Зарубіжна література. 7 клас. Волощук

Видатний польський поет Константи Ільдефонс Галчинський з’явився на світ у Варшаві в сім’ї залізничного техніка. На початку Першої світової війни родина Галчинських переїхала до Москви. Там Константи навчався в польській школі, а вже після повернення на батьківщину (1918) закінчив гімназію і почав студіювати англійську й класичну філологію у Варшавському університеті. До освіти він ставився легковажно, як згодом і до військової кар’єри: почавши армійську службу кандидатом в офіцери, закінчив її рядовим.

Зовсім інакше юнак сприймав літературну творчість. Дебютував він 1923 р. сатиричними віршами. Їх було надруковано в часописі «Квадрига», що видавався однойменним літературним угрупованням. Потім Галчинський писав різнопланові поезії, поеми, радіоп’єси. Чимало його віршів стали популярними піснями.

Упродовж 1931—1933 рр. поет обіймав посаду аташе з питань культури в польському посольстві в Берліні, потім кілька років прожив з родиною у Вільнюсі, а від 1936 р. знову оселився у Варшаві, де друкувався в часописі «Просто з мосту». У 1939 р. Галчинського було мобілізовано до армії. Невдовзі він потрапив у німецький полон і близько п’яти років провів у таборах.

Коментар архіваріуса

Підґрунтям для розвитку воєнної теми у творчості Галчинського став власний життєвий досвід. Одним з найяскравіших творів цієї тематики є вірш «Пісня про солдатів з Вестерплятте», присвячений героїчній обороні півострова Вестерплятте, що неподалік від міста Гданська. Упродовж першого тижня Другої світової війни польський гарнізон на цій ділянці стримував натиск нацистів, які значно перевищували його за кількістю та якістю озброєння.

Після звільнення з полону Галчинський мешкав у Парижі та Брюсселі, а 1946 р. повернувся на батьківщину. У Кракові поет активно друкувався в часописі «Огляд», заснував невеличкий театр «Зелений гусак», співпрацював з кабаре «Сім котів». Утім, найзначніші свої твори він написав уже на схилі літ.

Галчинський любив розіграші, містифікації, зізнавався навіть, що завжди мріяв бути фокусником. Така схильність позначилась і на його поезії, яка балансувала на межі сміху й суму, театральної гри й загрозливої реальності. Твори митця часто викривають нісенітність у повсякденному житті й людських взаєминах. Не випадково польський поет Л. Стафф зауважив, що своїми віршами Галчииський майстерно продемонстрував, «скільки ж то безглуздя в поезії і поезії — у безглузді».

ПІСНЯ ПРО СОЛДАТІВ З ВЕСТЕРПЛЯТТЕ

Коли вже дні спинили плин

І випало вмирати,

До неба лавами пішли

Солдати з Вестерплятте.

(А літо було гарне того року)

І так співали: «То пусте,

Що нам боліли рани,

Зате ж весела путь веде

На осяйні поляни.

(А на землі того року було стільки вересу)

Стояли в Гданську ми, як мур,

Не брали нас гармати.

Тепер ми в хмарах після бур,

Солдати з Вестерплятте».

І ті, чий слух сяга зірок,

Зір плине в даль бездонну,

Почули в небі рівний крок

Морського батальйону.

І спів лунав такий: «Аби

Не згаять час чудесний,

Ми грітись будем в теплі дні

На вересі небеснім.

Коли ж подмуть вітри зими

І стане сніг кружляти

Понад Варшавою — то ми,

Солдати з Вестерплятте».

Переклад О. Карпенка

Солдати гарнізону Вестерплятте в нацистському полоні. Фото часів Другої світової війни

Запитання і завдання до прочитаного

1. Від якої особи написано вірш «Пісня про солдатів з Вестерплятте»? Чому?

2. Як у творі розкрито мужність і самозречення солдатів? Обґрунтуйте відповідь цитатами.

3. Знайдіть у вірші приклади протиставлення війни й мирного життя. Визначте основну думку «Пісні про солдатів з Вестерплятте».