що перетвориться дівчина-зірка, якщо переміститься із Чарівної країни до реального світу, і символ пошуку мрії на землі.

Перевірте себе

• 1. Які книжки, прочитані в дитинстві, надихнули Ніла Ґеймана на письменницьку діяльність?
• 2. У чому проявляється багатогранність таланту Ніла Ґеймана?
• 3. Ніл Ґейман - активний блогер. До будь-якого запису в блозі можна додавати коментарі у вигляді тексту, аудіо- або відеоінформації. Знайдіть в інтернет-мережі за пошуком: neil gaiman journal блог Ніла Ґеймана та поставте йому питання щодо подальших літературних планів, майбутніх екранізацій чи коміксів, секретів письменництва або попросіть поради щодо книжок, які варто прочитати.

Під час читання твору знайдіть у тексті образи-символи, розкрийте їхній зміст і художню роль.

Зоряний пил

(Уривки)

Події розгортаються в XIX ст. в селищі Стіна, що розташоване на кордоні між двома світами: звичайним і казковим. Раз на дев’ять років ці два світи перетинаються на весняному святі, а дивне місце за стіною стає Чарівним Ярмарком. Юнак на ім’я Дунстан на ярмарку шукає Мрію свого серця, він ходить від намету до намету й розглядає різні дивовижні речі. Зрештою, він знаходить прилавок зі скляними квітами і знайомиться з надзвичайно привабливою дівчиною Уною, яка перебуває в рабстві в чаклунки. Між нею та Дунстаном спалахує кохання, яке, утім, триває недовго. Дунстан повертається до Стіни й одружується з іншою дівчиною. А через деякий час біля стіни, що розділяє два світи, з’являється кошик з немовлям на ім’я Трістран Торн - сином Дунстана, народженим красунею із Чарівної країни.

Минають роки. Трістран стає гарним юнаком і закохується в найвродливішу дівчину в селі - Вікторію Форестер. Прагнучи завоювати її любов, юнак обіцяє принести зірку, що впала з неба за стіною між двома світами. З допомогою батька Трістран потрапляє до Чарівної країни.

Ілюстрація Чарлза Весса

Далі розповідається про те, як правитель Чарівної країни, лорд Штормгольд, відчуваючи близьку смерть, висуває вимогу своїм трьом синам: хто першим знайде Топаз Влади Штормгольдів, той і стане після його смерті новим правителем. Перед смертю він викидає у вікно Топаз, яким збиває зірку. Після його смерті сини вирушають на пошуки каменя.

Про зірку, що впала, дізнаються три старі королеви відьом. Вони прагнуть з’їсти її серце, аби повернути собі молодість. Отож старша відьма, зміцнивши свої сили залишками серця попередньої зірки, розпочинає полювання на нову зірку, що впала.

Розділ четвертий

Опинившись за Стіною, Трістран зустрічає маленького кошлатого чоловічка, що тримає клунок з написом: «Зачарований, заворожений, заклятий і заплутаний». Вони потоваришували й вирушили в подорож разом.

(...) Сірий ліс мовби поглинав світло - у ньому зникало будь-яке відчуття напряму і відстані. Трістранові здавалося, що вони йдуть стежкою, але тепер, коли він намагався її розгледіти, стежка востаннє промайнула під ногами і зникла, наче оптичний обман. Йому здавалося, що ось ці два дерева й он той камінь позначали межі стежки, але тепер ніякої стежки не було - тільки сутінки, тіні й бліді стовбури навкруги.

- Отепер нам гаплик, - тихо промовив кошлатий чоловічок.

- Треба бігти? - запитав Трістран, знімаючи капелюха і притискаючи до грудей.

Коротун похитав головою.

- Немає сенсу. Біжи не біжи - ми в пастці.

Підійшовши до найближчого високого стовбура, трохи схожого на березу, він щосили штовхнув його. З дерева впало декілька сухих листків. А ще з гілки зірвалося і впало на землю щось біле - з тихим, схожим на шепіт звуком.

Трістран підійшов ближче, щоб роздивитися. Це був білий пташиний скелет - чистий і сухий.

Чоловічок здригнувся.

- Я вмію мінятися з іншими місцями, - повідомив він Трістранові, - але не знаю нікого, кому було б не страшно тут опинитися. Судячи з цієї штукенції, тут навіть уміння літати не допоможе.

Він підчепив скелетик лапоподібною ногою.

- Рити підземні ходи ваш люд не вміє - хоча навіть це нам би не допомогло.

- Тоді, мабуть, нам варто озброїтися, - запропонував Трістран.

- Озброїтися?

- Поки вони не прийшли.

- Поки вони не прийшли? Та вони вже тут, телепню! Вони - це дерева. Ми в сухолісі.

- У сухолісі?

- Я сам винен, треба було трохи дивитися, куди йду. А тепер все: не бачити вам зірки, а мені - торгівлі. Одного дня якийсь наступний бовдур, що сюди забреде, знайде наші скелетики, чисті й висушені. Та й по всьому.

Трістран без упину озирався. У сутінку йому здавалося, що дерева підступають дедалі ближче, хоч і не видно було, щоб хоч одне з них рухалося. Хлопець ще не до кінця вірив коротунові - хтозна, може, той його обманював, або ж це просто був виплід його уяви.

Раптом щось ужалило його в ліву руку. Трістран думав, що це комаха, але побачив тільки блідо-жовтий листок, що з шелестом впав на землю. На зворотному боці проступила мокра червона смужка. Ліс шепотів і шелестів навколо.

- Що ж нам робити? - вигукнув Трістран.

- Я нічого не можу придумати. Аби ж ми знали, де справжня стежка... Справжню стежку навіть сухоліс не в змозі знищити - він лише маскує її, щоб ввести нас в оману.

Чоловічок знизав плечима й зітхнув.

Трістран підняв руку і задумливо потер лоба.

- Я... Я знаю, де стежка! - сказав він, вказуючи пальцем. - Нам туди.

Чорні оченята-намистинки його супутника заблищали.

- Ви впевнені?

- Так, шановний. Через той гайок, а далі вправо. Ось де стежка.

- Звідки ти знаєш? - запитав коротун.

- Просто знаю, - відповів Трістран.

- Гаразд. Вперед! - чоловічок ухопив свій клунок і побіг - але не дуже швидко, так, щоб не обганяти Трістрана, котрий мчав щодуху: дихав уривчасто, серце мало не вистрибувало з грудей, шкіряна сумка гойдалася і била по ногах.

- Ні! Не туди! Лівіше! - гукнув хлопець. Гілки й колючі кущі чіплялися і рвали одяг. Далі вони бігли мовчки.

Ілюстрація Чарлза Becca

Здавалося, дерева перед ними зімкнулися в суцільну стіну. Навколо шквалом носилося листя - воно боляче жалило і кусалося, торкаючись Трістранової шкіри, і рвало тканину, коли падало на одяг. Хлопець біг під гору, вільною рукою відкидаючи листя, а сумкою, що була в іншій руці, відбиваючись від кущів і гілля.

Мовчання перервав стогін. Кошлатий чоловічок спинився мов укопаний, закинув голову й жахливо завив.

- Тримайтеся, - закричав Трістран, - ми вже майже на місці!

Він вхопив чоловічка за лікоть і потягнув уперед.

Нарешті вони вибігли на справжню дорогу - смужку зеленої трави, що вела крізь сірий ліс.

- Тут ми в безпеці? - запитав Трістран, важко дихаючи і злякано озираючись.

- У безпеці, якщо не відхилятимемося від стежки, - відповів коротун, поклав на траву свій клунок і всівся поряд, розглядаючи дерева обабіч. Їхні бліді гілки тремтіли, хоча вітру не було. Трістранові здавалося, що вони тремтять від злості. (...)

Нарешті сухоліс скінчився, і тепер вони йшли вздовж крутого берега, між двома низенькими кам’яними стінами. Озирнувшись, Трістран не побачив за спиною ані сліду лісу; позаду темніли лише пурпурові від вереску пагорби. (...)

Кошлатий чоловічок забрав у Трістрана подертий одяг - пальто, штани і жилет - і подався з ними до села, розташованого в долині поміж трьох вересових гір. Вечір був теплий; Трістран сидів і чекав, вкрившись ковдрою.

(...) Невдовзі кошлатий чоловічок повернувся з новим одягом для Трістрана.

Навіть у місячному світлі Трістран міг розгледіти, що цей одяг анітрохи не схожий на те, що він носив раніше. (...) Трістран розглядав оберемок багряної, жовтогарячої і помаранчевої тканини, що була схожа на костюм мандрівного комедіанта або вміст карнавальної скрині його двоюрідної сестри Джоан.

- Це що, мій одяг? - запитав він.

- Так, тепер це ваш одяг, - гордо підтвердив кошлатий чоловічок. - Я його дуже вдало виторгував. Як бачите, він значно кращої якості - міцний, не подертий і не потертий. Крім того, ви тепер не виділятиметеся, не буде видно, що ви нетутешній. Так тут вдягаються, розумієте?

(...) Одяг і справді був новий і шикарний. Хоча й кажуть «не суди з одежі, а суди з розуму», і не лише пір’ям славний птах, та проте одяг - це як прянощі, без яких страва не так смакує. У цьому жовтогарячому й багряному Трістран Торн почувався іншою людиною, ніж колишній Трістран Торн, що вбирався у пальто і святковий костюм. Його хода стала помітно твердішою, рухи - впевненішими. Він вище підняв голову, а в очах зажеврів вогник (...)

- Що ж, - сказав коротун. - Ви, хлопче, врятували мені життя - там, у сухолісі. А ваш тато зробив мені послугу ще до вашого народження. Хай потім не кажуть, що я невдячний тип, який забуває про добро...

Трістран пробурмотів щось про те, що новий друг вже й раніше багато для нього зробив, але кошлатий чоловічок, не слухаючи, продовжував:

- ...от я й подумав: ви точно знаєте, де та ваша зірка?

Трістран не вагаючись показав кудись у темний горизонт.

- А тепер скажіть: ви ж знаєте, чи далеко та ваша зірка?

Досі Трістран про це не замислювався. Але на власне здивування відповів:

- Шлях туди лежить через небезпечні гори і розпечені пустелі. Якщо спинятися тільки на нічліг, за час мандрівки місяць виросте і змаліє усього пів дюжини разів.

Трістран здивовано замовк: це було зовсім не схоже на його звичайну мову.

- Так я і думав, - сказав кошлатий чоловічок, йдучи до свого клунка. Він прикрив собою замок, щоб Трістран не побачив, як він відчиняється.

- До того ж, найімовірніше, ви не єдиний, хто її шукатиме. Пам’ятаєте, що я раніше казав? (...)

Коротун витягнув недогарок свічки, не більший за лісове яблуко, і подав його Трістранові.

Хлопець не бачив у недогарку нічого особливого. Звичайнісінька свічка - воскова, не сальна; видно було, що палили її вже не раз. Ґніт був чорний, обвуглений.

- І що я маю з цим робити? - запитав він.

- На все свій час, - відповів кошлатий чоловічок, витягаючи з клунка ще щось. - Це теж візьміть. Стане в пригоді.

Подарунок заблищав у місячному світлі. Трістран узяв його в руки. Це був тонкий сріблястий ланцюжок з петлями на обох кінцях, холодний і слизький на дотик.

- А це що?

- Усе традиційно: котяче дихання, риб’яча луска і місячне світло зі ставка, що біля млина. Вам слід узяти цей ланцюг із собою.

- Справді?

- О, так.

Трістран дав ланцюжкові зісковзнути з однієї долоні в іншу. На дотик він був як ртуть.

- Куди ж мені його покласти? У цьому одязі немає кишень!

- Обв’яжіть навколо зап’ястя; коли знадобиться - знімете. Ось так, правильно. До речі, одна кишеня там таки є - пошукайте під тунікою.

Трістран знайшов приховану кишеню. Над нею був маленький отвір для ґудзика, і хлопець почепив туди свій пролісок - скляну квітку-оберіг, отриману від батька на прощання. Хлопець замислився, чи батьків оберіг вже вплинув на його долю, і якщо так, то що саме він приніс - успіх чи біду.

Трістран встав і міцно стис ручку своєї сумки.

- А тепер розповім, що вам треба зробити, - сказав чоловічок. - Візьміть свічку у праву руку. Я зараз запалю ґніт. І тоді просто йдіть по свою зірку. Ланцюжок допоможе взяти її із собою. Залишився зовсім малесенький шматочок свічки, тож раджу вам не марнувати ані хвилини, щоб потім не жалкувати. «Не барися, ширше крок!»

- Мабуть... ваша правда, - сказав Трістран.

Він стояв, чекаючи, що буде далі. Кошлатий чоловічок провів над свічкою рукою, і ґніт раптом спалахнув. Полум’я було жовте згори і блакитне знизу. Дмухнув вітер, але вогонь анітрохи не сколихнувся.

Тримаючи свічку, Трістран виставив перед собою недогарок і ступив крок уперед. Свічка освітлювала все навкруги, кожне дерево і кожну травинку.

Наступний крок - і Трістран опинився на березі озера, а вогник свічки відбивався у воді. Ще крок - гори й самотні скелі; язик полум’я відбивався в очах мешканців засніжених висот. Наступний крок - і хлопець опинився на хмарах - вони хоч і були напівпрозорі, але якимось дивом витримували його вагу. Потім, міцно стискаючи свічку, Трістран пройшов під землею, де при світлі вогню виблискували мокрі печерні стіни; потім він знову опинився в горах, потім - на лісовій дорозі. Там він встиг побачити жінку в червоній сукні, що мчала в колісниці, запряженій парою білих цапів. Вона здалася йому схожою на кельтську королеву Боудіку, як її зображували у підручниках з історії. Ще крок - і Трістран стояв на зеленій галявині, поряд з якою плюскотів дзвінкий струмочок.

Ступивши ще крок, він помітив, що галявина нікуди не поділася: навколо росла висока папороть, наперстянка та в’язи. Місяць висів біля краю неба. Хлопець підняв свічку, шукаючи чогось схожого на зірку, що впала, - але не бачив нічого, хоч трохи схожого на звичайний чи коштовний камінь.

Ілюстрація Чарлза Becca

Поруч жебонів струмок, але за його шумом Трістран розчув ще якийсь звук - наче хтось захлюпав носом і проковтнув слину. Здавалося, хтось намагається не розплакатися.

- Хто тут? - гукнув Трістран.

Хлипання змовкло. Але Трістран був упевнений, бачив під кущем ліщини якесь світло, і пішов туди.

- Перепрошую, - почав він, сподіваючись заспокоїти того, хто засів під деревом. Йому дуже не хотілося знову зустрітися з крихітним народом, що вкрав його капелюх.

- Я шукаю зірку.

Замість відповіді з-під куща вилетіла грудка мокрої землі і влучила Трістранові в обличчя. Було трохи боляче; за комір посипався бруд.

- Я не збираюся кривдити вас, - голосно гукнув Трістран.

Цього разу хлопець встиг ухилитися - чергова грудка влучила у в’яз, біля якого він щойно стояв. Трістран йшов уперед.

- Забирайся геть! - промовив заплаканий дівочий голос. - Просто йди звідси, дай мені спокій!

Дівчина скоцюрблено сиділа під ліщиною і вельми недружньо дивилася на Трістрана. Вона вже вхопила в руку чергову грудку, але не кинула її.

Очі у дівчини були червоні й заплакані, а волосся таке світле, що здавалося зовсім білим. Блакитний шовк плаття мерехтів у світлі свічки. І вся дівчина, здавалося, мерехтіла.

- Будь ласка, не кидайте в мене грязюкою, - попросив Трістран. - Зрозумійте, я зовсім не хотів вас турбувати. Десь тут упала зірка, і я повинен знайти її, перш ніж догорить ця свічка.

- Я зламала ногу, - сказала юна леді.

- Співчуваю, звісно, - відповів Трістран. - Але ж зірка...

- Я зламала ногу, - сумно повторила вона, - коли падала.

З цими словами дівчина знову підняла грудку. З її руки посипався блискучий пил.

Ілюстрація Чарлза Becca

Грудка землі влучила Трістранові в груди.

- Забирайся, - схлипнула дівчина, затуляючи обличчя руками. - Забирайся і дай мені спокій!

- Ви і є зірка, - нарешті дійшло до Трістрана.

- А ти - бовдур, - в’їдливо сказала дівчина, - а ще невіглас, йолоп і телепень!

- Еге ж, - погодився Трістран. - Мабуть, так і є.

Тут він розмотав з руки вільний кінець срібного ланцюжка і накинув його на тонке зап’ястя дівчини. Ланцюжок враз затягнувся.

Дівчина люто зиркала на нього.

- Що це ти таке робиш? - запитала вона, чомусь вже без гніву і ненависті.

- Забираю вас із собою, - відповів Трістран. - Я дав обітницю.

Тієї ж миті вогник свічки затріщав, останній шматочок ґнота сплив у калюжці воску. На мить полум’я спалахнуло яскравіше, освітило галявину, дівчину і нерозривний ланцюг, що з’єднував її зап’ястя з Трістрановим.

Свічка згасла.

Трістран дивився на дівчину - на зірку, - не промовивши ані слова.

«Чи встигну я туди при свічці? - подумав він. - “Ще й повернешся, не бійсь”». Але свічка догоріла, а до селища Стіна було шість місяців важкого шляху. (...)

Трістран і дівчина-зірка подорожують Чарівною країною. Дорогою вони рятують єдинорога від розлюченого лева, а невдовзі дівчина-зірка тікає від Трістрана на єдинорозі. Трістран кидається на пошуки дівчини-зірки й опиняється в екіпажі королівського сина Праймуса, який теж шукає зірку. Тим часом королева відьом Ліпім перетворює свій візок на придорожній готель, який стає пасткою для дівчини-зірки. Услід за дівчиною-зіркою сюди ж прибувають Трістран і Праймус. Королева відьом Лілім намагається отруїти Трістрана, але єдиноріг попереджає його про смертельну небезпеку. Натомість Праймуса не вдається попередити, і відьма його вбиває. Трістран випадково знаходить у кишені залишки чарівної свічки, яка допомагає йому та дівчині-зірці врятуватися від відьми. Коли свічка догоряє, Трістран і дівчина здійснюють цікаву подорож на хмарині, а потім знову повертаються на землю.

Ілюстрації Чарлза Becca

Трістран більше не хоче примушувати дівчину-зірку на ймення Іванна йти з ним до Стіни, але вдячна за порятунок дівчина за звичаєм свого народу має йти разом з ним. Вони прямують до Стіни, не здогадуючись, що за межами Чарівної країни Іванна перетвориться на зоряний пил. Після кількох пригод Трістран залишає Іванну перед Стіною і повертається до селища, щоб зустрітися з Вікторією. Але Вікторія, яка ніколи не кохала Трістрана, за час його відсутності вже заручилася з іншим чоловіком. Утім, закоханий у дівчину-зірку юнак лише радіє цій події, оскільки вона звільняє його від необдуманої обіцянки.

Тож, повернувшись за Стіну, він освідчується дівчині-зірці в коханні. Іванна також відкриває йому свої почуття. Позаяк її серце належить Трістранові, вона стає непомітною для королеви відьом Лілім. Любов дівчини-зірки в чарівний спосіб звільняє матір Трістрана Уну від багаторічного рабства. А оскільки вона виявляється єдиною дочкою померлого лорда Штормгольда, то Трістран стає єдиним спадкоємцем лорда. Тому дівчина-зірка віддає йому Топаз Влади, який носила із собою.

Уна повертається в Штормгольд, аби правити ним замість свого сина, який тим часом разом з коханою дівчиною-зіркою подорожує Чарівною країною. Через багато років Трістран стає лордом-правителем. А після смерті героя його кохана посяде королівський трон і стане безсмертною правителькою Штормгольда.

Переклад Дмитра Кушніра

Запитання і завдання до прочитаного уривка

1. Перевірте, чи уважні ви читачі, перейшовши за QR-кодом або посиланням https://forms.gle/mxMmkeSYPsMgcbe99 і виконавши онлайн-тести за романом «Зоряний пил».

2. Які два світи розділяє стіна в однойменному селищі?

3. Що спонукало Трістрана Торна до подорожі Чарівною країною? Що розповів про неї кошлатий чоловічок? А які чарівні предмети подарував? Схарактеризуйте їхні чарівні властивості.

4. Розгляньте ілюстрації Ч. Becca (с. 261-269). Визначте, який епізод роману зображено на кожній з них.

5. Як мешканці Чарівної країни поставилися до зірки, що впала? Чого вони хотіли отримати від неї? Оцініть їхні вчинки.

6. Які небезпеки трапилися на шляху Трістрана до зірки? Що допомогло героєві їх здолати?

7. Перекажіть епізод, у якому розповідається про першу зустріч Трістрана з дівчиною-зіркою. Як персонажі поставилися одне до одного?

8. Знайдіть приклади авторської іронії в прочитаному уривку.

9. Творча лабораторія. Робота в групах. А. Складіть карту подорожі Трістрана та Іванни. Позначте на ній ключові моменти їхніх пригод. Презентуйте однокласникам / однокласницям свій проєкт. Б. Що допомогло Трістрану та Іванні витримати випробування в Чарівній країні? Складіть перелік лайфхаків¹ щодо цього. В. Фентезійний сторітелінг². Уявіть себе автором / авторкою дитячої книжки в жанрі фентезі. Придумайте сюжет оповідки на тему «Один день з життя в Чарівній країні».

10. Розкрийте символічний зміст назви твору. Що символізує зоряний пил у романі?

11. Розвиваймо мовлення. За допомогою фразеологічного словника розкрийте значення сталих висловів зі словом «зоря» (зірка): «під щасливою зорею народитися», «вірити у свою (щасливу) зорю», «зорю з неба дістати», «летюча, падаюча зірка», «крізь терни до зірок», «як зірок на небі», «запалити зірку», «досвітня зоря», «зірка першої величини», «дороговказна зірка». Які із цих фразеологізмів можна використати для опису подій і персонажів роману «Зоряний пил»?

¹ Лайфхак (від англ. life hacking - злом життя) - хитрість або корисна порада, яка спрощує чи рятує життя, заощаджує час для досягнення мети; вигадка, підказка, порада, пристосунок.

² Сторітелінг (від англ. storytelling - оповідання) - мистецтво цікаво розповідати історії за допомогою необхідної інформації.

За романом Ніла Ґеймана «Зоряний пил» режисер Метью Вон 2007 р. зняв однойменний фільм. Пригоди фентезійних героїв у Чарівній країні відображені за допомогою яскравих комп’ютерних спецефектів, приголомшливих декорацій і натурних природних зйомок. Назві фільму відповідає також зоряний склад акторів, які наповнили історію про світлу й романтичну любов іскристим гумором, доброзичливістю та красою.

Скориставшись посиланням https://cutt.ly/vwIeWrbO або QR-кодом, перегляньте уривок з кінофільму «Зоряний пил» (Велика Британія, США, режисер Метью Вон, 2007 р.). 1. Визначте, які події роману не відтворено режисером, а які, навпаки, він додав у літературний сюжет. Чим, на вашу думку, такі зміни обґрунтовано? 2. У стрічці імена головних героїв змінено на Трістан та Івейн, які запозичено з легенд про короля Артура та лицарів Круглого столу. Поміркуйте над тим, що привнесла ця зміна в історію головних героїв твору.